Справа № 350/1744/24
Номер провадження 2/350/57/2025
26 лютого 2025 року селище Рожнятів
Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
в складі головуючого судді Пулика М.В.,
секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,
позивачки ОСОБА_1 ,
представниці позивачки адвоката Гутник П.М.
розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове домоволодіння,-
установив:
У своїй позовній заяві позивачка просить ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності на будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
В основу своїх позовних вимог позивачка зіслалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина на будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Вона звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та видачу їй свідоцтва про право на спадщину, однак нотаріус відмовив в оформленні спадщини, мотивуючи тим, що відсутній документ про право власності на будинковолодіння на спадкодавця. Відповідачка по справі на спадкове майно не претендує. При таких обставинах, вона не може в повній мірі володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, змушена звернутися в суд за захистом своїх законних прав та інтересів.
В судовому засіданні позивачка позов підтримала. Суду пояснила, що прийняти спадщину та визнати за нею право власності на спадкове майно, в інший спосіб, як судовим рішенням вона не може.
Представниця позивачки - адвокат Гутник П.М. підтримала вимоги позовної заяви.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, направила суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги визнає в повному об'ємі.
За таких обставин суд вважає за необхідне справу розглянути у відсутності сторін, у порядку, передбаченому ст. 247 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з таких підстав.
Відповідно до ст.ст.1-4 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону ( ст.5 ЦПК України).
Право громадян на власність, як важливий атрибут правової держави і демократичного суспільства, закріплено в Конституції України, стаття 41 якої передбачає, що кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до роз'яснень п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Частиною першою ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до положень, викладених у ст.ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно довідки №91/17-07 від 11.09.2024, яка видається в зв'язку з оформленням спадщини (а.с.8) підтверджено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 був головою домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Постановою нотаріуса від 13 серпня 2024 року № 127/02-14 (а.с.10) підтверджено, що у видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 відмовлено, у зв'язку з відсутністю документа власності на спадкодавця.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За змістом ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Отже судом встановлено, що ОСОБА_3 на день смерті був власником будинковолодіння, що знаходиться АДРЕСА_1 . Позивачка прийняла спадщину після смерті чоловіка, а тому за позивачкою слід визнати право на спадщину.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд приймає визнання позову відповідачем, оскільки таке визнання відповідає вимогам чинного законодавства, інтересам сторін по справі, в свою чергу, не суперечить правам та інтересам інших осіб.
На підставі ст. 41 Конституції України, ст.ст. 1218, 1261, 1268 ЦК України, керуючись ст.ст. 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
На рішення може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення буде складено 03.03.2025.
Суддя: