Україна
15 листопада 2010 р. справа № 2а-21873/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Михайлик А.С.
при секретарі Рябовол М.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал»
до Східної митниці
Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області
Головного управління державного казначейства України у м. Києві
про визнання неправомірною відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700030001/0/00011 від 29 березня 2010 року; визнання недійсною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700030001/0/00011 від 29 березня 2010 року; визнання недійсним рішення про визначення митної вартості товару від 29 березня 2009 року до ВМД № 700030001/2010/000580 за резервним методом; стягнення з Державного бюджету України суму надмірно сплачених коштів в розмірі 14337,96 грн.
за участю:
від позивача: Морозова Т. В. (за дов. № 08/082 від 01 жовтня 2010 року)
від першого відповідача: Кононенко В. К. (за дов. № 23/282 від 11 травня 2010 року)
від другого відповідача: не з'явився
від третього відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «Арсенал» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, Головного управління державного казначейства України у м. Києві про визнання неправомірною відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700030001/0/00011 від 29 березня 2010 року; визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700030001/0/00011 від 29 березня 2010 року; визнання недійсним рішення про визначення митної вартості товару від 29 березня 2010 року до ВМД № 700030001/2010/000580 за резервним методом; стягнення з Державного бюджету України суму надмірно сплачених коштів в розмірі 14337,96 грн. Заявлені вимоги позивач обґрунтовував наступним. 29 березня 2010 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Арсенал» був пред'явлений до митного оформлення товар - цинк металевий в чушках, що надійшов на адресу позивача за умовами додатку № 68 від 01 березня 2010 року до контракту № 808 від 25 січня 2008 року. Проте, Східною митницею (першим відповідачем) було відмовлено позивачу в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, про що видано картку відмови № 700030001/0/00011 від 29 березня 2010 року. 29 березня 2010 року митним органом було прийнято рішення про визначення митної вартості товару, яким було відкориговано визначену позивачем митну вартість вантажу, заявленого до митного оформлення за ВМД № 700030001/2010/000580 від 29 березня 2010 року, із застосуванням резервного методу визначення митної вартості. З метою недопущення простою товару на митниці, позивач звернувся до митного органу із заявою про випуск товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання. Після отримання дозволу на випуск вантажу у вільний обіг, позивач надав нову ВМД № 700030001/2010/000596 від 30 березня 20010 року та сплатив обов'язкові митні платежі виходячи із митної вартості товару, що була визначена в рішенні митного органу № 70000006/2010/000244/2 від 29 березня 2010 року. В наданому позові позивач, посилаючись на достатність наданих ним документів для визначення митної вартості ввезеного ним товару на митну територію України за першим методом (за ціною угоди, імпортованих товарів), та недоведеності першим відповідачем неможливості застосування інших методів визначення митної вартості, зауважував на тому, що митна вартість була визначена митним органом із порушенням статей 265-273 Митного кодексу України та є завищеною. Визначення та наступна сплата обов'язкових при здійсненні митного оформлення платежів, виходячи із визначеної митним органом завищеної митної вартості товару, як зазначав позивач, призвели до сплати ним до бюджету зайвих коштів в сумі 14 337,96 грн. З огляду на наведене позивач просив стягнути з Державного бюджету України зайво сплачену позивачем суму коштів.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені ним вимоги в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.
Перший відповідач - Східна митниця проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, надав письмові заперечення № 11-23/8944 від 04 жовтня 2010 року. В наданих до суду запереченнях перший відповідач, посилаючись на частину 2 статті 265 Митного кодексу України, якою передбачено право митного органу на перевірку достовірності заяв, документів чи декларацій, поданих для цілей визначення митної вартості зауважував на тому, що при перевірці правильності визначення позивачем митної вартості ввезеного ним товару, ним було встановлено невідповідність ціни товару даним Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби, що й стало приводом для витребування з позивача додаткових документів для визначення митної вартості. Для підтвердження заявленої митної вартості декларанту позивача було запропоновано надати додаткові документи, але декларант відмовився від надання додаткових документів, через що й митним органом було визначено митну вартість ввезеного позивачем товару на підставі наявних в нього відомостей. Застосування шостого методу (резервного методу) визначення митної вартості перший відповідач обґрунтовував недостатністю в митного органу інформації за для застосування другого - п'ятого методів визначення митної вартості. Крім цього, першим відповідачем зауважувалося на тому, що навіть протягом наданого позивачу у зв'язку із випуском ввезеного товару у вільний обіг 90-денного строку для підтвердження визначеної ним митної вартості, останнім так і не було надано відповідних документів.
В судовому засіданні представник відповідача підтримала викладене в запереченнях, просила суд відмовити позивачу в задоволенні вимог в повному обсязі.
Другий відповідач - Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області, до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. 15 жовтня 2010 року через канцелярію Донецького окружного адміністративного суду другим відповідачем було надано заяву про розгляду справи за відсутності представника Головного управління державного казначейства України в Донецькій області.
Третій відповідач - Головне управління Державного казначейства України у м. Києві до судового засідання не з'явився, про дату час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. 05 листопада 2010 року через канцелярію Донецького окружного адміністративного суду третій відповідач надав письмові заперечення, в яких зазначав, що Державне казначейство України у м. Києві не припускалося порушень прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал», що свідчить про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог. Крім цього, третій відповідач просив суд розглянути справу за відсутності представника Головного управління Державного казначейства України в м. Києві.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників позивача та першого відповідача, суд,
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Арсенал» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 305443344.
25 січня 2008 року між позивачем (покупець) та Компанією «Baramist Limited», Великобританія (продавець) був укладений контракт № 808 (арк. справи 12-13), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність позивача, а позивач зобов'язався прийняти та сплатити на умовах цього Контракту цинк металевий в чушках марки Ц0, Ц0А або ЦВ (ГОСТ 3640-94). Відповідно до пунктів 1.2., 1.3. контракту № 808, цинк постачається окремими партіями на умовах DAF російсько-український кордон. Згідно положень контракту № 808, умови поставки, кількість та асортимент кожної партії визначається в спеціальних додатках до цього контракту, які є його невід'ємними частинами. Пунктом 2.2. контракту № 808 був встановлений термін оплати покупцем поставленого товару протягом 30 календарних днів з моменту поставки. Відповідно до пункту 2.6. контракту комплект товаросупровідних документів включає оригінал рахунку-фактури, оформлений у відповідності до відвантаженої кількості товару; оригінал товаросупровідної накладної; копію сертифікату якості виробника; копію експортної митної декларації.
Уклавши додаток № 68 від 01 березня 2010 року (арк. справи 16) до контракту № 808 від 25 січня 2008 року, Компанія «Baramist Limited», Великобританія та Товариство з обмеженою відповідальністю «Арсенал» узгодили постачання у березні-квітні 2010 року партії товару - цинку металевого в чушках марки ЦВ, ЦВО, ЦОА ГОСТ 3640-94, походження: Казахстан у кількості 265 тн (+/- толеранс 5%) на умовах DDU - ст. Никитівка (згідно Інкотермс -2000). Відповідно до пунктів 2, 3 цієї додаткової угоди № 68 від 01 березня 2010 року вантажовідправником товару є ТОО «Казцинк», республіка Казахстан, 070003, ВКО м. Рідер, вул. Тохтарова, 21, а вантажоотримувачем є ТОВ «Арсенал», Україна, 85113, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. 6-го вересня, 40-а. Згідно пункту 6 додатку ціна на цинк металевий в чушках марки ЦВ, ЦВО, ЦОА визначається як середньоарифметичне значення офіційних цін на цинк LME за 5 ринкових днів + 115,2 доларів США.
Відповідно до виставленого Компанією «Baramist Limited», Великобританія рахунку - фактури № 71 від 22 березня 2010 року загальна вартість поставленого товару складає 148226,05 доларів США (2401,9 доларів США за 1 тн).
29 березня 2010 року позивач з метою здійснення митного оформлення товару, що надійшов на його адресу за умовами додатку до контракту № 808 від 25 січня 2008 року, надав митному органу вантажну митну декларацію № 700030001/2010/000580 (арк. справи 24) та додані до неї документи: копію контракту № 808 від 25 січня 2008 року, додаток № 68 від 01 березня 2010 року, рахунок-фактуру № 71 від 22 березня 2010 року, облікову картку суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності № 70003/3/08/00320 (арк. справи 30), митну декларацію МД-2 № 702090304.2010.100494 (арк. справи 31) експортну накладну Ж 0384524 (арк. справи 32), пакувальні листи (арк. справи 33), довідку Костянтинівської ОДПІ про відсутність за межами України валютних цінностей та майна (арк. справи 35), експортну вантажну митну декларацію № 51416/05090/0000138 (арк. справи 36). Митну вартість позивачем було визначено на рівні 1 175 432,58 грн. (курс валюти 7,93) за першим методом визначення митної вартості. Виходячи із визначеної позивачем митної вартості, сума митних платежів складала 235 086,52 грн.
29 березня 2010 року у декларації митної вартості до ВМД № 700030001/2010/000580 митним органом було здійснено відмітку про необхідність надання позивачем додаткових документів на підтвердження митної вартості: договір із третіми особами, що пов'язаний з договором на поставку товарів, митна вартість якого визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам, рахунки про плату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); каталоги, специфікації, прайс-листи фірми виробника товару, калькуляція фірми виробника товару; сертифікат про походження товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів; інформацію зовнішньо торгівельних та біржових організацій про вартість товару.
Із необхідністю надання додаткових документів 29 березня 2010 року був ознайомлений декларант позивача, про що свідчить його підпис на зворотному боці декларації митної вартості. Проте, надати додаткові документи декларант позивача відмовився через неможливість їх надання у встановлений термін, про що ним був зроблений відповідний надпис на зворотному боці декларації митної вартості.
У зв'язку із відмовою надати додаткові документи на підтвердження правильності визначення ним митної вартості першим відповідачем 29 березня 2010 року було прийнято картку відмови № 700030001/0/00011 (арк. справи 25), якою було відмовлено позивачу у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон.
29 березня 2010 року відповідачем було прийнято рішення про визначення митної вартості товарів № 700000006/2010/000244/2 (арк. справи 26), яким перший відповідач самостійно визначив митну вартість товарів, що надійшли на адресу позивача, із застосуванням 6 (резервного) методу, яким було збільшено визначену позивачем митну вартість товару на 157 365,60 грн.
Листом № 11-41/2327 від 29 березня 2010 року, перший відповідач повідомив позивача про можливість випуску ввезених позивачем товарів у вільний обіг за умови сплати до бюджету обов'язкових платежів згідно визначеної митницею митною вартістю товару.
30 березня 2010 року позивачем було здійснено митне оформлення ввезеного ним товару «цинк нелегований, металевий марки ЦВ, ЦВО, ЦОА в чушках» за ВМД № 700030001/2010/000596 (арк. справи 29), митна вартість якого була визначена позивачем із врахуванням прийнятого Східною митницею рішення про визначення митної вартості № 700000006/2010/000244/2.
Листом за вих. № 10/165 від 11 травня 2010 року (арк. справи 38) позивач направив до Східної митниці на підтвердження визначеної ним митної вартості наступні документи: лист ТОО «Казцинк» про неможливість надання калькуляції формування собівартості товару, сертифікат про походження товару, платіжні документи, що підтверджують сплату ввезеного твору, оборотно-сальдову відомість за рахунком № 632/281 та прибуткові накладні (арк. справи 39-49). За наслідками розгляду наданих додатково позивачем документів на підтвердження митної вартості, листом вих. № 11-41/5015 від 16 червня 2010 року Східна митниця повідомила позивача про неможливість застосування визначеної позивачем митної вартості.
Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначені Митним кодексом України.
Порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу.
Відповідно до статті 40 Митного кодексу України усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до Митного Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку. За приписами п. 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 339 від 9 квітня 2008 року, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України шляхом проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N 1766 від 20 грудня 2006 року; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено або наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.
Засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів є митним оформленням. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу та є метою митного оформлення.
Відповідно до статті 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.
Статтею 45 Митного кодексу України встановлений обов'язок осіб, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України, подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю. За приписами пункту 17 Постанови Кабінету міністрів України № 80 від 1 лютого 2006 року „Про перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України”, до зазначеного переліку входять документи, що використовуються для визначення митної вартості товарів.
Згідно статті 88 Митного Кодексу України до обов'язків декларанта віднесені наступні: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.
Основні засади визначення митної вартості товарів врегульовані розділом 10 Митного кодексу України та іншими нормативно-правовими актами з митної справи. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу. Відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.
Митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Відповідно до статей 264, 265 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердження заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Умови та механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, подання декларантом відомостей для її підтвердження визначені положеннями постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року, якою затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження.
Пунктом 7 Постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року визначений перелік обов'язкових документів, що додаються декларантом на підтвердження заявлених ним відомостей про визначення митної вартості. За змістом пункту 11 цієї Постанови для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом.
Право митного органу на витребування додаткових документів, за приписом пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року обмежено лише переліком зазначених документів у декларації митної вартості. За приписами викладених вище норм, обов'язок позивача надати додаткові документи кореспондується лише із вимогою митного органу про їх надання.
Отже, виходячи з наведених положень чинного законодавства, митний орган має право здійснювати дії, направлені на визначення правильності визначення декларантом митної вартості товарів. Враховуючи приписи Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 339 від 09 квітня 2008 року контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України, у тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено за наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари.
Тобто, встановлення митним органом різниці між заявленою декларантом митної вартості із ціновою базою даних ЄАІС ДМСУ, є підставою для витребування додаткових документів митним органом за для перевірки заявленої митної вартості.
Як було встановлено в судовому засіданні, підставою для витребування додаткових документів на підтвердження визначеної позивачем митної вартості стали невідповідність заявленої позивачем митної вартості даним цінової інформації при визначенні митної вартості ЄАІС ДМСУ та неможливість встановлення до складу ціни товару витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язаних з їх транспортуванням місця ввезення на митну територію України. Згідно цінової інформації ЄАІС ДМСУ мінімальний рівень митної вартості товару, аналогічного ввезеному позивачем складає 2550,00 доларів США за 1 тону цинку металевого (код товару 7901110000), в той час, як позивачем було визначено митну вартість товару, виходячи із вартості 2401,9 доларів США за 1 тону.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених першим відповідачем вимог про надання позивачем додаткових документів на підтвердження заявленої ним митної вартості ввезених ним товарів.
Відповідно до пунктів 13, 14 Постанови Кабінету міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставляння свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості. Пунктом 14 Постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року передбачено право визначення митної вартості митним органом на підставі наявних відомостей у разі, якщо декларант не надав в установлений строк додаткових документів або якщо він відмовився від їх подання.
Про необхідність надання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості, відповідно до переліку, що міститься в пунктах 8, 11 Постанови Кабінету міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року був ознайомлений позивач 29 березня 2010 року, про що свідчить його підпис на декларації митної вартості. Проте надати додаткові документи, декларант позивача відмовився, про що зробив відповідний надпис на декларації митної вартості «вище перелічені документи надати не маємо можливості».
Наведене вище підтверджує відповідність положенням чинного законодавства України дій першого відповідача щодо визначення митної вартості поставленого на адресу позивача товару.
Згідно статті 86 Митного кодексу України, подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставленням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу.
Механізм надання митним органом письмового повідомлення заінтересованим особам про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України встановлений Порядком оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України № 1227 від 12 грудня 2005 року. У всіх випадках відмови невідкладно оформлюється Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що причиною видачі першим відповідачем картки відмови стало ненадання декларантом позивача всіх необхідних документів для перевірки правильності визначення митної вартості. Тобто, до ВМД № 7000300001/2010/000580 позивачем не було надано всіх необхідних документів на підтвердження відомостей, що зазначені в цій декларації. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог в частині визнання неправомірною відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, та визнання недійсною картки відмови № 700030001/0/00011 від 29 березня 2010 року.
Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.
Щодо подальших подій, пов'язаних із випуском товару у вільний обіг та надання додаткових документів з метою узгодження митної вартості, в порядку, передбаченому статтею 264 Митного кодексу України суд зазначає наступне.
Згідно частини 3 статті 264 Митного кодексу України у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.
Відповідно до пункту 13 Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого Наказом Державної митної служби України № 230 від 17 березня 2008 року протягом строку дії гарантійних зобов'язань декларант повинен подати митному органу необхідні відомості для підтвердження заявленої митної вартості та забезпечити можливість їх перевірки.
На виконання зазначеного обов'язку, позивачем до митного органу були надані за супровідним листом наступні документи: лист ТОО «Казцинк» про неможливість надання калькуляції формування собівартості товару, сертифікат про походження товару, платіжні документи, що підтверджують сплату ввезеного твору, оборотно-сальдову відомість за рахунком № 632/281 та прибуткові накладні (арк. справи 39-49). Проте, листом № 11-41/5015 від 16 червня 2010 року позивача було повідомлено про неможливість застосування заявленої позивачем митної вартості через ненадання витребуваних митницею документів в повному обсязі.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, позивачем на підтвердження заявленої ним митної вартості так і не було надано калькуляції фірми виробника на товар, інформацію зовнішньоторгівельних та біржових організацій про вартість товару та /або сировини.
Ненадання зазначених документів, позбавило можливості визначити структуру ціни реалізації ввезеного товару, що є передумовою застосування першого методу визначення митної вартості.
Згідно статті 267 Митного кодексу України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб.
При цьому частиною 2 цієї статті визначений перелік витрат, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. До цього переліку віднесені, зокрема, витрати, понесені покупцем на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України; витрати на завантаження, розвантаження оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України.
Суд не приймає посилання відповідача на те, що зазначені витрати були включені до ціни ввезеного ним товару за умовами контракту, з огляду на таке. Згідно пункту 6 додаткової угоди № 68 від 01 березня 2010 року, ціна на цинк металевий в чушках марки ЦВ, ЦВО, ЦОА ГОСТ 3640-94 розраховується як середньоарифметичне значення офіційних цін на LME за 5 ринкових днів LME + 115,2 доларів США. При цьому, позивачем не було надано до митного органу будь-якого документу, який би свідчив про те, що зазначена сума 115,2 доларів США, що входить до складової ціни ввезеного позивачем товару включає в собі транспортні та інші супутні витрати, пов'язані із доставлянням товару на митну територію України.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку щодо правомірності висновків митного органу про ненадання позивачем документів, які б підтверджували правомірність визначеної позивачем митної вартості ввезеного товару із застосуванням першого методу.
Щодо посилань позивача на неправомірність застосування при визначенні митної вартості першим відповідачем 6 (резервного) методу визначення митної вартості, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:
1. за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2. за ціною договору щодо ідентичних товарів;
3. за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
4. на основі віднімання вартості;
5. на основі додавання вартості (обчислена вартість);
6. резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Кожен наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі неможливості застосування жодного з методів 1 - 5, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.
Неможливість застосування першого методу визначення митної вартості (за ціною угоди) через відсутність інформації про внутрішні складові ціни ввезеного позивачем товару було наведено вище.
Відсутність в митного органу інформації про ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари, які були ввезені приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних умовах, обумовило неможливість застосування митним органом при визначенні митної вартості ввезеного позивачем товару другого (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) та третього (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) методів визначення митної вартості. Відсутність в митного органу інформації про ціни на аналогічні товари, ціни виробника на ввезений позивачем товар, витрати на виплату комісійних, що були фактично сплачені або підлягають сплаті, чи звичайних торговельних надбавок, звичайних витрат на транспортування, завантаження та вивантаження, товар, вартість матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну в першого відповідача була відсутня можливість застосування четвертого (метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості) та п'ятого (метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості) методів визначення митної вартості.
Відповідно до статті 273 Митного кодексу України у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1 - 6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність встановленого статтею 266 Митного кодексу України принципу послідовності застосування методів визначення митної вартості першим відповідачем при прийнятті рішення про визначення митної вартості наданого позивачем до митного оформлення товару шляхом застосування 6 (резервного) методу визначення митної вартості.
З огляду на наведене вище суд дійшов висновку про дотримання першим відповідачем вимог чинного законодавства при прийнятті рішення про визначення митної вартості товару від 29 березня 2009 року до ВМД № 700030001/2010/000580 за резервним методом, що є підставою для відмови в задоволенні заявлених позивачем вимог в цій частині.
З огляду на дійдення судом висновків про відповідність порушення вимог чинного законодавства при наданні картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700030001/0/00011 від 29 березня 2010 року та рішення про визначення митної вартості товару від 29 березня 2009 року до ВМД № 700030001/2010/000580 за резервним методом, посилання позивача на здійснення ним зайвої сплати коштів в сумі 14337,96 грн. у вигляді сплати обов'язкових при митному оформленні платежів, визначених виходячи із встановленої митним органом митної вартості товару є безпідставними, а вимоги про стягнення з Державного бюджету України суму надмірно сплачених коштів в розмірі 14337,96 грн. такими, що не підлягають задоволенню.
З огляду на зазначене та керуючись статтями 40, 54, 72, 81, 86, 88, 264-273 Митного кодексу України, положеннями Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 339 від 9 квітня 2008 року, Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року, постанови Кабінету Міністрів України № 80 від 01 лютого 2006 року, якою затверджений Перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, положеннями,Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Державної митної служби України № 230 від 17 березня 2008 року, Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України № 1227 від 12 грудня 2005 року та керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю «Арсенал» позовних вимог до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, Головного управління державного казначейства України у м. Києві про визнання неправомірною відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700030001/0/00011 від 29 березня 2010 року; визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700030001/0/00011 від 29 березня 2010 року; визнання недійсним рішення про визначення митної вартості товару від 29 березня 2010 року до ВМД № 700030001/2010/000580 за резервним методом; стягнення з Державного бюджету України суму надмірно сплачених коштів в розмірі 14337,96 грн. відмовити.
Вступну та резолютивну частину постанови проголошено в судовому засіданні 15 листопада 2010 року.
Повний текст постанови складений 22 листопада 2010 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Михайлик А.С.