Україна
18 листопада 2010 р. справа № 2а-24586/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 12.40
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Михайлик А.С.
при секретарі Гончар О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції у м. Краматорську
до Фізичної особи ОСОБА_1
про стягнення заборгованості в сумі 2254,40 грн.
за участю:
від позивача: Шестаков М.А. (за дов. № 51 від 11.05.2010 року)
від відповідача: не з'явився
Державна податкова інспекція у м. Краматорську звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з податку з доходів фізичних осіб в сумі 2254,40 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що за фізичною особою ОСОБА_1 через несплату останнім податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, нарахованого за податковим повідомленням-рішенням № 0000031741/0/8607/10/17-313 від 13 лютого 2009 року, обліковується податковий борг в сумі 2254,40 грн. Позивач зазначав, що прийняті ним заходи, направлені на погашення наявної суми боргу відповідача не призвели до позитивних результатів, що стало підставою для звернення позивача до суду із позовом про стягнення з відповідача наявної суми боргу.
Посилаючись на порушення відповідачем вимог підпункту 4.2.14 пункту 4.1 статті 4, підпункту 13.2.1 пункту 13.2 статті 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», приписи підпункту 3.1.1. пункту 3.1 статті 3, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення заборгованості перед бюджетом та державними цільовими фондами», позивач просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості зі сплати податку з доходів фізичних осіб в сумі 2254,40 грн.
В судовому засіданні представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені в позовній заяві вимоги.
Відповідач про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення, проте, до судового засідання не з'явився, уповноваженого представника не направив, причин неявки суду не повідомив, письмового відзиву не направив, будь-яких клопотань чи заяви про розгляд справи за його відсутності не надав.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд -
Відповідач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 14.01.2009 року подала до Державної податкової інспекції у м. Краматорську декларацію № 27 про доходи, одержані з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року (арк. справи 8-9). Відповідно до наданої декларації відповідачем задекларовано доход в сумі 45088,00 гривень від отримання спадщини по заповіту нерухомого майна.
13 лютого 2009 року Державною податковою інспекцією у м. Краматорську податковим повідомленням - рішенням № 0000031741/0/8607/10/17-313 на підставі поданої декларації ОСОБА_1 було нараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 2254,40 гривень (арк. справи 12), яке було отримано відповідачем 17 лютого 2009 року, про що свідчить підпис на корінці податкового повідомлення рішення.
26 березня 2009 року на адресу відповідача позивачем було направлено першу податкову вимогу № 1/6 на суму 2254,40 грн., яку було отримано відповідачем 03 квітня 2009 року, про що свідчить підпис на корінці першої податкової вимоги (арк. справи 13).
08 травня 2009 року на адресу відповідача позивачем було направлено другу податкову вимогу № 2/16 на суму 2254,40 грн., яку було отримано відповідачем 20 травня 2009 року, про що свідчить його підпис на корінці другої податкової вимоги (арк. справи 14).
Станом на 17 листопада 2010 року за інформацією Державної податкової інспекції у м. Краматорську за відповідачем обліковується заборгованість зі сплати податку з доходів фізичних осіб в сумі 2254,40 грн., що підтверджується довідкою б/н від 17.11.2010 року (арк. справи 22).
Пунктом 4 частини 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування", яким визначені принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників, передбачено сплату на доходи фізичних осіб.
Відповідно до пункту 2.1. статті 2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року N 889-IV платником податку є резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1. статті 3 зазначеного Закону об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід.
Підпунктом 4.2.14 пункту 4.2 статті4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід у вигляді вартості успадкованого майна, у межах, що підлягає оподаткуванню цим податком згідно з нормами статті 13 цього Закону.
Пунктом 7.1. Закону визначено, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті.
Порядок оподаткування доходу, отриманого платником податку внаслідок прийняття ним у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав визначений статтею 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Відповідно до пункту 13.4. статті 13 Закону особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину. Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, включається до складу загального річного доходу платника податку і відображається ним у річній податковій декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації). Подання податкової декларації та сплата податку із зазначеного доходу здійснюються згідно із законодавством.
Статтею 16 Закону визначений порядок сплати (перерахування) податку до бюджету.
Відповідно до пункту 6.1. статті 6 Закону податок, утриманий з доходів резидентів, підлягає зарахуванню до бюджету згідно з нормами Бюджетного кодексу України.
Фізична особа, відповідальна згідно з вимогами цього Закону за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету у випадку, коли така фізична особа є податковим агентом, - за місцем реєстрації у податкових органах; в інших випадках - за її податковою адресою.
Відповідно до підпункту 16.3.6. відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе фізична особа у випадках, визначених законом.
Статтею 18 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначений порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації).
Річна декларація про майновий стан і доходи (податкова декларація) (далі - декларація) подається платником податку, який: зобов'язаний подавати таку декларацію згідно з нормами цього Закону або інших законів; має право подати таку декларацію для отримання податкового кредиту.
Перевірка достовірності даних, визначених у деклараціях, здійснюється у порядку, встановленому законодавством.
Сума податкових зобов'язань, донарахована податковим органом, підлягає сплаті до відповідного бюджету у строки, встановлені законом.
Принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників встановлені Законом України «Про систему оподаткування».
Облік платників податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється органами державної податкової служби та іншими державними органами відповідно до законодавства.
Згідно статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані, зокрема, подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів) та сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, порядок оскарження дій органів стягнення визначені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами».
Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 2 зазначеного Закону якщо сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.
Підпунктом 5.2.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» передбачено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
Як вбачається з матеріалів справи податкове повідомлення рішення № 0000031741/0/8607/10/17-313 від 13 лютого 2009 року було отримано відповідачем 17 лютого 2009 року, про що свідчить підпис на корінці податкового повідомлення рішення (арк. справи 12). Отже, сума податкових зобов'язань із заявлених платежів вважається узгодженою. Протягом встановленого Законом N 2181 строку сума податкового зобов'язання відповідачем не погашена.
Згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону N 2181 узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5 вказаного Закону, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Наявними в матеріалах справи документами підтверджено, що на день розгляду справи сума узгоджених податкових зобов'язань відповідача зі сплати податку з доходів фізичних осіб складає 2254,40 грн. та не сплачена відповідачем.
Відповідно до підпункту "а" підпункту 6.2.3 пункту 6.2. статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.
Відповідно до підпункту "б" підпункту 6.2.3 пункту 6.2. статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» друга податкова вимога направляється не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
На виконання зазначених вимог Закону 26 березня 2009 року на адресу відповідача позивачем було направлено першу податкову вимогу № 1/6 на суму 2254,40 грн., яку було отримано відповідачем 03 квітня 2009 року, про що свідчить підпис на корінці першої податкової вимоги (арк. справи 13).
08 травня 2009 року на адресу відповідача позивачем було направлено другу податкову вимогу № 2/16 на суму 2254,40 грн., яку було отримано відповідачем 20 травня 2009 року, про що свідчить його підпис на корінці другої податкової вимоги (арк. справи 14).
Наявними в матеріалах справи документами підтверджено, що вжиті податковим органом заходи направлені на погашення податкового боргу відповідача не призвели до погашення суми податкового боргу.
Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» встановлено, що підставою для примусового стягнення активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу є виключно рішення суду.
Згідно статті 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.
Відповідно до пунктів 1, 2, 11 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Тобто, позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків суми зі сплати податку з доходів фізичних осіб, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні».
Таким чином, виходячи із змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно приписів частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
З огляду на зазначене, на підставі положень Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України «Про систему оподаткування», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та керуючись ст.ст. 8 - 11, 40, 94, 112, 136, 158 - 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги Державної податкової інспекції у м. Краматорську до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 2254,40 грн. задовольнити.
Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) в рахунок погашення заборгованості з податку з доходів фізичних осіб грошові кошти в розмірі 2254,40 грн. (дві тисячі двісті п'ятдесят чотири гривні 40 коп.) на р/р 33219801700059, код платежу НОМЕР_2, банк одержувача ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 23 листопада 2010 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Михайлик А.С.