< Список >
Донецький окружний адміністративний суд
01 листопада 2010 р. Справа № 2а-23010/10/0570
Донецький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Стирана В.В.,
суддів - Наумової К.Г., Мандичева Д.В.,
при секретарі - Цургановій Г.В.,
за участю :
позивача - не з'явилася,
представника відповідача 1 - ТУ ДСА - не з'явився,
представника відповідача 2 - ДСА - не з'явився,
представника відповідача 3 - Мінфін України - не з'явився,
представника третої особти - ГУДКУ - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територільного управління Державної судової адміністрації у Донецькій області, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, третя особа Державне казначейства України, про визнання протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати у період з грудня 2007 року по 01 жовтня 2010 року заробітної плати з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», «Про Державний бюджет України на 2008 рік», «Про Деравний бюджет України на 2009 рік», «Про Державний бюджет України на 2010» рік, зобов'язання виплатити недоотриману заробітну плату з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати за період з грудня 2007 року по 31 грудня 2009 року у розмірі 77 863,69 грн. та зобов'язання виплатити недоотриману заробітну плату з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати за період з 01 січня 2010 року по 01 жовтня 2010 року,
Позивач звернулася до суду із зазначеним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 15 вереся 2003 року згідно із наказом управління юстиції в Донецькій області № 217 від 15 вересня 2003 року, виданого на підставі Указу Президента України №802/2003 від 04 серпня 2003 року суддею Калінінського районного суду міста Горлівки Донецької області.
Постановою КМУ № 865 від 03.09.2005 року затверджені схеми посадових окладів керівників і судів України згідно з додатками 1-6 у співвідношенні до мінімальної заробітної плати. Постанову доповнено пунктом 4-1 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року №1310, якою мінімальна заробітна плата встановлена у розмірі 332 грн. і при її підвищенні у подальшому перерахунок заробітної плати не провадиться. Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2007 року, яка набрала чинності з 03.12.2007 року та постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 21.05.2008 року №2/174, яка набрала чинності 19.08.2009 року пункт 4-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» визнано протиправним та скасовано.
Але, як зазначає позивач, відповідачі допускають бездіяльність, оскільки незаконно нараховується посадовий оклад виходячи із розміру мінімальної заробітної плати 332 грн., а не з розміру заробітної плати, яка встановлена законодавчими актами.
З огляду на зазначене позивач вважає, що на даний час є всі підстави для перерахунку її заробітної плати.
Таким чином, вважає, що заробітна плата виплачується йому не у повному обсязі, а тому просила :
- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Дердавної судової
адміністрації в Донецькій області щодо ненарахування та невиплати у період з грудня 2007 року по 01 жовтня 2010 року заробітної плати з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», «Про Державний бюджет України на 2008 рік», «Про Деравний бюджет України на 2009 рік», «Про Державний бюджет України на 2010» рік,
- зобов'язати Територіальне управління Дердавної судової адміністрації в Донецькій
області виплатити недоотриману заробітну плату з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати за період з грудня 2007 року по 31 грудня 2009 року у розмірі 77 863,69 грн.
- зобов'язати Територіальне управління Дердавної судової адміністрації в Донецькій
області виплатити недоотриману заробітну плату з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати за період з 01 січня 2010 року по 01 жовтня 2010 року.
Позивач у судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності.
Представник відповідача 1 - Територіального управління Державної судової адміністрації у Донецькій області до судового засідання не з'явилася; про дату, час та місце судового розгляду справи була повідомлена належним чином, суду надала письмові заперечення.
Представник відповідача 2 - Державної судової адміністрації України до судового засідання не з'явився; про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв по відкладення розгляду справи або розгляд справи без його участі не надходило, заперечення суду не надав.
Представник відповідача - 3 Міністерства фінансів України до судового засідання не з'явився; про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, суду надано письмові заперечення проти позову, в яких вказано, що позивач, крім того, пропустила строк звернення до адміністративного суду із даним позовом, просив відмовити у задоволені позову.
Представник третьої особи - Головного управління Державного казначейства в Донецькій області до судового засідання не з'явився; про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, заперечень суду не надав.
Відповідно до ст. 128 КАС України, суд визнав можливим розглянути справу за відсутності сторін, та на підставі наявних в ній доказів.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача 2, розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 15 вереся 2003 року згідно із наказом управління юстиції в Донецькій області № 217 від 15 вересня 2003 року, виданого на підставі Указу Президента України №802/2003 від 04 серпня 2003 року обрана суддею Калінінського районного суду міста Горлівки Донецької області.
Постановою Верховної Ради України від 18 грудня 2008 року № 695-УІ призначена суддею Калінінського районного суду міста Горлівки безстроково.
Заробітна плата позивача обчислювалася, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн., встановленої станом на 21 грудня 2005 року, без урахування підвищення мінімальної заробітної плати на підставі законів України про Державний бюджет України на 2007-2010 роки.
Відповідно до розрахунку заробітної плати за період грудень 2007 року - грудень 2009 року № 08-23/1105 ТУ ДСА в Донецькій області від 08 червня 2010 року, позивачем у вказаному періоді недоотримані 77 863,69 грн.
Статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосудця, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян визначає Закон України «Про статус суддів» (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ст.126 Закону України «Про судоустрій України», яка визначає повноваження державної судової адміністрації, державна судова адміністрація, зокрема, здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апарату судів.
Положення про Державну судову адміністрацію України, затверджене Указом Президента України від 03 березня 2003 року № 182/2003, втратило чинність на підставі Указу Президента України від 23 червня 2009 року № 477/2009. Інше положення затверджено не було.
У зв'язку із зазначеним, при розгляді даної справи підлягають застосуванню положення Закону України «Про судоустрій України», в редакції яка діяла на час виникнення правовідносин.
Отже, Державна судова адміністрація України є юридичною особою, яка наділена адміністративно-процесуальною правосуб'єктністю у відповідності до ст.48 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст. 122 Закону України «Про судоустрій України», яка регулює питання матеріально-технічного забезпечення судів, матеріально-технічне забезпечення місцевих судів покладається на державну судову адміністрацію і здійснюється на підставі замовлень відповідного суду, в межах кошторису на утримання даного суду.
Суди та інші установи, що мають статус юридичної особи, забезпечують поточні потреби своєї діяльності самостійно або на підставі окремих замовлень через Державну судову адміністрацію України.
Між тим, суди, на час виникнння спірних правовідносин, не здійснюють матеріальне забезпечення суддів, в судах загальної юрисдикції відповідний відділ, який здійснював би виплату заробітної плати суддям, був відсутній.
Отже органами, які здійснюють матеріальне забезпечення суддів, є Державна судова адміністрація України та її територіальні управління.
Відповідно до п.14 ч.1 ст.92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України.
Матеріальне та соціально-побутове забезпечення, в тому числі і заробітна плата суддів, є елементами статусу судді (ст.ст. 42-45 Закону України «Про статус суддів»). Збереження існуючого статусу судді, недопущення його скасування або звуження його змісту та обсягу є однією з основоположних гарантій незалежності судді.
Статтею 14 Закону «Про судоустрій України» встановлено, що однією з гарантій самостійності судів і незалежності суддів є належне матеріальне та соціальне забезпечення суддів.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів.
Статтею 44 Закону України «Про статус суддів» визначено, що заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.
Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України та Голови Вищого арбітражного суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків їх окладів.
Конституційний суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо гарантій незалежності суддів у своїх рішеннях, зокрема, від 24 червня 1999 року у справі № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року у справі № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 01 грудня 2004 року у справі № 19рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 01 грудня 2004 року у справі № 20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11 жовтня 2005 року у справі № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), від 18 червня 2007 року у справі № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів). У вказаних рішеннях зазначено, що за змістом статті 126 Конституції України положення частини третьої статті 11 Закону України «Про статус суддів» у взаємозв'язку з частиною восьмою статті 14 Закону України «Про судоустрій України» треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів» затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи згідно з додатком 7.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865» зазначену постанову доповнено, зокрема, пунктом 4-1, яким установлено, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року та Вищого адміністративного Суду України від 29 жовтня 2009 року, в адміністративній справі за позовом особи до держави Україна, Кабінету Міністрів України, треті особи - Державне казначейство України, Державна судова адміністрація, про визнання протиправною бездіяльність та окремих положень постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, визнано протиправним і скасовано п. 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів».
Таким чином, з 03 грудня 2007 року (дня набрання законної сили судовим рішенням) пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів» втратив чинність.
Також, Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» встановлено, що розміри посадових окладів суддів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865, встановлюються, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865» доповнено постанову № 865, зокрема, пунктом 4-1.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року (справа № 2/174), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року (справа № 22-а-26751/08), в адміністративній справі за позовом особи до Кабінету Міністрів України, треті особи - Конституційний Суд України, Верховний Суд України, Вищий адміністративний суд України, Вищий господарський суд України, про визнання незаконними та скасування актів, визнані незаконними постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддів; пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865» та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів».
Таким чином, з 19 серпня 2009 року (дня набрання законної сили судовим рішенням) постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддів, пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року №1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865» та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів» втратили чинність.
Рішенням Ради суддів України від 27.06.2008 року № 105 зобов'язано Державну судову адміністрацію України, Конституційний Суд України, Верховний Суд України та вищі спеціалізовані суди України обрахувати і включити до бюджетного запиту на 2009 року кошти, необхідні для здійснення перерахунку заробітної плати, щомісячного грошового (довічного) утримання та вихідної допомоги суддям за період з 01.06.2005 року по 31.12.2005 року та за період з 2005 року по 2008 рік, а також підготувати пропозиції про внесення змін до скасованих постанов Уряду.
КАС України встановлює обов'язковість судового рішення як одного з основних положень адміністративного процесу і закріплює його значення як принцип адміністративного судочинства, адже виконання судового рішення є кінцевою метою судового захисту особи.
Обов'язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, Конституції та законів України, як право на судовий захист.
Отже, з 03 грудня 2007 року визнано протиправним і скасовано пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів», а з 19 серпня 2009 року визнано протиправними постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддів, пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865» та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів».
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що позивач мала право на отримання заробітної плати у відповідності зі статтею 44 Закону України «Про статус суддів» та постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів» з часу набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року у справі № 2/174, тобто з 19 серпня 2009 року.
Ткож, статтею 55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року № 835-УІ передбачено розміри мінімальних заробітних плат на 2009 рік. Так, станом на 01 липня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати становив 630 гривень, з 1 жовтня 2009 року - 650 гривень.
Відповідно до Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20 жовтня 2009 року № 1646-УІ, який спрямований на встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати, що забезпечить належний соціальний захист кожного громадянина України у період фінансово-економічної кризи, розмір мінімальної заробітної плати з 1 листопада 2009 року становив 744 гривні, а з 1 січня 2010 року встановлено на рівні 869 гривень.
Статтею 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 року № 2154-УІ передбачено розміри мінімальних заробітних плат на 2010 рік у місячному розмірі : з 1 січня 2010 року - 869 гривень, з 1 квітня 2010 року - 884 гривні, з 1 липня 2010 року - 888 гривень, з 1 жовтня - 907 гривні.
Відтак, в судовому засіданні доведена протиправність бездіяльності відповідачів щодо не нарахування та невиплати позивачу заробітної плати з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» , Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20 жовтня 2009 року № 1646-УІ, Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 року № 2154-УІ за період з 19 серпня 2009 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про оплату праці» умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадку, передбаченого частиною першою статті 10 цього Закону.
Також, згідно статті 18 Закону України «Про бюджетну систему України» кошти Державного бюджету України витрачаються лише на цілі і в межах, затверджених законом про Державний бюджет України. Кошти на утримання судів, які обліковуються на єдиному казначейському рахунку, є цільовими і витрачаються лише в межах, передбачених окремою статтею Державного бюджету України.
Загальнодержавні видатки, списання яких можна здійснювати за рахунок загальних доходів Державного бюджету України, зокрема, на виконання судових рішень про стягнення на користь суддів заборгованості із заробітної плати, законами про Державний бюджет України на 2005-2010 роки не передбачені.
Втім, судом зазначається, що вказані правовідносини унормовані чинним законодавством з метою недопущення порушень прав, свобод та інтересів осіб, на користь яких повинні виконуватися судові рішення про стягнення сум грошових коштів з Державного бюджету України. Зокрема, у відповідності з п. 23 Постанови Кабінету Міністрів України №609 від 09.07.2008 року «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ» безспірне списання коштів загального фонду відповідного бюджету здійснюється органом Державного казначейства, який обслуговує боржника, в межах бюджетних асигнувань на поточний рік, передбачених у затвердженому кошторисі розпорядника бюджетних коштів, плані використання бюджетних коштів одержувачів та у разі наявності на рахунках боржника відкритих асигнувань за відповідними кодами класифікації видатків бюджету. Пунктом 26 зазначеної Постанови зазначено, що якщо на рахунку розпорядника чи одержувача бюджетних коштів недостатньо відкритих асигнувань для виконання платіжних вимог, що надійшли до органу Державного казначейства, який обслуговує боржника, протягом операційного часу, такі документи виконуються частково та повертаються стягувачу із зазначенням на зворотному боці відомостей про дату та причини повернення, засвідчених підписом відповідальної особи, скріпленим печаткою органу Державного казначейства.
На підставі п. 29 Постанови у разі здійснення безспірного списання коштів розпорядник чи одержувач бюджетних коштів, з вини якого виникли відповідні зобов'язання, протягом місяця після проведення такої операції впорядковує свої зобов'язання з урахуванням безспірно списаної суми та приводить зареєстровані в органі Державного казначейства зобов'язання у відповідність з бюджетними асигнуваннями, а також у разі потреби вносить зміни до кошторису спеціального фонду в частині власних надходжень. Якщо розпорядник та одержувач бюджетних коштів не привів свої зобов'язання у відповідність з бюджетними асигнуваннями та не вніс зміни до кошторису спеціального фонду в частині власних надходжень у встановлений строк, орган Державного казначейства зупиняє обслуговування видаткової частини кошторису боржника на рахунках, з яких здійснювалося безспірне списання, на підставі розпорядження, виданого за формою, затвердженою Державним казначейством. Розпорядження складається у трьох примірниках, один з яких залишається в органі Державного казначейства, який обслуговує боржника, другий - видається боржнику, третій - надсилається головному розпоряднику бюджетних коштів.
У відповідності з п. 4.4 Наказу Державного казначейства України № 89 від 25.05.2004 року «Про затвердження Порядку обслуговування державного бюджету за видатками та операціями з надання та повернення кредитів, наданих за рахунок коштів державного бюджету» зміни до зведених кошторисів, зведених планів асигнувань загального фонду державного бюджету, зведених планів спеціального фонду (за винятком власних надходжень та відповідних видатків), зведених планів надання кредитів із загального фонду державного бюджету та зведення показників спеціального фонду можуть вноситися головним розпорядником як на підставі відповідної довідки Міністерства фінансів України, так і в межах установлених законодавством прав, наданих головному розпоряднику. До Державного казначейства України в обов'язковому порядку подаються реєстри змін, внесених на підставі довідки Міністерства фінансів України, та реєстри змін, що вносяться в межах установлених законодавством прав, наданих головному розпоряднику, та внесення яких не потребує довідки Міністерства фінансів України.
У відповідності з п. 4.5 Наказу на підставі отриманих реєстрів змін формуються повідомлення про зміни річного розпису асигнувань державного бюджету, помісячного розпису асигнувань загального фонду державного бюджету, помісячного розпису спеціального фонду державного бюджету, річного розпису повернення кредитів до державного бюджету та надання кредитів з державного бюджету, помісячного розпису надання кредитів із загального фонду державного бюджету та річного розпису витрат спеціального фонду державного бюджету з розподілом за видами надходжень у розрізі розпорядників нижчого рівня і одержувачів бюджетних коштів для кожного Головного управління, які підписуються керівником відповідного структурного підрозділу і передаються Головним управлінням на паперових та електронних носіях. Оригінали повідомлень надсилаються відповідним Головним управлінням на паперових носіях наступного робочого дня після перевірки реєстрів змін головним розпорядником, копія залишається у Державному казначействі України.
Розпорядники одночасно з довідкою про зміни кошторису, плану асигнувань загального фонду державного бюджету, плану спеціального фонду, плану надання кредитів із загального фонду державного бюджету при необхідності подають відповідному органу Державного казначейства в установленому порядку інформацію щодо коригування обсягів взятих зобов'язань.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу заробітна плата розраховувалась виходячи із розміру мінімальної заробітної плати у сумі 332 грн.
У відповідності із п. 1 Наказу Державного казначейства України № 122 від 26.06.2002 року «Про затвердження Положення про єдиний казначейський рахунок» єдиний казначейський рахунок - це рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у Системі електронних платежів Національного банку України. На підставі п. 2.2 Наказу в органах Державного казначейства, у свою чергу, відкрито рахунки розпорядникам та одержувачам бюджетних коштів.
Згідно Наказу Міністерства фінансів України № 604 від 27.12.2001 року «Про бюджетну класифікацію та її запровадження» кошти Державного бюджету України для здійснення відповідних видатків надходять на рахунки розпорядників бюджетних коштів у відповідності з визначеною Наказом економічною класифікацією.
Відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів.
Відповідно д ч. 2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Суд вважає, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача необхідно:
- визнати незаконною бездіяльність Міністерства фінансів України, Державної
судової адміністрації України, Територіального упавлінння Державой судової адміністрації в Донецькій області щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати та грошового утримання ОСОБА_1 з 19 серпня 2009 року, обчисленого з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Законів України «Про державний бюджет на 2009 рік» та «Про державний бюджет на 2010 рік», а також Законау України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» на момент виплати у заявленому періоді,
- зобовязати Державну судову адміністрацію України провести перерахунок та
здійснити виплату ОСОБА_1 заробітної плати та інших сум, що підлягають виплаті, які уворилися в результаті неправильного застосування розміру мінімальної заробітної плати при розрахунку посадового окладу судді, з 19 серпня 2009 року,
- зобов'язати Міністерство фінансів України виділити з Державного бюджету України
грошові кошти на додаткове фінансування Державної судової адміністрації України в інтересах Територільного управління Державної судової адміністрації в Донецькій області на бюджетну програму «Виконання рішень судів на користь суддів» для здійснення виплати позивачу недоплаченої за період з 19 серпня 2009 року заробітної плати з розрахунку 7,5 мінімальних заробітних плат, розмір яких був встановлений Законами України «Про державний бюджет на 2009 рік» та «Про державний бюджет на 2010 рік», а також Законами України “Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» на момент виплати у заявленому періоді.
Суд також не погоджується з клопотанням відповідачів про пропущення позивачем річного строку звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України, як загального строку подання адміністративного позову для захисту прав, свобод та інтересів особи з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач звернувся до суду про стягнення на його користь невиплаченої суми заборгованості по заробітній платі, що належить до обов'язкових виплат, та щомісячного грошового утримання відповідно до вимог законодавства відповідно до Закону України «Про статус суддів».
Суд звертає увагу, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (ч.2 ст. 233 КЗпП України).
Отже, загальний строк подання адміністративного позову для захисту прав, свобод та інтересів особи, який становить один рік з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, встановлений ч. 1 ст. 99 КАС України, до даних правовідносин не застосовується.
За таких обставин суд приходить до висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є обґрунтованими, однак, підлягають частковому задоволенню.
Питання розподілу судових витрат вирішити у відповідності до ч.1 ст. 94 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8,9,10,11,94,159,160,161,162,163,186,257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Територільного управління Державної судової адміністрації у Донецькій області, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, третя особа Державне казначейства України, про визнання протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати у період з грудня 2007 року по 01 жовтня 2010 року заробітної плати з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», «Про Державний бюджет України на 2008 рік», «Про Деравний бюджет України на 2009 рік», «Про Державний бюджет України на 2010» рік, зобов'язання виплатити недоотриману заробітну плату з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати за період з грудня 2007 року по 31 грудня 2009 року у розмірі 77 863,69 грн. та зобов'язання виплатити недоотриману заробітну плату з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати за період з 01 січня 2010 року по 01 жовтня 2010 року, задовольнити частково.
- визнати незаконною бездіяльність Міністерства фінансів України, Державної
судової адміністрації України, Територіального упавлінння Державой судової адміністрації в Донецькій області щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати та грошового утримання ОСОБА_1 з 19 серпня 2009 року, обчисленого з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Законів України «Про державний бюджет на 2009 рік» та «Про державний бюджет на 2010 рік», а також Законау України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» на момент виплати у заявленому періоді,
- зобовязати Державну судову адміністрацію України провести перерахунок та
здійснити виплату ОСОБА_1 заробітної плати та інших сум, що підлягають виплаті, які уворилися в результаті неправильного застосування розміру мінімальної заробітної плати при розрахунку посадового окладу судді, з 19 серпня 2009 року,
- зобов'язати Міністерство фінансів України виділити з Державного бюджету України
грошові кошти на додаткове фінансування Державної судової адміністрації України в інтересах Територільного управління Державної судової адміністрації в Донецькій області на бюджетну програму «Виконання рішень судів на користь суддів» для здійснення виплати ОСОБА_1 недоплаченої за період з 19 серпня 2009 року заробітної плати з розрахунку 7,5 мінімальних заробітних плат, розмір яких був встановлений Законами України «Про державний бюджет на 2009 рік» та «Про державний бюджет на 2010 рік», а також Законами України “Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» на момент виплати у заявленому періоді.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Вступну та резолютивну частини проголошено 01 листопада 2010 року.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 08 листопада 2010 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, або у порядку ст. 186 КАС України.
Головуючий суддя Стиран В.В.
Судді Наумова К.Г. Мандичев Д. В.