вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
15.11.10Справа №2а-11964/09/12/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Котаревої Г.М. суддів Москаленка С.А., Яковлєва С.В., при секретарі судового засідання Тарасовій О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом
Республіканського комітету Автономної Республіки Крим у справах релігій, до Мусульманської автономної громади "Давет"
за участю представників сторін:
позивача - Плахоніна Наталя Валеріївна, довіреність № 803/01-13 від 15.10.10відповідача Рамазанов Руслан Шевкетович, на підставі довідки АА№ 007947 паспорт НОМЕР_1;Умеров Енвер Шукурійович, довіреність № б/н від 28.11.09р.;
про припинення діяльності релігійної організації.
Суть спору: Республіканський комітет Автономної Республіки Крим у справах релігій (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Мусульманської автономної громади «Давет» (далі - відповідач) про припинення діяльності релігійної організації.
Позов мотивовано порушенням відповідачем ч.ч.1,8,10 ст. 5, ст.8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», та ст.23 Закону України «Про видавничу справу».
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.10.2009 відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Відповідно до частини 2 статті 24 КАС України розпорядженням про призначення складу колегії суддів до розгляду справи від 15.10.2009 року призначено колегіальний склад : головуючий суддя Котарева Г.М., судді Яковлєв С.В. та Москаленко С.А.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, наведених у позові.
Представники відповідача проти позову заперечували з підстав, викладених в письмовому запереченні (т.1, а.с.49), відповідно до яких зазначили, що у позивача були відсутні правові підстави для звернення до суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.12.2009 року було зупинено провадження по справі до набрання законної сили рішення суду по справі № 2а-14331/09/1/0170.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.09.2010 року провадження по справі було поновлено.
Під час судового розгляду представники позивача та відповідача наполягали на своїх доводах та запереченнях.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників учасників процесу, суд
Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.5 ч.2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних суддів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Згідно статті 16 Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації” №987-XII від 23.04.1991 року припинення діяльності релігійних організацій в судовому порядку здійснюється за позовом органу, уповноваженого здійснювати реєстрацію статуту конкретної релігійної організації, або прокурора.
Позивач Республіканський комітет АР Крим у справах релігій відповідно до Положення про Республіканський комітет АР Крим у справах релігій, затвердженого Постановою Ради Міністрів АР Крим від 27 червня 2006 г. N 322 (що діяло на час звернення до суду), є органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, підзвітним, підконтрольним і підвідомчим Раді міністрів Автономної Республіки Крим і підзвітним Верховній Раді Автономної Республіки Крим. Діяльність Рескомрелігій координує державний орган України у справах релігій.
Рескомрелігій в межах своєї компетенції забезпечує проведення на території Автономної Республіки Крим державної політики відносно релігії і церкви, вирішення питань, пов'язаних з державно-церковними відносинами, реалізацію права громадян на свободу совісті, дотримання принципів відділення церкви від держави і школи від церкви, сприяє виконанню релігійними організаціями їх статутних завдань, не втручаючись в ту діяльність, що проводиться ними відповідно до чинного законодавства.
Таким чином, Республіканський комітет АР Крим у справах релігій у відносинах з фізичними та юридичними особами є органом виконавчої влади та суб'єктом владних повноважень, та має функції державної реєстрації релігійних організацій на території АР Крим та в силу положень п. 5 ч. 2 ст.17 КАС України має право звертатися з позовами до адміністративного суду про припинення діяльності.
Положеннями ч. 1 ст.7 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" визначено що релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями).
Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями).
Відповідно до статті 14 Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації” для одержання релігійною громадою правоздатності юридичної особи громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а у Республіці Крим - до Уряду Республіки Крим.
Згідно статті 13 Закону релігійна організація визнається юридичною особою з моменту реєстрації її статуту (положення). Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов'язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення).
Судом встановлено, що відповідно до наказу Республіканського комітету АР Крим по справах релігій від 30.03.2007р. № 3/2 відповідач зареєстрований як релігійна громада (т.1,а.с.7-12).
Порядок та підстави реєстрації релігійних організацій визначаються також Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 №755-IV, із змінами і доповненнями (далі Закон України №755-IV).
Відповідно до ч.1 ст.4 даного Закону державна реєстрація юридичних осіб - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Судом встановлено, що відповідача 30.05.2007 включено до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з ідентифікаційним номером 35174209 (т.1, а.с.45).
Таким чином, судом встановлено, що відповідач є юридичною особою, релігійною організацією, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням релігійної та господарської діяльності та на нього розповсюджується дія Законів України "Про свободу совісті та релігійні організації", у тому числі в частині перереєстрації та припинення реєстрації.
Відповідно до статуту відповідача, метою діяльності Мусульманської автономної громади «Давет» є задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати Іслам, у тому числі шляхом реалізації релігійно-просвітницьких програм(п.2.1. статуту, в редакції , зареєстрованої Республіканським комітетом АР Крим у справах релігій 28.03.2008 року) (т.1, а.с.52).
Правові підстави для припинення діяльності релігійної організації передбачені в статті 16 Закону, згідно якої припинення діяльності можливо за ініціативою самої релігійної організації, або за рішенням суду.
Частина 3 ст. 16 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» передбачено, що у разі порушення релігійною організацією, що є юридичною особою, положень цього Закону та інших законодавчих актів України її діяльність може бути припинено також за рішенням суду.
У судовому порядку діяльність релігійної організації припиняється лише у випадках (частина 4 ст. 16 цього Закону):
1) вчинення релігійною організацією дій, недопустимість яких передбачена статтями 3, 5 і 17 цього Закону;
2) поєднання обрядової чи проповідницької діяльності релігійної організації з посяганнями на життя, здоров'я, свободу і гідність особи;
3) систематичного порушення релігійною організацією встановленого законодавством порядку проведення публічних релігійних заходів (богослужінь, обрядів, церемоній, походів тощо);
4) спонукання громадян до невиконання своїх конституційних обов'язків або дій, які супроводжуються грубими порушеннями громадянського порядку чи посяганням на права і майно державних, громадських чи релігійних організацій.
Підставою звернення до суду з адміністративним позовом про припинення діяльності релігійної організації позивач зазначив порушення відповідачем ч.ч.1,8,10 ст. 5, ст.8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», та ст.23 Закону України «Про видавничу справу».
Отже припинення діяльності відповідача можливо за умов, передбачених підпунктом 1 частини 4 ст. 16 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».
Обставинами, якими позивач обґрунтовує позов, є факт проведення відповідачем протягом 2007-2009 року 6 -ті загальнокримських конференцій, метою яких на його думку є пропаганда ідеології релігійно-політичної організації «Хізб ут-Тахрір», у зв'язку з чим він вважає, що Мусульманська автономна громада «Давет» виступає центром з розповсюдження на території АР Крим ідеології зазначеного релігійно-політичної утворення.
Крім того, позивач зазначив, що на конференціях, проведених 11.08.2007р., 02.08.2007 , 19.07.2009 серед учасників було поширено друковані матеріали без вихідних даних , що є порушенням ст. 23 Закону України «Про видавничу справу», а саме: «Політичні проблеми», «Радикалізм, Екстремізм та «Ісламізм» реалії та міфи у війні з тероризмом», «На путі до спокійного та безпечного миру під сінню економічної системи ісламу».
Як зазначено в листі Державного комітету України у справах національностей та релігій від 06.10.2009 року (вих. 7/4-12-283) (т.1.,а.с. 11) Сунітська релігійно-політична організація «Хізб ат-Тахрір аль-Ісламі» створена в 1953 р. в Єрусалимі, проголошує себе «політичною партією, ідеологією котрої виступає іслам». При цьому декларується , що реалізація цього завдання можлива лише за відтворення єдиної,що об'єднує увесь ілмаський світ, теократичної держави -«халіфату».
Діяльність зазначеної організації заборонена у більшості країн Близького сходу, Німеччині. З огляду на викладене Держкоманц та релігій України, вважає, що зазначену організацію можливо віднести до категорії радикальних ісламських течій, потребує ретельного вивчення та прийняття адекватних заходів щодо можливих екстремістських проявив.
Судом встановлено, що відповідачем проведено в 2007-2009 році наступні конференції:
- 11.08.2007, на тему «Іслам, вчора, сьогодні, завтра»;
- 22.03.2008, на тему «Хиджра Посланника Аллаха - путь до величі»;
- 02.08.2008, на тему « Радикалізм, Екстремізм та ісламізм. Реалії та міфи в війні з тероризмом»;
- 19.10.2008, на тему «Жінка під сінню релігії Аллаха»;
- 19.07.2009, на тему «Від гньоту та несправедливості капіталізму до світу Ісламу»;
- 04.10.2000 - жіноча конференція.
У зв'язку з тим, що на даних конференціях була присутня символіка «Хізб-ут-Тахрір», доклади учасників конференцій містили інформацію, яка фактично пропагували ідеї зазначеної релігійно-політичної партії, друкована продукція, яка поширювалась серед учасників з посиланням ії видання саме «Хізб-ут-Тахрір», позивач вважає, що проведення зазначених заходів свідчить про те, що Мусульманська автономна громада «Давет» виступає своєрідним центром з розповсюдження ідеології «Хізб-ут-Тахрір», у зв'язку з чим, порушено норми ч. 8 ст. 5 Закону, а саме участь релігійної організації у діяльності політичних партій.
Статтею 5 Закону визначено засади відокремлення церкви (релігійних організацій) від держави. Відповідно до визначених частин ст. 5 Закону в Україні здійснення державної політики щодо релігії і церкви належить виключно до відання України; релігійні організації не беруть участі у діяльності політичних партій і не надають політичним партіям фінансової підтримки, не висувають кандидатів до органів державної влади, не ведуть агітації або фінансування виборчих кампаній кандидатів до цих органів. Священнослужителі мають право на участь у політичному житті нарівні з усіма громадянами, релігійна організація зобов'язана додержувати вимог чинного законодавства і правопорядку.
В обґрунтування своїх доводів позивачем було надано експертні висновки від 13.10.2009 р. ( т.1, а.с.26- 33), матеріали проведених заходів, друковані матеріали, а також відео матеріали.
Крім того, судом було допитано в якості свідків учасників конференцій, а саме: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10
Відповідно до статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Згідно статті 70 належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Суд зазначає, що постановою Окружного адміністративного суду АР Крим по справі № 2а-14331/09/1/0170 від 03.02.2010 року було визнано протиправним дії Республіканського комітету АР Крим у справах релігій в частині складання експертних висновків від 13.10.2009 р. стосовно Мусульманської автономної громади «Давет».
Відповідно до Ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду 21.07.2010 року зазначена постанова набрала законної сили.
Проте, суд зазначає, що вивчення інших матеріалів справи, показання свідків надають можливості зробити висновок, що на конференції , що відбулись 11.08.2007, на тему «Іслам, вчора, сьогодні, завтра» та 19.07.2009, на тему «Від гньоту та несправедливості капіталізму до світу Ісламу» дійсно розглядались питання, повязанні з ідеологією «Хізб-ут-Тахрір»; а на конференція, яка відбулась 02.08.2008, на тему « Радикалізм, Екстремізм та ісламізм. Реалії та міфи в війні з тероризмом», була присутня символіка партії «Хізб-ут-Тахрір».
На зазначених заходах поширювались друковані видання, в яких містилась інформація про «Хізб-ут-Тахрір».
Частиною 2 статті 72 КАС України визначено підстави для звільнення від доказування, обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати.
Суд вважає, що обставини щодо характеру діяльності релігійно-політичної організації «Хізб-ут-Тахрір» в світі є загальновідомими, та не потребують доказуванню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем дійсно проводились заходи, направлені на доведення до широкого кола осіб відомості щодо ідей релігійно-політичної організації «Хізб-ут-Тахрір».
В той же час суд зазначає, що встановлені під час судового розгляду обставини не свідчать про участь у діяльності будь-яких політичних партій, зокрема «Хізб-ут-Тахрір», що заборонено відповідно до ч. 8 ст. 5 Закону.
Щодо порушення відповідачем ст. 23 Закону України «Про видавничу справу», суд вважає, що зазначений факт не можу бути підставою для припинення діяльності релігійної організації.
За таких обставин, суд вважає, що позивачем зроблено висновок про наявність підстав для припинення діяльності релігійних організації - Мусульманської автономної громади «Давет» при неповному з'ясуванні обставин.
За таких обставин адміністративний позов суд вважає, що відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.
Згідно з ч.4 ст.94 КАС України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, і відповідачем -фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Тому судові витрати по справі не підлягають стягненню з відповідача.
Під час судового засідання, яке відбулось 15.11.2010 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 160,163 КАС України повний текст постанови складено 18.11.2010р.
Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Котарева Г.М.