Україна
Донецький окружний адміністративний суд
28 лютого 2025 року Справа№640/2652/22
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (відокремлений підрозділ Державної податкової служби України) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Київській області) про визнання протиправними та скасування вимог ГУ ДПС у Київській області від 14.02.2020 № Ф-128897-56У та від 06.11.2018 № Ф-128897-56У.
Позовні вимоги мотивовані таким.
У період з 17.06.2008 по 14.05.2019 позивач періодично працювала найманим працівником та перебувала у трудових відносинах, тобто була застрахованою особою, єдиний внесок за яку сплачував роботодавець. Власне позивач підприємницьку діяльність не здійснювала і доходу не отримувала.
Тобто, оскільки за позивача єдиний внесок сплачувався роботодавцем, то, відповідно, оспорювані вимоги є протиправними та підлягають скасуванню.
Окрім того, позивач звертає увагу, що була звільнена від нарахування та сплати єдиного внеску за період з 01.03.2020 по 16.04.2020 на підставі п. 9-10 розділу VІІІ «Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Також звертає увагу суду на процедурні недоліки оформлення спірних у справі вимог.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.08.2022 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до пункту 2 розділу II Закону України від 13.12.2022 №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» справу №640/2652/22 передано на розгляд Донецькому окружному адміністративному суду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03.02.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №640/2652/22.
Вирішено здійснювати розгляд адміністративної справи одноособово суддею Буряк І.В. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи у строк, встановлений статтею 258 КАС України.
ГУ ДПС у Київській області надано відзив на позовну заяву, за змістом якого висловлено прохання відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Відповідно даних інформаційних ресурсів ДПС України позивач зареєстрована, як суб'єкт підприємницької діяльності з 21.05.2007 по теперішній час.
Згідно облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів заборгованість позивача станом на 13.02.2025 становила 37 788,74 грн, яка виникла у зв'язку з несплатою квартальних нарахувань за 2017 - 2020 роки.
У зв'язку із наявністю заборгованості з єдиного внеску у позивача станом на 31.10.2018 відповідно до даних автоматизованої системи обліку та на підставі ч. 4 ст.25 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відповідачем сформовано в автоматичному режимі вимогу від 06.11.2018 №Ф-128897-56 на суму 15 819,54 грн, яку направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте вказаний лист повернувся без вручення 18.12.2018.
Вказана вимога була пред'явлена до примусового виконання.
У зв'язку зі збільшенням заборгованості з єдиного внеску позивача відповідачем станом на 31.01.2020 сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2020 № Ф-128897-56 на суму 29 293,44 грн, яку направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте вказаний лист повернувся без вручення 03.03.2020.
Вказана вимога була пред'явлена до примусового виконання.
Відповідно даних інформаційної системи ДПС України у позивача станом на 13.02.2025 наявна заборгованість з єдиного внеску у загальному розмірі 37 788,74 грн, у тому числі - 15 819,54 за узгодженою вимогою від 06.11.2018 № Ф-128897-56 «У» та 13 473,90 грн за узгодженою вимогою від 14.02.2020 № Ф-128897-56 «У».
Фактичні обставини встановлені судом у справі такі.
ОСОБА_1 - громадянка України, паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно відомостей трудової книжки ОСОБА_1 серія НОМЕР_3 позивач у спірний період (2017 - 2020 роки) працювала:
з 23.06.2014 по 17.01.2015 (звільнена 17.01.2015);
з 28.08.2018 по 14.05.2019.
Відомості з ОК-5 за спірний період свідчать про нарахування та сплату єдиного внеску за такі періоди:
серпень - грудень 2018 року;
січень - травень 2019 року.
Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків щодо ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_2 (за спірний період) свідчать, що протягом 3 кварталів 2018 року позивач здійснювала підприємницьку діяльність, від якої доходу не отримувала;
З 3 кварталу 2018 року по 4 квартал 2018 року одночасно здійснювала підприємницьку діяльність та отримувала заробітну плату від ТОВ «Консалтингова Компанія «Сідкон».
Протягом 3 кварталів 2019 року отримувала заробітну плату від ТОВ «Консалтингова Компанія «Сідкон».
У третьому кварталі 2019 року одночасно здійснювала підприємницьку діяльність.
У 4 кварталі 2019 року та 1 кварталі 2020 року здійснювала підприємницьку діяльність.
06 листопада 2018 року ГУ ДПС у Київській області складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-128897-56 У, яка виставлена ОСОБА_3 на загальну суму боргу станом на 31.10.2018 - 15 819,54 грн.
14 лютого 2020 року ГУ ДПС у Київській області складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-128897-56 У, яка виставлена ОСОБА_3 на загальну суму боргу станом на 06.04.2020 - 29 293,44 грн.
Відповідно до розрахунку до вимоги про сплату боргу недоїмки від 06.11.2018 № Ф-128897-56 заборгованість у сумі 15 819,54 грн сформована внаслідок несплати таких платежів:
09.02.2018 - 8448,00 грн (за рік);
19.042018 - 2 457,18 грн;
19.07.2018 - 2 457,18 грн;
19.10.2018 - 2 457,18 грн;
Відповідно до розрахунку до вимоги про сплату боргу недоїмки від 14.02.2020 № Ф-128897-56 заборгованість у сумі 29 293,44 грн сформована внаслідок несплати таких платежів:
09.02.2018 - 8448,00 грн (за рік);
19.04.2018 - 2 457,18 грн;
19.07.2018 - 2 457,18 грн;
19.10.2018 - 2 457,18 грн;
21.01.2019 - 2 457,18 грн;
19.04.2019 - 2 754,18 грн;
19.07.2019 - 2 754,18 грн;
21.10.2019 - 2 754,18 грн;
20.01.2020 - 2 754,18 грн;
Спірні у справі вимоги були пред'явлені ГУ ДПС у Київській області до примусового виконання, про що свідчать наявні у матеріалах справи постанови про відкриття. виконавчого провадження.
Правова позиція суду обґрунтована таким.
Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464, у редакції, чинній на момент спірних правовідносин)
Стаття 4. Платники єдиного внеску
1. Платниками єдиного внеску є:
1) роботодавці:
підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;
фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);
фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).
Стаття 5. Облік платників єдиного внеску.
4. Обов'язки платників єдиного внеску виникають:
у осіб, зазначених в абзацах другому, третьому, п'ятому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - з дня їх державної реєстрації відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань";
у осіб, зазначених в абзацах четвертому, шостому та сьомому пункту 1, пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - з початку провадження відповідної діяльності;
Стаття 6. Права та обов'язки платника єдиного внеску
2. Платник єдиного внеску зобов'язаний:
1) своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок;
Стаття 7. База нарахування єдиного внеску
1. Єдиний внесок нараховується:
1) для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
2) для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
(Абзац перший пункту 2 частини першої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1774-VIII від 06.12.2016, № 2148-VIII від 03.10.2017)
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;
3) для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;
3. Обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
8. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до податкового органу (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
11. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
12. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Стаття 13. Права податкових органів
7) стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску;
Стаття 25. Заходи впливу та стягнення
2. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
3. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
4. Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення
9-10. Тимчасово звільняються від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, в частині сум, що підлягають нарахуванню, обчисленню та сплаті такими особами за періоди з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня 2020 року за себе. При цьому положення абзацу другого пункту 2 частини першої статті 7 цього Закону щодо таких періодів для таких осіб не застосовуються.
(Абзац перший пункту 9-10 розділу VIII із змінами, внесеними згідно із Законом № 591-IX від 13.05.2020)
Такі особи можуть прийняти рішення про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску за періоди з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня 2020 року в розмірах та порядку, визначених цим Законом. У такому разі інформація про сплачені суми зазначається у звітності про нарахування єдиного внеску за звітний період, визначений для таких осіб цим Законом.
(Абзац другий пункту 9-10 розділу VIII із змінами, внесеними згідно із Законом № 591-IX від 13.05.2020)
(Розділ VIII доповнено пунктом 9-10 згідно із Законом № 533-IX від 17.03.2020)
Висновки суду.
Предметом спору у цій справі є оцінка правомірності вимог про сплату боргу недоїмки з єдиного внеску з огляду на наявність у позивача як фізичної особи-підприємця обов'язку сплачувати ЄСВ у мінімальному розмірі, та яка протягом спірного періоду була найманим працівником та її роботодавець сплачував за неї ЄСВ (принаймні мав обов'язок) сплачувати єдиний внесок у сумі, що не була меншою за його мінімальний розмір.
Так, судом достовірно установлено, що вимога від 14.02.2020 № Ф-128897-56 сформована за період з 09.02.2018 по 20.01.2020, у цей же період, а саме: з 3 кварталу 2018 року по 4 квартал 2018 року позивач одночасно здійснювала підприємницьку діяльність та отримувала заробітну плату від ТОВ «Консалтингова Компанія «Сідкон».
Протягом 3 кварталів 2019 року отримувала заробітну плату від ТОВ «Консалтингова Компанія «Сідкон».
У третьому кварталі 2019 року одночасно здійснювала підприємницьку діяльність.
У 4 кварталі 2019 року та 1 кварталі 2020 року здійснювала підприємницьку діяльність.
Верховний Суд вже неодноразово вирішував зазначене питання. Зокрема, у постановах від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19), від 4 грудня 2019 року (справа №440/2149/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18), від 02 квітня 2020 року справа №140/2475/19 висловлено правову позицію, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.
Вказане відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 серпня 2020 року у справі № 140/1679/19.
Таким чином, суд встановив, що спірні у справі вимоги прийнято без урахування того, що позивач одночасно, перебуваючи фізичною особою-підприємцем, працювала найманим працівником та єдиний внесок за неї сплачено роботодавцем.
Оскільки визначення сум, недоїмки, що мають бути сплачені за період, коли особа здійснювала виключно власну підприємницьку діяльність, належить до компетенції відповідача, тому суд скасовує вказані вимоги повністю, що однак не позбавляє права контролюючого органу нарахувати відповідні суми за такі періоди.
Окрім того, суд відхиляє покликання позивача на п. 9-10 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464, так як спірні у справі вимоги не містять нарахувань за вказаний у відповідному пункті період.
Ураховуючи усе викладене, позов належить задовольнити повністю.
Сплачений позивачем судовий збір, підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статями 9, 19, 72-79, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (відокремлений підрозділ Державної податкової служби України) (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, б. 5, кор. А, код ЄДРПОУ 44096797) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 14.02.2020 № Ф-128897-56У та від 06.11.2018 № Ф-128897-56У.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (відокремлений підрозділ Державної податкової служби України) (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, б. 5, кор. А, код ЄДРПОУ 44096797) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 984 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири ) грн. 80 грн
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення
Повний текст рішення складено 28.02.2025.
Суддя І.В. Буряк