майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
про залишення зустрічного позову без розгляду
"28" лютого 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1419/23
Господарський суд Житомирської області у складі судді Машевської О.П., розглянувши зустрічну позовну заяву Народицької селищної ради Коростенського району Житомирської області від 18.02.2025 за №87вих/25 (вх. г/с №233/25 від 19.02.2025) та додані до неї матеріали , а також клопотання про поновлення строку на її подання у справі
за позовом: Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України
за участю третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:
1. Верховної Ради України;
2. Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України;
3. Державного агентства України з управління зоною відчуження;
4. Міністерства аграрної політики та продовольства України;
5. Державної інспекції ядерного регулювання України;
6. Національної академії наук України;
7. Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Союз Чорнобиль України"
до 1. Народицької селищної ради Коростенського району Житомирської області
2. Народицької селищної військової адміністрації Коростенського району Житомирської області
за участю третіх осіб на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:
1. Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру;
2. Державної екологічної інспекції України;
3. Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів;
4. Фермерського господарства "Кавецького";
5. Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоагроферма";
6. Комунального підприємства "Народицька районна спеціалізована станція по догляду за землями зони безумовного відселення";
7. Житомирської обласної (військової) державної адміністрації;
8. Житомирської обласної ради
про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом скасування державної реєстрації права та повернення земельних ділянок,
Заступник керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі КМ України (м. Київ) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до відповідачів Народицькій селищній раді Коростенського району Житомирської області та Народицькій селищній військовій адміністрації Коростенського району Житомирської області з позовними вимогами про:
- усунення перешкод державі в особі КМ України у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності Народицької селищної ради Коростенського району Житомирської області на земельні ділянки загальною площею 1257,9873 га з кадастровими номерами 1823788200:13:000:0001 площею 606,1349 га; 1823755100:12:000:0001 площею 308,7153 га; 1823755100:13:000:0001 площею 319,8333 га; 1823755100:07:002:0005 площею 23,3038 га;
- зобов'язання Народицької селищної ради, Народицької селищної військової адміністрації повернути державі в особі КМ України земельні ділянки з кадастровими номерами 1823755100:12:000:0001 площею 308,7153 га; 1823755100:13:000:0001 площею 319,8333 га; 1823755100:07:002:0005 площею 23,308 га та земельні ділянки з кадастровими номерами:1823788200:11:000:0003 площею 392,1565 га;1823788200:13:000:0002 площею 213, 9784 га, які сформовані шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1823788200:13:000:0001 площею 606,1349 га ( далі у тексті - Прокурор, КМУ, Народицька селищна рада та спірні Земельні ділянки).
Суд ухвалою від 10.10.2024 призначив у справі №906/1419/23 комплексну судову експертизу, проведення якої з питань землеустрою доручив судовому експерту ЧВ КНДІСЕ Мінюсту України Третяку Миколі Антоновичу (свідоцтво експерта №845-19), а інженерно-екологічну експертизу - судовим експертам Українського НДІ спеціальної техніки та судових експертиз СБУ (м. Київ).
Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 09.01.2025 скасував ухвалу Суду від 10.10.2024р. про призначення судової експертизи у справі та скерував справу №906/1419/23 до Суду для продовження розгляду.
Суд ухвалою від 30.01.2025 призначив підготовче засідання на 19.02.2025 о 14:30 год. Одночасно постановив учасникам провадження скористатися правом подати, за наявності, заяви/клопотання з процесуальних питань до закінчення стадії підготовчого провадження.
19.02.2025 до початку підготовчого засідання через діловодну службу Суду від Народицької селищної ради надійшла зустрічна позовна заява від 18.02.2025 за №87вих/25 (вх. г/с №233/25 від 19.02.2025) до Держави Україна в особі КМУ України про визнання відсутнім права державної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 1823788200:13:000:0001 площею 606,1349 га, 1823755100:12:000:0001 площею 308,7153 га, 1823755100:13:000:0001 площею 319,8333 га, 1823755100:07:002:0005 площею 23, 3038 га (далі за текстом - Зустрічна позовна заява від 18.02.2025 та спірні Земельні ділянки).
Одночасно до Зустрічної позовної заяви додано заяву про поновлення строку на подання зустрічного позову від 18.02.2025 за №86 вих/25 (далі за текстом - Заява про поновлення пропущеного процесуального строку від 18.02.2025).
1. Зустрічна позовна заява від 18.02.2025 подана з дотриманням ст. 162, ч.ч. 1,2 ст. 164 ГПК України, однак з порушенням вимог ч. 1 ст. 180 цього Кодексу ( далі за текстом - Кодекс).
2. Заява про поновлення пропущеного процесуального строку від 18.02.2025 мотивована, серед іншого, тим, що у строк на подання відзиву - до 30.11.2023 включно, Народицька селищна рада не мала об'єктивної можливості подати зустрічний позов через відсутність доказів на підтвердження факту не встановлення Кабінетом Міністрів України меж зон радіоактивного забруднення за межами населених пунктів у відповідності до вимог і порядку, визначених Законом України "Про правовий режим територій, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи". Тоді як доводи зустрічного позову ґрунтуються на доказах, датованих після 30.11.2023.
3. Відповідно до статті 46 Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами. Зокрема, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом, а саме у строк для подання відзиву ( ч.1 ст. 180 Кодексу).
4. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову ( ч.2 ст. 180 Кодексу).
5. Водночас право відповідача подати до позивача зустрічний позов для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним. Таке право може бути реалізовано за умови не лише їх взаємопов'язаності, а й доцільності їх спільного розгляду ( див. постанову ВПВС від 20.03. 2019 у справі № 910/2987/18).
6. В свою чергу, Верховний Суд висновує, що конструкція ч. 2 ст. 180 Кодексу вказує на її імперативність, тобто суд позбавлений широкого розсуду щодо доцільності прийняття зустрічного позову; умовою цього є посилання у зустрічному позові на обставини, за якими задоволення зустрічного позову матиме наслідком повну або часткову відмову у задоволенні первісного позову, та виникнення позовів з одних правовідносин ( див. постанову Верховного Суду від 26.12.2024 у cправі № 910/7248/24).
7. На розвиток наведеного умовиводу, Верховний Суд зазначає, що зустрічний позов може подаватися не лише для захисту проти первісного позову, а й бути самостійним засобом захисту проти відповідача.
Так, взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів та доцільність їх спільного розгляду може виявлятись у такому:
- повністю чи частково співпадають підстави обох позовів (фактичні обставини); при цьому правові підстави цих позовів можуть бути різними;
- для підтвердження підстав позову сторонами (позивачем за первісним позовом і відповідачем за зустрічним) надані переважно або частково одні ті самі докази;
- вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись (при цьому предмети та підстави таких позовів можуть бути не пов'язаними, доцільність розгляду в одному провадженні спрямована на процесуальну економію, уникнення процедури примусового виконання одночасно двох судових рішень);
- задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову;
- спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору/спорів між сторонами (див. постанови Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №908/1688/20 , від 24.02.2025 у cправі № 927/696/24).
8. Верховний Суд також висновує, що спільний розгляд зустрічного позову з первісним відповідає принципу процесуальної економії ( див. постанову Верховного Суду від 25.06.2024 у cправі № 904/4103/23). Разом з тим, Верховний Суд також погодився з судами першої та апеляційної інстанції про те, що позивач за зустрічним позовом не позбавлений права на звернення до суду за захистом порушеного права шляхом подання позовної заяви в окремому позовному провадженні на загальних підставах ( див. постанову Верховного Суду від 18.04.2024 у cправі № 920/551/23).
9. Суд додатково висновує, що взаємний зв'язок зустрічного та первісного позовів може обумовлюватися насамперед предметом спору - матеріально - правовим об'єктом, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем ( див. постанову ВПВС від 13.03. 2019 у справі № 916/3245/17).
Цей висновок Суду ґрунтується на принципі диспозитивності змагального процесу, згідно з якими учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд ( ч.2 ст. 14 Кодексу).
Поняття "предмет спору" та "предмет позову" не тотожні поняття, оскільки предмет спору - це, як правило, матеріально-правовий об'єкт ( кошти, нерухоме майно, земельна ділянка), а предмет позову - це матеріально-правова вимога ( іншими словами, спосіб захисту) стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення (див. постанову Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 904/2181/22).
10. Пункт 1 статті 6 Конвенції, яка є джерелом права для національного суду ( ч.4 ст. 11 Кодексу), гарантує кожному "право на суд", яке включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Суду у справі "Андрієвська проти України" від 01.12.2011).
Суд також приймає до уваги, що поняття "спір про право" має розглядатися не суто технічно, а йому слід надавати сутнісного, а не формального значення, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення п. 1 ст. 6 Конвенції.
Так, відсутність у провадженні будь-яких вимог грошового характеру не є вирішальним елементом при визначенні того, чи застосовується пункт 1 статті 6 Конвенції у його цивільному аспекті (рішення Суду у справі "Савіцький проти України" від 26.07.2012).
Вирішальним для визначення того, чи стосується справа прав цивільного характеру, є безпосередньо характер права, яке є предметом розгляду (рішення Суду у справі "Церква села Сосулівка проти України" від 28.02.2008).
Саме тому, дійсна сутність відповідних позовних вимог оцінюється судом виходячи з правових та фактичних підстав позову, наведених у позовній заяві, а не лише тільки з формулювань її прохальної частини, які можуть бути недосконалими ( постанова ВПВС від 13.10.20р. у справі № 447/455/17).
11. Суд також приймає до уваги усталену практику Великої Палати Верховного Суду про те, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача (див. постанови від 09.02.2021 у справі №635/4741/17, від 05.07.2023 у справі №910/15792/20).
12. В свою чергу, судовий захист реально порушеного права має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права позивача, а у випадку, якщо таке відновлення неможливе - встановити компенсацію за порушення (див. постанову ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).
В аспекті забезпечення гарантій, визначених ст.13 Конвенції, спосіб захисту, щоб бути ефективним, має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується; спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення ЄСПЛ від 06.09.2005 у справі «Гурепка проти України» та від 16.08.2013 р. у справі «Гарнага проти України» ).
13. Суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду про те, що на стадії відкриття провадження у справі суд не уповноважений давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного /оспорюваного/ невизнаного права ( див. постанову від 25.01.2024 у справі № 320/14843/23). Ці висновки є релевантними і на стадії вирішення питання про прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним та їх об'єднання в одне провадження ( ч.10 ст. 174, ч.ч. 3 та 4 ст. 180 Кодексу).
Водночас Суд також враховує як релевантні висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що право відповідача за первісним позовом подати зустрічний позов може бути реалізовано за умови взаємопов'язаності позовних вимог (обраних сторонами способів захисту), доцільності їх спільного розгляду, який сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору/спорів між сторонами, та задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову ( див. постанову ВПВС від 20.03. 2019 у справі № 910/2987/18),постанови Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №908/1688/20 , від 24.02.2025 у cправі № 927/696/24).
14. Очевидним з наведеного є умовивід Суду про обов'язковість надання оцінки обраного позивачем за зустрічним позовом способу захисту в аспекті ч.2 ст. 180 Кодексу, тоді як формальний підхід Суду до цього питання навряд чи призведе до вичерпання правового конфлікту між сторонами в одній справі.
15. Суд дотримується процесуальної позиції пріоритетності /більшої ваги правила ч.2 ст.180 Кодексу над правилами ч. ч. 1, 3 та 4 цієї статті Кодексу. Так, для відповідача за первісним позовом зустрічна позовна заява є заявою по суті за правилом ст. 161 Кодексу, яка за своїм змістом має перевагу над відзивом на первісний позов, оскільки результат її розгляду судом знаходить своє вирішення саме у резолютивній частині рішення суду за наслідками вирішення правового конфлікту.
16. На підтвердження викладеному висновку, Суд приймає до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо серйозних процесуальних проблем у такій категорії справ, як визнання правочинів недійсними, коли відповідач, щоб домогтися двосторонньої реституції, має заявляти зустрічний позов або звертатись з окремим позовом. Однак такий «зустрічний» позов у цьому випадку суперечитиме суті категорії зустрічного позову за змістом ч. 2 ст.180 ГПК України, оскільки у цьому разі «зустрічним» буде позов, спрямований не на противагу основному, а навпаки - його задоволення буде можливим тільки у випадку задоволення первісного. Якщо ж відповідач має заявити окремий позов, без відповіді залишається питання, чому цей позов не може бути заявлений у цій же справі, адже він однозначно пов'язаний з її розглядом. Це повертатиме суди до необхідності розгляду вказаного позову як зустрічного, яким він не є ( див. постанову ВПВС від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21).
17. В свою чергу, у судовій практиці Великої Палати Верховного Суду сформувалася усталена правова позиція про те, що порушення права (інтересу) пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Натомість при оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, покликана поведінкою іншої особи. Прийняте судом рішення покликане, серед іншого, усунути цю невизначеність. Вирішення спору про право (і забезпечення тим самим юридичної визначеності у правовідносинах між сторонами такого спору) належить до компетенції суду ( див. постанови ВПВС від 03.11.2020 у справі № 917/1964/19 та від 03.04.2024 у справі № 916/4093/21).
18. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути як необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту, так і необхідність вчинення позивачем інших, ніж виконання судового рішення, дій. За загальним правилом один спір треба вирішувати у межах одного судового процесу в одній судовій юрисдикції. Інакше кажучи, не допускається вирішення одного спору у декількох судових справах, зокрема у різних судових юрисдикціях (див. постанови від 22.09.2022 року у справі № 462/5368/16-ц, від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).
19. Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з положеннями статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Отже, за змістом чинного законодавства, зокрема, Конституції України та ЦК України, усім власникам надано рівні умови для захисту права власності.
Державна реєстрація права власності (зокрема, нерухомого майна, до якого належать спірні Земельні ділянки) закріплена законом як складовий елемент процедури набуття права власності.
Розглядаючи спори, пов'язані з реєстрацією речових прав на нерухоме майно, в судовому порядку, держава захищає порушене право власності та забезпечує правову визначеність ( див. постанову ВПВС від 03.04.2024 у справі № 916/4093/21).
20. Визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов'язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності ( див. постанову ВПВС від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).
Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі п. 1 ч.2 ст. 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов'язку (див. постанову ВПВС від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).
Спосіб захисту інтересу, передбачений п.1 ч.2 ст.16 ЦК України, може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості захисту його права. А тому такий спосіб захисту є виключно превентивним. Якщо кредитор, який діяв в умовах правової невизначеності, у минулому порушив права особи, яку він вважає боржником, то для останнього ефективним способом захисту буде той, який спрямований на захист порушеного права, а не на превентивний захист інтересу.
Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите.
У разі якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд вже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов'язку боржника не є належним способом захисту ( див. постанову ВПВС від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).
21. У цій справі предметом спору між державою в особі КМУ та територіальною громадою Народицького району Житомирської області в особі Народицької селищної ради є спірні Земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів Народицького району Житомирської області, а спірні відносини врегульовані нормами одного Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Вимоги первісного позову за своїм характером є негаторними, тобто спрямованими на усунення перешкод державі в особі КМУ здійснювати права власника спірними Земельними ділянками, зокрема, у спосіб скасування державної реєстрації права комунальної власності на них (ст. ст. 152, 391 ЗК України), тоді як вимоги зустрічного позову спрямовані на спростування права державної власності на спірні Земельні ділянки у спосіб визнання його відсутнім ( п.1 ч.2 ст. 16 ЦК України).
22. З врахуванням викладених правових позицій Великої Палати Верховного Суду щодо умов для застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором на підставі п.1 ч.2 ст. 16 ЦК України, Суд висновує, що попри однакове регулювання спірних відносин нормами Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", що ґрунтуються по суті на одних і тих самих засобах доказування, спільний розгляд вимог за зустрічним та первісним позовом за правилом ч.2 ст. 180 Кодексу у цій справі не є можливим.
23. Зазначений висновок Суду є достатнім для застосування ч. 6 ст. 180 Кодексу про те, що зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог ч. 2 цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику.
24. Водночас іншою самостійною підставою для повернення без розгляду зустрічної позовної заяви, є подання її з порушенням ч.1 ст.180 Кодексу - пред'явлення не у строк для подання відзиву.
25. Виходячи з положень ст.ст. 55,129 Конституції України, застосування та використання права на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом. Реалізація конституційного права на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм ГПК України.
26. Стаття 46 Кодексу визначає процесуальні права та обов'язки сторін. Зокрема в пункті 3 частини другої названої статті передбачено, що відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом. Таке право може бути реалізоване відповідачем за умови дотримання загальних правил подання позовів, а також правил пред'явлення зустрічних позовів, установлених процесуальним законодавством.
27. Відповідно до ст. 113 Кодексу строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Згідно з ч. 1 ст. 180 Кодексу відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Частиною 8 ст. 165 Кодексу передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Отже, право на подання зустрічного позову може бути реалізовано виключно у строк, встановлений судом для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії (подібні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 918/604/23, від 16.09.2024 у справі № 917/321/24, від 21.10.2024 у справі № 914/3445/23, від 16.01.2025 у cправі № 908/1931/22 (908/3376/23).
28. Так, ухвала суду від 01.11.2023 про відкриття провадження у справі надсилалась Народицькій селищній раді рекомендованим з повідомленням та на ел. пошту: naroduchiotg@ukr.net, код 04346480.
У вищенаведеній ухвалі про відкриття провадження у справі, Суд фактично встановив відповідачу строк для подання відзиву 15 (п'ятнадцять) календарних днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі. Останнім днем на подання зустрічної позовної заяви було 30.11.2023 включно.
З наведеного слідує, що процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.
29. Народицька селищна рада просить поновити пропущений процесуальний строк на подання зустрічної позовної заяви з підстав, наведених вище. При цьому, така заява подається відповідачем через 1 рік 2 місяці 19 днів.
30. Суд надає оцінку зазначеній процесуальній заяві, що показати, що сторона Судом "почута", а правосуддя здійснюється.
31. Так, ч.1 ст. 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
32. Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
33. ЄСПЛ у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20.07.2006 вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
34. Згідно з практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції , необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм у процесі вирішення питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист. Суди під час застосування процесуальних правил повинні уникати зайвого формалізму, котрий може стати на перешкоді справедливості судового розгляду (Walchli проти Франції; Evaggelou проти Греції).
Водночас при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом.
35. Як підкреслює Верховний Суд, стадія підготовчого провадження є однією зі стадій розгляду справи, завданням якої, серед іншого, є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів ( ст. 177 Кодексу). Отже, стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до цієї стадії яз з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, а таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя ( див. постанову ВС від 14.01.2025 у справі № 910/12923/23).
36. Суд наголошує, що відповідно до ч.ч. 1-3 ст.13 Кодексу судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
В силу приписів ч. 4 ст. 13 Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
37. Суд звертає увагу, що суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства. Підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на подання зустрічної позовної заяви відсутні, оскільки Суд повертає її без розгляду на підставі ч.2 ст. 180 Кодексу.
Керуючись ст.ст. 2, 11, 114, 119, ч. 6 ст. 180, ч.3 ст. 198, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Відмовити Народицькій селищній раді у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання зустрічної позовної заяви у справі.
2. Повернути без розгляду зустрічну позовну заяву Народицької селищної ради від 18.02.2025 за №87вих/25 (вх. г/с №233/25 від 19.02.2025) та додані до неї документи.
Копію зустрічної позовної заяви долучити до матеріалів справи.
Ухвала про відмову поновити пропущений процесуальний строк та про повернення зустрічної позовної заяви без розгляду складена та підписана 28.02.2025, набрала законної сили 28.02.2025, та може бути оскаржена на підставі ст.255 Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud5007/
Суддя Машевська О.П.
Друк:
1 - в справу
2- прок. обл (через Ел. суд)
3- КМУ на ел. пошту: 1545@ukc.gov.ua,
4- Народицькій селищній раді Коростень. р-ну (через Ел. суд)
5- Народицькій селищній військовій адміністрації Корост. р-ну (через Ел.суд)
6- Верховній Раді України ( через "Ел.суд" ) в електронний кабінет Управління справами Апарату ВР України (код ЄДРПОУ 20064120);
7- Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України ( Ел. суд)
8- Державне агентство України з управління зоною відчуження ( Ел. суд)
9- Міністерство аграрної політики та продовольства України ( Ел. суд)
10- Державна інспекція ядерного регулювання України ( Ел. суд)
11 - Національна академія наук (Ел. суд)
12- ВГОІ "Союз Чорнобиль Україна" (рек.з повід.) 04053, м. Київ, вул. Володимира Винниченка, буд. 3, код 00032690
13-Держгеокадастр України (через Ел. суд)
14-Держ. еколог. інспекції України (через Ел. суд)
15-Держ. служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (через Ел. суд)
16- ФГ "Кавецького" (через Ел. суд)
17-ТОВ "Екоагроферма" (через Ел. суд)
18- КП "Народицька районна спец. станція по догляду за землями безумовного відсел." (через Ел.суд)
19- Житомирській ОДА (через Ел. суд)
20-Житом. обл. рада (через Ел. суд)
21-ДУ "Нац. наук. центр радіаційної медицини НАМН України" (рек. з повід.) 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 53, код 04837835
22-Нац. інститут стратегічних досліджень (через Ел. суд)
23- ДСП "Екоцентр" (через Ел. суд)
24-ДП "Держ. наук-техн. центр з ядерної та радіаційної безпеки" (через Ел. суд)
25-ДУ "Інститут охорони ґрунтів України" (через Ел. суд)
26- Нац. університет біоресурсів і природокористування України (через Ел. суд)
27- ДУ "Інститут геохімії навколишнього середовища НАН України" (рек. з повідомл.) 02000, м. Київ, проспект Академіка Палладіна, 34А, код 23521345
28 - народному депутату Арешонкову В.Ю. ( через Ел. суд)