Справа №760/33690/24 2/760/6757/25
14 січня 2025 року суддя Солом'янського районного суду міста Києва Ішуніна Л. М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Солом'янського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ел. Ен. Груп», про скасування арешту,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Солом'янського районного суду міста Києва з позовом до Солом'янського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ел. Ен. Груп», про скасування арешту.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Статтею 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно і статтею 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Тобто, вказаною нормою законодавцем чітко визначено право сторони виконавчого провадження на звернення до суду із скаргою.
Відповідно до частин першої-другої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 пред'явила позов, зі змісту якого не вбачається спору між сторонами про право власності (володіння, користування розпорядження) на майно, на яке накладено арешт, і таке право позивача ніким не оспорюється, не містить позов і матеріально-правових вимог до відповідача, а тому позовна заява не підлягає розгляду в порядку позовного провадження, оскільки передбачається інша форма звернення та порядок вирішення.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є боржником та стороною виконавчого провадження.
Враховуючи вищевикладене, вона не може звертатися до суду з позовом про скасування арешту з майна, оскільки законом передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. З позовом про зняття арешту до суду можуть звертатись інші особи, які є власниками майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, що передбачено статтею 59 Законом України «Про виконавче провадження».
Таким чином, заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду в позовному провадженні.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 369/3757/20.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження у зв'язку з тим, що подана позивачем заява не підлягає розгляду в порядку позовного провадження.
Згідно з частиною п'ятою статті 186 ЦПК України, відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
На виконання зазначених вимог, суд роз'яснює позивачу, що заявлені до розгляду вимоги можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства за скаргою на дії державного виконавця в порядку статей 447-449 розділу VII ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 19, 186, 258-261, 353-355, 447 ЦПК України, суд
Відмовити у відкритті провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Солом'янського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ел. Ен. Груп», про скасування арешту.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження надіслати позивачеві разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Л. М. Ішуніна