Справа № 580/9513/24 Суддя (судді) першої інстанції: Валентина ЯНКІВСЬКА
27 лютого 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Штульман І.В.,
суддів - Заїки М.М., Черпака Ю.К.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на прийняте за правилами спрощеного позовного провадження рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Черкаській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
У вересні 2024 року Головне управління ДПС у Черкаській області (далі - позивач, ГУ ДПС у Черкаській області) звернулося в Черкаський окружний адміністративний суд з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач, ФОП ОСОБА_1 ) про стягнення з ФОП ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 30985,50 грн.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ГУ ДПС у Черкаській області, суд першої інстанції зазначив, що податкове повідомлення-рішення і податкова вимога прийняті щодо ОСОБА_1 як фізичної особи, а не щодо ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця, вказані документи на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача як фізичної особи не направлялися, а матеріали справи не містять доказів наявності саме у ФОП ОСОБА_1 податкового боргу. Водночас, суд відхилив доводи представника відповідача щодо протиправності податкового повідомлення-рішення і вимоги, оскільки вони перебувають поза межами предмету доказування цієї справи.
Не погоджуючись із рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначає, що податкове повідомлення-рішення та податкова вимога направлялися на зареєстровану адресу суб'єкта господарювання (податкову адресу) в установлені Податковим кодексом України порядок і спосіб, а відтак повернення поштових відправлень за закінченням встановленого строку зберігання свідчить про їх належне вручення платнику податків. Поряд з цим зауважує, що фізична особа-підприємець і фізична особа є однією особою - платником податків, а тому позов заявлений до належного відповідача.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли до Шостого апеляційного адміністративного суду 27 січня 2025 року.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ФОП ОСОБА_1 - адвокат Кучер Юлія Вікторівна, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Свою позицію обґрунтовує тим, що податкове повідомлення-рішення, на підставі якого виник податковий борг, а також податкова вимога прийняті щодо ОСОБА_1 , а не ФОП ОСОБА_1 , та на податкову адресу фізичної особи не направлялися. Крім того, наголошує, що вказані податкові повідомлення-рішення і податкова вимога є протиправними, що встановлено рішеннями судів у справі №580/78/21 та №580/874/23, які набрали законної сили.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2025 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження з 12 лютого 2025 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - змінити, виходячи з такого.
Матеріали справи свідчать, що ГУ ДПС у Черкаській області 02 травня 2023 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №0070501-2406-2301, яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за 2022 рік визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 30985,50 грн за платежем: «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості».
Указане податкове повідомлення-рішення направлялося позивачем на ім'я ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 . Однак поштове відправлення повернулося до ГУ ДПС у Черкаській області у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання.
У зв'язку з несплатою податкового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням від 02 травня 2023 року №0070501-2406-2301 в установлений Податковим кодексом України строк Головним управлінням ДПС у Черкаській області складено і направлено на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) податкову вимогу форми «Ф» від 18 січня 2024 року №0001332-1304-2300 на суму 30985,50 грн. Проте, вказане поштове відправлення також повернулося до ГУ ДПС у Черкаській області у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання.
Оскільки станом на вересень 2024 року податковий борг відповідачем не було сплачено у добровільному порядку, а в інтегрованій картці платника податку обліковується сума податкового боргу у розмірі 30985,50 грн, ГУ ДПС у Черкаській області звернулося до суду із вказаним позовом.
На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз приписів статтей 14, 16, 36, 42, 54, 57, 58, 59 Податкового кодексу (далі - ПК) України, суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на відсутність доказів існування податкового боргу саме у ФОП ОСОБА_1 , а також направлення податкового повідомлення-рішення і податкової вимоги на адресу, відмінну від податкової адреси відповідача.
З такими висновками суду першої інстанції не можна повністю погодитися з огляду на таке.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно пунктів 95.1 - 95.2 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Приписи абзацу першого пункту 59.1 статті 59 ПК України визначають, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 59.3 статті 59 ПК України передбачено, що податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, визначені в абзаці першому цього підпункту, що надсилаються платнику податку, повинні містити щодо кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, зокрема, але не виключно, інформацію про адресу місцезнаходження об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості, його площу, ставки та надані фізичним особам пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності таких нерезидентів.
Згідно пункту «а» підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Отже, передумовою виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу у спірному випадку є прийняття податкового повідомлення-рішення із визначенням суми відповідного зобов'язання, несплата фізичною особою протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення нарахованого зобов'язання, а також сплив тридцятиденного строку з дня отримання платником податків податкової вимоги.
Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
За правилами абзацу другого пункту 42.5 статті 42 ПК України у разі, якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Отже, за загальним правилом, документ, направлений на податкову адресу, вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
За висновками суду першої інстанції, податкове повідомлення-рішення від 02 травня 2023 року №0070501-2406-2301 та податкова вимога від 18 січня 2024 року №00011332-1304-2300 направлялися ОСОБА_1 не на адресу зареєстрованого місця проживання ( АДРЕСА_2 ), а на іншу адресу ( АДРЕСА_3 ).
Однак таке твердження суду першої інстанції є помилковим, оскільки, як було встановлено раніше, указані документи направлялися на податкову адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_4 (а.с.9, 12), яка відповідає, зокрема, відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.6-7).
За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає зміні у мотивувальній частині в частині висновків про те, що податкове повідомлення-рішення від 02 травня 2023 року №0070501-2406-2301, винесене стосовно ОСОБА_1 , не направлене йому за адресою зареєстрованого місця проживання.
Водночас, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що передумовою для стягнення з фізичної особи-підприємця податкового боргу є наявність такого боргу саме у фізичної особи, зареєстрованої суб'єктом господарювання.
Із змісту податкового повідомлення-рішення форми «Ф» №0070501-2406-2301 від 02 травня 2023 року вбачається, що суму податкового зобов'язання у розмірі 30985,50 за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» за 2022 рік визначено ОСОБА_1 , як фізичній особі. Так само податкова вимога від 18 січня 2024 року №0001332-1304-2300 направлялася фізичній особі ОСОБА_1 , а не ФОП ОСОБА_1 .
Про той факт, що платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є саме фізична особа, а не фізична особа-підприємець, свідчить й норма підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, за якою платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відтак, встановлені обставини свідчать про те, що податковий борг нараховано фізичній особі ОСОБА_1 , у той час як позовні вимоги заявлено до ФОП ОСОБА_1 , щодо якого ГУ ДПС у Черкаській області не надано доказів наявності податкового боргу. Крім того, згідно довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 05 вересня 2024 року №393682088 (а.с.13-14) власником нерухомого майна є ОСОБА_1 , а не фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , що свідчить про те, що стягнення податкового боргу саме з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є безпідставним.
Викладене свідчить про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Посилання апелянта на те, що ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_1 є однією і тією ж особою-платником податків, і в силу частини першої статті 52 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України відповідач у цій справі є належним, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає безпідставними, оскільки питання справляння податків регулюються саме нормами ПК України, а не ЦК України. Крім того, здійснення контролюючим органом обліку платників податків за податковим номером (пункт 63.6 статті 63 ПК України) не зумовлює висновок про тотожність статусу платника податків-фізичної особи та платника податків - фізичної особи-підприємця.
Окрім наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про неможливість надання оцінки у межах цього спору правомірності податкового повідомлення-рішення від 02 травня 2023 року №0070501-2406-2301, оскільки згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 31 серпня 2018 року у справі № 826/14195/16, питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань не охоплюється предметом позову про стягнення податкового боргу, оскільки податкові повідомлення-рішення суб'єкта владних повноважень, згідно яких відповідні зобов'язання визначено, не є предметом дослідження у відповідній справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.
Разом з тим, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає безпідставними твердження представника відповідача про те, що контролюючим органом необґрунтовано не враховано преюдиційні обставини, встановлені рішеннями судів у справах №580/78/21 та №580/874/23, оскільки предметом спору у них були податкові повідомлення-рішення від 07 вересня 2020 року №0083540-5033-2301 та від 08 серпня 2022 року №0640196-2403-2301, які стосувалися інших періодів, а саме 2019 та 2021 року відповідно.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ГУ ДПС у Черкаській області, однак обґрунтував оскаржуване рішення без урахування всіх фактичних обставин цієї справи. Наведені вище обставини є підставою для зміни судового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи пункту 1 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу - задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - змінити у мотивувальній частині.
Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області - задовольнити частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі №580/9513/24 - змінити у мотивувальній частині.
В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач І.В. Штульман
Судді М.М. Заїка
Ю.К. Черпак