П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
28 лютого 2025 р. м.ОдесаСправа № 420/33208/24
Головуючий в 1 інстанції: Хурса О. О.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Осіпова Ю.В.,
суддів: Коваля М.П., Скрипченка В.О.,
розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 - задоволено. Визнано протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати з 30.01.2020р. по 12.05.2023р. грошового забезпечення позивача із урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020р., на 01.01.2021р., на 01.01.2022р. та на 01.01.2023р. у відповідні роки на відповідний тарифний коефіцієнт. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок з 30.01.2020р. по 12.05.2023р. сум грошового забезпечення позивача із урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020р.» станом на 01.01.2020р., Законом України «Про Державний бюджет України на 2021р.» станом на 01.01.2021р., Законом України «Про Державний бюджет України на 2022р.» станом на 01.01.2022р., Законом України «Про Державний бюджет України на 2023р.» станом на 01.01.2023р., на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач 07.01.2025р. через підсистему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій, зокрема, заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Ухвалою судді П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2025р. дану апеляційну скаргу - залишено без руху з підстав не сплати відповідачем судового збору та відсутності доказів надсилання копії апеляційної скарги та копій доданих до неї матеріалів учасникам справи. При цьому, апелянту було надано 5-денний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення зазначених у ній недоліків.
17.01.2025р. до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання Військової частини НОМЕР_1 про усунення недоліків апеляційної скарги, проте, відповідачем (апелянтом) було усунуто недоліки апеляційної скарги не в повному обсязі.
Враховуючи те, що вимоги ухвали судді П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2025р. залишились не виконаними, недоліки апеляційної скарги у встановлений строк не усунуті, ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2025р. апеляційну скаргу - повернуто апелянту.
10.02.2025р. відповідач повторно подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 09.12.2024р.
Ухвалою судді П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2025р. апеляційну скаргу залишено без руху з підстав пропуску встановленого законом строку на апеляційне оскарження судового рішення. Одночасно, апелянту надано 10-денний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення вказаних вище недоліків поданої ним апеляційної скарги.
14.02.2025р. до апеляційного суду надійшло клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування доводів клопотання відповідач, посилаючись на запровадження на території України воєнного стану з 24.02.2022р., просить визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження в розглядуваній справі поважними та поновити його.
Дослідивши вищезазначені доводи відповідача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, ч.1 ст.295 КАС України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з ч.ч.2,3 ст.295 КАС України, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч.2 ст.299 цього Кодексу.
Як вбачається із матеріалів апеляційної скарги, оскаржуване рішення Одеського окружного адміністративного суду 09.12.2024р. та отримано апелянтом - 12.12.2024р. А відтак, строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, у даному випадку, спливає - 13.01.2025р. Натомість, апеляційна скарга вдруге подана відповідачем до суду апеляційної інстанції лише 10.02.2025р., тобто зі значним пропуском визначеного ст.295 КАС України строку на апеляційне оскарження.
Аналіз положень ст.5,13 і 293 КАС України дозволяє дійти висновку про те, що учасники справи, у разі, якщо не погоджуються із ухваленим судовим рішенням після розгляду справи у суді першої інстанції, можуть скористатися правом його оскарження в апеляційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним Кодексом строк.
Відповідно до ч.5 ст.44 КАС України, учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Однак, КАС України передбачає і можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Встановлення процесуальних строків КАС України передбачено з метою дисциплінування учасників справи та своєчасного виконання ними передбачених цим же Кодексом процесуальних обов'язків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці процесуальні строки обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено виключно у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.
Такі обставини мають бути підтверджені належними і допустимими доказами.
Наведене дає підстави для висновку про те, що обставини пропуску строку звернення до суду є оціночними, комплексними і такими, що потребують дослідження в кожному окремому випадку. Питання наявності або ж відсутності підстав для визнання причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою поважними вирішується судом апеляційної інстанції на підставі фактичних обставин справи, із урахуванням наведених обґрунтувань та наданих доказів.
Водночас, доведення поважності причин пропуску строку звернення до суду покладається лише на особу, яка звертається із апеляційною скаргою, та клопотанням щодо поновлення такого строку.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.02.2019р. у справі №826/17879/17.
При вирішенні питання про поновлення строку апеляційного оскарження, необхідно надавати оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення визначеного у ст.295 КАС України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги або відмови у відкритті апеляційного провадження (вперше) до дати повторного звернення з апеляційною скаргою тощо.
Неналежна організація процесу з оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб та невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги, та, зокрема, повернення заявнику апеляційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Судова колегія звертає увагу відповідача, що повернення раніше поданої апеляційної скарги не означає можливість повторного звернення до суду апеляційної інстанції у будь-який час після такого повернення, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, адже у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Також, варто зазначити про те, що звернення до суду з апеляційної скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження судового рішення, то реалізація цього права має відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України.
Зловживання процесуальними правами не допускається.
Щодо посилання апелянта на обставину запровадження на території України воєнного стану з 24.02.2022р., слід наголосити на тому, що питання поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Разом із тим, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у всіх абсолютно випадках.
Між пропуском процесуального строку та введенням воєнного стану має бути безпосередній, прямий причинний зв'язок.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх ухвалах від 23.06.2022р. у справі №380/7251/21, у справі №520/8674/2020 та у справі №440/2822/20.
Так, відповідач жодним чином не обґрунтовує наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, враховуючи той факт, що апеляційна скарга, яка подана вперше - 07.01.2025р. та, у подальшому, залишена без руху - 16.01.2025р. (отримана апелянтом - 16.01.2025р.) і повернута - 24.01.2025р. (отримана - 24.01.2025р.), в той час як повторне звернення відповідача з апеляційною скаргою відбулося - 10.02.2025р.
Отже, у даному випадку, відповідачем допущено необ'єктивне та необґрунтоване зволікання з поданням апеляційної скарги, оскільки повторне звернення до суду апеляційної інстанції відбулося через 2 місяці після ухвалення оскаржуваного судового рішення, що, у свою чергу, значно перевищує строк, встановлений ст.295 КАС України.
Підставою для повернення апеляційної скарги, поданої 16.01.2025р., стало не надання доказів надсилання копії апеляційної скарги та копій доданих до неї матеріалів позивачу у спосіб, визначений положенням КАС України.
Враховуючи наведені вище обставини, на думку суду, в апелянта, який діє як суб'єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи й, неналежна організація процесу з оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб'єкта владних повноважень для своєчасного виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними, а тому наведені у клопотанні обставини не можуть бути підставою для поновлення пропущеного строку.
Аналогічна правова позиції була викладена Верховним Судом у постанові 20.06.2024р. у справі №520/11485/22, від 30.05.2024р. у справі №990/88/24 та від 23.04.2024р. у справі №815/7180/13-а.
Враховуючи наведені вище обставини, посилання відповідача на технічні причини не можуть бути основною та поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги, оскільки неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб (надсилання копії апеляційної скарги та копій доданих до неї матеріалів позивачу, а також надання відповідних доказів до суду) є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
При цьому, апелянтом у заяві про усунення недоліків таких причин не наведено та відповідних доказів не надано.
Згідно зі сталою практикою Європейського суду з прав людини, вирішення питання відносно поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип «res judicata», особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008р.).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.10.2011р. у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) підкреслив важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Серед іншого, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, а також мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи зобов'язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
У п.46 рішення Європейського суду з прав людини «Устименко проти України» зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу «res judicata», т.б. принципу «остаточності рішення», згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Частиною 2 ст.6 КАС України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права із урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У той же час, приписи п.4 ч.1 ст.299 КАС України є імперативними та зобов'язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.
Отже, беручи до уваги значний пропуск відповідачем строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відсутність належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку, колегія суддів дійшла висновку про те, що у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись п.4 ч.1 ст.299 КАС України, апеляційний суд,
У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку апеляційного оскарження - відмовити.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військова частина НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Осіпов Ю.В.
Судді Коваль М.П.
Скрипченко В.О.