28 лютого 2025 року Чернігів Справа № 620/16951/24
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,
19.12.2024 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом, у якому просить (з урахуванням уточнених позовних вимог):
визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі - ГУ Нацполіції в Чернігівській області) від 27.02.2024 №118 о/с про звільнення зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 (смт Ріпки) Чернігівського районного управління поліції ГУ Нацполіції в Чернігівській області;
поновити його на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 (смт Ріпки) Чернігівського районного управління поліції ГУ Нацполіції в Чернігівській області з 28.02.2024;
допустити до негайного виконання рішення в частині його поновлення на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 (смт Ріпки) Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області.
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 вказує на протиправність оспорюваного наказу відповідача про його звільнення зі служби в поліції за власним бажанням, оскільки до закінчення визначеного у пункті 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення № 114) тримісячного строку служба в поліції за власним бажанням припиняється за умови, якщо між поліцейським та органом, уповноваженим приймати рішення про прийняття/звільнення зі служби в поліції, було досягнуто згоди щодо конкретної дати, з якої служба в поліції припиняється.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 20.01.2025 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено позивачу строк звернення до суду з цим позовом; позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_1 вказує на те, що Закон № 580-VIII не визначає умов щодо строків розгляду рапорту про звільнення за власним бажанням, як і строків реалізації такого рапорту шляхом видання наказу про звільнення, у зв'язку із чим, ГУ Нацполіції в Чернігівській області, видаючи оспорюваний у цій справі наказ про звільнення позивача за служби в поліції за власним бажанням діяло згідно із чинним законодавством
Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив службу в органах Національної поліції України на посаді старшого сержанта поліції поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 (смт. Ріпки) Чернігівського районного управління поліції ГУ Нацполіції в Чернігівській області.
27.02.2024 позивачем начальнику ГУ Нацполіції було подано рапорт, у якому висловлено прохання звільнити його зі служби в поліції на підставі пункту 7 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII (за власним бажанням).
Згідно із витягом із наказу від 27.02.2024 № 118 о/с «По особовому складу» звільнено за служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону № 580-VIII старшого сержанта поліції ОСОБА_1 поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 (смт. Ріпки) Чернігівського районного управління поліції ГУ Нацполіції в Чернігівській області, 27.02.2024.
ОСОБА_1 , вважаючи протиправним наказ відповідача про звільнення його зі служби в поліції, звернувся до суду з цим позовом.
Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон № 580-VIII.
Відповідно до статті 2 Закону № 580-VIII завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 3 Закону № 580-VIII).
Згідно із частиною першої статтю 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Частиною першою статтею 60 Закону № 580-VIII встановлено, що відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.
В силу положень пункту 7 частини першої, частини другої та третьої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за власним бажанням. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.
Згідно із пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Приписами Положення № 114 передбачено, що це Положення визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки.
Відповідно до пункту 10 Положення № 114 особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.
Згідно із підпунктом «ж» пункту 64 Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.
Особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою (пункт 68 Положення № 114).
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що нормативно-правові акти, які були прийняті до утворення поліції і не суперечать законодавству про останню, мають застосовуватися, як спеціальні норми права, до правовідносин, що виникають з приводу проходження служби поліцейськими до прийняття відповідних нормативно-правових актів.
Спеціальним актом законодавства, нормами якого врегульовані спірні правовідносини та чинним на час їх виникнення є Положення № 114.
Крім того, пунктом 4 розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII передбачено можливість застосування норм Положення № 114 при вирішенні питання щодо дотримання відповідачем процедури звільнення позивача зі служби в поліції.
Верховний Суд України у постанові від 24.06.2014 № 21-241а14 зазначив, що згідно з пунктом 68 Положення №114 особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.
Така позиція законодавця, на відміну від загального правила про обов'язок попередити власника чи уповноважений ним орган про звільнення за власним бажанням за два тижні, обумовлена особливим правовим положенням працівника органу внутрішніх справ, що стосується, наприклад, виконання ним обов'язків по забезпеченню безпеки громадян та громадського порядку, здійснення оперативно-розшукових заходів тощо.
Отже, видача уповноваженим органом наказу про звільнення працівника поліції зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення № 114 строку, якщо таке прохання не міститься у рапорті про звільнення, є протиправним.
Проте, у межах передбаченого пунктом 68 Положення № 114 строку з дня подання рапорту про звільнення сторони трудового договору вправі домовитися про звільнення у більш короткий строк. Такою домовленістю між сторонами (проханням), зокрема, слід вважати зазначення у рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник поліції має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення строку та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 12.08.2019 року у справі №810/3376/16, від 20.12.2019 у справі №826/375/17, від 05.02.2020 у справі №819/744/16, від 20.05.2020 у справі №804/868/16, від 30.09.2020 у справі №826/16621/17, від 14.01.2021 у справі №822/1093/18, від 09.02.2021 у справі №826/10404/16, від 11.08.2021 у справі №826/7075/16.
Разом із тим, рапорт позивача від 27.02.2024 не містить конкретної дати звільнення позивача зі служби в поліції, що дає підстави для висновку про відсутність між позивачем та відповідачем домовленості щодо дати звільнення.
До того ж, обов'язковою умовою для звільнення за підпунктом «ж» пункту 64 Положення № 114 є наявність поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.
Водночас про такі причини позивач у рапорті від 27.02.2024 не зазначав, відповідачем наявність таких причин не з'ясовувалася.
Вказані обставини свідчать про недотримання відповідачем під час звільнення позивача вимог Положення № 114.
Окрім цього, згідно з частиною другою статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Таким чином, загальними нормами трудового законодавства передбачено, що у випадку, якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Таке правило зумовлене тим, що після закінчення зазначеного терміну працівник може залишитися на роботі й не вимагати розірвання трудового договору.
Отже, КЗпП України цією правовою нормою надає працівникові безумовне право на відмову від раніше поданої ним заяви про звільнення за власним бажанням і власник або уповноважений ним орган не має права звільняти таку особу до закінчення строку попередження.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 140/3179/19, від 07.03.2018 у справі № 810/2728/16, від 10.03.2020 у справі № 803/959/17, від 03.12.2020 у справі № 140/3179/19.
З матеріалів справи видно, що позивачем подано рапорт від 27.02.2024 про звільнення зі служби в поліції без зазначення у ньому дати звільнення.
Водночас, до закінчення передбаченого Положенням №114 тримісячного строку, а цей день 27.02.2024 відповідачем видано наказ про звільнення позивача із служби в поліції з 27.02.2024, що свідчить про те, що оспорюваний у цій справі наказ не відповідає критеріям, визначеним у статті 19 Конституції України та статті 2 КАС України, є протиправним та підлягає скасуванню.
У свою чергу, відповідно до частин першої-другої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Аналогічні приписи містить пункт 24 Положення № 114, відповідно до якого у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.
Отже, належним способом поновлення порушених прав позивача є поновлення його на посаді, з якої його було незаконного звільнено, а саме на посаді старшого сержанта поліції поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 (смт. Ріпки) Чернігівського районного управління поліції ГУ Нацполіції в Чернігівській області.
Оскільки позивача звільнено з посади з 27.02.2024, який уважається останнім днем його роботи, то поновленню на посаді він підлягає з наступного дня, тобто з 28.02.2024.
Щодо вимоги позивача допустити до негайного виконання рішення в частині його поновлення на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 (смт Ріпки) Чернігівського районного управління поліції ГУ Нацполіції в Чернігівській області, суд зазначає, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Таким чином, суд вважає за необхідне допустити постанову до негайного виконання рішення суду у частині поновлення позивача на посаді.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з пунктом 29 рішення ЄСПЛ у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994 статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено обґрунтованість і законність оскаржуваного наказу про звільнення позивача із посади поліцейського за власним бажанням, прийнятого до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення № 114 строку, за відсутності такого прохання у рапорті про звільнення, тож позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як видно з наявної у матеріалах справи квитанції від 02.01.2025 № 0.0.4106127953.1 позивачем під час звернення з цим позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1211, 20 грн, у зв'язку із чим відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають судові витрати у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 27.02.2024 №118 о/с про звільнення зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 (смт Ріпки) Чернігівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області.
Поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 (смт Ріпки) Чернігівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області з 28.02.2024.
Допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 (смт Ріпки) Чернігівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі у розмірі 1211, 20 грн, сплаченого згідно із квитанцією від 02.01.2025 № 0.0.4106127953.1.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 )
Відповідач - Головне управління Національної поліції в Чернігівській області (місцезнаходження юридичної особи: 14000, Чернігів, проспект Перемоги, 74; унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 40108651).
Суддя Марія ДУБІНА