25 лютого 2025 року справа № 580/10149/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , комісії з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії п'ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 (код юридичної особи НОМЕР_1 ), оформленого протоколом Комісії з надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації №16 від 08.10.2024, в частині що стосується відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (код юридичної особи НОМЕР_1 ) прийняти рішення, яким надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.9, 13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 справу призначено до розгляду справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників в судове засідання.
Ухвалою суду від 27.12.2024 залучено до участі у справі в якості співвідповідача: комісію з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Розгляд справи розпочато спочатку.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що подав до ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з тих підстав, що матір позивача потребує постійного догляду.
Представник позивача вважає, що при вирішенні питання про надання відстрочки комісія повинна була врахувати, що мати позивача має ІІ групу інвалідності, тому за відсутності підстав для надання відстрочки за п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку з необхідністю постійного догляду за матір'ю, комісія повинна була розглянути питання про надання відстрочки за п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відзиви у встановлений судом строк, відповідачами до суду не подано, копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками отримано відповідачами. Оскільки відзиви до суду не подано, тому з урахуванням ч. 6 ст. 162 КАС України, суд визначив достатніми наявні в матеріалах справи докази та за відсутності поданих відповідачами відзивів проти позову розглянути справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд виходить з такого.
Судом встановлено, що 08.10.2024 позивач на ім'я голови п'ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву від 02.10.2024 в якій просив надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
За результатами розгляду заяви позивача, комісія з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалила рішення оформлене протоколом №16 від 08.10.2024, яким відмовила позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період за п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зв'язку з відсутністю висновку медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу ОСОБА_2 в постійному догляді.
Листом №5/1/25/4260 від 10.10.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 направив повідомлення позивачу про прийняте комісією рішення.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII).
Підстави звільнення від призову на військову службу під час мобілізації передбачені ст. 23 Закону № 3543-XII.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII, в редакції чинній на момент звернення до відповідача із заявою, передбачає, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані:
зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.
Одночасно суд враховує, що з 18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі - Порядок №560), який визначає алгоритм отримання військовозобов'язаними особами відстрочки.
Відповідно до п.п. 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з п. 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (п. 59 Порядку №560).
Відповідно до п. 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Отже, на дату вирішення справи судом комісію при ІНФОРМАЦІЯ_4 наділено повноваженнями розглядати питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Строк розгляду вказаного питання становить сім днів з дати надходження заяви.
Судом встановлено, що заява позивача від 02.10.2024 зареєстрована 08.10.2024 та в цей же день відносно позивача ухвалено рішення, тобто в межах визначених строків.
При цьому з доданих до наведеної заяви документів вбачається, що позивачем не приєднано висновку медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу матері ОСОБА_2 в постійному догляді. Отже, рішення комісії прийнято обґрунтовано та на законних підставах.
Твердження представника позивача про обов'язок комісії розглянути питання про надання відстрочки з інших підстав, судом відхиляється, зважаючи на ту обставину, що комісія перевіряє наявність права на відстрочку з підстав зазначених у заяві відповідно до волевиявлення військовозобов'язаного та не зобов'язана здійснювати перевірку наявності інших підстав для надання відстрочки.
Суд звертає увагу, що позивач не позбавлений можливості подати заяву про надання відстрочки від призову на військову службу з підстав, визначених п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Після відмови в наданні відстрочки згідно рішення комісії від 08.10.2024, позивач скористався таким правом та 09.10.2024 направив засобами поштового зв'язку заяву про надання відстрочки з підстав, визначених п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Станом на дату звернення позивача з позовом 15.10.2024 строк розгляду заяви від 09.10.2024 не настав, оскільки становить 7 днів з дати надходження заяви, тому звернення з позовними вимогами про надання відстрочки від призову на військову службу з підстав, визначених п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» є передчасним, оскільки між сторонами не виник публічно-правовий спір.
Статтею 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Крім того, в ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Порушенням суб'єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб'єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи. Так само протиправним є покладення на особу додаткового обов'язку, який не випливає зі змісту конкретних правовідносин за участі цієї особи.
Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Таким чином, здійснюючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Тож, якщо особа вважає, що її суб'єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізованим належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов'язок, така особа має право звернутися за судовим захистом.
В разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання щодо наявності порушення суб'єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього вирішити спір.
Судом встановлено законність відмови позивачу в наданні відстрочки з підстав, визначених п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та передчасність позовних вимог про надання відстрочки з підстав, визначених п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тому відсутні підстави вважати, що права позивача у спірних правовідносинах є порушеними.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки в задоволенні позову відмовлено, судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77,139, 241-246, 255, 263, 295, 370 КАС України суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.
Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО