Справа № 420/40040/24
28 лютого 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Радчука А.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у призначенні і виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугою років з 26 червня 2024 року відповідно до ст.ст. 2, 12, 13, 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
скасувати індивідуальний акт - рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області №2368 від 14 жовтня 2024 року про відмову у призначенні та виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугою років з 26 червня 2024 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести призначення, обчислення та виплату (без припинення) мені, ОСОБА_1 , пенсії за вислугою років з 26 червня 2024 року, виходячи з 68% грошового забезпечення відповідно до ст.ст. 2, 12, 13, 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
виплату пенсії за один місяць здійснити негайно.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив службу в органах Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Одеській області. 24 червня 2024 року позивача звільнено із служби цивільного захисту за пунктом 176 підпунктом « 9» (за згодою сторін) та 25 червня 2024 року знято з усіх видів забезпечення. Вислуга років на день звільнення складає 26 років 10 місяців 17 днів.
26 червня 2024 року позивач призваний на військову службу за призивом під час мобілізації на особливий період та направлений для проходження військової служби до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Наказом ректора ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) № 854-ОС від 30 липня 2024 року позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Наказом командира НОМЕР_3 загону морської охорони Державної прикордонної служби України № 402-ОС позивача з 04 серпня 2024 року зараховано у списки особового складу загону на всі види забезпечення, де він на даний час проходить службу по мобілізації.
Після звільнення з органів Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Одеській області позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою встановленого зразка з додатками про призначення йому пенсії за вислугою років після звільнення згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Але Головне управління за результатом розгляду позивача 21 жовтня 2024 року прийняло рішення № 2368 про відмову в призначені пенсії ОСОБА_1 , яке обґрунтовано фактом проходження позивачем на день звернення до органів пенсійного фонду військової служби, що на думку позивача, суперечить умовам пенсійного забезпечення визначеним статтею 2 Закону № 2262.
Позивач дії Головного управління вважає протиправними та зазначає, що право на статус особи, яка після звільнення мала право на призначення і отримання пенсії за вислугою років, отримав в період з 25 по 26 червня 2024 року, коли вже був звільнений зі служби по контракту та виключений зі списків частини, та ще не був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Отже, позивач вважає, що має право на призначення йому пенсії за вислугою років та подальшу її виплату (без припинення виплат) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 68% грошового забезпечення з наступного дня після звільнення з військової служби, тобто з 25 червня 2024 року.
Ухвалою суду від 30.12.2024 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Даною ж ухвалою від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області витребувано належним чином засвідчені копії заяви та усіх матеріалів щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії, на підставі яких прийняте рішення №2368 від 21.10.2024 року про відмову у призначені пенсії.
17.01.2025 року до суду надійшов відзив, відповідно до якого відповідач позовні вимоги Позивача вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з витягу наказу від 24.06.2024 за №485 о/с «Про прийом на роботу, виплату одноразової грошової допомоги та підйомної допомоги, звільнення із служби цивільного захисту, надання матеріальної допомоги» Головного управління ДСНС України в Одеській області Позивач був звільнений зі служби цивільного захисту.
Згідно з витягу наказу від 25.06.2024 за №492 «Про виключення з кадрів ДСНС, звільнення із служби цивільного захисту, виплату матеріальної допомоги» начальника Головного управління ДСНС України в Одеській області Позивач був знятий з усіх видів забезпечення та виключений із списків особового складу 25.06.2024 року.
Згідно з довідкою від 16.12.2024 за №1655 ІНФОРМАЦІЯ_2 Позивач був призваний на військову службу по мобілізації до військової частини НОМЕР_4 (наказ від 26.06.2024 за №205).
Згідно з витягу наказу від 30.07.2024 за № 854-ОС «Про особовий склад» Позивач був виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення».
Згідно з витягу наказу від 04.08.2024 за №402-ОС «Про особовий склад» Позивач був зарахований у списки особового складу, на всі види забезпечення з 04.08.2024.
Тобто, Позивач станом на 14.01.2025 року проходить військову службу в Державній прикордонній служби України.
У заяві від 25.07.2024 про призначення пенсії за вислугу років Позивач зазначив, що на даний час проходить військову службу, дана заява засвідчена особистим підписом.
Відповідно до відомостей про трудову діяльність з Реєстру застрахованих осіб Позивач почав проходження служби у Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (наказ від 27.06.2024 за №722-ОС).
Обґрунтовуючи свою позицію відповідач посилається на положення статті 2 Закону № 2262 “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідно до якої військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби. Пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, Служби судової охорони, органів та підрозділів цивільного захисту, податкової міліції та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється.
Як вбачається з доданих до позовної заяви витягів з наказів та інших документів Позивач в період з 25.06.2024 по 26.06.2024 року був звільнений та знов прийнятий для проходження військової служби. Заява про призначення пенсії за вислугу років з необхідними документами відправлення Головним управління державної служби з надзвичайних ситуацій України в Одеській області відправлена від 30.07.2024 за №6001.2-5456/60В (вх. №9666/5 від 31.07.2024).
Зважаючи, що на момент звернення Позивача за призначенням пенсії, Позивач не був звільнений зі служби, Головне управління прийняло рішення від 21.10.2024 за №2368 про відмову в призначенні пенсії.
Стосовно вимоги позивача про звернення до негайного виконання рішення суду, відповідач вказує, що дана вимога не може бути реалізована в порядку п.1 ч. 1 ст. 371 КАС України, оскільки, в даному випадку, суд в межах ст. 245 КАС України може зобов'язати вчинити певні дії або утриматися від вчинення певних дій, однак не прийняти рішення про стягнення з Головного управління певних сум.
27.01.2025 року до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач вказує на вільне трактування відповідачем норми матеріального права з питань пенсійного законодавства щодо призначення пенсії, а відтак доводи відповідача є безпідставними та надуманими. З цих підстав, позивач повністю підтримує свої позовні вимоги.
Документи витребувані ухвалою суду від 30.12.2024 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до суду не надходили.
Інші заяви по суті та клопотання до суду не надходили.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проходив військову службу в органах Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Одеській області.
Наказом Головного управління ДСНС України в Одеській області № 485 о/с від 24.06.2024 року позивач звільнений із служби цивільного захисту за пунктом 176 підпунктом « 9» (за згодою сторін), у зв'язку із призовом на військову службу під час мобілізації.) Вислуга років на день звільнення складає 26 років 10 місяців 17 днів.
Згідно з витягу наказу від 25.06.2024 року за №492 «Про виключення з кадрів ДСНС, звільнення із служби цивільного захисту, виплату матеріальної допомоги» начальника Головного управління ДСНС України в Одеській області позивач був знятий з усіх видів забезпечення та виключений із списків особового складу 25.06.2024 року.
Згідно з довідкою від 16.12.2024 року №1655 ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач був призваний на військову службу по мобілізації до військової частини НОМЕР_4 (наказ від 26.06.2024 за №205).
Як вбачається з витягу з наказу ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_2 ) від 30.07.2024 року за № 854-ОС «Про особовий склад» позивач з 03.08.2024 року був виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Наказом командира НОМЕР_3 загону морської охорони Державної прикордонної служби України № 402-ОС ОСОБА_1 з 04 серпня 2024 року зараховано у списки особового складу загону на всі види забезпечення.
25.07.2024 року позивач звернувся до органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за вислугою років після звільнення згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
30.07.2024 року Головним управління державної служби з надзвичайних ситуацій України в Одеській області відправлена до відповідача заява про призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 .
21.10.2024 року розглянувши заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років відповідачем прийнято рішення № 2368, яким в призначенні пенсії відмовлено.
Підставою для відмови визначено факт проходження позивачем на день звернення до органів пенсійного фонду військової служби. Так, в оскаржуваному рішенні зазначено:
«Згідно із статтею 1-2 Закону №2262 право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби), зокрема, особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу.
Статтею 2 Закону № 2262 визначені умови пенсійного забезпечення та, зокрема, встановлено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
В заяві про призначення пенсії за вислугу років від 25.07.2024 ОСОБА_1 вказав, що на сьогодні служить та засвідчив запис особистим підписом.
Відповідно до відомостей про трудову діяльність з Реєстру застрахованих осіб капітан ОСОБА_1 почав проходження служби у ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ) з 27.06.2024 згідно з наказом № 722-ОС.
Згідно з пунктом 11 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 (в редакції постанови Пенсійного фонду України від 02.03.2023 № 10-1) днем звернення за призначенням пенсії є дата відправлення уповноваженим органом (структурним підрозділом) заяви про призначення пенсії з усіма необхідними документами. Датою відправлення Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області заяви про призначення пенсії за вислугу років з необхідними документами є 30.07.2024 року вих. № 6001.2-5456/60В (вx. № 9666/5 від 31.07.2024).
Оскільки ОСОБА_1 на день звернення за призначенням пенсії за вислугу років не звільнений зі служби, то для призначення пенсії за вислугу років правових підстав немає.
Питання щодо призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 буде вирішено після його звільнення з військової служби».
Не погодившись з відмовою у при призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Загальні умови і порядок пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, визначені Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2262 військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Згідно із ч. 3 ст. 2 Закону № 2262 пенсіонерам із числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийняття за контрактом на військову службу чи службу цивільного захисту, в тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, служби цивільного захисту, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється. Після звільнення із служби таких осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або повторного прийняття їх на службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, служби цивільного захисту до дня фактичного звільнення. Якщо новий розмір пенсії цих осіб буде меншим за розмір, який вони отримували до призову або повторного прийняття їх на службу, виплата їм пенсій здійснюється у розмірі, який вони отримували до призову або прийняття на службу в особливий період.
Таким чином, вимогами ч. 3 ст. 2 Закону № 2262 не передбачено припинення виплати пенсій особам, яких призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Крім того, статтею 1 даного закону визначено, що мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
На підставі Указів Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014, від 06 травня 2014 року №454/2014, від 21 липня 2014 року №607/2014 та від 14 січня 2015 року №15/2015, на Україні діяла часткова мобілізація.
Згідно роз'яснень, наданих у листі Міністерства оборони України від 01 жовтня 2015 року №322/2/8417 «Щодо особливого періоду», у відповідності до статті 1 Закону України «Про оборону України» з моменту оголошення Указу №303/2014, а саме з 17 березня 2014 року в України настав особливий період, який діяв на час виникнення спору.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» було оголошено про загальну мобілізацію в Україні.
Відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), на території України діє воєнний стан з 24 лютого 2022 року.
З аналізу наведених правових норм встановлено, що з 24.02.2022 в Україні оголошено загальну мобілізацію, з тривалістю якої пов'язується особливий період. Отже, спірні правовідносини між сторонами виникли в період дії особливого періоду та продовжують існувати в період дії воєнного стану.
Матеріалами справи підтверджено, що наказом начальника Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Одеській області від 25.06.2024 року № 492 позивач виключений з кадрів ДСНС України 25.06.2024 року та знятий з усіх видів забезпечення.
Позивач наказом військової частини НОМЕР_4 від 26.06.2024 за №205 був призваний на військову службу. Згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16.12.2024 року за №1655 позивач був призваний на військову службу під час дії особливого періоду, встановленого відповідно до Указу Президента «Про загальну мобілізацію», по мобілізації.
З 04.08.2024 року позивача зараховано у списки особового складу на всі види забезпечення до НОМЕР_3 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (наказ від 04.08.2024 року № 402-ОС).
Відповідно до п. б, ст. 50 Закону № 2262-ХІІ пенсії відповідно до цього Закону призначаються особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів "а", "в" статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення.
Згідно з пунктом 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 (зі змінами внесеними постановою правління Пенсійного фонду України від 02.03.2023 № 10-1 (далі - Порядок), заява про призначення пенсії за вислугу років, по інвалідності подається військовослужбовцем, звільненим зі служби, та особою, яка має право на пенсію згідно із Законом або відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку (заява про призначення/перерахунок пенсії), до органу, що призначає пенсію, через уповноважений орган (структурний підрозділ), який здійснює підготовку документів, необхідних для призначення пенсій Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Міністерства юстиції України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Служби судової охорони, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України, Національної поліції України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Управління державної охорони України (далі - уповноважений орган (структурний підрозділ)), за останнім місцем служби.
З заявою про призначення пенсії за вислугу років Позивач звернувся до Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Одеській області. Грошове забезпечення позивачу виплачено в день звільнення, що підтверджується витягом з наказу від 25.06.2024 року № 492, наявним в матеріалах справи.
Заява про призначення пенсії за вислугу років з необхідними документами відправлена Головним управління державної служби з надзвичайних ситуацій України в Одеській області відправлена до органів Пенсійного фонду від 30.07.2024 за №6001.2-5456/60В (вх. №9666/5 від 31.07.2024), дана обставина сторонами не заперечується.
Отже, враховуючи що на позивача з 26.06.2024 року (з наступного дня після звільнення позивача зі служби) розповсюджується дія частини 3 статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки позивач був прийнятий на військову службу за призовом під час мобілізації та під час дії особливого періоду, йому не може бути відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років з підстав перебування останнього на військовій службі.
Суд зауважує, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у призначенні і виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» знайшли своє вираження в рішенні №2368 від 21.10.2024 року.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №2368 від 21.10.2024 щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 за вислугу років з 26.06.2024 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є протиправним та належить до скасування.
Вирішуючи даний спір, суд також враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, і у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, здійснювалося примусове виконання рішення суду.
Аналіз норм ст. 245 КАС України, у їх взаємозв'язку зі статтями 2, 5 КАС України, свідчить про те, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача. Якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Такі рішення приймаються на підставі звернення зацікавленої особи та за результатами аналізу поданих нею документів.
З оскаржуваного рішення не вбачається, чи було відповідачем проведено всебічний, повний і об'єктивний розгляд всіх необхідних документів для призначення пенсії, у рішенні не надано оцінки всім необхідним документам, та наявності підстав для призначенні пенсії ОСОБА_1 за вислугу років.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що зобов'язуючи Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести призначення, обчислення та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугою років з 26.06.2024 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», без перевірки суб'єктом владних повноважень, дотримання заявником усіх визначених законом умов, буде втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Пенсійний фонд України є тим органом до компетенції якого належить призначення пенсій, тому суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість такого суб'єкта владних повноважень рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого органу, оскільки такі дії виходять за межі визначених для суду повноважень законодавцем.
Таким чином, враховуючи, що до компетенції суду не належить призначення, переведення, розрахунок та виплата пенсії, а здійснюється лише контроль правомірності рішень, дій або бездіяльності відповідача щодо вказаних питань, суд вважає доцільним зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.07.2024 про призначення пенсії за вислугу років з 26.06.2024 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням висновків суду.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах “Проніна проти України» (пункт 23) і “Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Щодо вимоги позивача стосовно звернення рішення суду до негайного виконання в межах одного місяця, суд зазначає наступне.
Так у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах суми стягнення за один місяць.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 371 КАС України суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення, у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.
З аналізу вищевикладеного випливає, що негайно виконуються рішення про присудження пенсії або інших періодичних платежів у межах суми стягнення за один місяць, тобто умовою для негайного виконання судового рішення є задоволення вимог позивача про стягнення певної суми пенсії, з якої можна виокремити її місячний розмір.
Проте заявлені позивачем вимоги є вимогами немайнового характеру.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що слід відмовити позивачу у зверненні рішення суду до негайного виконання.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Отже, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №2368 від 21.10.2024 щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 за вислугу років з 26.06.2024 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.07.2024 про призначення пенсії за вислугою років з 26.06.2024 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. та 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук