18 лютого 2025 рокусправа № 380/21584/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Карп'як О.О.,
секретар судового засідання Марисенко С.П.,
за участю:
представника позивачів - Бойко В.В.,
представника відповідача - Марчишин А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , далі - позивач 1), ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , далі - позивач 2) до Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю (адреса: 79034, м. Львів, вул. Угорська, буд.7-А, ЄДРПОУ 40181003, далі - відповідач, Інспекція), у якій (з врахуванням заяви про зміну предмета позову від 04.12.2024 вх.№89485) позивачі просять:
- визнати протиправним та скасувати рішення Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю від 19.03.2024, яким анульовано Декларацію про початок виконання будівельних робіт №ЛВ 08311012434 від 04.07.2011 року «Переобладнання квартири АДРЕСА_2 і об'єднання її з мансардними приміщеннями, що створюються над даною квартирою, в будинку АДРЕСА_3 »;
- зобов'язати Інспекцію державного архітектурно - будівельного контролю відновити у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва відомості щодо чинності (дії) Декларації про початок виконання будівельних робіт №ЛВ 08311012434 від 04.07.2022 «Переобладнання квартири АДРЕСА_2 і об'єднання її з мансардними приміщеннями, що створюються над даною квартирою, в будинку АДРЕСА_4 на АДРЕСА_4 ».
Ухвалою від 24.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою від 04.12.2024 прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог.
Ухвалою від 04.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
18.02.2025 оголошено скорочене рішення.
Позиція позивача:
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою виправлення помилки та зазначення вірних даних щодо класу наслідків об'єкта в декларації про початок виконання будівельних робіт №ЛВ 08311012434 від 04.07.2011 позивач 1 звернувся до відповідача, де йому порекомендували скасувати/анулювати вказану декларацію за його заявою та зареєструвати нове повідомлення про початок виконання будівельних робіт, в якому зазначити правильний клас наслідків об'єкта - СС1. Оскільки позивачі не мають юридичної освіти, не володіють знаннями щодо порядку внесення змін до декларації про початок виконання будівельних робіт та про строки чинності вихідних даних на будівництво та не усвідомлювали наслідки анулювання декларації про початок виконання будівельних робіт №ЛВ 08311012434 від 04.07.2011, то - діючи всупереч власним інтересам, 13.03.2024 ними було подано заяву про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт №ЛВ 08311012434 від 04.07.2011, хоча всі будівельні роботи на об'єкті на той час було фактично завершено. 19.03.2024 відповідачем за вказаною заявою позивачів Декларацію про початок виконання будівельних робіт №ЛВ 08311012434 від 04.07.2011 було анульовано. 13.09.2024 позивачами подана до відповідача заява про поновлення дії анульованої декларації про початок виконання будівельних робіт від 27.08.2024, в якій позивачі просили скасувати рішення від 19.03.2024, винесене начальником Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю ,яким анульовано Декларацію про початок виконання будівельних робіт №ЛВ 08311012434 від 04.07.2011«Переобладнання квартири АДРЕСА_2 і об'єднання її з мансардними приміщеннями, що створюються над даною квартирою, в будинку АДРЕСА_4 на АДРЕСА_4 » та поновити в Реєстрі будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи будівництва дані про видачу та дійсність Декларації про початок виконання будівельних робіт №ЛВ 08311012434 від 04.07.2011. 08.10.2024 від відповідача позивачі отримали відповідь №0006-вих-143164 від 08.10.2024 на заяву про поновлення дії анульованої декларації про початок виконання будівельних робіт від 27.08.2024, відповідно до якої відмовлено у задоволенні їх заяви. Позивачі вказують, що вони, як замовники будівництва, перебувають у безвихідному становищі, оскільки реконструкція вказаного об'єкта будівництва є фактично завершеною, така реконструкція відповідає всім технічним та будівельним нормам, проводилася у встановленому законом порядку на підставі чинної декларації про початок виконання будівельних робіт. Проте, внаслідок помилкового анулювання вказаної декларації про початок виконання будівельних робіт за їх заявою, вказаний об'єкт не може бути зданий в експлуатацію та на цей об'єкт позивачами не може бути зареєстровано право власності у встановленому законом порядку. Водночас, позивачі і не можуть отримати нові містобудівні умови та обмеження, так як для реконструкції об'єктів з розширенням житлової квартири за рахунок горища такі вихідні дані не видаються органами місцевого самоврядування та/або органами державної влади відповідно до чинного на цей час законодавства. Тому порушуються їх права, а саме право власності, а також законний інтерес - здати в експлуатацію закінчений будівництвом об'єкт та зареєструвати право власності на реконструйований об'єкт нерухомості. Крім того, позивачі позбавлені можливості й експлуатувати об'єкт. Позивачі вважають, що приймаючи спірне рішення, хоча вчиняючи цю дію у зв'язку з поданням позивачами заяви про анулювання, відповідач діяв необґрунтовано - тобто без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення та не розсудливо. На час прийняття оскаржуваного рішення відповідачу було відомо, що будівельні роботи на об'єкті проведено, реконструкція виконана, а отже анулювання дозвільного документу на підставі якого така реконструкція проведена суперечила законним інтересам замовників будівництва, оскільки унеможливить в подальшому здачу цього об'єкта в експлуатацію. Відтак, позивачі стверджують, що спірним рішенням порушуються їх права та законні інтереси на мирне володіння своїм майном, яке гарантоване ст.41 Конституції України та ст.1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. З огляду на вищенаведене, просять позов задоволити у повному обсязі.
Представник позивачів в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позову, просила позов задоволити у повному обсязі.
Заперечення відповідача:
11.11.2024 відповідачем подано відзив, проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Вказує, що разі отримання заяви від замовника будівництва про анулювання дозвільного документа (декларації про початок виконання будівельних робіт) Інспекція під час розгляду такої керується законодавством, яке регулює дані правовідносини, а саме Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності». Вищевказаною нормою законодавець чітко регламентував, яке рішення приймається у разі подання замовником заяви про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт, а саме прийняття рішення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю про скасування декларації, так як і було здійснено Інспекцією. Жодних альтернативних дій, рішень за результатами розгляду вказаної заяви Інспекція не вправі була вчиняти, адже таке виходило б за межі наданих повноважень та розцінювалось би як протиправність дій (перевищення владних повноважень). Чинним законодавством у сфері містобудівної діяльності не передбачено варіантів вибору на власний розсуд Інспекції одного з кількох варіантів управлінських рішень, результату розгляду заяви замовника будівництва про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт. Відтак, посилання позивачів що Інспекція діяла протиправно, оскільки під час розгляду заяви про скасування декларації повинна була керуватись виключно розсудливістю або ж оцінювати чи вказану заяву позивач подавав маючи намір анулювати декларацію чи ні, а не розглядати в межах та у спосіб визначеним законодавством є очевидно абсурдним та невмотивованим. Вказує, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду, викладений у постанові від 02.09.2019 по справі №810/4817/18. Враховуючи, що ні Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», ні Постановою Кабінету Міністрів України №466 від 13 квітня 2011 року не передбачено можливості скасування органом державного архітектурно-будівельного контролю скасовувати своє рішення про скасування чи анулювання дозвільного документу, у зв'язку з тим, що змінились обставини, які слугували підставою для їх скасування.
03.12.2024 відповідачем подано додаткові пояснення. Додатково звертають увагу на те, що чинне законодавство у сфері містобудівної діяльності не регламентує та не передбачає порядок чи спосіб поновлення відомостей дозвільних документів, які раніше були вилучені з Реєстру будівельної діяльності.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, наведених у відзиві, просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Позивачам на праві власності належить квартира АДРЕСА_5 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 17.10.2024 №399706304 (а.с.13).
04.07.2022 ОСОБА_1 отримано декларацію про початок виконання будівельних робіт №ЛВ 08311012434 з переобладнання квартири АДРЕСА_2 і об'єднання її з мансардними приміщеннями, що створюються на даною квартирою в будинку АДРЕСА_3 (а.с.19-24).
13.03.2024 через онлайн-сервіс державних послуг «Дія» позивачем - ОСОБА_1 подано в Інспекцію заяву про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт, якою поставлено вимогу анулювати дозвіл на виконання будівельних робіт за № ЛВ 08311012434. (а.с.108 - 109).
19.03.2024 на підставі вказаної заяви позивача Інспекцією прийнято рішення про анулювання декларації про початок виконання будівельних робіт за № ЛВ 08311012434 від 04.07.2011, що підтверджується витягом з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва. (а.с.42, 110-112).
27.08.2024 позивачі звернулись до відповідача з заявою про скасування рішення від 19.03.2024, яким анульовано Декларацію про початок будівельних робіт від 04.07.2011 №ЛВ 08311012434 та поновлення в Реєстрі будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи будівництва дані про видачу та дійсність такої Декларації (а.с.77-81).
Листом від 08.10.2024 №0006-вих-143164 відповідач повідомив позивачів про неможливість позитивного вирішення поставлених у зверненні вимог, оскільки ні Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», ні Постановою КМ України №466 від 13.04.2011 не передбачено можливості скасування органом державного архітектурно - будівельного контролю скасовувати своє рішення про скасування чи анулювання дозвільного документу. (а.с.82).
Не погоджуючись з такими діями та рішенням відповідача, позивачі звернулись із позовом до суду.
Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю (надалі - Інспекція) є виконавчим органом Львівської міської ради, який діє на правах самостійного управління, який створений на підставі ухвали міської ради від 04.02.2021 № 32 “Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів“, Законів України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень у сфері архітектурно-будівельного контролю та удосконалення містобудівного законодавства“, “Про регулювання містобудівної діяльності“, “Про місцеве самоврядування в Україні“.
Інспекція у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, ухвалами міської ради, рішеннями виконавчого комітету, розпорядженнями Львівського міського голови, цим Положенням, наказами Міністерства розвитку громад та територій України, іншими нормами законодавства України.
Основними завданнями Інспекції є здійснення відповідно до закону державного архітектурно-будівельного контролю, виконання дозвільних та реєстраційних функцій у сфері містобудівної діяльності. Інспекція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, надає, отримує, реєструє, повертає документи, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, відмовляє у видачі таких документів, анулює їх, скасовує їх реєстрацію.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Згідно з ч. 1, 7 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), об'єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.
Право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, може бути припинено відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі: 1) подання замовником заяви про припинення права, набутого на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт; 2) отримання відомостей про ліквідацію юридичної особи, що є замовником; 3) на підставі судового рішення, що набрало законної сили.
Згідно ч.1 ст.37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля", підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
Відповідно до ч.6 ст.37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», дія дозволу на виконання будівельних робіт може бути припинена органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі:
1) подання замовником заяви про припинення дії дозволу на виконання будівельних робіт;
2) наявності відомостей про ліквідацію юридичної особи, що є замовником;
3) на підставі судового рішення, що набрало законної сили, про скасування містобудівних умов та обмежень та/або припинення права на виконання будівельних робіт.
Відомості про припинення дії дозволу на виконання будівельних робіт з підстав, визначених пунктами 1 та 2 цієї частини, включаються до Реєстру будівельної діяльності автоматично з присвоєнням реєстраційного номера в цьому реєстрі та оприлюднюються на порталі електронної системи. Дія дозволу на виконання будівельних робіт вважається припиненою з дати внесення відомостей про припинення дії такого дозволу до Реєстру будівельної діяльності.
Відповідно до п. 1 ч. 3, п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності», зареєстровані до набрання чинності цим Законом декларації про початок виконання підготовчих та/або будівельних робіт можуть бути скасовані відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у разі, зокрема, подання замовником заяви про скасування декларації про початок виконання підготовчих та/ або будівельних робіт.
П.31-2 Постанови Кабінету Міністрів України №466 від 13 квітня 2011 року «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» передбачено, що Дозвіл на виконання будівельних робіт може бути анульовано органом державного архітектурно-будівельного контролю:
1) у разі подання замовником заяви про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт;
2) у разі наявності відомостей про ліквідацію юридичної особи, яка є замовником;
3) на підставі судового рішення, що набрало законної сили, про скасування містобудівних умов та обмежень та/або припинення права на виконання будівельних робіт.
Відомості про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт з підстав, визначених підпунктами 1 і 2 цього пункту, включаються до Реєстру будівельної діяльності автоматично з присвоєнням реєстраційного номера в цьому Реєстрі та оприлюднюються на порталі електронної системи.
Дозвіл на виконання будівельних робіт вважається анульованим з дати внесення відомостей про анулювання такого дозволу до Реєстру будівельної діяльності.
У день анулювання дозволу на виконання будівельних робіт з використанням Реєстру будівельної діяльності програмні засоби забезпечують автоматичне подання відомостей про таке анулювання до електронного кабінету відповідного замовника.
Відповідно до п.32 Постанови Кабінету Міністрів України №466 від 13 квітня 2011 року «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт», рішення органів державного архітектурно-будівельного контролю про видачу або анулювання дозволу на виконання будівельних робіт може бути розглянуто ДІАМ у порядку нагляду (без права видачі дозволу) або оскаржено до суду.
Згідно ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що 13.03.2024 через онлайн-сервіс державних послуг «Дія» позивачем - ОСОБА_1 подано в Інспекцію заяву про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт, якою поставлено вимогу анулювати дозвіл на виконання будівельних робіт за № ЛВ 08311012434. Відтак, позивачами самостійно подано заяви про припинення дії дозволу на виконання будівельних робіт. 19.03.2024 на підставі вказаної заяви позивача Інспекцією прийнято рішення про анулювання декларації про початок виконання будівельних робіт за № ЛВ 08311012434 від 04.07.2011.
Відтак, спірне рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Щодо доводів позивача про те, що реконструкція вказаного об'єкта будівництва є фактично завершеною, така реконструкція відповідає всім технічним та будівельним нормам, проводилася у встановленому законом порядку, судом не беруться до уваги, оскільки не свідчать про порушення з боку суб'єкта владних повноважень при прийнятті спірного рішення.
Щодо тверджень позивачів, що приймаючи спірне рішення, хоча вчиняючи цю дію у зв'язку з поданням позивачами заяви про анулювання, відповідач діяв необґрунтовано - тобто без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення та не розсудливо, оскільки на час прийняття оскаржуваного рішення відповідачу було відомо, що будівельні роботи на об'єкті проведено, реконструкція виконана, а отже анулювання дозвільного документу на підставі якого така реконструкція проведена суперечила законним інтересам замовників будівництва, оскільки унеможливить в подальшому здачу цього об'єкта в експлуатацію, суд такі відхиляє з огляду на наступне. В матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на обізнаність відповідача про такі обставини. Позивач не наводить жодних норм законодавства, які б зобов'язували відповідача при прийнятті рішення про анулювання Декларації про початок виконання будівельних робіт за заявою замовника з'ясовувати питання чи таке анулювання суперечитиме законним інтересам таких замовників.
Отже, у разі отримання заяви від замовника будівництва про анулювання дозвільного документа (декларації про початок виконання будівельних робіт) Інспекція під час розгляду такої керується законодавством, яке регулює дані правовідносини. Вищевказаними нормами законодавець чітко регламентував, яке рішення приймається у разі подання замовником заяви про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт, а саме прийняття рішення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю про скасування декларації, так як і було здійснено Інспекцією. Жодних альтернативних дій, рішень за результатами розгляду вказаної заяви Інспекція не вправі була вчиняти.
Чинним законодавством у сфері містобудівної діяльності не передбачено варіантів вибору на власний розсуд Інспекції одного з кількох варіантів управлінських рішень, результату розгляду заяви замовника будівництва про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт. Відтак, посилання позивачів що Інспекція діяла протиправно, оскільки під час розгляду заяви про скасування декларації повинна була керуватись виключно розсудливістю або ж оцінювати чи вказану заяву позивач подавав маючи намір анулювати декларацію чи ні, а не розглядати на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
З огляду на вимоги статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України, об'єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а законний інтерес відповідної особи порушений суб'єктом владних повноважень.
Суд звертає увагу, що загальні підходи до судового захисту законних інтересів були сформульовані Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 522/3665/17.
Верховний Суд зазначив, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки: (а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; (б) пов'язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; (в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; (г) є персоналізованим (суб'єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово «її»); (д) суб'єктом порушення позивач вважає суб'єкта владних повноважень.
Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є: (а) незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права; (б) не правовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача. Це виключає можливість віднесення спору до «юридичного» відповідно до частини другої статті 124 Конституції України; (в) встановлена законом заборона пред'явлення позову на захист певного інтересу (наприклад, заборона оскаржувати рішення дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя особою, яка подала скаргу на суддю); (г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності); (д) позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.
З урахуванням зазначеного, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність з'ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб'єкта владних повноважень.
При цьому, ознаками «потерпілого» від порушення законного інтересу є: (а) безпосередньо йому належить законний інтерес, на захист якого подано позов; (б) має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому. Зокрема, якщо позивач змушений змінити свою поведінку або існує ризик бути притягнутим до відповідальності; (в) негативний вплив є суттєвим (зокрема, позивачеві завдано шкоду); (г) існує причинно-наслідковий взаємозв'язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням.
При цьому, суд звертає увагу, що з'ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, яке оскаржується.
У випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 статті 5 КАС України.
Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС України).
Відтак, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено, позаяк підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод.
Однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду. Порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Зазначене також узгоджується з правовими висновками викладеними Верховним Судом у постановах від 10 серпня 2020 року у справі № 522/1611/17, від 31 березня 2021 року у справі № 640/21611/19, від 16.10.2024 у справі № 826/5982/18 .
З огляду на вищенаведене, відсутні підстави для визнання протиправним та скасування рішення Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю від 19.03.2024, яким анульовано Декларацію про початок виконання будівельних робіт №ЛВ 08311012434 від 04.07.2011 року «Переобладнання квартири АДРЕСА_2 і об'єднання її з мансардними приміщеннями, що створюються над даною квартирою, в будинку АДРЕСА_3 ». Як наслідок, похідні позовні вимоги про зобов'язання відповідача відновити у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва відомості щодо чинності (дії) Декларації про початок виконання будівельних робіт №ЛВ 08311012434 від 04.07.2022 є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.
Згідно ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, відтак у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Згідно ст.139 КАС України, судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 72,77, 90, 94, 139, 241 -246, 295 КАС України , суд -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлено 27.02.2025.
СуддяКарп'як Оксана Орестівна