Україна
Донецький окружний адміністративний суд
28 лютого 2025 року Справа№200/9017/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про зобов'язання поновити нарахування та виплату щомісячних страхових виплат, а також нарахувати та виплатити заборгованість по щомісячних страхових виплатах з 01.04.2022 по день поновлення щомісячних страхових виплат,-
ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі відповідач), в якому просить суд: визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку позивача з 01.04.2022.; зобов'язати відповідача відновити нарахування та виплату щомісячних грошових сум в разі часткової втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку та виплатити заборгованість позивачу з 01.04.2022.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що позивач перебував на обліку як отримувач страхових виплат в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, де отримував страхові виплати. З 01.04.2022 позивачу страхові виплати припинено.
Відповідачем повідомлено, що на виконання п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1467 «Про затвердження Порядку здійснення страхових виплат за загальнообов'язковим державним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в частині передачі носіїв інформації, управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області передало до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області справу про страхові виплати позивача, які він отримував як внутрішньо переміщена особа. На виконання вищезазначеного Порядку Управління передало до Головного управління реєстр осіб, яким було припинено/затримано виплати відділеннями Управління за період з 01.03.2022 по 31.12.2022. Згідно з даними, зазначеними в реєстрі, щомісячна страхова виплата позивачу припинена з 01.10.2022. Рішення, протоколи, постанови, на підставі яких було припинено виплати потерпілому, до головного управління не передавались.
Позивач вважає дії відповідача щодо припинення страхових виплат протиправними, тому звернувся з даним позовом до суду.
До суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не згодний з позовними вимогами, з підстав того, що на виконання п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1467 «Про затвердження Порядку здійснення страхових виплат за загальнообов'язковим державним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в частині передачі носіїв інформації, управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області передало до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області справу про страхові виплати позивачу, які він отримував, як особа переміщена з тимчасово окупованої території України. Також, на виконання вищезазначеного Порядку Управління передало до Головного управління реєстр осіб, яким було припинено/затримано виплати відділеннями Управління за період з 01.03.2022 по 31.12.2022. Згідно з даними зазначеними в реєстрі, щомісячна страхова виплата позивачу припинена з 01.10.2022. Просили відмовити в задоволенні позову.
Ухвалою суду від 30.12.2024 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі; клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду буде вирішено під час розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України НОМЕР_1 .
Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджено довідкою від 27.11.2014 №6305001556 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Згідно з довідкою МСЕК серія 10ААА №137463 позивач є інвалідом третьої групи.
З листа Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 01.05.2024 №2000-0313-8/71916 вбачається, що на виконання п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1467 «Про затвердження Порядку здійснення страхових виплат за загальнообов'язковим державним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в частині передачі носіїв інформації, управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області передало до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області справу про страхові виплати позивача, які він отримував як внутрішньо переміщена особа. Вказали, що на виконання вищезазначеного Порядку Управління передало до Головного управління реєстр осiб, яким було припинено/затримано виплати відділеннями Управління за період з 01.03.2022 по 31.12.2022. Згідно з даними, зазначеними в реєстрі, щомісячна страхова виплата позивачу припинена з 01.10.2022. Зазначили, що рішення, протоколи, постанови, на підставі яких припинено виплати потерпілому, до Головного управління не передавались. Заборгованість по страховим виплатам позивачу до Головного управління не передавалась, надати довідку про суму заборгованості по страховим виплатам немає можливості. Станом на теперішній час позивач з заявою про поновлення виплати щомісячних страхових виплат до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області не звертався.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров'я визначає Закон України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV (далі - ЗУ № 1105-XIV).
Відповідно до ч.1 ст.12 цього Закону право на страхові виплати за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їхніх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.
У п.4, 7, 8 ст.41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що страхові виплати, призначені, але своєчасно не одержані потерпілим або особою, яка має на це право, здійснюються за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням.
Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхових виплат, з вини уповноваженого органу управління або його територіальних органів своєчасно не призначено або не виплачено суму страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку з підвищенням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому ст.34 Закону України "Про оплату праці".
Страхові виплати за поточний місяць здійснюються протягом місяця з дня настання страхового випадку. Доставка і переказ сум, що виплачуються потерпілим, здійснюються за рахунок коштів соціального страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону № 1105-XIV (тут і далі в редакції, чинній з 02.04.2022 та на час припинення позивачу страхових виплат) страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.
У п.9 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1105-XIV встановлено, що особливості здійснення страхових виплат за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з приписами Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права, або «інші права», як це зазначено у ст. 9 Закону, не звужуючи при цьому обсяг конституційних прав та свобод особи. Вказаний Закон встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Відповідачем не повідомлено суду підстав припинення позивачу страхових виплат з 01.10.2022 та вказано, що поновлення виплат відповідачем не здійснено через те, що позивач не звертався до управління особисто.
З цього приводу суд зауважує, що 01.01.2023 набув чинності Закон України від 03.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-XIV), в редакції Закону України № 2620-IX від 21.09.2022.
Відповідно до ст.4 Закону № 1105-XIV уповноваженим органом управління в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.
В свою чергу, відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1105-XIV, вказано припинити Фонд соціального страхування України та Управління виконавчої дирекції Фонду реорганізовано шляхом їх приєднання до Пенсійного фонду України з 01.01.2023. Зазначено, що Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Кабінету Міністрів України у встановленому порядку вказано вжити заходів, що випливають із цього Закону.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 1442 «Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» також вказано припинити з 01.01.2023, реорганізувавши шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, зокрема, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України області.
Верховний Суд в постанові від 30.12.2020 у справі № 805/4361/17-а, в ухвалі від 19.07.2021 у справі № 360/2968/20 зазначав, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов'язків одного суб'єкта права іншому. При цьому обов'язок по відновленню порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід щодо переходу до правонаступника обов'язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
Отже, правонаступництво в сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
Таким чином, коли відбувається публічне правонаступництво, вирішальним є встановлення факту переходу повністю чи частково функцій (адміністративної компетенції) від одного суб'єкта владних повноважень до іншого, а не факту державної реєстрації припинення суб'єкта владних повноважень як юридичної особи, що вибув з публічних правовідносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Механізм здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів визначений Порядком здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074.
Згідно із п. 6 зазначеного Порядку у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу, права та обов'язки органів виконавчої влади переходять до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади.
Як встановлено судом, в силу Закону № 1105-XIV Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень.
При цьому, відповідно до п. 7 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014. № 280, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Таким чином, станом на теперішній час відбулося правонаступництво, тобто перехід прав та обов'язків Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, яким виплачувались страхові виплати позивачу, до Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області, а відтак останній є відповідальним за припинення страхових виплат і їх несплату позивачу з 01.10.2022.
Будь-яких підстав, передбачених ч.1 ст.46 Закону № 1105-XIV чи іншими Законами для припинення позивачу страхових виплат відповідач суду не повідомив, не довів їх існування, а відтак нездійснення страхових виплат позивачу є протиправним. Самі по собі посилання відповідача на припинення позивачу страхових виплат на підставі п. 6 ч. 1 ст. 46 Закону України № 1105- XIV (без повідомлення конкретної причини та надання доказів її існування, в той час як вказаний пункт передбачає припинення страхових виплат «в інших випадках, передбачених законодавством») не може вважатися достатньою правомірною причиною.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про не доведення відповідачем, як правонаступником Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харкіській області, правомірності припинення позивачу страхових виплат з 01.10.2022.
Виходячи з приписів п. 7 ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зважаючи, що виплати позивачу з 01.10.2022 не здійснюються безпідставно та з вини уповноваженого органу, позивачу має бути відновлено нарахування та виплату з 01.10.2022 по теперішній час (без обмеження будь-яким строком). Позивач у позові не визначав дати, з якої він просить поновити йому виплати, проте, вказував, що не обізнаний про неї через ігнорування відповідачем заяв позивача. Враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача із визначенням дати поновлення виплат - з 01.10.2022.
Позовні вимоги про зобов'язання Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області відновити нарахування та виплату щомісячних грошових сум в разі часткової втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку та виплатити заборгованість ОСОБА_1 саме з 01.04.2022 задоволенню не підлягають, оскільки у матеріалах справи відсутні відомості про припинення нарахування та виплату щомісячних грошових сум в разі часткової втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 01.04.2022.
Крім того, в листі відповідача від 01.05.2024 №151384 зазначено, що щомісячна страхова виплата припинена з 01.10.2022, що та також підтверджується наданим відповідачем витягом з реєстру осіб, яким припинено/затримано виплати.
Також, позовна вимога про сплату заборгованості по щомісячних страхових виплатах по день поновлення щомісячних страхових виплатах охоплюється зобов'язанням відновити щомісячні страхові виплати.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Щодо клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зазначена норма є загальною нормою, яка врегульовує строки звернення до адміністративного суду за захистом порушених чи оспорюваних прав.
Згідно з ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо здійснення страхових виплат, є Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 1105-ХIV від 29.09.1999 (далі - Закон № 1105-ХIV).
У ч. 7 ст.47 Закону № 1105-ХIV визначено, що якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому ст.34 Закону України “Про оплату праці».
Оскільки позивачем оскаржується правомірність припинення здійснення страхових виплат, то застосування шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ч.2 ст.122 КАС України, може мати наслідком неможливість реалізувати передбачене ч.7 ст.47 Закону №1105-ХIV право особи на виплату суми страхової виплати за минулий час у зв'язку із порушенням строків її виплати без обмеження будь-яким строком.
З аналізу приписів наведених норм випливає, що у разі порушення законодавства про соціальне забезпечення органом, що призначає і виплачує страхові виплати, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з отриманням страхових виплат за минулий час може бути подано без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до суду, а тому підстав для його поновлення немає.
У ч.1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Ухвалою суду від 30.12.2024 клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору задоволено. Відстрочено сплату судового збору за подання позову до винесення рішення у справі.
Відповідно до ст. 4 Закону «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч.2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору».
Позовна заява подана до суду через систему «Електронний суд».
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що з Відповідача треба стягнути належну суму судового збору на користь спеціального фонду Державного бюджету України.
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: 61022, м.Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під, 2 пов, код ЄДРПОУ 14099344) про зобов'язання поновити нарахування та виплату щомісячних страхових виплат, а також нарахувати та виплатити заборгованість по щомісячних страхових виплатах з 01 квітня 2022 року по день поновлення щомісячних страхових виплат, - частково задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо припинення страхових виплат ОСОБА_1 з 01.10.2022.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області відновити нарахування та сплату ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат з 01.10.2022.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір за розгляд справи у суді в розмірі 968 грн. 96 коп.
Рішення складене у повному обсязі та підписане 28.02.2025.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.В. Шинкарьова