Україна
Донецький окружний адміністративний суд
28 лютого 2025 року Справа№200/94/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом адвоката Д'яконової Кристини Ігорівни в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
07 січня 2025 року адвокат Д'яконова Кристина Ігорівна в інтересах ОСОБА_1 , позивача, звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168 від 28 лютого 2022 року, в редакції від 24 березня 2022 року та в редакції від 02 квітня 2022 року - у розмірі 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів - в період з 01 квітня 2022 року по 16 травня 2022 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі ОСОБА_1 у бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів - в місті Маріуполі Донецької області, передбаченої абзацом 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в редакції від 24 березня 2022 року та в редакції від 02 квітня 2022 року, - в період з 01 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року, з урахуванням фактично виплачених ОСОБА_1 у період з 01 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року сум додаткової винагороди;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі ОСОБА_1 у бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів - в місті Маріуполі Донецької області, передбаченої абзацом 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в редакції від 24 березня 2022 року та в редакції від 02 квітня 2022 року, - в період з 01 травня 2022 року по 16 травня 2022 року, з урахуванням фактично виплачених ОСОБА_1 у період з 01 травня 2022 року по 16 травня 2022 року сум додаткової винагороди.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Вирішено ряд процесуальних питань.
17 січня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до суду надійшов відзив на позовну заяву та докази по справі, які судом долучено до матеріалів справи.
Інші заяви та клопотання по розглядаємій справі не надходили.
За приписами частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, відсутні перешкоди для розгляду справи по суті.
Відповідно до частини п'ятої статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Так, в обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує, що в період з 03 березня 2022 року по 16 травня 2022 року позивач, перебуваючи у розпорядженні Військової частини НОМЕР_1 , брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України - перебуваючи безпосередньо у місці проведення бойових дій - у АДРЕСА_1 , а з 17 травня 2022 року до 25 червня 2024 року перебував у полоні. Згідно із відповіддю Військової частини НОМЕР_1 від 04 січня 2025 року №1553/163 на адвокатський запит, зокрема, в період з 01 квітня 2022 року по 16 травня 2022 року виплата додаткової винагороди позивачу здійснювалась у розмірі 30000,00 грн., у зв'язку із відсутністю у Військової частини НОМЕР_1 документів, які підтверджують участь позивача у бойових діях у зазначених період.
Представник позивача вважає дії відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно до участі у бойових діях - за період з 01 квітня 2022 року по 16 травня 2022 року протиправними. Просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що інформації про існування документів, передбачених абзацом третім пункту 3 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29, що підтверджують участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період з 01 квітня 2022 року по 17 травня 2022 року немає, а дії спрямовані на пошук (виявлення) таких документів ведуться, станом на момент подачі відзиву на позовну заяву відсутні підстави для видання наказу про виплату додаткової грошової винагороди у розмірі 100000,00 грн. із розрахунку за місяць за період із 01 квітня 2022 року по 16 травня 2022 року позивачу, у зв'язку із чим виплата йому додаткової винагороди за цей період здійснювалась у розмірі 30000,00 грн. пропорційно в розрахунку на місяць.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України № НОМЕР_2 .
Відповідач, Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах згідно зі статтею 43 КАС України має адміністративну процесуальну дієздатність.
Позивач має реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Позивач є учасником бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_5 , що видано Військовою частиною НОМЕР_6 29 липня 2024 року.
Позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 03 березня 2022 року по 03 жовтня 2024 року, що підтверджується матеріалами справи та не оскаржується відповідачем.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від з 03 березня 2022 року №43 молодшого сержанта ОСОБА_1 з 03 березня 2022 року зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення, з 03 березня 2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Відповідно до листа Державного підприємства «Український національний центр розбудови миру», який виконує функції Національного інформаційного бюро, від 26 червня 2024 року вих.№09-07/9509 в ході збройної агресії Російської Федерації проти України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , молодший сержант Військової частини НОМЕР_1 перебував у полоні та був звільнений 25 червня 2024 року.
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 16 липня 2024 року вих.№23 про перебування громадянина України з числа осіб, визначених пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їх сімей», у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України або інтернування в нейтральних державах молодший сержант ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно в період з 17 травня 2022 року по 25 червня 2024 року перебував у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України.
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 25 липня 2024 року вих.№1553/7756 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російською Федерацією проти України молодший сержант ОСОБА_1 дійсно в період з 03 березня 2022 року по 17 травня 2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російською Федерацією проти України, перебуваючи в м. Маріуполь.
Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03 жовтня 2024 року №285 молодший сержант ОСОБА_1 справи та посаду здав та вибув зі складу сил та засобів оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_2 », які залучаються та беруть безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російською Федерацією проти України. 03 жовтня 2024 року виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення.
20 листопада 2024 року представник позивача звернулась до Військової частини НОМЕР_1 із адвокатським запитом вих.№1 в інтересах позивача, в якому просила:
надати копію наказу (витягу з наказу, розпорядження тощо) про зарахування ОСОБА_1 на військову служби у Військовій частині НОМЕР_1 від 03 березня 2022 року;
надати копію витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 30 вересня 2024 року №136-РС;
надати інформацію щодо розміру нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 , молодшому сержанту, сержанту резерву 315 запасної роти Військової частини НОМЕР_1 , додаткової грошової винагороди за період його військової служби з 03 березня 2022 року до моменту його звільнення з військової служби - із помісячним зазначенням розміру виплаченої додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
надати інформацію чи виплачувалась ОСОБА_1 , молодшому сержанту, сержанту резерву 315 запасної роти Військової частини НОМЕР_1 , додаткова грошова винагорода у розмірі, передбаченому пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100000,00 грн. щомісячно в період березня 2022 року - травня 2022 року включно.
04 грудня 2024 року представник позивача звернулась до Військової частини НОМЕР_1 із адвокатським запитом вих.№1 в інтересах позивача, в якому просила:
надати копію наказу (витягу з наказу, розпорядження тощо) про зарахування ОСОБА_1 на військову служби у Військовій частині НОМЕР_1 від 03 березня 2022 року;
надати копію витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 30 вересня 2024 року №136-РС;
надати інформацію щодо розміру нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 , молодшому сержанту, сержанту резерву 315 запасної роти Військової частини НОМЕР_1 , додаткової грошової винагороди за період його військової служби з 03 березня 2022 року до моменту його звільнення з військової служби - із помісячним зазначенням розміру виплаченої додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
надати інформацію чи виплачувалась ОСОБА_1 , молодшому сержанту, сержанту резерву 315 запасної роти Військової частини НОМЕР_1 , додаткова грошова винагорода у розмірі, передбаченому пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100000,00 грн. щомісячно в період березня 2022 року - травня 2022 року включно.
01 січня 2025 року Військова частина НОМЕР_1 листом вих.№1553/46 надала відповідь адвокатський запит від 04 грудня 2024 року №1 в інтересах ОСОБА_1 щодо надання інформації, в якому зазначено, зокрема, що відповідно до статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», у зв'язку з потребою пошуку інформації, зазначеної у запиті, серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту продовжено до двадцяти робочих днів.
04 січня 2025 року Військова частина НОМЕР_1 листом вих.№1553/163 надала відповідь адвокатський запит від 04 грудня 2024 року №1 в інтересах ОСОБА_1 щодо надання інформації, в якому зазначено наступне.
«Надсилаю копії наказів командира військової частини НОМЕР_1 щодо зарахування до списків військової частини та звільнення з військової служби молодшого сержанта ОСОБА_1 , а також відомості про виплачене грошове забезпечення.
Повідомляю, що молодшому сержанту ОСОБА_1 здійснювалась виплата додаткової винагороди в період участі в бойових діях в м. Маріуполь за період з 03 березня 2022 року по 31 березня 2022 року в розмірі 100000,00 грн. пропорційно дням0 участі в бойових діях.
В період з 01 квітня 2022 року по 16 травня 2022 року виплата додаткової винагороди молодшому сержанту ОСОБА_1 здійснювалась в розмірі 30000,00 грн., у зв'язку із відсутністю у Військовій частині НОМЕР_1 документів, які підтверджують участь молодшого сержанта ОСОБА_1 у бойових діях в зазначений період.»
Позивач, не погоджуючись із такими діями відповідача, звернувся із цим позовом до суду.
Судом встановлено, що відповідно до розрахункових листів Військової частини НОМЕР_1 у вересні 2024 року ОСОБА_1 було нараховано та виплачено, зокрема, «Вин30» у розмірах 30000,00 грн., 15483,87 грн., «Вин100в» у розмірах 48387,10 грн., 100000,00 грн., 100000,00 грн., 100000,00 грн., 100000,00 грн., 100000,00 грн., 100000,00 грн., 100000,00 грн., 100000,00 грн., 100000,00 грн., 100000,00 грн., 100000,00 грн., 100000,00 грн., 100000,00 грн., 100000,00 грн., 100000,00 грн., 100000,00 грн., 100000,00 грн., 100000,00 грн., 100000,00 грн., 100000,00 грн., 100000,00 грн., 100000,00 грн., 100000,00 грн., 100000,00 грн., 80000,00 грн.
Доказів нарахування та виплати позивачу за період з 01 квітня 2022 року по 16 травня 2022 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, матеріали розглядаємої справи не містять, що підтверджується відповідачем.
Отже, спірним питанням у справі є правомірність допущення відповідачем бездіяльності щодо ненарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168 від 28 лютого 2022 року, в редакції від 24 березня 2022 року та в редакції від 02 квітня 2022 року - у розмірі 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів - в період з 01 квітня 2022 року по 16 травня 2022 року.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами першою-другою статті 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, посилаючись на своє ж Рішення від 06 липня 1999 року №8-рп/99, зауважив, що «служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов'язані з постійним ризиком для життя і здоров'я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Частина п'ята статті 17 Конституції України покладає на державу обов'язки щодо соціального захисту не тільки таких громадян, а й членів їхніх сімей. Конституційний Суд України вважає, що ці положення поширюються і на службу в Збройних Силах України, Військово-Морських Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо».
Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами другою-четвертою статті 9 Закону №2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види відповідного грошового забезпечення підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно із пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Постанова №704) грошове забезпечення військовослужбовців, складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії), одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 3 Постанови №704 передбачено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється у порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №260), врегульовані правила та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам та визначена структура (складові) грошового забезпечення, яка є аналогічною структурі грошового забезпечення, визначеної у частині другій статті 9 Закону №2011-ХІІ та у пункті 2 Постанови №704.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який продовжено станом і на теперішній час.
Пунктом 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_3 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнята постанова №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (в редакції, чинній на дату прийняття) (далі - Постанова №168), установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Разом із цим, постановами Кабінету Міністрів України №217 від 07 березня 2022 року та №350 від 22 березня 2022 року, які застосовується з 24 лютого 2022 року, до постанови №168 від 28 лютого 2022 року внесено відповідні зміни та доповнення.
Пунктом 1 Постанови №168 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №350 від 22 березня 2022 року, яка застосовувалась з 24 лютого 2022 року, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Разом із цим, пункт 1 Постанови №168 доповнено новими абзацами згідно з постановою Кабінету Міністрів України №400 від 01 квітня 2022 року, які застосовуються з 24 лютого 2022 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), які передбачають, зокрема, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення).
Суд зазначає, що Постановою №168 не визначено перелік документів, які мають підтверджувати участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів.
Інших нормативно-правових документів (наказів, доручень), які би встановлювали порядок та умови виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, та були належним чином зареєстровані Міністерством оборони України, у період з квітня 2022 року по травень 2022 року не видавалось.
Беручи до уваги, що протягом спірних правовідносин був відсутній належний підзаконний нормативно-правовий акт щодо встановлення порядку та умов виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, військовослужбовцям Збройних Сил України, який був зареєстрований в Мінюсті України, суд висновує, що єдиним чинним у спірний період підзаконним нормативно-правовим актом, яким визначались підстави, порядок та умови виплати відповідачем додаткової винагороди, що передбачена Постановою №168, була лише сама Постанова №168.
Відтак, суд відхиляє доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, відносно того, що документів, передбачених абзацом третім пункту 3 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29, що підтверджують участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період з 01 квітня 2022 року по 17 травня 2022 року немає, тому відсутні підстави для видання наказу про виплату позивачу додаткової грошової винагороди у розмірі 100000,00 грн. із розрахунку за місяць за період з 01 квітня 2022 року по 16 травня 2022 року, у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.
Як вже зазначалось, згідно з пунктом 1 Постанови №168 обов'язковою умовою для виплати додаткової винагороди (збільшеної до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах) є встановлення факту безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях чи забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
При цьому, на період дії спірних правовідносин не було визначено, які документи підтверджують участь військовослужбовців Збройних Сил України у бойових діях чи у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Згідно наявних матеріалів справи судом встановлено, що Військова частина НОМЕР_7 , у складі якої проходив службу позивач з 03 березня 2022 року по 03 жовтня 2024 року, базувалась у м. Маріуполь і була безпосередньо залучена до участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) зазначених заходів, зокрема в м. Маріуполь.
Відповідно до підпункту 2.6 пункту 2 розділу І Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за №1668/39004, вся територія Маріупольського району Донецької області (в тому числі м. Маріуполь) віднесена до територій України, які тимчасово окуповані Російською Федерацією.
Факт оточення міста Маріуполь з 02 березня 2022 року військовими формуваннями Російської Федерації, а також факт ведення на території цього міста у вказаний період запеклих боїв, під час яких військовослужбовці, що перебували на території ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» та ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» постійно піддавалися бомбардуванню та масованим обстрілам, є загальновідомим та не заперечується відповідачем по справі.
Як встановлено судом вище, відповідно до листа Державного підприємства «Український національний центр розбудови миру», який виконує функції Національного інформаційного бюро, від 26 червня 2024 року вих.№09-07/9509 в ході збройної агресії Російської Федерації проти України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , молодший сержант Військової частини НОМЕР_1 перебував у полоні та був звільнений 25 червня 2024 року.
Також, судом встановлено, відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 16 липня 2024 року вих.№23 про перебування громадянина України з числа осіб, визначених пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їх сімей», у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України або інтернування в нейтральних державах молодший сержант ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно в період з 17 травня 2022 року по 25 червня 2024 року перебував у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України.
Відповідно до пункту 3, 4 Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №884 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Як встановлено судом вище, доказів нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, матеріали розглядаємої справи не містять.
Водночас, суд констатує, що у відзиві на позовну заяву єдиною підставою для невиплати позивачу додаткової винагороди збільшеної до 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, передбаченої Постановою №168, відповідачем зазначено лише те, що інформації про існування документів, передбачених абзацом третім пункту 3 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29, що підтверджують участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період з 01 квітня 2022 року по 17 травня 2022 року немає, у зв'язку із чим виплата позивачу додаткової винагороди у період з 01 квітня 2022 року по 16 травня 2022 року здійснювалась у розмірі 30000,00 грн. пропорційно в розрахунку на місяць.
Разом із цим, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 25 липня 2024 року вих.№1553/7756 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російською Федерацією проти України молодший сержант ОСОБА_1 дійсно в період з 03 березня 2022 року по 17 травня 2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російською Федерацією проти України, перебуваючи в м. Маріуполь.
Тобто, відповідачем підтверджується той факт, що позивач у період з 03 березня 2022 року по 17 травня 2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російською Федерацією проти України, перебуваючи в м. Маріуполь.
Водночас, суд зауважує, що не є спірним питанням у справі виплата позивачу додаткової винагороди збільшеної до 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, передбаченої Постановою №168, за період з 03 березня 2022 року по 31 березня 2022 року.
Разом із цим, відповідачем не надано суду жодного доказу (розпорядження, наказу, тощо), відповідно до якого позивача виключено з участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російською Федерацією проти України, у період з 01 квітня 2022 року по 16 травня 2022 року.
Враховуючи зазначене, оскільки доказів нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди збільшеної до 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, передбаченої Постановою №168, за період з 01 квітня 2022 року по 16 травня 2022 року відповідачем суду не надано, а наявними матеріалами справи підтверджено, що в період з 03 березня 2022 року по 17 травня 2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російською Федерацією проти України, перебуваючи в м. Маріуполь, суд висновує, що позивач має право на отримання за період з 01 квітня 2022 року по 16 травня 2022 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», саме у розмірі до 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01.07.2003 №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до статті 139 КАС України судовий збір у даній справі стягненню не підлягає.
Керуючись статтями 2, 4, 7-14, 19, 143, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов адвоката Д'яконової Кристини Ігорівни в інтересах ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ; рнокпп НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_4 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2022 року по 16 травня 2022 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Про питання деяких виплат військовослужбовцям особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (в редакції постанов Кабінету Міністрів України №350 від 22 березня 2022 року та №400 від 01 квітня 2022 року), у розмірі до 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2022 року по 16 травня 2022 року додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Про питання деяких виплат військовослужбовцям особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (в редакції постанов Кабінету Міністрів України №350 від 22 березня 2022 року та №400 від 01 квітня 2022 року), у розмірі до 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, з урахуванням фактично виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 28 лютого 2025 року.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі «Електронний суд».
У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.С. Молочна