Україна
Донецький окружний адміністративний суд
27 лютого 2025 року Справа№200/8970/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі відповідач), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії №057150012747 від 03.12.2024;
зобов'язати відповідача призначити пенсію позивачу за вислугу років відповідно до п. «а» ч.1 ст.55 Закону №1788 «Про пенсійне забезпечення».
Позов обґрунтовував тим, що оскарженим рішенням йому протиправно відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст.55 Закону України »Про пенсійне забезпечення». При цьому відповідач неправомірно не прийняв до уваги подану ним уточнюючу довідку, не врахувавши період роботи на посаді складача поїздів.
Ухвалою суду 30.12.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.
Згідно із ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджено паспортом серії НОМЕР_1 .
Позивач звернувся із заявою від 27.11.2024 за призначенням пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст.55 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №057150012747 від 03.12.2024 позивачу відмовлено в призначенні пенсії. Згідно з наданими документами та індивідуальними відомостями страховий стаж заявника на дату звернення становить 37 років 05 місяців 12 днів, в тому числі стаж за вислугу років склав 09 років 09 місяців 1 днів. До стажу, необхідного для призначення пенсії за вислугу років не враховано період з 03.07.2003 по 31.12.2007, оскільки згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу в блоці відомості по спеціальному стажу період з 2003 по 2006 роки відображено як «працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2»; період за 2007 рік - дані відсутні. Не враховано довідку №290 від 08.04.2024, в якій зазначено, що заявник виконував роботи з організації перевезень на залізничному транспорті, а згідно записів трудової книжки - особу прийнято в доменне виробництво, що не пов'язане з роботою на залізничному транспорті. Спеціальний стаж за вислугу років зараховано згідно відомостей по спеціальному стажу відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу.
Вирішено відмовити позивачу в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного спеціального стажу, передбаченого ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 від 01.08.1988 позивач має наступний стаж роботи:
- 01.09.1984 по 28.06.1988 - навчання в Жданівському механіко-металургійному технікумі;
- 02.08.1988 по 03.11.1990 - черговий стрілочного посту станції Південно-Східна 2 розряду Управління залізничного транспорту Металургійного комбінату «Азовсталь»;
- 04.11.1990 по 03.11.1992 - свердлувальник станочного відділення 3 розряду Механічного цеху Металургійного комбінату «Азовсталь»;
- 09.11.1992 по 24.02.1993 - помічник складача потягів Служби руху, Маріупольське підприємство промислового залізничного транспорту;
- 25.02.1993 по 12.04.1994 - складач потягів Служби руху, Відкрите акціонерне товариство «Маріупольське підприємство залізничного транспорту»;
- 13.04.1994 по 20.11.1994 - слюсар-ремонтник з ремонту тепловозів 3 розряду Служби тяги, Відкрите акціонерне товариство «Маріупольське підприємство залізничного транспорту»;
- 21.11.1994 по 27.11.2000 - слюсар-ремонтник з ремонту тепловозів 4 розряду Служби тяги, Відкрите акціонерне товариство «Маріупольське підприємство залізничного транспорту»;
- 28.11.2000 по 23.06.2003 - слюсар-ремонтник з ремонту локомотивів 5 розряду Служби тяги, Відкрите акціонерне товариство «Маріупольське підприємство залізничного транспорту»;
- 03.07.2003 по 16.07.2015 - складач потягів на гарячих ділянках робіт Доменного виробництва 4 розряду, Служба експлуатації составів, ВАТ «ММК ім. Ілліча»;
- 17.07.2015 по 31.03.2022 - складач потягів Бункерного району Станції Бункерна першого класу 5 розряду, Управління залізничного транспорту, Цех експлуатації, ПАТ «ММК ім. Ілліча».
У довідці ПрАТ «ММК ім. Ілліча» від 08.04.2024 №90 вказано, що позивач у період з 03.07.2003 по 11.10.2017 працював на посаді складача поїздів, також вказано, що зазначена посада є пільговою відповідно до п. «а» ст.55 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення».
Не погодившись з відмовою у призначенні пенсії позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Положенням ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. «а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.
Постановою КМ України № 583 від 12.10.1992 затверджений Список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років. Цим Списком передбачено, що право на призначення пенсії за вислугою років мають особи, які працювали на посаді складача поїздів.
У додатку до «Класифікатора професій» ДК 003:2005 «Національного класифікатора професій», прийнятим наказом Держспоживстандатру України від 26.12.2005 №375, який розроблений на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 04.05.1993 №326, вказано, що він призначений для застосування центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, Федерацією роботодавців України, всіма суб'єктами господарювання під час запису про роботу у трудові книжки працівників, а також зазначено, що останніми можуть утворюватися та застосовуватися похідні слова до професій, за умови збереження галузевої та функціональної належності, кваліфікаційних вимог, виключення дублювання, збереження коду професії.
Тобто, назви професій можуть бути розширені за потреби користувача для внутрішнього використання термінами та словами, які уточнюють місце роботи, виконувані роботи, сферу діяльності за умови фактичного дотримання лаконічності викладення та якщо інше не передбачено у самому Класифікаторі професій чи відповідних нормативно-правових актах.
У своїх роз'ясненнях від 18.11.1992 №25 Міністерство соціального забезпечення України «Про деякі питання призначення пенсій на пільгових умовах та пенсій за вислугу років», зазначало, що відповідно до ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають зазначені в ній категорії працівників згідно з затвердженими Кабінетом Міністрів України переліками і списками. Якщо в ці переліки і списки включені професії та посади під загальною назвою, то правом на пенсію за вислугу років користуються працівники всіх найменувань по цих професіях та посадах, тобто старші, головні, провідні, а також помічники.
З цього убачається, що професії - складач поїздів, помічник складача поїздів відносяться до професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, за якими в тому числі працював позивач та мають бути включені до його стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугою років, передбаченої ст. 55 закону України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідачем до стажу позивача, необхідного для призначення пенсії за вислугу років не враховано період з 03.07.2003 по 31.12.2007, оскільки згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу в блоці відомості по спеціальному стажу період з 2003 по 2006 роки відображено як «працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2»; період за 2007 рік - дані відсутні. А також, не враховано довідку №290 від 08.04.2024, в якій зазначено, що заявник виконував роботи з організації перевезень на залізничному транспорті, а згідно записів трудової книжки - особу прийнято в доменне виробництво, що не пов'язане з роботою на залізничному транспорті.
Як встановлено судом, згідно записів у трудовій книжки позивач працював з 03.07.2003 по 16.07.2015 - складач потягів на гарячих ділянках робіт Доменного виробництва 4 розряду, Служба експлуатації составів, ВАТ «ММК ім. Ілліча»; 17.07.2015 по 31.03.2022 - складач потягів Бункерного району Станції Бункерна першого класу 5 розряду, Управління залізничного транспорту, Цех експлуатації, ПАТ «ММК ім. Ілліча».
У довідці ПрАТ «ММК ім. Ілліча» від 08.04.2024 №90 вказано, що позивач у період з 03.07.2003 по 11.10.2017 працював на посаді складача поїздів, також вказано, що зазначена посада є пільговою відповідно до п. «а» ст.55 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення».
З вказаної довідки, робота складача поїздів відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» включена в перелік професій та посад, маючих право на пенсію за вислугу років, затверджений Постановою КМУ № 197 від 29.12.1993.
Аналогічна правова позиція у постанові Верховного Суду від 07.02.2019 по справі №235/4148/17.
Доводи відповідача стосовно того, що довідка про уточнюючій спеціальний (пільговий) стаж роботи містить недоліки, а також відсутність потрібної відповідачу у індивідуальних відомостях інформації про застраховану особу в блоці відомості по спеціальному стажу період з 2003 по 2006 роки, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки, як було зазначено раніше, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за правильність виготовлення довідок та іншої документації підприємства не несе відповідальність особа, яка звертається до даного підприємства.
Крім того слід зазначити, що відповідно до п.п.2 п.6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Відтак, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності. Однак, відповідач таким правом не скористався, доказів зворотного суду не надано.
Отже, рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії №057150012747 від 03.12.2024 за вислугу років, у зв'язку із відсутністю в останнього спеціального стажу, що дає право на вказаний вид пенсійного забезпечення спростовані дослідженими судами доказами.
Підстави для зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію є передчасними, оскільки наразі відсутня рішення про неврахування усіх чи частини таких записів, в наявності рішення у якому не конкретизовано якій періоди були враховані відповідачем, а які залишись поза увагою. А отже неврахування трудової книжки позивача та відповідних записів у ній, в ході прийняття спірного рішення, відповідні записи відповідачем не досліджувалися.
Згідно з ч. 2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів.
Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у відповідній частині позовних вимог та зобов'язує відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії із зарахуванням до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, періоди роботи з 03.07.2003 по 16.07.2015 - складач потягів на гарячих ділянках робіт Доменного виробництва 4 розряду, Служба експлуатації составів, ВАТ «ММК ім. Ілліча»; 17.07.2015 по 11.10.2017 - складач потягів Бункерного району Станції Бункерна першого класу 5 розряду, Управління залізничного транспорту, Цех експлуатації, ПАТ «ММК ім. Ілліча».
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
При вирішенні даної справи судом були враховані положення ч.2 ст.2 та ч.2 ст.77 КАС України.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями ч.1 ст.139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
У ч.8 ст.139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
У п.3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що наразі складає 1211,20 грн.
Водночас, відповідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, оскільки позивач звернувся до суду в електронній формі, то розмір судового збору має складати 968,96 грн.
Таким чином, суд, на підставі ч. 1 ст. 139 КАС України, стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса 61022, Харківська обл., місто Харків, МАЙДАН СВОБОДИ, ДЕРЖПРОМ, 3 ПІД'ЇЗД, 2 ПОВЕРХ ЄДРПОУ 14099344) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 03.12.2024 № 057150012747 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років від 27 листопада 2024 року із зарахуванням до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, періоди роботи з 03 липня 2003 року по 16 липня 2015 року - складач потягів на гарячих ділянках робіт Доменного виробництва 4 розряду, Служба експлуатації составів, ВАТ «ММК ім. Ілліча»; 17 липня 2015 року по 11 жовтня 2017 року - складач потягів Бункерного району Станції Бункерна першого класу 5 розряду, Управління залізничного транспорту, Цех експлуатації, ПАТ «ММК ім. Ілліча».
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Рішення складене у повному обсязі та підписане 27.02.2025.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.В. Шинкарьова