04 лютого 2025 рокуСправа № 160/27815/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про залишення позовної заяви без розгляду по адміністративній справі № 160/27815/24,
Позивач 17 жовтня 2024 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ФОП ОСОБА_1 до Державного бюджету України адміністративно-господарський штраф у розмірі 41 730 грн. за розповсюдження на території України видавничої продукції, що має походження (виготовлена) та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, без відповідного дозволу, передбаченого статтею 28-1 Закону України "Про видавничу справу", відповідно до рішення Держкомтелерадіо №11 від 20.05.2019 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 року позовну заяву було залишено без руху через невідповідність приписам ст.ст.160, 161 КАС України та запропоновано позивачу, у десятиденний строк з дня отримання ухвали суду, усунути її недоліки шляхом надання до суду: уточненої позовної заяви із зазначенням вірної адреси відповідача, належним чином завірених додатків до позовної заяви, доказів надсилання рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу на адресу її реєстрації та доказів на підтвердження повноважень Наливайко О.І.
На виконання ухвали суду, позивачем 03.12.2024 року надано: уточнену позовну заяву із зазначенням вірної адреси відповідача, належним чином завірені додатки до позовної заяви, докази надсилання рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу на адресу її реєстрації та докази на підтвердження повноважень Наливайко О.І.
Ухвалою суду від 04.12.2024 року прийнято уточнену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/27815/24 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
До суду від відповідача надійшло клопотання, в якому вона просить залишити позовну заяву без розгляду.
Клопотання обґрунтовано тим, що відповідно до ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Однак, в порушення тримісячний строку позивач лише 17.10.2024 року звернувся до суду з позовною заявою, тобто через шість місяців після постанови Верховного суду від 29.03.2024 р. у справі №160/7925/19, та через три місяці після попереднього звернення з аналогічною позовною заявою, що була повернута ухвалою суду від 01.07.2024 року по справі №160/16619/24.
Позивач до теперішнього часу на адресу суду будь-яких пояснень з приводу заявленого клопотання про залишення позовної заяви без розгляду не направив.
Розглянувши подане відповідачем клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, суд зазначає наступне.
Згідно із ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, встановленим строком для звернення до адміністративного суду із зазначеними вище позовними вимогами є тримісячний строк.
Як зазначено в позові, рішенням Державного комітету телебачення і радіомовлення України №11 від 20.05.2019 р. про накладання адміністративно-господарського штрафу за розповсюдження на території України видавничої продукції, що має походження (виготовлена) та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, без відповідного дозволу, передбаченого статтею 28-1 Закону України «Про видавничу справу», до ФОП ОСОБА_1 було застосовано штраф у розмірі 41730 грн. Відповідач звернулася з позовом до суду про скасування рішення №11 від 20.05.2019 р. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2019 р. по справі №160/7925/19 позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 - задоволено. Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем було подано апеляційну скаргу. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.04.2020 р. апеляційна скарга була задоволена, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2019 р. по справі №160/7925/19 було скасоване. Постановою від 29.03.2024 р. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного суду касаційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07.04.2020 р. - залишено без змін.
Як вбачається з матеріалів справи, 26 червня 2024 року позивач звертався до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив: стягнути з ФОП ОСОБА_1 до Державного бюджету України адміністративно-господарський штраф у розмірі 41 730 грн. за розповсюдження на території України видавничої продукції, що має походження (виготовлена) та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, без відповідного дозволу, передбаченого статтею 28-1 Закону України «Про видавничу справу», відповідно до рішення Держкомтелерадіо №11 від 20.05.2019 р.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 року по справі №160/16619/24 позовну заяву Державного комітету телебачення і радіомовлення України до ФОП ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарського штрафу - повернуто позивачу.
В той же час, до суду з даним позовом позивач звернувся лише 17 жовтня 2024 року, тобто із пропуском тримісячного строку звернення, визначеного ч.2 ст.122 КАС України.
Суд наголошує, що в будь-якому випадку, досліджуючи питання щодо поважності причин пропуску процесуального строку, причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування (постанова Верховного Суду від 02.12.2021 у справі №640/20314/20).
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, при цьому такі обставини повинні бути підтверджені належним чином.
Проте, позивачем до матеріалів справи не долучено жодних пояснень про поважність причини пропуску строку звернення до суду. Позивачем взагалі не заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовом.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Необхідно зазначити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 року у справі №809/1087/17 та від 22.11.2018 року у справі №815/91/18.
Крім того, слід зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 року №17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Водночас, прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 року та "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, залишення позовної заяви без розгляду не є порушенням права позивача на справедливий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Згідно із ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до ч.3 ст.240 КАС України про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що клопотання про залишення позовної заяви без розгляду підлягає задоволенню, у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду, встановленого статтею 122 КАС України.
Керуючись ст.ст.122, 123, 240, 241, 248 КАС України, суд,
Клопотання відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про залишення позовної заяви без розгляду по адміністративній справі №160/27815/24 - задовольнити.
Залишити без розгляду позовну заяву Державного комітету телебачення і радіомовлення України до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно- господарського штрафу.
Роз'яснити, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
Суддя К.С. Кучма