28 лютого 2025 рокуСправа №160/1570/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), Державної установи "Головний медичний центр МВС України" Центральної медичної (Військово-лікарська) комісії МВС України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
21.01.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач-1), Державної установи "Головний медичний центр МВС України" Центральної медичної (Військово-лікарська) комісії МВС України (далі - відповідач-2), з вимогами:
- визнати неправомірним та скасувати висновок М(ВЛ) ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ) від 30 жовтня 2024 року № 1708 про придатність мене, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до служби у військових частинах забезпечення, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони;
- зобов'язати Державну установу «Головний медичний центр МВС України» Центральна медична (Військово-лікарська) комісія МВС України провести мені, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , новий медичний огляд з метою визначення ступеню придатності до військової служби;
- зобов'язати Державну установу «Головний медичний центр МВС України» Центральна медична (Військово-лікарська) комісія МВС України розглянути питання про непридатність мене, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до військової служби у зв'язку з наявними захворюваннями та незадовільним станом здоров'я.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив наступне. Військово-лікарською комісією Військового госпіталю Національної Гвардії України було проведено огляд позивача за результатами якого його визнано придатним до військової служби. Висновок Військово-лікарською комісією Військового госпіталю Національної Гвардії України №1708 від 30.10.2024 р. є необ'єктивним, оскільки в ньому не враховано дійсний діагноз позивача та, відповідно, не вірно визначено ступінь придатності до військової служби. Не погодившись зі вказаним висновком, позивач звернувся до Державної установи "Головний медичний центр МВС України" Центральної медичної (Військово-лікарська) комісії МВС України зі скаргою, за результатами розгляду якої позивачу відмовлено в проведенні перегляду рішення ВЛК.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2025 р. зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.
07.02.2024 р. від відповідача-1 надійшов відзив на адміністративний позов. Відповідач-1 проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначив наступне. Військово-лікарською комісією Військового госпіталю Національної Гвардії України було проведено медичний огляд ОСОБА_1 , за результатами якого позивача визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), науково-дослідних установах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони, яке оформлено Довідкою ВЛК від 30.10.2024р. №1708. Медичний огляд проведено відповідно до вимог чинного законодавства та встановлено вірний діагноз, який не може бути переглянутий в судовому порядку.
06.02.2025 р. від відповідача-2 надійшов відзив на адміністративний позов. Відповідач-2 проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції вказав наступне. Державною установою «Головний медичний центр МВС України» Центральна медична (Військово-лікарська) комісія МВС України розглянуто заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення ВЛК від 30.10.2024р. №1708 та надано відповідь про відсутність підстав для перегляду. Також, позивачу роз'яснено, що в разі погіршення стану здоров'я він може пройти повторний медичний огляд.
Відповідно до ч.1ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частиною 4статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст.257,262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Згідно з 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 проходив медичне обстеження Військово-лікарською комісією Військового госпіталю Національної Гвардії України.
За результатами проведеного медичного огляду ВЛК встановлено наступні діагнози та причинні зв'язки захворювань і травм: Наслідки після поєднаної ВТ (03.09.2022): вогнепального осколкового проникаючого поранення грудної клітки з наскрізним пораненням нижньої частини правої легені та діафрагми, правобічним згорнутим гемотораксом, вогнепальним переломом VII ребра справа, ВОСП живота з наявністю стороннього тіла, правого плеча, правого стегна, попереку (операції: 03.09.2022 - діагностична лапароскопія, ревізія органів черевної порожнини, дренування черевної порожнини, відеоасистована торакоскопія справа, ревізія плевральної порожнини, санація та дренування правої плевральної порожнини за Бюлау, ПХО ран правого стегна та правої лопаткової ділянки; 12.09.2022 - накладення вторинних швів на рани правого стегна; 13.09.2022 - видалення осколку правого плеча) у вигляді стороннього тіла м'яких тканин грудної клітки, множинних сторонніх тіл правого плеча, правого стегна, заочеревинного простору справа, консолідованого перелому VII ребра справа з порушенням функції зовнішнього дихання І ступеня за рестриктивним типом, акубаротравми (03.09.2022) у вигляді хронічної двобічної змішаної приглухуватості І ступеня, головного болю напруги.
Травма, поранення, ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини (підстава: Акт № 23/22 про нещасний випадок (у тому числі поранення) від 28.09.2022). Травма відноситься до важких згідно класифікатора тяжкості травм, затвердженого наказом МОЗ України від 04.07.2007 №370.
Обмежений остеохондроз ГВХ, ПВХ на рівні Th4, ThlO, L1-S1, спондильоз тіл Th4-Thl 0, L3-L5, клиновидна деформація тіл хребців Th7-Th91 ступеня, лівобічний сколіоз ГВХ І ступеня, гіперкіфоз І ступеня без порушення функції хребта. Неерозивна ГЕРХ. Недостатність кардії III ступеню по Hill. Кила СОД І ступеня. Хронічний гастродуоденіт, фаза нестійкої ремісії. Жовчнокам'яна хвороба з наявністю каменя у жовчному міхурі, безсимптомний перебіг. Дуоденогастральний рефлюкс. Нетоксичний багатовузловий зоб. Зниження гостроти зору до 0.7 обох очей внаслідок міопії ступеню 1.5D правого, 1.25D лівого очей при гостроті зору з корекцією 1.0 обох очей.
Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби.
Сечокам'яна хвороба. Мікроліти обох нирок без порушення функції.
Захворювання, НІ, не пов'язане з проходженням військової служби.
Постановою ВЛК, оформленою довідкою №1708 від 30.10.2024 р., на підставі статей 77-в, 79-в, 13-в, 36-в, 51-в, 52-в, 54-в, 64-в, 67-в графи II Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності (непридатності) до військової служби, служби у військовому резерві ОСОБА_1 визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
Позивач звернувся до Державної установи "Головний медичний центр МВС України" Центральної медичної (Військово-лікарська) комісії МВС України з заявою від 14.11.2024 р. про перегляд постанови військово-лікарської комісії Військового госпіталю Національної Гвардії України №1708 від 30.10.2024 р.
Листом від 23.12.2024 р. №33/4-Л-626 ОСОБА_1 повідомлено про відсутність підстав для перегляду рішення ВЛК №1708 від 30.10.2024 р. Також, позивачу роз'яснено, що у разі погіршення стану здоров'я після відповідного обстеження та лікування позивач може пройти повторний медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби.
Не погоджуючись з постановою ВЛК та відмовою в її перегляді, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Діяльність медичних (військово-лікарських) комісій системи МВС регламентується Положенням про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженим наказом МВС України від 03.04.2017 № 285, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.04.2017 за № 559/30427 (далі - Положення).
Частиною 2, пункту 3, розділу І Положення передбачено:
визначення за станом здоров'я, фізичного розвитку, а для окремих видів службової діяльності - за індивідуальними психофізіологічними особливостями, придатності кандидатів до служби в поліції, кандидатів до вступу до вищих навчальних закладів МВС із спеціальними умовами навчання), які здійснюють підготовку поліцейських (далі - навчальні заклади), здобувачів вищої освіти навчальних закладів, придатності поліцейських до подальшої служби при переміщенні по службі, проходження служби у відрядженні за кордоном;
визначення за станом здоров'я та фізичного розвитку придатності кандидатів до військової служби за контрактом, у військовому резерві, кандидатів до вступу до вищих військових навчальних закладів НГУ (далі - ВВНЗ), ступеня придатності військовослужбовців до військової служби у зв'язку з їх звільненням;
визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв у поліцейських, що проходять службу, звільняються зі служби та звільнились зі служби, військовослужбовців НГУ, колишніх військовослужбовців, колишніх осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - колишні особи рядового й начальницького складу);
визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв, що спричинили смерть поліцейських, військовослужбовців, колишніх поліцейських, колишніх військовослужбовців, колишніх осіб рядового й начальницького складу.
Суд вказує, що пунктами 1-5 розділу 2 Положення передбачено, що лікарська та військово-лікарська експертиза проводиться штатними та позаштатними ВЛК.
Штатними ВЛК є ЦВЛК, медична (військово-лікарська) комісія державної установи «Територіальне медичне об'єднання» МВС (далі - ДУ ТМО) в областях, в місті Києві (далі - ВЛК ДУ ТМО).
ЦВЛК функціонує на базі Центрального госпіталю МВС та в адміністративному порядку підпорядковується Управлінню охорони здоров'я та реабілітації МВС (далі - УОЗР МВС).
ВЛК ДУ ТМО функціонують на базі відповідних закладів охорони здоров'я МВС та в адміністративному порядку підпорядковуються відповідній ДУ ТМО.
У питаннях проведення лікарської та військово-лікарської експертизи штатні і позаштатні ВЛК підпорядковуються ЦВЛК, постанови якої можуть бути оскарження в установленому законодавством порядку.
До складу штатних ВЛК входить начальник (голова) комісії, лікарі-спеціалісти, медичні реєстратори.
Штатні ВЛК комплектуються лікарями з клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, отоларингологія, офтальмологія тощо), які мають відповідну спеціалізацію, кваліфікаційну категорію та досвід роботи в закладах охорони здоров'я, військово-лікарських комісіях.
Відповідно до Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 08,08.2024 № 555 Державну установу «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України» (скорочено - ДУ «ГМЦ МВС України»), перейменовано у Державну установу«Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніхсправ України» (скорочено - ДУ «ГМКЦ МВС України).
Відповідно до п. 7 Положення про Державну установу«Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніхсправ України», має у своєму складі Центральну медичну (військово - лікарську комісію (далі ЦМ(ВЛ)К).
Відповідно до Розділу І Основи організації військово-лікарської експертизи Положення Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України №402 від 14.08.2008 р., п. 1.1. військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Пунктом 1.2. передбачено, що військово-лікарська експертиза - це:
-медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами І-ІІ груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України);
- визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;
- установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення №402 визначено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази (пункт 2.2 глави 2 розділу І Положення №402).
Відповідно до пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 Центральна військово- лікарська комісія (ЦВЛК) є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.
Усі штатні ВЛК Збройних Сил України безпосередньо підпорядковуються начальнику ЦВЛК.
ЦВЛК має право, зокрема, оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу І цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; залучати головних медичних фахівців Міністерства оборони України, лікарів-спеціалістів Національного військово-медичного клінічного центру та інших військових лікувальних закладів, спеціалістів інших спеціальностей, начальників медичної служби та представників командування (керівництва) військових частин, де проходить службу військовослужбовець, що оглядається, для вирішення питань військово- лікарської, лікарсько-льотної експертизи; направляти у військові лікувальні заклади на контрольне обстеження та медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби), військовозобов'язаних, резервістів, працівників; запитувати від військових, цивільних лікувальних закладів, військових частин, військових комісаріатів і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи; розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь- якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.
Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Медичний огляд військовослужбовців регламентується положеннями глави 6 розділу II Положення №402.
Відповідно до пункту 6.1 глави 6 розділу II Положення №402 направлення на медичний огляд проводиться:
а) військовослужбовців строкової служби: командирами військових частин, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних закладів за місцем лікування, військовими комісарами, органами управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, а осіб, які перебувають на обстеженні та лікуванні у цивільному лікувально-профілактичному закладі психіатричного профілю, крім того, - головними лікарями цих закладів;
б) військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби): прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, органами управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних закладів за місцем лікування, військовими комендантами гарнізонів та військовими комісарами.
Пунктом 6.4 глави 6 розділу II Положення №402 визначено, що у разі виявлення під час обстеження або лікування у військовому лікувальному закладі у військовослужбовця захворювання, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), які зумовлюють у мирний час непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або непридатність до військової служби у мирний час, обмежену придатність у воєнний час (пункти "а", "б" статей Розкладу хвороб, без індивідуальної оцінки), у воєнний час - непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, ці особи направляються на медичний огляд для встановлення ступеня придатності до військової служби за рішенням начальника військового лікувального закладу на підставі подання начальника лікувального відділення, у якому обстежується (лікується) військовослужбовець, про що робиться запис в історії хвороби (медичній книжці), який завіряється підписом начальника військового лікувального закладу.
За змістом пункту 6.8 глави 6 розділу II Положення №402 на осіб, які проходять медичний огляд амбулаторно, заводиться Картка обстеження та медичного огляду, при стаціонарному огляді - медична карта стаціонарного хворого.
Огляд військовослужбовців обов'язково проводиться хірургом, терапевтом, невропатологом, офтальмологом, оториноларингологом (військовослужбовців-жінок - гінекологом), а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей. Обов'язково виконуються загальні аналізи крові та сечі, ЕКГ-дослідження, рентгенологічне обстеження органів грудної клітки. Потребу в додатковому обстеженні визначають лікарі за медичними показаннями.
Під час проходження медичного огляду військовослужбовець зобов'язаний надавати медичні документи щодо стану свого здоров'я. Дані, вказані в наданих військовослужбовцем медичних документах, враховуються лікарями під час формування постанов ВЛК.
Голова та члени ВЛК, за потреби, ознайомлюються з медичними записами у відповідному реєстрі ЕСОЗ, що характеризують стан здоров'я військовослужбовця, та вносять до нього відповідні записи.
Огляд вказаними лікарями військовослужбовців, направлених на ВЛК для вирішення питання про потребу у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або про потребу у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), або у звільненні від виконання службових обов'язків, проводиться за медичними показаннями.
Відповідно до пункту 6.9 глави 6 розділу II Положення №402 при медичному огляді військовослужбовців метод індивідуальної оцінки придатності їх до військової служби повинен застосовуватись у кожному випадку. ВЛК враховує їх вік, освіту, військовий фах, підготовку, досвід, фактичну працездатність, спрямованість до подальшого проходження військової служби, думку командування і начальника медичної служби військової частини, викладені у службовій та медичній характеристиках, та можливість подальшого проходження військовослужбовцем військової служби на посаді, яка найбільше відповідає стану його здоров'я.
Згідно із пунктом 6.10 глави 6 розділу II Положення №402 медичний огляд військовослужбовців, які отримали захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії), з метою визначення ступеня придатності до військової служби проводиться при визначеному лікарсько-експертному наслідку (результаті) захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії).
За змістом пункту 6.17 глави 6 розділу II Положення №402 медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби військовослужбовців, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво, захворювання) під час захисту держави, у ММО, у країнах, де ведуться бойові дії, здійснюється ВЛК тільки після закінчення лікування у військовому (цивільному) лікувальному закладі.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцієюта законами України; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Оцінюючи усі докази по справ у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Спірні правовідносини між сторонами виникли внаслідок незгоди позивача:
- з постановою військово-лікарської комісії Військового госпіталю Національної Гвардії України, оформленою довідкою №1708 від 30.10.2024 р., якою на підставі 77-в, 79-в, 13-в, 36-в, 51-в, 52-в, 54-в, 64-в, 67-в графи II Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності (непридатності) до військової служби, служби у військовому резерві ОСОБА_1 визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони;
- з відмовою Державної установи «Головний медичний центр МВС України» Центральна медична (Військово-лікарська) комісія МВС України від 23.12.2024 р. №33/4-Л-626 в перегляді рішення ВЛК №1708 від 30.10.2024 р.
Всі доводи позивача, зазначені в позовній заяві, по суті зводяться до незгоди зі встановленим діагнозом.
Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 р. у справі №806/526/16 зазначив: "…що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі".
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Суд також зазначає, що оцінка визначення пов'язані чи ні захворювання з проходженням військової служби є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Таким чином, надання оцінки діагнозу позивача, встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з проходженням військової служби, виходить за межі судового розгляду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 р. у справі № 810/5009/18, який підлягає застосуванню в силу положень частини п'ятої статті 242 КАС України.
З урахуванням наведених норм права та встановлених обставин, порушень процедури проведення медичного огляду ВЛК з метою визначення ступеню придатності до військової служби та розгляду заяви про перегляд рішення ВЛК в межах спірних відносин не встановлено, а позивачем не надано доказів, які б свідчили про порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення ВЛК та розгляду заяви про перегляд рішення ВЛК.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Таким чином, позивач є особою, яка звільнена від сплати судового збору.
Сума сплаченого судового збору може бути повернута позивачу на підставі його заяви ухвалою суду.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), Державної установи "Головний медичний центр МВС України" Центральної медичної (Військово-лікарська) комісії МВС України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук