28 лютого 2025 рокуСправа № 160/3459/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бондар М.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
04.02.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати не в повному обсязі ОСОБА_1 , збільшеної додаткової винагороди, яка встановлена Постановою КМУ від 28.02.2022р. №168, починаючи з 23 серпня 2022 року по 10 лютого 2023 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 збільшену додаткову винагороду починаючи з 23 серпня 2022 року по 10 лютого 2023 року в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок щомісячно з урахуванням виплаченої додаткової винагороди за ці місяці.
Ухвалою суду від 10.02.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали, шляхом надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами на підтвердження поважності причин його пропуску.
26.02.2025 позивач надав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначив, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 10.02.2023 №33-РC за підпунктом «б» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби) позивача звільнено у відставку) згідно з пунктом 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Станом на день подання цієї заяви, позивачу не надано письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні. Крім того, Законом України «Про затвердження Указу Президента України про введення воєнного стану в Україні» постановлено затвердити Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. З 18.03.2022 набрав чинності Закон України від 15.03.2022 №2119-IХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні». Надалі, Указами Президента України продовжено строк дії воєнного стану в Україні, який діє і по сьогодні, що є загально відомою інформацією. Враховуючи проходження позивачем військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 та введення у країні воєнного стану, у ОСОБА_1 не було змоги раніше звернутись з позовом до суду. Крім того, позивач вказує, що пунктом 1 розділу XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Отже, строки на звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні повинні відраховуватись від дня одержання особою письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні, та були продовжені у зв'язку з дією карантину до 30.06.2023 включно. На момент спливу строку, а також на час звернення до суду, позивач є діючим військовослужбовцем та не має вільної можливості при воєнному стані в країні покидати розпорядження військової частини для можливості скористатись своїм конституційним та процесуальним правом на звернення до суду за захистом порушеного права. Крім того, позивач має другу групу інвалідності.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічною службою є, діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з не нарахуванням та не виплатою позивачу грошового забезпечення в належному розмірі.
Таким чином, за характером спірних правовідносин і їх суб'єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Водночас нормами Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено інші строки звернення до суду за захистом порушеного права.
Суд зазначає, що інститут строків у адміністративному процесі стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
При визначенні початку перебігу строку звернення до адміністративного суду та, відповідно, вирішенні питання про дотримання, чи порушення позивачем цього строку, суду, насамперед, слід з'ясувати, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що грошове забезпечення є періодичним платежем та про його виплату в неналежному розмірі позивачу мало бути відомо у наступному місяці після проведення виплати за попередній місяць.
Отже, суд приходить до висновку, що про порушення права, яке стало підставою для звернення до суду позивачу було відомо наступного місяця після отримання грошового забезпечення за попередній місяць (тобто, про порушення прав у серпні 2022 позивачу було відомо у вересні 2022 та т.п.).
Позивачем у позові зазначено, що він є колишнім військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_1 та звільнений зі служби 10.02.2023.
Суд зазначає, що грошове забезпечення, яке під час проходження служби виплачується не в повному обсязі, набуває статус заборгованості, а тому особа має законні очікування і сподівання на виплату такої заборгованості в період проходження служби, але в будь-якому випадку не пізніше ніж у день звільнення зі служби, коли роботодавець повинен здійснити повний розрахунок і виплатити всі належні працівнику кошти.
У зв'язку з цим строк звернення до суду у справах, в яких предметом спору є заробітна плата (грошове забезпечення), починає свій перебіг саме з дня звільнення зі служби, якщо особа не згодна з тим розрахунком, який з ним здійснений роботодавцем (у спірних відносинах - Військова частина НОМЕР_1 ).
Поки ж особа, як позивач у справі, був діючим військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_1 , строк звернення до суду для нього обчисленню не підлягав.
Такий правовий висновок викладений у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 15.05.2023 у справі №160/3147/23.
Згідно з частинами 1, 2 статті 233 КЗпП України (в редакції, яка діяла з 19.07.2022), працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Таким чином, станом на час порушення прав позивача, діяла редакція статті 233 КЗпП України, яка передбачала тримісячний строк звернення до суду.
Позовну заяву подано позивачем до суду 04.02.2025, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду.
У заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду позивачем зазначено, що позивач звільнений зі служби у Військовій частині НОМЕР_1 та станом на день подання цієї заяви позивачу не надано письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні.
Частиною 1 статті 116 Кодексу законів про працю України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Втім, на підтвердження порушення вказаної норми, позивачем не надано до суду жодних доказів.
Крім того, позивач вказує, що він є діючим військовослужбовцем та не має вільної можливості внаслідок ведення воєнного стану покидати розпорядження військової частини для можливості скористатись правом звернення до суду.
З цього приводу, суд також зазначає, що на підтвердження вказаних обставин, позивачем не надано до суду жодних доказів.
Поміж іншого, позивач посилається на введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022, що також є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Щодо посилань позивача на введення в Україні воєнного стану, суд зазначає, що згідно із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22, сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв'язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
Поміж іншого, позивач посилається на дію карантину в Україні, що також є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 (зі змінами) «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», установлено, що з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 до 30 червня 2023 на території України діяла дія карантину.
Отже, дію карантину в Україні припинено 30.06.2023 та, відповідно, строк звернення до суду з цим позовом сплив 30.09.2023. В той час коли позивач звернувся до суду з цим позовом 04.02.2025.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
В свою чергу, позивачем у позовній заяві не обґрунтовано, яким чином впровадження карантинних обмежень унеможливило подання позовної заяви у встановлені чинним законодавством строки.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Отже, суду не надано доказів на підтвердження того, що у позивача мали місце непереборні обставин, перешкоди чи труднощі, що унеможливили своєчасне звернення до суду.
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Отже, суд доходить висновку про відсутність поважних причин пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Згідно з частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, позивачем пропущено строк звернення до суду, не надано доказів на підтвердження поважності причин його пропуску, внаслідок чого суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду та повернення позовної заяви.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, передбачені статті 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Бондар