25 лютого 2025 рокуСправа №160/33073/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
16 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 із застосуванням обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 20.03.2024.
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 20.03.2024.
В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №0400-010307-8/193758 від 26 вересня 2024 року представнику позивача повідомлено, що починаючи з 01.03.2024 року ОСОБА_1 проведено перерахунок (індексацію) пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,0796 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 із збільшенням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки на коефіцієнт 1,0796 (7994,47 грн), середньомісячний заробіток для розрахунку пенсії заявника з 01.03.2024 становить 28536,74 грн.
Загальний розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024 року становить 22039,95 грн. з урахуванням обмеження в індексації з 01.03.2023 року в сумі - 1980,21 грн., з 01.03.2024 року - 183,23 грн.
ОСОБА_1 вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо здійснення перерахунку та виплати йому пенсії із застосуванням обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 20.03.2024 року, у зв'язку з чим представник позивача звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 грудня 2024 року для розгляду адміністративної справи №160/33073/24 визначено суддю Олійника В.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
23 грудня 2024 року на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.
24 грудня 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
Протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття провадження, відповідач відзиву на позовну заяву не надав, із заявами та клопотаннями на адресу суду не звертався.
Відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи вищезазначене, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-ХІІ.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2018 року по справі №804/3213/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено повністю та вирішено:
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області відповідно до статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" здійснити з 01.10.2017 року перерахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії з інвалідності, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 01.10.2017 року до моменту здійснення перерахунку.
18 вересня 2024 року представник ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з адвокатським запитом, в якому просив надати інформацію та копії документів на ОСОБА_1 .
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №0400-010307-8/193758 від 26 вересня 2024 року представнику позивача повідомлено про наступне.
«На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2018 року по справі №804/3213/18 ОСОБА_1 з 01.10.2017 року проведено перерахунок пенсії по інвалідності з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2017 року (3200,00 грн.).
Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати становить 3,56956.
Середньомісячний заробіток з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки, становить 13437,25 грн (3764,40 грн. х 3,56956).
Після проведених перерахунків розмір пенсійної виплати заявника становить:
з 01.10.2017 - 9022,75 грн, де:
- 8062,35 грн - основний розмір пенсії (13437,25 грн х 60% - відсоток втрати працездатності);
- 379,60 грн - додаткова пенсія особі з інвалідністю 2 групи як ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії;
- 580,80 грн. - підвищення особі з інвалідністю 2 групи внаслідок війни.
Згідно з випискою з акта огляду МСЕК від 04.06.2020 року серії 12 ААА №057572 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках ОСОБА_1 з 01.06.2020 року встановлено 70% втрати працездатності, а відповідно до виписки з акта огляду МСЕК від 18.11.2020 серії 12 ААА № 057655 з 30.10.2020 - 80%.
Після проведених автоматизованих перерахунків у зв'язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124, від 26.06.2019 №543, від 01.04.2020 №251, від 22.02.2021 №127 та від 16.02.2022 № 118 розмір пенсійної виплати заявника становив:
З 01.03.2023 року проведено автоматизований перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки, збільшеної на коефіцієнт 1,197 (7405,03 грн).
Пунктом 10 Постанови №168 встановлено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.
Розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 з 01.03.2023 становив 20432,75 грн, де:
- 21146,16 грн. - основний розмір пенсії (26432,70 грн х 80% (відсоток втрати працездатності);
- 837,20 грн. - підвищення особам з інвалідністю 2 групи внаслідок війни (40% від 2093.00 гри);
- 379,60 грн. - додаткова пенсія особам з інвалідністю 2 групи з числа ліквідаторів Чорнобильської АЕС;
- 50,00 грн - цільова допомога особам з інвалідністю внаслідок війни 2 групи;
- 1980,21 грн - обмеження в індексації з 01.03.2023.
З 01.03.2024 проведено перерахунок (індексацію) пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,0796 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року №185 із збільшенням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки на коефіцієнт 1,0796 (7994,47 грн.) середньомісячний заробіток для розрахунку пенсії заявника з 01.03.2024 року становить 28536,74 грн.
Загальний розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024 року становить 22039,95 грн. з урахуванням обмеження в індексації з 01.03.2023 року в сумі - 1980.21 грн., з 01.03.2024 року -183,23 грн.».
ОСОБА_1 вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо здійснення перерахунку та виплати йому пенсії із застосуванням обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 20.03.2024 року, у зв'язку з чим представник позивача звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-XII (зі змінами), Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Згідно зі статтею 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини 1 статті 54 Закону №796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-ХІІ.
Щодо наявності правових підстав для обмеження розміру пенсійної виплати ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, суд враховує наступне.
Обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом №3668-VІ, який набрав чинності 01.10.2011.
За положеннями статті 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Підпунктом 6 пункту 6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI внесено зміни до деяких законодавчих актів України зокрема, до статті 67 Закону № 796-XII, а саме частину третю цієї статті викладено в новій редакції, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, установлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Так, згідно з частиною 3 статті 67 Закону №796-XII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VІ, зокрема, Закону №796-XII та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.09.2023 у справі №120/1602/23, від 15.11.2023 у справі №120/6735/23 та інших.
Однак, 20.03.2024 року Конституційний Суд України прийняв рішення №2-р(II)/2024 яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 року №2-р(II)/2024 припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII зі змінами, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно з частиною 2 статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, з 20.03.2024 року - з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 стаття 67 Закону №796-XII не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, також припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII, зі змінами, визнано неконституційними.
Під час вирішення справи позивач наполягав на застосуванні вищевказаного рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024.
З урахуванням вище наведеного суд зазначає, що з 01.03.2023 року по 19.03.2024 року включно припис статті 2 Закону №3668-VI, що поширював свою дію на Закон №796-XII та припис першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII, які встановлювали обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, були чинними, а тому підлягали обов'язковому застосуванню.
Натомість з 20 березня 2024 року відповідач не має правових підстав обмежувати пенсію позивача максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, поза як рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 визнано неконституційними припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII зі змінами, припис першого речення частини 3 статті 67 Закону №796-XII.
Однак, судом встановлено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2018 року по справі №804/3213/18 ОСОБА_1 з 01.10.2017 року проведено перерахунок пенсії по інвалідності з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2017 року (3200,00 грн.).
Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати становить 3,56956.
Середньомісячний заробіток з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки, становить 13437,25 грн (3764,40 грн. х 3,56956).
Після проведених перерахунків розмір пенсійної виплати заявника становить:
з 01.10.2017 - 9022,75 грн, де:
- 8062,35 грн - основний розмір пенсії (13437,25 грн х 60% - відсоток втрати працездатності);
- 379,60 грн - додаткова пенсія особі з інвалідністю 2 групи як ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії;
- 580,80 грн. - підвищення особі з інвалідністю 2 групи внаслідок війни.
Згідно з випискою з акта огляду МСЕК від 04.06.2020 року серії 12 ААА №057572 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотка. ОСОБА_1 з 01.06.2020 року встановлено 70% втрати працездатності, а відповідно до виписки з акта огляду МСЕК від 18.11.2020 серії 12 ААА № 057655 з 30.10.2020 - 80%.
Після проведених автоматизованих перерахунків у зв'язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124, від 26.06.2019 №543, від 01.04.2020 №251, від 22.02.2021 №127 та від 16.02.2022 № 118 розмір пенсійної виплати заявника становив:
З 01.03.2023 року проведено автоматизований перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обмисленої як середній показник за 2014-2016 роки, збільшеної на коефіцієнт 1,197 (7405,03 грн).
Пунктом 10 Постанови №168 встановлено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.
Розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 з 01.03.2023 становив 20432,75 грн, де:
- 21146,16 грн. - основний розмір пенсії (26432,70 грн х 80% (відсоток втрати працездатності);
- 837,20 грн. - підвищення особам з інвалідністю 2 групи внаслідок війни (40% від 2093.00 гри);
- 379,60 грн. - додаткова пенсія особам з інвалідністю 2 групи з числа ліквідаторів Чорнобильської АЕС;
- 50,00 грн - цільова допомога особам з інвалідністю внаслідок війни 2 групи;
- 1980,21 грн - обмеження в індексації з 01.03.2023.
З 01.03.2024 проведено перерахунок (індексацію) пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,0796 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року №185 із збільшенням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки на коефіцієнт 1,0796 (7994,47 грн.) середньомісячний заробіток для розрахунку пенсії заявника з 01.03.2024 року становить 28536,74 грн.
Загальний розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024 року становить 22039,95 грн.
Суд враховує, що розмір пенсії ОСОБА_1 з 20 березня 2024 року не перевищує 23610,00 грн., заяви про перерахунок пенсії на підставі приписів частини 3 статті 67 Закону України №796-XII матеріали справи також не містять, відтак вказані норми не підлягають застосуванню до статті 54 Закону України №796-XII, за якою позивач отримує пенсію.
Таким чином, право ОСОБА_2 не було порушено діями Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відтак позовні вимоги є необґрунтованими та застосуванню не підлягають.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору, у зв'язку з чим розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник