26 лютого 2025 року ЛуцькСправа № 140/13288/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Димарчук Т.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі Міжрегіональне управління, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 21.10.2024 №ЗХ/ВЛ/03/23058/09-01/3618007251-ФС.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ГУ ДПС у Волинській області було проведено фактичну перевірку магазину за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про що було складено акт фактичної перевірки 03/23058/09-01/3618007251 від 22.08.2024.
В акті перевірки податковим органом (серед іншого) встановлено порушення позивачем ч.3 ст.24 КЗпП України, а саме допуск до роботи найманої особи (продавця ОСОБА_2 ) без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому КМУ.
Матеріали фактичної перевірки стосовно ФОП ОСОБА_1 було скеровано до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці з метою вирішення питання про притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності за порушення трудового законодавства.
За результатами розгляду справи про накладення штрафу на підставі акта перевірки ГУ ДПС у Волинській області від 22.08.2024 №03/23058/09-01/ НОМЕР_1 , у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, Міжрегіональне управління встановило порушення вимог частини 4 статті 24 КЗпП України, вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413, внаслідок чого постановою №ЗХ/ВЛ/03/23058/09-01/3618007251-ФС від 21.10.2024 на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України у розмірі 80 000, 00 грн.
Позивач вважає оскаржувану постанову протиправною, оскільки відповідно до ст. 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені статтею 265 Кодексу законів про працю України, не застосовуються. На дату розгляду відповідачем питання щодо накладення на позивача штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, виявлене під час перевірки порушення було усунуто, зокрема, 20.08.2024 між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено трудовий договір, прийнято її на посаду продавця-консультанта і вона приступила до роботи. При цьому, повідомлення про прийняття на роботу було подано до контролюючого органу ще 20.08.2024. Відтак, станом на 21.10.2024 підстави для застосування штрафу були відсутні з огляду на норми ст. 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
З наведених підстав просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 19.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України).
Відповідач у відзиві позовні вимоги заперечив та вказав, що факт допуску ФОП ОСОБА_1 до роботи без укладення трудового договору та повідомлення органів ДПС працівника ОСОБА_2 , підтверджується документами та встановленими під час інспектування фактами в сукупності, а саме: актом фактичної перевірки від 22.08.2024 №03/23058/09-01/ НОМЕР_1 , складеним та підписаним посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області, в якому зафіксовано наявність в діях ФОП ОСОБА_1 порушення вимог частини 4 статті 24 КЗпП України; поясненнями особи ОСОБА_2 ; відсутністю на момент відвідування наказу про прийняття на роботу вищезазначеної особи та повідомлення про прийняття на роботу працівника до територіального органу ДПС.
В акті фактичної перевірки ГУ ДПС у Волинській області від 22.08.2024 №03/23058/09-01/3618007251 зазначено початок перевірки 14.08.2024. Натомість повідомлення про прийняття працівника на роботу подано позивачем 20.08.2024, тобто вже після початку проведення фактичної перевірки.
Отже, 14.08.2024 ОСОБА_2 знаходилась на робочому місці, здійснювала розрахункові операції, тобто була допущена до роботи без оформлення трудового договору.
Вважає, що посилання позивача на ст. 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-ІХ від 01.07.2023 (далі Закон №2136) є необґрунтованим. Так, ч. 1 вказаної статті передбачає, що у період дії воєнного стану центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи можуть здійснювати за заявою працівника або профспілки позапланові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання та фізичними особами, які використовують найману працю, в частині додержання вимог цього Закону, а також з питань виявлення неоформлених трудових відносин та законності припинення трудових договорів.
Згідно з ч. 2 ст.16 Закону №2136 позапланові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються у порядку, встановленому Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Частиною 3 Закону №2136 встановлено, що позапланові заходи державного нагляду (контролю) у період дії воєнного стану здійснюються: за наявності підстав, визначених абзацами п'ятим, восьмим, дев'ятим, десятим частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»; за зверненням Київської міської військової адміністрації або обласної військової адміністрації; у зв'язку з невиконанням суб'єктом господарювання приписів про усунення порушень вимог законодавства, виданих після 1 травня 2022 року. Таким чином, Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» встановлено виключний перелік підстав проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальними органами в період дії воєнного стану. В даному випадку, факт неналежного оформлення трудових відносин позивачем з працівником ОСОБА_2 виявлено в ході проведення перевірки ГУ ДПС у Волинській області. Приписи про усунення виявлених порушень ГУ ДПС у Волинській області не складалися, оскільки законодавством не передбачено такої вимоги. Таким чином, норми ст.16 Закону №2136 не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Крім того, заходи щодо притягнення до відповідальності за вчинення порушення, передбаченого абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, застосовуються незалежно від факту усунення порушень, які виявлені при проведенні перевірки податковим органом.
З наведених підстав відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
У відповіді на відзив, позивач підтримав позовні вимоги з мотивів та підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити (а.с. 62-66).
У запереченні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог на підставі аргументів викладених у відзиві на позов (а.с. 68-70).
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
ГУ ДПС у Волинській області відповідно до наказу №2859-н від 12.08.2024 на підставі ст.ст.19, 20, п.75.1 ст. 75, п.80.2.2, 80.2.5 ст. 80 ПК України було проведено фактичну перевірку магазину за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про що було складено акт фактичної перевірки №03/23058/09-01/3618007251 від 22.08.2024 (а.с.14-17).
В акті перевірки, серед іншого вказано, що контрольно-розрахункову операцію було проведено продавцем ОСОБА_2 , яка надала усні пояснення, шо офіційно не працевлаштована у ФОП ОСОБА_1 та тимчасово його підміняє, таким чином встановлено порушення ч.3 ст. 24 КЗпП України, а саме допуск до роботи найманої особи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому КМУ.
Матеріали фактичної перевірки стосовно ФОП ОСОБА_1 ГУ ДПС у Волинській області скеровано листом від 27.08.2024 до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці з метою вирішення питання про притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності за порушення трудового законодавства (а.с.24)
За результатами розгляду справи про накладення штрафу на підставі акта перевірки ГУ ДПС у Волинській області від 22.08.2024 №03/23058/09- 01/ НОМЕР_1 , у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, Міжрегіональне управління встановило порушення вимог частини 4 статті 24 КЗпП України, вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413, а саме у ФОП ОСОБА_1 , за фактичним місцем провадження господарської діяльності: АДРЕСА_2 (магазин), встановлено допущення до виконання трудових функцій ОСОБА_2 без оформлення трудових відносин.
Постановою №ЗХ/ВЛ/03/23058/09-01/3618007251-ФС від 21.10.2024 заступником Міжрегіонального управління на ФОП ОСОБА_1 на підставі ст.265 КЗпП України накладено штраф за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (а саме вимог частини 4 статті 24 КЗпП України) у розмірі 80000 грн (а.с.11-12).
Не погодившись із вказаною постановою, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення №96) встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (п.п. 6 п. 4 Положення №96).
Як визначено в п. 7 Положення №96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці є територіальним органом Державної служби України з питань праці.
Таким чином, Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці є органом, якому чинним законодавством надані владні управлінські функції щодо реалізації державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» від 17.06.2015 №413 установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором, зокрема, засобами електронного зв'язку з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронних довірчих послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
За приписами ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з вимогами ч. 1 абз. 2, ч. 2 ст. 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:
фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.
Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.
Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною 10 ст. 265 КЗпП України передбачено, що сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч. 2 ст. 265 КЗпП України та ч. ч. 2-7 ст. 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок №509).
Відповідно до п. 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
Штрафи можуть бути накладені, зокрема, на підставі акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників.
Однією з підстав, визначених Порядком №509, для накладення штрафів уповноваженою посадовою особою є акти перевірок ДПС, її територіальних органів, у ході яких виявлені порушення законодавства про працю.
Як вбачається з оскаржуваної постанови від 21.10.2024 №ЗХ/ВЛ/03/23058/09-01/3618007251-ФС Міжрегіональне управління наклало на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 80 000, 00 грн за порушення вимог ч. 4 ст. 24 КЗпП України, а саме: за результатами перевірки ГУ ДПС у Волинській області у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за фактичним місцем провадження господарської діяльності: АДРЕСА_1 (магазин), встановлено допущення до виконання трудових функцій ОСОБА_2 . Під час проведення фактичної перевірки працівниками ГУ ДПС у Волинській області не було надано жодних документів, які б підтверджували наявність трудових відносин між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Таким чином, ФОП ОСОБА_1 допущено ОСОБА_2 до роботи без укладення трудового договору.
Однак, суд звертає увагу на наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що 20.08.2024 ФОП ОСОБА_1 видано наказ №5 про прийняття на роботу ОСОБА_2 продавцем-консультантом (а.с. 26). 20.08.2024 між ФОП ОСОБА_1 (роботодавцем) та ОСОБА_2 (працівником) укладений трудовий договір про те, що роботодавець приймає на роботу працівника з 20.08.2024 на посаду продавця-консультанта. 20.08.2024 о 10 год. 56 хв. через електронний кабінет ФОП ОСОБА_1 подано повідомлення про прийняття працівника на роботу, що підтверджується копією електронної квитанції №2 від 20.08.2024 (а.с.27-30).
Вказані обставини визнаються представниками сторін, а тому не підлягають доказуванню в силу вимог ст. 78 КАС України.
Спірним у даній справі є можливість застосування до вказаних правовідносин ст. 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Як вже було зазначено вище, оскаржуваною постановою від 21.10.2024 на позивача накладено штраф на підставі абзацу 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, згідно якого юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.
Суд наголошує, що 24.03.2022 набрав чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX, ст. 1 якого передбачено, що цей Закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України.
У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом.
Стаття 16 вказаного Закону регулює здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю у період дії воєнного стану.
Так, відповідно до ст. 16 Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи можуть здійснювати за заявою працівника або профспілки позапланові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання та фізичними особами, які використовують найману працю, в частині додержання вимог цього Закону, а також з питань виявлення неоформлених трудових відносин та законності припинення трудових договорів.
Позапланові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються у порядку, встановленому Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Позапланові заходи державного нагляду (контролю) у період дії воєнного стану здійснюються:
за наявності підстав, визначених абзацами п'ятим, восьмим, дев'ятим, десятим частини першої статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності";
за зверненням Київської міської військової адміністрації або обласної військової адміністрації;
у зв'язку з невиконанням суб'єктом господарювання приписів про усунення порушень вимог законодавства, виданих після 1 травня 2022 року.
У період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені статтею 265 Кодексу законів про працю України, не застосовуються.
Згідно пояснювальної записки до вказаного Закону, метою законопроекту є врегулювання окремих питань трудових відносин між працівником та роботодавцем в умовах воєнного часу, враховуючи необхідність забезпечення збалансованості між скороченням видатків роботодавців на оплату відпусток, надурочних годин, годин роботи у святкові та вихідні дні тощо, та забезпеченням мінімально необхідних прав та гарантій працівників. Прийняття законопроекту створить умови для належного функціонування підприємств та установ в умовах воєнного часу, шляхом дерегуляції окремих умов трудових відносин, оперативного залучення працівників до виконання роботи, усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили.
Таким чином, на період воєнного стану законодавець, з метою забезпечення умов для належного функціонування підприємств, оперативного залучення працівників, усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили скасував штрафи (відповідальність), передбачені ст. 265 КЗпП України за умови усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю).
При цьому суд вважає, що в даному випадку не варто застосовувати буквальне тлумачення норми ст. 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», а слід до вказаної норми застосовувати розширювальне тлумачення норм права, оскільки зміст норми, на переконання суду, є більш широким, ніж її текстуальне вираження. Тобто, штрафи, передбачені ст. 265 КЗпП України, не застосовуються у період дії воєнного стану за умови усунення порушень, виявлених під час здійснення перевірок. Вказане випливає із мети законопроекту, а саме забезпечення належного функціонування підприємств та установ в умовах воєнного часу, шляхом дерегуляції окремих умов трудових відносин, оперативного залучення працівників до виконання роботи, усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ще до завершення проведення фактичної перевірки (21.08.2024) усунув виявлені порушення, а саме видав наказ №5 від 20.08.2024 про прийняття на роботу на посаду продавця продовольчих товарів ОСОБА_2 , уклав з останньою трудовий договір та цього ж дня о 10:56 год. через свій електронний кабінет подав повідомлення про прийняття працівника на роботу.
Тобто, станом на дату розгляду Міжрегіональним управлінням питання щодо накладення на позивача штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (21.10.2024), виявлене під час перевірки порушення було повністю усунуто.
Відтак, станом на 21.10.2024 підстави для застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафу були відсутні з огляду на норми ст. 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», що є підставою для задоволення позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови від 21.10.2024 №ЗХ/ВЛ/03/23058/09-01/3618007251-ФС.
Аналогічні висновки знайшли своє відображення і в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2024 по справі №260/8340/23, постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.08. 2023 по справі № 460/49764/22.
Судом не беруться до уваги твердження відповідача про те, що норми ст. 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не підлягають застосуванню в спірних правовідносинах, оскільки факт неналежного оформлення трудових відносин позивачем з працівником ОСОБА_2 виявлено в ході проведення перевірки Головним управлінням ДПС у Волинській області, а не територіальними органами Держпраці.
Так, на глибоке переконання суду, зміст ч. 3 ст. 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» чітко вказує на те, що у період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені ст. 265 КЗпП України, не застосовуються. При цьому законодавець жодним чином не конкретизував, ким має бути проведено позаплановий захід і ким виявлено порушення в сфері праці. Вирішальним в даному випадку є вчинення порушення законодавства про працю, виявлення якого тягне за собою накладення штрафу, передбаченого ст. 265 КЗпП України.
Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувану постанову діяв недобросовісно, нерозсудливо та необгрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідком розгляду справи суд висновує, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення.
Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Звертаючись з позовом до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 1211, 20 грн, що підтверджуються платіжною інструкцією про переказ готівки №ПН 4894 від 14.11.2024 (а.с.10). У зв'язку із задоволенням позову на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 1211, 20 грн.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 21.10.2024 №ЗХ/ВЛ/03/23058/09-01/3618007251-ФС.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці судові витрати у розмірі 1211, 20 грн (одну тисячу двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (79005, Львівська область, м. Львів, пл. Міцкевича А, буд.8, код ЄДРПОУ 44778105).
Суддя Т.М. Димарчук
26 лютого 2025 року