м. Вінниця
28 лютого 2025 р. Справа № 120/15654/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бакуліна Дмитра Олександровича до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення,-
до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бакуліна Дмитра Олександровича до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення відповідача від 28.10.2024 року про відмову в перетині державного кордону.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.
На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки за реальних та дійсних обставин справи не було правових підстав підтвердити статус позивача як особи, яка не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, у зв'язку з можливою участю у протизаконній схемі перетину особами державного кордону.
Також, звернули увагу, що рішення про відмову особі в перетині державного кордону України не тягне за собою юридичної заборони в перетині державного кордону в наступний раз (навіть одразу після повторного повернення в пункт пропуску), тобто має одноразове застосування та приймається на основі вивчення посадовою особою законодавчих підстав та поданих документів для перетину державного кордону саме в момент спроби його здійснення.
Крім того, заявлено про поновлення строку на подання відзиву.
Ухвалою суду визнано поважними причини пропуску строку на подання відзиву та поновлено строк на його подання. Даною ухвалою також повідомлено позивача, що він має право подати відповідь на відзив у 3 - денний термін з дня отримання копії відзиву та даної ухвали суду.
Втім, правом на подання відповіді на відзив позивач не скористався.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 11.01.2014 року.
Рішенням Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10.05.2023 року по справі №495/4257/23 позбавлено ОСОБА_3 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Визначено місце проживання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , за адресою місця проживання ОСОБА_1 , у зв'язку з фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері.
28.10.2024 року ОСОБА_1 прибув до пункту пропуску через державний кордон України "Могилів-Подільський - Отач", з метою здійснення перетину державного кордону на виїзд з України. При цьому, останнім пред'явлено паспорти громадян України для виїзду за кордон, військовий квиток, свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 та рішення Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10.05.2023 року по справі №495/4257/23.
За результатами здійснення прикордонного контролю, начальником 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_5 " (тип А) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_5 " (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_1 лейтенантом ОСОБА_4 прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України, оскільки ОСОБА_1 не має права на перетин державного кордону України для виїзду за кордон в умовах правового режиму воєнного стану згідно п. 2-1-2.19 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995 року.
Позивач вважає, що рішення від 28.10.2024 року, яким відповідач відмовив йому в перетинанні державного кордону України є протиправним, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 64 Конституції України).
Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначені Закон України "Про прикордонний контроль" від 05.11.2009 року №1710-VI (далі - Закон №1710-VI).
Відповідно до частин 1 і 2 статті 2 Закону №1710-VI прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.
Згідно з частиною 3 статті 6 Закону №1710-VI пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон здійснюється після проходження всіх передбачених законом видів контролю на державному кордоні.
Частиною 1 статті 14 Закону № 1710-VI визначено порядок відмови у перетині державного кордону, зокрема іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Форма рішення про відмову у перетинанні державного кордону встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону (частина 2 статті 14 Закону №1710-VI).
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері з урахуванням вимог Закону України "Про адміністративну процедуру" регулюється Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" №3857-XII від 21.01.1994 року (далі - Закон №3857-XII).
Згідно з статтею 1 Закону №3857-XII громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну.
Частиною 1 статті 6 Закону №3857-XII встановлено підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України. Право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: 1) він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону; 3) стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень; 4) він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання; 5) він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів; 9) він перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції - до припинення нагляду; 10) він є керівником юридичної особи або постійного представництва нерезидента (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру, наданими відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"), що не виконує встановленого Податковим кодексом України податкового обов'язку щодо сплати грошових зобов'язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, - до погашення суми такого податкового боргу, у зв'язку з яким таке обмеження встановлюється.
Суд звертає увагу, що вищевказані підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України функціонують за відсутності особливих правових режимів, які вводяться в дію указом Президента України та затверджуються Верховною Радою України.
Одним із таких правових режимів є правовий режим воєнного стану, який введено в Україні відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України "Про правовий режим воєнного стану" №389-VIII від 12.05.2015 року (далі - Закон №389-VIII).
Статтями 1 і 2 Закону №389-VIII передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.
Пунктом 6 частини 1 статті 8 Закону №389-VIII встановлено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Разом з тим, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжувався та станом на час розгляду справи триває.
Згідно пункту 3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" постановлено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Отже, станом на час виникнення спірних правовідносин, в Україні діє воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію, а тому конституційне право громадян України на вільне залишення території України обмежується законодавством, зокрема, на період дії правового режиму воєнного стану, виїзд за межі України заборонено громадянам України чоловічої статі віком від 18 до 60 років (за виключенням певних категорій при наданні відповідних підтверджуючих документів).
Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.95 року (далі - Правила) визначено порядок перетинання громадянами України державного кордону.
Відповідно до пункту 2-6 Правил у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов'язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому і третьому частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а також пункті 2-14 цих Правил.
За змістом пункту 2 Правил у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 при перетині державного кордону на пункті пропуску через державний кордон України "Могилів-Подільський - Отач" надав паспорти громадян України для виїзду за кордон, військовий квиток, свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 та рішення Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10.05.2023 року по справі №495/4257/23.
При дослідженні вказаних документів та під час проведення співбесіди у уповноважених осіб прикордонної служби виникли сумніви щодо дійсності рішення Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10.05.2023 року по справі №495/4257/23, так як вбачались ознаки його підробки.
Тому, працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено Могилів-Подільське РВП ГУНП у Вінницькій області про виявлення кримінального правопорушення.
Вказані дії обґрунтовані відповідачем наявністю листа Національного антикорупційного бюро України №01-054/5440 від 22.02.2024 року скерованого голові Державної прикордонної служби України у якому вказано на необхідність доручення особовому Державної прикордонної служби України, який здійснює прикордонний контроль у пунктах пропуску через державний кордон під час дії на території України воєнного стану, врахувати викладену у вказаному листі інформацію під час здійснення процедур прикордонного контролю стосовно військовозобов'язаних осіб, а також:
- під час перевірки судових рішень Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області вищезазначеної категорії, винесених протягом травня 2022 року - січня 2024 року, які надаються військовозобов'язаними як підстава для перетину державного кордону, здійснювати ґрунтовний пошук ознак підробки таких документів з одночасним пошуком необхідної інформації у базах даних Державної прикордонної служби України;
- забезпечити проведення опитування осіб, які надають для проходження прикордонного контролю вищезазначені судові рішення.
Так, відповідно до вимог статтей 6, 10, 27, 28 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, який виконує завдання щодо забезпечення недоторканості державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) зоні, є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону. Однією із функцій Держприкордонслужби, відповідно до чинного законодавства, є здійснення прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України осіб.
Прикордонний контроль включає, зокрема, перевірку документів (п. 1 ч. 4 ст. 2 Закону №1710-VI).
В силу вимог частини 1 статті 3 Закону №1710-VI під час прикордонного контролю посадові та службові особи Державної прикордонної служби України здійснюють свої повноваження в межах, передбачених Конституцією України, цим Законом, Законом України "Про Державну прикордонну службу України", іншими актами законодавства України, а також міжнародними договорами України.
Згідно із положеннями статті 20 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" уповноваженим посадовим особам Державної прикордонної служби України, які відповідно до своїх службових обов'язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на ДПСУ завдань, надається право перевіряти в осіб, які прямують через державний кордон України, документи на право в'їзду в Україну або виїзду з України, робити в них відповідні відмітки і у випадках, передбачених законодавством, тимчасово їх затримувати або вилучати.
Шляхом опитування осіб з'ясовувати підстави перетинання державного кордону України, не пропускати через державний кордон України осіб без дійсних документів на право перетинання кордону, осіб, які надали завідомо неправдиві відомості під час одержання зазначених документів, осіб, яким Державною прикордонною службою України за порушення законодавства з прикордонних питань та про правовий статус іноземців чи за мотивованим письмовим рішенням суду та правоохоронних органів або постановою державного виконавця не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.
Після приїзду на місце події слідчо-оперативної групи, під час огляду місця події 28.10.2024 року на пункті пропуску "Могилів-Подільський - Отач", що по вулиці Соборній, буд. 7 в м. Могилів-Подільський Вінницької області у ОСОБА_1 вилучено рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10.05.2023 року, справа №495/4257/23, номер провадження 2/495/2491/2023 про позбавлення його колишньої дружини батьківських прав в яких виявлено ознаки підробки.
Суд зазначає, що право на перевірку та вилучення документів на право в'їзду в Україну або виїзду з України уповноваженими посадовими особами Державної прикордонної служби України, які відповідно до своїх службових обов'язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на ДПСУ завдань, надано пунктом 3 частини першої статті 20 Закону України "Про Державну прикордонну службу України".
З огляду на викладене та враховуючи нормативно-правове регулювання забезпечення прикордонного контролю, слід погодитися із твердженнями відповідача щодо обґрунтованих сумнівів, на момент перевірки, у дійсності рішення Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10.05.2023 року по справі №495/4257/23, як підставними та мотивованими.
Тому, начальником 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_5 " (тип А) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_5 " (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_1 лейтенантом ОСОБА_4 прийнято рішення про відмову позивачу в перетинанні державного кордону України.
Суд зазначає, що відповідно до абзацу 1 частини 3 статті 6 Закону №1710 пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон здійснюється після проходження всіх передбачених законом видів контролю на державному кордоні.
Прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем (частина 4 статті 6 Закону №1710).
Відповідно до частин 1-2 статті 7 Закону №1710-VI паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону.
У ході перевірки документів уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України використовують технічні засоби контролю для пошуку ознак підробки у документах, здійснюють пошук необхідної інформації у базах даних Державної прикордонної служби України, а також за результатами оцінки ризиків проводять опитування осіб, які прямують через державний кордон.
Відповідно до частини 1 статті 14 Закону №1710-VI іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Форма рішення про відмову у перетинанні державного кордону встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону (частина 2 статті 14 Закону №1710).
Суд вважає за необхідне зазначити, що рішення про відмову в перетині державного кордону позивачем є актом індивідуальної дії, що прийнято суб'єктом владних повноважень.
Таке рішення повинно бути обґрунтованим на момент його винесення, тобто повинно базуватись на фактах та правових нормах, що діють на той час.
Відповідно, для того щоб рішення було правомірним, необхідно, щоб воно мало чітке правове обґрунтування і відповідало вимогам законодавства на момент його прийняття.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.2 ст.2 КАС України).
Оцінюючи встановлені у справі обставини та вчинені уповноваженими посадовими особами Державної прикордонної служби України дії суд дійшов висновку про те, що відповідач на момент прийняття оскаржуваного рішення діяв в межах та у спосіб, що визначений законами України, виконуючи покладені на Державну прикордонну службу України завдання та обов'язки.
З огляду на викладене, дослідивши обставини справи у відповідності до наведених правових норм, суд приходить до переконання, що представником відповідача було правомірно прийнято рішення про відмову в перетинанні позивачем державного кордону України.
При вирішенні даного спору, суд враховує, що постановою Могилів-Подільського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 11 листопада 2024 року закрито кримінальне провадження, у зв'язку із відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України.
Однак, суд зазначає, що на момент прийняття рішення про відмову в перетинанні позивачем державного кордону України таких обставин не існувало, що вказує на правомірність спірного рішення.
Крім того, суд зазначає, що оскаржуване рішення відповідача має разовий характер і вичерпало свою дію фактом його виконання, тому при майбутньому пред'явлені позивачем документів, які надають право на перетин державного кордону на виїзд з України, оскаржуване рішення відповідача жодним чином не створює перешкод для його перетину позивачем, за наявності на те законних підстав.
Тобто, навіть якщо рішення було винесене раніше і містило певні обмеження, воно не може впливати на можливість позивача на перетин кордону, якщо він має всі необхідні документи та підстави для цього відповідно до законодавства.
У відповідності до положень частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що у разі відмови у задоволені позову судовий збір не відшкодовується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );
Відповідач: військова частина НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Суддя Свентух Віталій Михайлович