Провадження № 11-кп/803/1269/25 Справа № 175/8465/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
26 лютого 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
в режимі відеоконференції:
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2025 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України,
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2025 року обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 10 квітня 2025 року.
Мотивуючи ухвалене рішення, суд, врахувавши тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , покарання, яке загрожує останньому у разі визнання винуватим, стадію розгляду провадження та особу обвинуваченого, який міцних соціальних зв'язків не має, посилався на те, що ризики передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не припинили існувати та застосування менш обтяжливого запобіжного заходу не зможе їм запобігти.
В апеляційній скарзі захисник просить змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, захисник посилається на недоведеність встановлених судом ризиків та обвинувачення в цілому. Адвокат вказує на відсутність у матеріалах провадження доказів винуватості ОСОБА_7 , вважає, що версія слідства ґрунтується на припущеннях та звертає увагу на показання свідків, якими вона повністю спростовується. При цьому, матеріали провадження містять відомості про інших осіб, які могли бути причетні до злочину. На переконання захисника, слідством не дотримано критерію достатності підстав для підозри, що свідчить про відсутність підстав для взяття обвинуваченого під варту. Що стосується встановлених судом ризиків, то вони не підтверджуються доказами. Захисник звертає увагу на те, що до взяття під варту ОСОБА_7 самостійно з'являвся за викликом та його процесуальна поведінка була належною. Твердження прокурора про відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків спростовується тим, що останній має малолітню доньку. Щодо тяжкості ймовірного покарання, як підтвердження ризику переховування, то адвокат звертає увагу на презумпцію невинуватості, а також зауважує, що сама лише тяжкість злочину не може слугувати підставою для тримання обвинуваченого під вартою. Окрім цього, захисник звертає увагу на те, що ОСОБА_7 характеризується позитивно, а матеріали провадження не містять доказів тиску обвинуваченого на свідків та спроб знищити або спотворити докази у провадженні.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та захисника, які апеляційну скаргу підтримали, прокурора, який просив ухвалу залишити без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як встановлено апеляційним судом у судовому засіданні та що знайшло своє підтвердження і у відповідних матеріалах контрольного провадження, 10 лютого 2025 року судом, на розгляді якого перебуває кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 , в порядку ст. 331 КПК України було розглянуто клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою останнього.
Вирішуючи питання про продовження строку застосування запобіжного заходу суд першої інстанції дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість подальшого тримання ОСОБА_7 під вартою, та дійшов висновку про існування тих, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали. Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились і виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження тримання під вартою ОСОБА_7 та доводи захисту щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який, належно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення цього питання.
Так, суд першої інстанції, відповідно до ст. 178 КПК України, врахував тяжкість злочинів у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , які яких відносяться до категорії особливо тяжких, покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим, особу обвинуваченого, який міцних соціальних зв'язків та офіційного джерела доходу не має, стадію розгляду провадження, під час якого допит свідків не здійснено, та відповідно наявність передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК ризиків, які не припинили існувати, тому дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою останнього та відсутність процесуальної необхідності застосування менш суворого виду запобіжного заходу.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, та стороною захисту не наведені.
Твердження захисника обвинуваченого про недоведеність встановлених судом ризиків не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються встановленими судом обставинами.
Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, в тому числі й корисливого, міцних соціальних зв'язків та офіційного джерела доходу не має, що з урахуванням оголошеного на території України воєнного стану доводить ризики його переховування від суду.
Що стосується ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні, то він також залишається реальним, з огляду на те, що їх допит судом не здійснено, а відомості про цих свідків відомі обвинуваченому. При цьому, відсутність даних про здійснення тиску на свідків не може спростовувати факт існування цього ризику, оскільки обвинувачений утримувався під вартою, отже об'єктивної можливості вчинення таких дій не мав.
Перевірка решти ризиків, на які захисник посилається в апеляційній скарзі, колегією не здійснюється, оскільки вони судом не встановлені.
Твердження захисника про позитивну характеристику обвинуваченого та наявність у нього доньки, суд розцінює критично, оскільки ці обставини самі по собі не є стримуючим фактором належної процесуальної поведінки останнього.
Щодо доводів захисника про необґрунтованість обвинувачення та наявність інших осіб ймовірно причетних до інкримінованих обвинуваченому злочинів, то ці обставини перевіряються судом під час судового розгляду та враховуються при ухваленні остаточного рішення.
Як вбачається із матеріалів справи, питання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було вирішено під час судового розгляду, тобто на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання припинила існувати і на заміну їй було висунуте обвинувачення.
Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні. Таким чином, при вирішенні питання про необхідність продовження застосування запобіжного заходу у суді першої інстанції на стадії судового розгляду та при перевірці відповідного рішення судом апеляційної інстанції вирішальним є питання наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, продовження існування яких в даному випадку було беззаперечно встановлено.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки ухвалене у відповідності до вимог закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2025 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України, залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3