Провадження № 11-кп/803/927/25 Справа № 187/2138/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
26 лютого 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
представника потерпілої - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12024047250000001 від 08.11.2024, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні Слобожанської окружної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2024 року щодо
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Петриківка Петриківського району Дніпропетровської області, громадянина України, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 05.09.2024 за ч. 1 ст. 249 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України,
Вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2024 року ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, та призначено йому покарання у виді громадських робіт на строк 120 годин.
На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 05.09.2024, з урахуванням положень п.п. 4, 5 ч.1 ст. 72 КК України, та остаточно визначити до відбуття ОСОБА_10 покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік 8 днів та покладено обов'язки, передбачені ст. 59-1 КК України.
Згідно з обставинами, встановленими судом, 09.02.2015 Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області було видано виконавчий лист по справі № 185/190/15-ц, згідно якого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зобов'язано сплачувати аліменти на утримання доньки ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 900 (дев'ятсот) грн. щомісячно з подальшою щомісячною індексацією, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12 січня 2015 року до повноліття дитини.
На підставі виконавчого листа Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.02.2015 Петриківським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відкрито виконавче провадження № 58220524 від 18.02.2019 про стягнення з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_8 аліментів на утримання дитини.
В подальшому ОСОБА_10 належних виплат аліментів на користь ОСОБА_8 на утримання своєї дитини не здійснював та не здійснює до теперішнього часу, заходів щодо працевлаштування та отримання доходу з метою сплати аліментів на утримання дитини не вживає, жодним чином не допомагає їй, чим умисно злісно ухиляється від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).
Відповідно до довідки-розрахунку, наданої старшим державним виконавцем Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), загальна сума заборгованості по сплаті аліментів у ОСОБА_10 , відповідно до виконавчого листа станом на 20.11.2024 становить 98175,50 грн., що сукупно складає суму виплат більше ніж за три місяці відповідних платежів.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок змінити, виключивши з мотивувальної частини вироку посилання на рецидив злочинів, як обставину, що обтяжує покарання.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги прокурор посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Прокурор зазначає, що ОСОБА_10 дійсно раніше судимий, проте у цьому провадженні його притягнуто до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, яке є кримінальним проступком. З урахуванням цих обставин, суд безпідставно визнав рецидив злочинів, як обставину, що обтяжує покарання, та при цьому вийшов за межі обвинувачення, у якому наявність цієї обставини встановлено не було.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який апеляційну скаргу підтримав, захисника та представника потерпілого, які проти задоволення апеляційної скарги не заперечували, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Як вбачається з матеріалів провадження, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, за встановлених судом обставин та кваліфікація його дій в апеляційній скарзі прокурором не оскаржуються, а тому апеляційним судом не переглядаються.
Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення злочину, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та на кваліфікацію його дій, колегією суддів не виявлено.
Вирішуючи питання про правильність застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, при призначенні покарання обставиною, яка його обтяжує визнається рецидив злочинів.
Відповідно до ст. 34 КК України, рецидивом визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що вказаних вимог закону України про кримінальну відповідальність судом дотримано не було.
Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_10 раніше судимий вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2024 за ч. 1 ст. 249 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік.
Разом із цим, в межах кримінального провадження, яке переглядається судом апеляційної інстанції, останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, яке в силу вимог ст. 12 КК України також злочином не вважається та відноситься до кримінальних проступків.
З урахуванням тих обставин, що ані кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 149 КК України, ані кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КК України в розумінні вимог закону України про кримінальну відповідальність не є злочинами, суд дійшов помилкового висновку про наявність рецидиву, як обтяжуючої покарання обставини.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, крім іншого, є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.
З огляду на те, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, через неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту, колегія суддів погоджується з доводами прокурора та приходить до висновку про необхідність зміни вироку та виключення з нього посилання на рецедив злочині, як обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_10 .
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Слобожанської окружної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити.
Вирок Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2024 року щодо ОСОБА_10 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, змінити.
Виключити з мотивувальної частини вироку посилання на рецидив злочинів, як обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_10 .
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3