Провадження № 11-кп/803/1206/25 Справа № 206/3388/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
26 лютого 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2025 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 255-1 КК України,
Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2025 року обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 05 квітня 2025 року.
Мотивуючи ухвалене рішення, суд, врахувавши тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , покарання, яке загрожує останньому у разі визнання винуватим, та особу обвинуваченого, який міцних соціальних зв'язків не має та до кримінальної відповідальності притягується не вперше, посилався на те, що ризики передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не припинили існувати та застосування менш обтяжливого запобіжного заходу не зможе їм запобігти.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу скасувати та змінити обвинуваченому запобіжний захід на більш м'який - у вигляді цілодобового домашнього арешту, а у разі встановлення підстав для подальшого тримання обвинуваченого під вартою - визначити розмір застави у 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, захисник посилається на недоведеність встановлених судом ризиків. Захисник зазначає, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, де характеризується добре, громадський порядок та спокій не порушує та наміру переховуватись від суду не має. На переконання адвоката, прокурором не доведено, що застосування більш м'яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання ризикам. З огляду на те, що протягом розгляду клопотання доведено обґрунтованість обвинувачення та існування ризиків, на переконання сторони захисту, наявні підстави для застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу. Окрім цього, адвокат звертає увагу на стан здоров'я обвинуваченого, якому встановлено діагноз “гострий тромбоз вен нижньої лівої кінцівки» та який потребує оперативного лікування, що неможливо в умовах тримання під вартою. Серед іншого, захисник вважає, що суд безпідставно не визначив обвинуваченому розмір застави.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить скасувати ухвалу суду та застосувати відносно нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Свої вимоги ОСОБА_9 обґрунтовує тим, що перебуває під вартою з 10.02.2021 та має значну кількість захворювань. Разом із цим, під час обстеження у 2021 році було встановлено наявність в його тілі стороннього предмета та потребу у проведенні оперативного лікування. Станом на сьогодні медична допомога йому не надана, а стан здоров'я тільки погіршився.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника та обвинуваченого, які апеляційні скарги підтримали, прокурора, який просив ухвалу залишити без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як встановлено апеляційним судом у судовому засіданні та що знайшло своє підтвердження і у відповідних матеріалах контрольного провадження, 05 лютого 2025 року судом, на розгляді якого перебуває кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 , в порядку ст. 331 КПК України було розглянуто клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою останнього.
Вирішуючи питання про продовження строку застосування запобіжного заходу суд першої інстанції дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість подальшого тримання ОСОБА_10 під вартою, та дійшов висновку про існування тих, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали. Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились і виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження тримання під вартою ОСОБА_10 та доводи захисту щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який, належно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення цього питання.
Так, суд першої інстанції, відповідно до ст. 178 КПК України, врахував тяжкість злочинів у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_10 , які відносяться до категорії тяжких, покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим, особу обвинуваченого, який міцних соціальних зв'язків не має, до кримінальної відповідальності притягується не вперше, та відповідно наявність передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК ризиків, які не припинили існувати, тому дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою останнього та відсутність процесуальної необхідності застосування менш суворого виду запобіжного заходу.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_10 під вартою, та стороною захисту не наведені.
Твердження захисника обвинуваченого про недоведеність встановлених судом ризиків колегія суддів вважає необґрунтованими.
Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, в тому числі корисливого, за попередньою змовою групою осіб, офіційного джерела доходу не має, а 25 вересня 2023 року останнього засуджено за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України. При цьому, згідно з відомостями, наданими ДУ “Дніпровська установа виконання покарань (№4)», обвинуваченого переведено до ДУ “Солонянська виправна колонія (№21)» через неналежну поведінку, негативний вплив на інших ув'язнених осіб та загострення з ними відносин, що свідчить про його антисоціальну спрямованість, а у сукупності з рештою встановлених судом обставин доводить ризики його переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Що стосується доводів захисника про наявність у обвинуваченого постійного місця проживання, за яким він характеризується позитивно, то вони не заслуговують на увагу, оскільки ці обставини самі по собі не є стримуючим фактором належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Щодо доводів апелянтів про те, що обвинувачений потребує лікування, яке неможливе в умовах ув'язнення, то вони не підтверджується належними доказами та потребують окремої перевірки, призначеної судом апеляційної інстанції.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки ухвалене у відповідності до вимог закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2025 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 255-1 КК України, залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3