Провадження № 11-кп/803/1088/25 Справа № 201/7759/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
27 лютого 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційними скаргами обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2025 року у кримінальному провадженні № 12020040000000095 від 21 січня 2020 року про продовження строку тримання під вартою стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 15 - ч. 4 ст. 189 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 15 - ч. 4 ст. 189 КК України, -
за участю:
обвинувачених (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7 , ОСОБА_6
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2025 року обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_6 продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до до 23 березня 2025 року включно, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 805200 (вісімсот п'ять тисяч двісті) гривень, із покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Мотивуючи ухвалене рішення, суд зазначив, що ризики, які враховані при застосуванні та подальшому продовженні останнім запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися і продовжують існувати, оскільки останні обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 189 КК України, санкція яких передбачає покарання у вигляді позбавлення волі до п'ятнадцяти років. Обвинувачені не мають міцних соціальних зв'язків, постійного місця роботи і джерела доходу, раніше неодноразово притягувалися до кримінальної відповідальності, що свідчить про те, що останні схильні до вчинення кримінальних правопорушень. Суд вважав, що обвинувачені можуть переховуватися від суду, приймаючи до уваги суворість покарання, яке їм загрожує у разі визнання винуватими у вчиненні інкримінованих злочинів; можуть незаконно впливати на свідків, які ще не допитані в судовому засіданні. Окрім того, суд взяв до уваги надану у клопотанні прокурора інформацію, щодо негативної поведінки обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 під час судового розгляду даного кримінального провадження у Жовтневому районному суді м. Дніпропетровська, під час якого за порушення порядку та невиконання розпоряджень головуючого їх неодноразово видаляли з зали судового засідання. Все це свідчить про наявність ризику щодо можливого перешкоджання обвинуваченими розгляду кримінального провадження іншим чином.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою змінити запобіжний захід на домашній арешт або зменшити розмір застави. Обґрунтовуючи заявлені вимоги зазначає, що ухвала суду не відповідає вимогам ст. 178, 184 КПК, суд не розглянув належним чином можливість застосування альтернативного запобіжного заходу та безпідставно задовольнив клопотання прокурора, який не довів ризиків, а саме що протягом 5 років не встановлено фактів впливу на свідків, експертів, потерпілого та відомостей за даними обставинами не внесені в ЄРДР за ст. 386 КК.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою змінити запобіжний захід на домашній арешт або зменшити розмір застави. Обґрунтовуючи заявлені вимоги зазначає, що ухвала суду не відповідає вимогам ст. 178, 184 КПК та задовольнив клопотання прокурора, яке є необґрунтованим та голослівним.
Захисники та обвинувачені підтримали апеляційні скарги обвинувачених та просили їх задовольнити.
Прокурор про час і дату судового засідання повідомлений належним чином, проте до суду не з'явились, що відповідно до ч. 4 ст. 405, ч. 4 ст. 422-1 КПК України не перешкоджає проведенню апеляційного провадження без його участі.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_7 і ОСОБА_6 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як встановлено апеляційним судом у судовому засіданні та що знайшло своє підтвердження і у відповідних матеріалах контрольного провадження, в провадженні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_10 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 393, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_11 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 189 КК України та стосовно якого в порядку ст. 331 КПК України було розглянуто клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою.
Вирішуючи питання про продовження строку застосування запобіжного заходу суд першої інстанції дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість подальшого тримання ОСОБА_7 і ОСОБА_6 під вартою, та дійшов висновку про існування тих обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали. Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання обвинувачених під вартою.
Вказаних висновків суд першої інстанції дійшов на підставі наступного. При оцінці продовження існування наведених прокурором ризиків, щодо обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , суд дійшов обґрунтованого висновку, що вказані ризики, які враховані при застосуванні та подальшому продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України існують, оскільки останні обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 189 КК України, санкція яких передбачає покарання у вигляді позбавлення волі до п'ятнадцяти років. Обвинувачені не мають міцних соціальних зв'язків, постійного місця роботи і джерела доходу, раніше неодноразово притягувалися до кримінальної відповідальності, що свідчить про те, що останні схильні до вчинення кримінальних правопорушень. Суд дійшов правильного висновку, що обвинувачені можуть переховуватися від суду, приймаючи до уваги суворість покарання, яке їм загрожує у разі визнання винуватими у вчиненні інкримінованих злочинів; можуть незаконно впливати на свідків, які ще не допитані в судовому засіданні.
Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у випадку визнання його винуватими у вчиненні злочинів, безумовно не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
Ризик переховування від органу досудового розслідування та суду об'єктивно збільшується з урахуванням ведення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку і погодився із заявленими прокурором ризиками, передбаченими п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, стосовно обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , у зв'язку з чим апеляційний суд вважає доведеними підстави для продовження строку тримання обвинувачених під вартою.
Разом з тим, апеляційний суд зважає на положення ч. 4 ст. 182 КПК України, відповідно до яких розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Вирішуючи питання про розмір застави суд апеляційної інстанції враховує обставини даного конкретного кримінального провадження та положення ст. 182 КПК, за змістом яких застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України).
У пунктах 25, 26 рішення ЄСПЛ у справі «Істоміна проти України», Заява № 23312/15, від 13.04.2022, суд зазначає, розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно та його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави або вжиття заходів проти поручителів у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти (див. рішення у справі «Гафа проти Мальти» (Gafа v. Malta), заява № 54335/14, пункт 70, від 22 травня 2018 року). Оскільки відповідне питання є основоположним правом на свободу, гарантованим статтею 5 Конвенції, органи державної влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так і для вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Тяжкість обвинувачень, пред'явлених обвинуваченому, не може бути вирішальним фактором для виправдання розміру застави (див. рішення у справі «Хрістова проти Болгарії» (Hristova v. Bulgaria), заява № 60859/00, пункт 111, від 07 грудня 2006 року).
Нездійснення національними судами оцінки спроможності заявника сплатити необхідну суму може призвести до встановлення порушення Судом. Однак обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинен сумлінно надати достатню інформацію, яку можна перевірити у випадку необхідності, про розмір застави, який має бути встановлений (див. рішення у справах «Тошев проти Болгарії» (Toshev v. Bulgaria), заява № 56308/00, пункт 68, від 10 серпня 2006 року, та «Іванчук проти Польщі» (Iwanczuk v. Poland), заява № 25196/94, пункт 66, від 15 листопада 2011 року).
З огляду на обставини вчинення інкримінованих обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, тривалість перебування їх під вартою та факту того, що сума застави, визначена ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 29.08.2023 у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 805 200,00 грн, обвинуваченими ОСОБА_7 і ОСОБА_6 протягом тривалого часу не була внесена, що свідчить про її непомірність для останніх, колегія суддів вважає, що розмір застави необхідно зменшити до 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 757 000,00 грн, який на цьому етапі кримінального провадження, буде достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченими покладених на них обов'язків та запобігання спробам вчинити дії, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на... ухвали суду... про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
За результатами апеляційного провадження, в межах доводів апеляційних скарг обвинувачених та в межах повноважень суду апеляційної інстанції на даній стадії кримінального провадження, колегія суддів апеляційного суду встановила підстави для скасування ухвали суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_6 та постановлення нової ухвали, у зв'язку з чим апеляційні скарги обвинувачених підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 199, 331, 405, 407, 419, 422-1 КПК, апеляційний суд
Апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 задовольнити частково.
Ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2025 року в частині продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора ОСОБА_12 про продовження обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.
Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 23 березня 2025 року включно, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 250 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 757 000 (сімсот п'ятдесят сім тисяч) гривень, із покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, а саме: прибувати за викликом до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з потерпілою, свідками та іншим обвинуваченим у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, у разі невиконання яких судом буде вирішено питання про звернення застави у дохід держави.
Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 23 березня 2025 року включно, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 250 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 757 000 (сімсот п'ятдесят сім тисяч) гривень, із покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, а саме: прибувати за викликом до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з потерпілою, свідками та іншим обвинуваченим у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, у разі невиконання яких судом буде вирішено питання про звернення застави у дохід держави.
В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4