Провадження № 33/803/91/25 Справа № 212/5907/24 Суддя у 1-й інстанції - Власенко М. Д. Суддя у 2-й інстанції - Залізняк Р. М.
24 лютого 2025 року м.Кривий Ріг
24.02.2025р. суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Залізняк Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг апеляційну скаргу захисника Колесника Д.Ю., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16.10.2024р., якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає по АДРЕСА_1
визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Оскаржуваною постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Постанову суду першої інстанції оскаржено захисником Колесником Д.Ю., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який в апеляційній скарзі:
- вважає, що оскаржувана постанова не відповідає стандарту доказування «поза розумним сумнівом», суперечить вимогам ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, ст. 62 Конституції України, винесена без повного з'ясування судом всіх обставин справи, дослідження всіх доказів на предмет їх належності та допустимості;
- вважає, що національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності;
- зазначає, що ОСОБА_1 не керувала транспортним засобом, зупинка транспортного засобу працівниками поліції не здійснювалась, транспортний засіб не зупинявся та був припаркованим на узбіччі;
- наголошує, що на відеозаписі не зафіксовано факту руху транспортного засобу, проте зафіксовано факт перебування транспортного засобу на узбіччі, ОСОБА_1 за кермом не перебувала, тобто ОСОБА_1 не є суб'єктом адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, про що ОСОБА_1 неодноразово наголошувала, що підтверджується відеозаписом, та сумніви щодо цього мали також і працівники поліції;
- звертає увагу, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення у ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, якими є запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, нестійка хода, інші ознаки сп'яніння у протоколі не зазначені, проте суд першої інстанції в протоколі про адміністративне правопорушення самостійно навів ознаку сп'яніння, як поведінка, що не відповідає обстановці;
- наголошує, що в матеріалах справи наявна постанова серії ЕНА № 2309394 від 04.06.2024р. за ч. 1 ст. 121 КУпАП за фактом відсутності бризговиків на автомобілі, та вказана обставина виявлена працівниками поліції через 21 хвилину, після нібито зупинки транспортного засобу;
- вважає, що дії працівників поліції щодо ОСОБА_1 мали упереджене ставлення, оскільки підстави для складення протоколу щодо неї були відсутні;
- прохає оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Про дату, час та місце судового розгляду особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 повідомлена належним чином, до судового засідання не прибула, від захисника Колесника Д.Ю. надійшла письмова заява про розгляд апеляційної скарги за його відсутності, що відповідно до вимог ст. 268 КУпАП не є перешкодою суду апеляційної інстанції для розгляду апеляційної скарги за їх відсутності.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуваною постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватою у тому, що вона 04.06.2024р. о 01.15год. в місті Кривий Ріг, Покровському районі по вулиці Ракітіна, біля будинку № 3, керувала транспортним засобом “ВАЗ 2107» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, не стійка хода). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовилась, чим порушила вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
В обґрунтування свого висновку про винуватість ОСОБА_1 суд першої інстанції поклав:
- протокол про адміністративне правопорушення серіїї ААД № 640401 від 04.06.2024р., у якому наведені фактичні обставини правопорушення:
- постанову серії ЕНА № 2309394 від 04.06.2024р. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 121 КУпАП у виді штрафу у розмірі 340 грн. за фактом того, що 04.06.2024р. о 01.15год. вона керувала транспортним засобом “ВАЗ 2107» д.н.з. НОМЕР_1 , який мав технічну несправність, а саме були відсутні бризговики, передбачені конструкцією транспортного засобу;
- направлення на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 04.06.2024р.;
- акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 не проводився;
- рапорт працівника поліції від 04.06.2024р. щодо фактичних обставин справи;
- роз'яснення про відсторонення від права керування транспортними засобами від 04.06.2024р., яким ОСОБА_1 повідомлено про її відсторонення від права керування транспортним засобом “ВАЗ 2107» д.н.з. НОМЕР_1 , та роз'яснені її права та обов'язки;
- довідку про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_2 ;
- CD-диск, зміст якого досліджений в судовому засіданні, і на якому чітко зафіксовано факт керування ОСОБА_1 автомобілем - файл «IMG_0812», з якого вбачається, що вона зупинившись, вийшла з машини та, обійшовши автомобіль позаду, пересіла на переднє пасажирське сидіння. Крім того, сама ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції, хоча спочатку і заперечувала факт керування, вказуючи, що за кермом була інша особа, яка «кудись побігла», потім стверджуючи, що вона зупинилась раніше, ніж працівники поліції, але в подальшому не заперечувала факт керування, пояснюючи, що не бачила автомобіль поліції, тому одразу не зупинилась - файл «clip-2» 0:07:28 хв. запису.
Також судом першої інстанції було досліджено клопотання про закриття провадження у справі, надане стороною захисту, та доводи сторони захисту були відкинуті, як неспроможні.
Суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , не може погодитись із висновками суду про визнання її винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції належним чином не дотримався вимог ст.ст. 245, 251, 252 КУпАП, належним чином не дослідив та не оцінив наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги захисника, що суд першої інстанції не дотримався принципів повноти та всебічності судового розгляду, вважає їх слушними з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як вбачається з оскаржуваної постанови суду першої інстанції в обґрунтування свого висновку про винуватість ОСОБА_1 суд першої інстанції поклав протокол про адміністративне правопорушення, довідку про отримання нею водійського посвідчення, акт огляду на стан сп'яніння, у якому зафіксовано відмову ОСОБА_1 від огляду на стан сп'яніння, роз'яснення про відсторонення її від керування та відеозапис.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, перебіг подій, які відбувалися на місці події 04.06.2024р. за участю ОСОБА_1 та працівників поліції суд першої інстанції встановив з відеозапису.
Суд апеляційної інстанції вважає, що ретельне дослідження матеріалів відеозапису має істотне значення, оскільки це єдиний доказ, який фіксує події в реальному часі, та з урахуванням того, що у провадженні не залучалися свідки, дає можливість повно встановити хронологію та хід подій.
Для встановлення складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає встановленню по-перше, факт керування особою транспортним засобом, по-друге, факт перебування вказаної особи у стані сп'яніння, який встановлено за наслідками огляду, чи відмова особи від такого огляду. Отже факт керування транспортним засобом особою є ключовим елементом для утворення складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції при дослідженні відеозапису встановив, що він містить файл під назвою IMG_0812, та починається з моменту, коли автомобіль патрульної поліції здійснює маневр розвороту, при цьому в об'єктив камери потрапляє автомобіль, який перебуває на узбіччі у статичному стані, та його можливо ідентифікувати за габаритними ліхтарями, які світяться (час потрапляння в об'єктив 00:03:00сек). У подальшому, автомобіль патрульної поліції рухається прямо, до місця розташування вказаного автомобіля, зображення вказаного автомобіля стає чіткішим, ті під'їжджаючи до вказаного автомобіля (час 00:16:00сек) в об'єктив потрапляє зображення, як ОСОБА_1 переміщується позаду автомобіля, та розташовується на узбіччі спереду автомобіля з правого боку, відеозапис завершено.
Вказаний відеозапис, на думку суду першої інстанції підтверджує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши вказаний відеозапис із висновком суду першої інстанції не може погодитись за таких підстав.
По-перше, як було встановлено, автомобіль ВАЗ потрапив в об'єктив відеореєстратора патрульного автомобіля поліції перебуваючи у статичному положенні на узбіччі, та його зображення не змінювалось до моменту, коли автомобіль патрульної поліції під'їхав до нього у притул. При цьому відповідно до відеозапису працівник поліції при спілкуванні з ОСОБА_1 особисто питає ОСОБА_1 , чи бачила вона їх автомобіль, та коли ОСОБА_1 відповідає, що не бачила, працівник поліції каже : «Як не бачила, ми ж через вас проїхали?», таким чином, вказана обставина повинна була потрапити до відеозапису на відеореєстратор автомобіля патрульної поліції, проте вона відсутня на відеозапису, що створює обґрунтоване враження вибірковості відеозапису (файл «clip-2» 00:07:21).
По-друге, відеозапис не містить ознак зупинки транспортного засобу, а саме, для зупинки транспортного засобу водії повинен застосувати гальма, при цьому на задніх габаритних освітлювальних приладах запалюються сигнальні ліхтарі червоного кольору, які у темну пору року мають більш виражене світіння. Проте, за час потрапляння автомобіля ВАЗ в об'єктив відеореєстратора патрульного авто, та до моменту потрапляння в об'єктив відеореєстратора патрульного авто руху ОСОБА_1 позаду автомобіля ВАЗ світіння червоно сигналу «СТОП», яке мало б відбутися при натисканні на гальма для зупинки, не вбачається.
По-третє, відеозаписом з відеореєстратора патрульного авто також не зафіксовано моменту, коли ОСОБА_1 виходила з переднього місця водія.
Наведене вище створює обґрунтований сумнів у правильності висновків суду першої інстанції щодо доведеності факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 .
Окремо суд апеляційної інстанції наголошує, що суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 висловлюючись при спілкуванні з працівниками поліції, заперечувала факт свого керування транспортним засобом, проте через деякий вказаний факт не заперечувала, пояснюючи, що не бачила автомобіль поліції, тому одразу не зупинилась, (файл «clip-2» 0:07:28 хв. запису), проте на думку суду апеляційної інстанції, такий вислів не можна вважати чітким, для його однозначного розуміння. При цьому слід звернути увагу, що ОСОБА_1 повідомила, що в автомобілі пробито колесо, що не було спростовано належними доказами, у зв'язку з чим неможливо встановити, з якого часу та протягом якого часу, автомобіль ВАЗ перебував на узбіччі.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що наведені вище обставини створюють обґрунтований сумнів у правильності встановлених фактичних обставин судом першої інстанції, що беззаперечно впливає на критерій «якості закону».
Загальноприйнято вважати, що принцип тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад судочинства, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закон та його норми в такий спосіб, щоб максимально захистити права та інтереси особи; цей принцип відомий як "in dubio pro persona" або "in dubio pro homine" (латинською мовою) означає "у вагомих сумнівах - на користь людини"; принцип тлумачення закону на користь особи не передбачає ігнорування закону, але вказує на те, що в спірних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію закону, яка максимально захищає права та інтереси саме особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Конституції України головним обов'язком держави є утвердження та забезпечення прав і свобод людини; забезпечення прав і свобод, крім усього іншого, потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004).
Беззаперечно, винуватість особи встановлюється сукупністю належних та допустимих доказів. Належність доказів - це якість доказу, що характеризує точність, правильність відображення обставин, що входять в предмет доказування. Належним є той доказ, який містить інформацію, що має значення для справи.
Суд апеляційної інстанції досліджуючи ключовий доказ на підтвердження факту керування транспортним засобом, яким є відеозапис з відеореєстратора автомобіля патрульної поліції, враховуючи викладе вище, має вагомий сумнів у його точності, який, відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, тлумачиться на користь особи, яку притягнуто до відповідальності.
Враховуючи викладене вище суд апеляційної інстанції вважає доводи апеляційної скарги захисника, що оскаржувана постанова не відповідає стандарту доказування «поза розумним сумнівом», суперечить вимогам ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, ст. 62 Конституції України, винесена без повного з'ясування судом всіх обставин справи, дослідження всіх доказів на предмет їх належності та допустимості, слушними та такими, що заслуговують на увагу.
Доводи апеляційної скарги захисника що національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що ОСОБА_1 не керувала транспортним засобом, зупинка транспортного засобу працівниками поліції не здійснювалась, транспортний засіб не зупинявся та був припаркованим на узбіччі, та що на відеозаписі не зафіксовано факту руху транспортного засобу, проте зафіксовано факт перебування транспортного засобу на узбіччі, ОСОБА_1 за кермом не перебувала, тобто ОСОБА_1 не є суб'єктом адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, про що ОСОБА_1 неодноразово наголошувала, що підтверджується відеозаписом, та сумніви щодо цього мали також і працівники поліції, суд апеляційної інстанції приймає до уваги, та після їх перевірки дійшов висновку про скасування оскаржуваної постанови із закриттям провадження у справі, оскільки не встановив, за принципом «поза розумним сумнівом», факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а отже і складової частини адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, при обставинах, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення від 04.06.2024р.
При цьому, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апеляційної скарги захисника, що в матеріалах справи наявна постанова серії ЕНА № 2309394 від 04.06.2024р. за ч. 1 ст. 121 КУпАП за фактом відсутності бризговиків на автомобілі, та вказана обставина виявлена працівниками поліції через 21 хвилину, після нібито зупинки транспортного засобу, оскільки вони не мають істотного значення для вирішення справи по суті адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та не є предметом скарження в даному провадженні.
Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції вважає доводи апеляційної скарги захисника слушними, постанову суду першої інстанції такою, що підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу захисника Колесника Дениса Юрійовича, який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16.10.2024р., якою ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком один рік - задовольнити.
Постанову Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16.10.2024р., якою ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком один рік - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає
Суддя