Провадження № 33/803/634/25 Справа № 227/2291/24 Суддя у 1-й інстанції - ЩЕРБИНА-ПОЧТОВИК І. В. Суддя у 2-й інстанції - Залізняк Р. М.
20 лютого 2025 року м.Кривий Ріг
20.02.2025р. суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Залізняк Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 13.01.2025р., якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає по АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком один рік.
при секретарі судового зсідання Сербіної І.С.
за участю особи, яку притягнуто
до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
Оскаржуваною постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком один рік.
Постанова суду першої інстанції оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який в апеляційній скарзі:
- зазначає, що в день події не керував транспортним засобом, автомобіль стояв нерухомо біли місця його мешкання, а висновки суду першої інстанції в цій частині є помилковими та не відповідають фактичним обставинами справи;
- зазначає, що відеозапис не містить факту керування ним особисто транспортним засобом, відеозапис не є безперервним, докази керуванням ним транспортним засобом відсутні;
- вважає, що рішення суду першої інстанції винесене без повного та всебічного розгляду справи, та не відповідає вимогам ст.ст. 245, 252 КУпАП, ст. 62 Конституції України, правовій позиції ЄСПЛ;
- прохає, оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доводи особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги за таких підстав.
Як вбачається з оскаржуваної постанови ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 15.07.2024р. о 00:50 годині біля буд. № 33 по вулиці Івана Франка у місті Добропіллі, керував транспортним засобом «SEAT Toledo» державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах з порожнини рота та хитка хода, від проходження медичного огляду на місці зупинки транспортного засобу на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 - відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування прийнятого рішення про винуватість ОСОБА_1 суд першої інстанції поклав докази, які містить справа про адміністративне правопорушення, а саме протокол про адміністративне правопорушення, в якому викладені фактичні обставини справи та відеозапис з бодікамер.
При дослідженні наведеного вище відеозапису суд першої інстанції встановив відступіть будь - яких порушень прав ОСОБА_1 .. При цьому, на пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі та на місці зупинки транспортного засобу, водій ОСОБА_1 неодноразово відмовився ( 02 хвилина 00 секунда та 06 хвилина 54 секунда відеозапису №1).
Суд першої інстанції вважав, що факт керування транспортним засобом «SEAT Toledo» саме ОСОБА_1 д.н.з. НОМЕР_1 підтверджений відеозаписом з бодікамери поліцейського, з якого вбачається момент зупинки транспортного засобу, за кермом якого перебуває саме ОСОБА_1 та виходить з водійського сидіння транспортного засобу (з 00 хвилини 02 секунда по 00 хвилину 10 секунду відеозапису №1)
Дослідивши наведені вище докази суд першої інстанції вважав, що дії ОСОБА_1 , правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, та він підлягає адміністративній відповідальності.
Суд апеляційної інстанції з таким рішення суду першої інстанції не може погодитись, та вважає його передчасним у наведених висновках, таким, що не відповідає вимогам ст.ст. 245, 280 КУпАП, а тому підлягає скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 280 КУпАП зобов'язаний встановити в діях особи склад адміністративного правопорушення, серед інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції при перевірці доводів апеляційної скарги встановив. що ОСОБА_1 мешкає по АДРЕСА_1 , відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення, був зупинений працівниками поліції біля будинку 33 по вулиці Івана Франка у м. Добропіллі Донецької області.
На вказану обставину суд першої інстанції при дослідженні матеріалів відеозапису належним чином не звернув увагу.
При цьому суд апеляційної інстанції при дослідженні відеозапису встановив, що відеозапис розпочинається з моменту, коли автомобіль працівників поліції зупинився саме біля місця мешкання ОСОБА_1 будинку АДРЕСА_2 .
При цьому слід вважати, що у випадку слідування автомобілю патрульної поліції за автомобілем під керуванням ОСОБА_1 , відеозапис мав би містити безпосередньо факт руху його автомобілю та його зупинку.
Крім того слід також наголосити, що автомобілі працівників поліції обладнують портативними відеореєстраторами, які ведуть безпосередній відеозапис з салону автомобілі та фіксують дорожню обстановку в русі.
Проте матеріали справи такого відеозапису не містять, єдиним доказом факту руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 є нечіткий відеозапис з нагрудної бодікамери працівника поліції, початок якого не дає беззаперечної можливості поза розумним сумнівом встановити факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Відеозапис чітко відображає момент статичного автомобіля, з якого виходить ОСОБА_1 , інші доказу руху автомобіля відсутні.
З урахуванням встановлених фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції не може дійти до беззаперечного висновку, що наведені у протоколі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП дії ОСОБА_1 будь-яким чином посягали на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, визначений ЗУ «Про дорожній рух» та ПДР України.
У рішенні ЄСПЛ «Вєрєнцов проти України» від 11.04.2013р. зазначено, що відповідальність за порушення встановленого порядку не може наступати, якщо зазначений порядок не було достатньо чітко встановлено внутрішнім законодавством. У разі браку чітких та передбачуваних законів, що встановлюють певні правила, покарання осіб за порушення неіснуючого порядку, суперечить принципу «ніякого покарання без закону», що закріплений у ст. 7 ЄКПЛ.
Відповідно, у випадках, коли національне законодавство допускає неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, застосуванню до особи підлягає найбільш сприятливий для неї підхід і відповідно вирішення колізій у законодавстві повинно тлумачитись на її користь.
В свою чергу множинне тлумачення закону впливає на «якість закону», що є невід'ємною частиною верховенства права. У даному випадку не можливо однозначно застосувати закон, оскільки подія має множинне тлумачення, яке не можливо застосувати при встановленні винуватості особи за принципом «поза розумним сумнівом».
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 повідомив, що є особою з інвалідністю третьої групи внаслідок війни, є учасником бойових дій. Після перенесеної вибухової травми, він потребує реабілітації. Подолання посттравматичних наслідків є більш ефективним під час прослуховування ним музики, та при зверненні до нього працівників поліції в день події він перебував в салоні автомобіля, який стояв біля його будинку, де він мешкає та слухав музику.
Враховуючи викладене вище суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржувана постанова суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.ст. 245, 280 КУпАП через неповноту судового розгляду, та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, та є такою, що підлягає скасуванню.
Суд апеляційної інстанції дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши та оцінивши докази у справі дійшов висновку про закриття провадження у справі за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки не має можливості встановити факту руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Таким чином доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що в день події він не керував транспортним засобом, автомобіль стояв нерухомо біли місця його мешкання, а висновки суду першої інстанції в цій частині є помилковими та не відповідають фактичним обставинами справи; що відеозапис не містить факту керування ним особисто транспортним засобом, відеозапис не є безперервним, докази керуванням ним транспортним засобом відсутні; рішення суду першої інстанції винесене без повного та всебічного розгляду справи, та не відповідає вимогам ст.ст. 245, 252 КУпАП, ст. 62 Конституції України, правовій позиці ЄСПЛ є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Враховуючи викладене вище та керуючись ст. 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 13.01.2025р., якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком один рік - задовольнити.
Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 13.01.2025р., якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком один рік - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя