Номер провадження: 22-ц/813/100/25
Справа № 520/3598/19
Головуючий у першій інстанції Пучкова І. М.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
13.02.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого судді- Сєвєрової Є.С.,
суддів: Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря - Малюти Ю.С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,
третя особа - ОСОБА_3 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 01.12.2020 року у складі судді Пучкової І.М.,
встановив:
2. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 про захист прав споживачів, у якому просив суд:
- зобов'язати відповідача поставити та змонтувати корпусні меблі за адресою: АДРЕСА_1 у повному обсязі, замовлені ОСОБА_1 за договором на виробництво корпусних меблів від 02.07.2016;
- стягнути з відповідача на користь позивача 40 860 грн. в якості зменшення ціни виконаних робіт за договором на виробництво корпусних меблів від 02.07.2016;
Позов обґрунтований тим, що 02.07.2016 між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено договір на виготовлення та установку корпусних меблів на виконання якого позивач сплатив відповідачу кошти у розмірі 3 000 дол. США. Проте, як зазначив позивач, у встановлений договором строк відповідач свій обов'язок щодо виготовлення та встановлення меблів не виконав та з пропуском строку частково доставив товар. З урахуванням тієї обставини, що у визначений договором строк позивачу була доставлена лише половина замовлених меблів, позивач вважає за можливе на підставі ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» зменшити ціну виконаної відповідачем роботи на 50% шляхом стягнення половини визначеної договором вартості меблів з відповідача та зобов'язати останнього поставити і змонтувати меблі у повному обсязі.
Позиція відповідача та третьої особи в суді першої інстанції
Відповідач ФОП ОСОБА_2 до суду надав відзив на позовну заяву, у якому посилаючись на безпідставність та необґрунтованість вимог ОСОБА_1 , з огляду на те, що в невиконанні умов договору відсутня вина ФОП ОСОБА_2 , оскільки позивач сам відмовився від отримання виготовлених меблів, у замовленні № 37, був зазначений лише аванс вартості меблів, еквівалентний 3000 доларів США, повна вартість повинна була бути розрахована після їх виготовлення, з урахуванням використаного матеріалу, остаточна вартість вироблених ним меблів становила 4462,00доларів США та не була оплачена у повному обсязі позивачем. Відповідач також зазначає, що на спірні відносини не поширюються положення Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки меблі були замовлені позивачем для організації здійснення підприємницької діяльності, пов'язаної зі стоматологічною практикою.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 відзиву або заперечення на позовну заяву не направила.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від О.А. поставити та змонтувати корпусні меблі за адресою: АДРЕСА_1 у повному обсязі, замовлені ОСОБА_1 за договором на виробництво корпусних меблів від 02 липня 2016 року. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 40 860 грн в якості зменшення ціни виконаних робіт за договором від 02 липня 2016 року на виробництво корпусних меблів.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ФОП ОСОБА_2 виконав свої обов'язки щодо виготовлення корпусної меблі та її монтажу лише частково, а тому позивач має право у відповідності до вимог п. 5 ч. 2 ст.16 ЦК України вимагати виконання іншої частини договору в примусовому порядку. Вирішуючи питання про задоволення позову в частині стягнення з відповідача грошової суми у розмірі 40 860,00 грн. суд зазначив, що з урахуванням несвоєчасної та не у повному обсязі поставки корпусних меблів відповідачем за визначеною у замовленні № 37 адресою та їх лише часткового монтажу, вартість може бути зменшена на 50%. При цьому, судом враховано, що відповідачем частка поставлених та змонтованих за визначеною у замовленні № 37 адресою корпусних меблів не оспорювалась, доказів поставки та встановлення більшої частини замовлених позивачем меблів не надано.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
Не погодившись з зазначеним рішенням суду, ФОП ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що твердження позивача про те, що ним відповідачу за договором на виготовлення корпусних меблів №37 від 02.07.2016 було сплачено аванс в розмірі 3000,00 доларів США, що фактично становило повну передоплату за товар, не відповідає дійсним обставинам справи та правовідносинам, що склалися між сторонами й спростовується наявними в матеріалах справи доказами. Позивачем за договором № 37 від 02.07.2016 було замовлено виготовлення корпусної меблі для стоматологічної клініки у вигляді меблів для двох кабінетів - для робочого кабінету позивача та для кабінету (приміщення) стерилізаційної. Повна вартість виготовлення під час укладання договору в замовленні №37 від 02.07.2016 не була зазначена, оскільки позивач та третя особа в цей час ще не визначились стосовно того, яке покриття меблів обрати - акрилове чи фарбоване, що впливає на вартість замовлення в цілому. Відтак, під час підписання договору, оформленого у вигляді замовлення на виготовлення корпусної меблі №37 від 02.07.2016, позивачем був внесений лише аванс в еквіваленті 3 000,00 доларів США, що за курсом НБУ 24,6 грн. за 1 долар США дорівнювало 73 800,00 гривень, а залишок грошей в розмірі, еквівалентному 1 462,00 доларів США, що за курсом НБУ 24,6 грн за 1 долар США дорівнювало 38 596,80 гривень, позивач мав сплатити відповідачу після встановлення виготовлених меблів до двох кабінетів стоматологічної клініки. Також суд не прийняв до уваги лист відповідача від 02.09.2016, направлений на електронну адресу третьої особи та на адресу розташування стоматологічної клініки, в якому відповідач просив позивача та третю особу визначитися з подальшими діями з встановлення корпусних виробів за замовленням №37 від 02.07.2016 та здійснити остаточний розрахунок за даним замовленням. Поза увагою суду залишився той факт, що прострочення виконання замовлення №37 від 02.07.2016 в повному обсязі відбулось через дії самого позивача, який відмовився від його отримання. Позивач не скористався своїм правом на заміну позовних вимог, а отже мав очікування на задоволення саме тих вимог, що були ним заявлені, а саме - зобов'язання відповідача поставити та змонтувати корпусні меблі за неіснуючою адресою знаходження стоматологічної клініки: АДРЕСА_1 , і таким чином отримати рішення, яке не може бути виконано в частині встановлення меблів. Отже, приймаючи до уваги, що відповідач виготовив у повному обсязі замовлені позивачем корпусні вироби, здійснив їх часткове монтування у стоматологічній клініці, а решту виготовлених меблів та придбані комплектуючі й фурнітуру передав за досягнутою домовленістю позивачу, який, в свою чергу, не оплатив відповідачу залишок вартості за вказаним замовленням, то вбачається, що договір у вигляді замовлення на виготовлення корпусної меблі №37 від 02.07.2016 між сторонами було фактично розірвано. Таким чином, судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставин, що мають значення для справи, а обставини, які суд першої інстанції визнав встановленими, є недоведеними належними та допустимим доказами, що під час вирішення даної справи призвело до порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.
Позиція позивача та третьої особи в суді апеляційної інстанції
У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 , посилаючись на її необґрунтованість, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, обґрунтовуючи його тим, що ФОП ОСОБА_2 не вживав жодних заходів захисту його «порушених» прав, проте протягом 2019-2021 років систематично посилається на «недоплату» позивачем вартості замовлених ним меблів як на підставу неможливості поновлення порушених прав ОСОБА_1 , пов'язаних з тим, що замовлені меблі у визначений домовленістю строк поставлені та змонтовані не були. Відсутні вони за визначеною адресою й станом на дату судового засідання у суді апеляційної інстанції. Така позиція апелянта свідчить про його недобросовісність, як у період договірних відносин з ОСОБА_1 , так і у процесі побудови власної правової позиції у справі №522/3598/19-ц. Позивач наголошує, що у договорі (замовленні) від 02 липня 2016 року був визначений строк його виконання - 21-22 липня 2016 року. У ці дні замовлені ОСОБА_1 корпусні меблі доставлені та змонтовані за обумовленою адресою не були, а тому позивач мав гарантовану йому законом правомірну можливість відмовитися від прийняття виготовлених корпусних меблів. У цій частині дії позивача були цілком правомірними та не можуть жодним чином виправдовувати протиправну бездіяльність відповідача, що зумовити прострочення виконання ним умов договору щодо доставки та монтажу меблів. Позивачем 02 липня 2016 року було укладено договір на виготовлення корпусних меблів для задоволення власних потреб, не пов'язаних з підприємницькою діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника, а отже до спірних правовідносин можуть та мають бути засновані норми Закону України «Про захист прав споживачів», а спір має вирішуватися саме за правилами цивільного судочинства.
На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_3 не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судове засідання, призначене на 13.02.2025 з'явився: представник ОСОБА_1 - адвокат Колесніков І.Л.
Від представника скаржник ФОП ОСОБА_2 - адвоката Баленої Т.А. надійшла заява, у якій представник просить розглянути справу за відсутності сторони апелянта.
Третя особа ОСОБА_3 до суду не з'явилася, хоча була повідомлена належним чином, у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи, заяв про відкладення розгляду справи не надала.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
3.Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ФОП ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.
Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
Встановлено, що 02 липня 2016 позивачем здійснено замовлення відповідачу на виготовлення корпусних меблів (т.1. а.с. 13).
Відповідно до замовлення відповідач зобов'язався виготовити, доставити та встановити корпусні меблі для стоматології за адресою: АДРЕСА_1 у відповідності до проекту. Строк установки замовлення з 21 по 22 липня 2016 року.
В замовленні зазначено, що замовником внесено аванс у розмірі 3000 дол США.
У розділі залишок вартості інформація відсутня.
В матеріалах справи також наявний розрахунок вартості корпусного виробу «Обладнання столешні Акрил» в якому зазначено, що вартість замовлення становить, з урахуванням акрилової поверхні (мат)- 3300 дол. США, акрил (фарба)-3000 дол. США. (т.1 а.с.14).
До розрахунку було складено ескіз меблів, спроектований відповідачем (т.1 а.с.15-16).
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів не може повністю погодитися із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 865 ЦК України, за договором побутового підряду одна сторона, яка здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
За змістом ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі.
Апеляційним розглядом справи встановлено, що договором від 02 липня 2016 року строк доставки та монтажу виготовлених корпусних меблів визначений з 21 по 22 липня 2016 року.
При цьому матеріалами справи також встановлено, що постановою Апеляційного суду Одеської області від 02 серпня 2018 року у справі №520/13984/16-ц, що має преюдиційне значення, встановлено, що: «ФОП ОСОБА_4 виконав свої обов'язки щодо виготовлення корпусної меблі та їх монтаж залежить від дій самого позивача ОСОБА_1 , котрий відмовився від їх отримання, судова колегія приходить до висновку, що підстави для повернення авансового платежу в розмірі еквівалентному 3000 доларів США відсутні оскільки порушення строку установки заказу не свідчить ані про припинення договору, ані про припинення зобов'язань за договором, а позивач має право вимагати виконання договору в примусовому порядку відповідно до вимог ст.16 ч.2 ЦПК України.» (том І: а.с. 40-43).
Відповідно до ч. 6 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» виконавець не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов'язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили.
Згідно з ч. 4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
За приписами частин 1, 2 ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим. У разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати: 1) безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк; 2) відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги); 3) безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи; 4) відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи; 5) реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору. Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) - протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законодавством або договором.
Тобто, у випадку невиконання, або тривалого виконання виконавцем свого обов'язку споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків. При цьому розмір збитків має бути підтверджений відповідними доказами.
Водночас як свідчать матеріали справи, позивач ОСОБА_1 не відмовлявся від свого замовлення, а навпаки просить виконати його в повному обсязі, при цьому виявлення недоліків, які на думку позивача полягають у порушенні відповідачем строків поставки, не наділяють правом позивача на повернення йому частини вартості замовлення у розумінні ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів», на яку посилається позивач.
За таких обставин вимога позивача про стягнення з ФОП ОСОБА_2 40860,00 грн. в якості зменшення ціни виконаних робіт за договором від 02 липня 2016 року на виробництво корпусних меблів задоволенню не підлягає.
Разом з тим, щодо вимог ОСОБА_1 в частині зобов'язання ФОП ОСОБА_2 поставити та змонтувати корпусні меблі, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору підряду №48/16, укладеного 02.07.2016 між відповідачем та СПД ОСОБА_5 , відповідач замовив виготовлення та встановлення кварцової поверхні, яка відповідно до наявного у справі ескізу повинна бути встановлена у стоматологічному кабінеті у відповідності до розрахунку вартості корпусного виробу «Обладнання столешні Акрил», який містить посилання в графі «Столешниця акрил, камінь» розміром 3,2 м. вартістю 1120/1230 дол. США (том І: а.с. 67-68).
Також з наявного у справі договору надання послуг з перевезення вантажу від 18.07.2016, укладеного між відповідачем та ОСОБА_6 вбачається, що останній зобов'язався надати послуги з перевезення меблів за адресою: АДРЕСА_1 (том І: а.с. 67-68).
Актом наданих послуг від 25.07.2016 підтверджено факт надання ОСОБА_6 відповідачу послуг з перевезення меблів за адресою: АДРЕСА_1 (том І: а.с. 72).
У зверненні до позивача від 02.09.2016 відповідач зазначив, що замовлення позивача виконано з 22.07.2016 та на даний час меблі встановлені лише частково, так як не отримано інформацію від позивача щодо дати наступного встановлення, у зв'язку з чим просив надати інформацію щодо дати встановлення залишку меблів (том І: а.с. 73).
Вказані обставини доводять факт часткового виконання відповідачем замовлення позивача відносно виготовлення та встановлення меблів у стоматологічному кабінеті відповідно до рахунку «Обладнання столешні Акрил» та належного до нього ескізу.
Отже, враховуючи, що позивач сплатив повну вартість товару, проте відповідач здійснив доставку та встановлення меблів частково, останній зобов'язаний в повній комплектації поставити та змонтувати меблі у стоматологічному кабінеті у відповідності до розрахунку вартості корпусних меблів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та ескізу до нього.
Суд першої інстанції задовольняючи позов в цій частині на вищезазначене уваги не звернув та не конкретизував, які саме меблі повинен поставити та встановити позивач.
Водночас враховуючи, що замовлення містить адресу доставки: АДРЕСА_1 , саме за вказаною адресою слід поставити та змонтувати меблі.
За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання ФОП ОСОБА_2 поставити та змонтувати корпусні меблі підлягає зміні з підстав викладених вище.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ФОА ОСОБА_2 , є частково доведеною, а тому вона підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Частиною 4 ст. 376 ЦПК України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Підстави касаційного оскарження передбачені ч. 2 ст. 389 ЦПК України.
Частиною 1 ст. 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
4. Резолютивна частина
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2020 року в частині стягнення коштів в якості зменшення ціни виконаних робіт на виробництво корпусних меблів скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення коштів в якості зменшення ціни виконаних робіт на виробництво корпусних меблів відмовити.
В частині зобов'язання ФОП ОСОБА_2 поставити та змонтувати корпусні меблі змінити.
Зобов'язати ФОП ОСОБА_2 поставити та змонтувати корпусні меблі за адресою: АДРЕСА_1 у стоматологічному кабінеті у відповідності до розрахунку вартості корпусних меблів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та ескізу до нього.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 28.02.2025
Головуючий: Є.С. Сєвєрова
Судді: С.О. Погорєлова
О.М. Таварткіладзе