Провадження № 11-кп/803/1205/25 Справа № 204/10299/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
26 лютого 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді -доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 , діючого в інтересах обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , на ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 07 лютого 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024040000000262 від 12 березня 2024 року, щодо
ОСОБА_9 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м.Дніпропетровськ,
зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою:
АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 122 КК України,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження: с.Воскресенівка Новомосковського району Дніпропетровської області,
зареєстрованого за адресою:
АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою:
АДРЕСА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 263 КК України,
Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 07 лютого 2025 року було задоволено клопотання прокурора та продовжено стосовно обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 строк тримання під вартою до 07 квітня 2025 року включно. Визначено зокрема стосовно обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Свої рішення судмотивував тим, що з огляду на обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 122 КК України, тяжкості покарання, що загрожує останнім у разі визнання винуватими, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченими кримінальних правопорушень, конкретних обставин інкримінованих дій, зухвалості та характеру насильницьких дій відносно потерпілого ОСОБА_10 , які свідчать про підвищену суспільну небезпеку, осіб обвинувачених, ролі кожного з них у вчиненні протиправних дій, а також відсутності сталих соціальних зв'язків та будь-яких зв'язків з державою, суд дійшов до висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім і не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання ОСОБА_9 та ОСОБА_8 покладених на них процесуальних обов'язків, що виправдовує продовження найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подавали.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , діючий в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , просить скасувати ухвалу слідчого судді та ухвалити нову, якою обрати обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту або визначити заставу у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги захисник посилається на те, що в ухвалі суду не зазначено жодних доказів і підстав, щодо спростування доводів сторони захисту. Вказує на те, що судом не враховано ряд обставин, що його підзахисний до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягався, проживає в багатодітній родині, без батька, мати перебуває в декретній відпустці, його рідний брат з 2014 року по даний час служить в ЗСУ, має державні нагороди й неодноразово був поранений, а він фактично забезпечував грошовими коштами і продуктами харчування свою родину. Наголосив на тому, що обвинувачений переніс операційне втручання та на даний час перебуває на реабілітаційному періоді.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , діючий в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , просить скасувати ухвалу слідчого судді та ухвалити нову, якою обрати обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту або визначити заставу у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги захисник посилається на те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є безпідставною та необґрунтованою. Зазначає, що стороною обвинувачення не надано жодних доказів на підтвердження обґрунтованості клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказує, що судом не враховано ряд обставин, що обвинувачений раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягався, має постійне місце проживання, мав неофіційну роботу, утримував двох неповнолітніх дітей.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні захисник підтримав апеляційні скарги та просив їх задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив ухвалу суду залишити без зміни.
Обвинувачені про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, клопотань про розгляд справи за їх участі не заявляли, захисник та прокурор не заперечували проти розгляду апеляційної скарги без участі обвинувачених, а отже, враховуючи те, що відповідно до вимог ч.4 ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності обвинувачених.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у апеляційних скаргах доводи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених
ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до матеріалів справи в провадженні Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження зокрема за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 122 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 263 КК України.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , мотивуючи свою позицію тим, що ризики, які були враховані судом при обранні їм запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не змінились, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинувачених не з'явилось.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, не зменшились й виправдовують тримання обвинувачених під вартою.
Так, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів та за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна. Таким чином, з огляду на покарання, яке може бути призначене обвинуваченим у разі визнання їх винуватими, суд дійшов висновку про існування реального ризику того, що вони можуть здійснити спроби переховування від суду.
Також існує ризик того, що обвинувачені ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , з урахуванням зухвалості та характеру злочинних дій останніх, можуть вжити заходів щодо впливу на свідків, потерпілого та експертів у вказаному кримінальному провадженні з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки на даний час триває стадія підготовчого провадження.
При встановленні наявності вказаного ризику апеляційний суд враховує встановлений КПК України порядок отримання показань, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
При цьому, зазначені ризики об'єктивно збільшуються з урахуванням введення в Україні військового стану через агресію Російської Федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, крім даних про суворість покарання, передбаченого за злочини, в яких обвинувачують ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , взяв до уваги і інші обставини кримінального провадження, а саме підвищену суспільну небезпечність, що в сукупності є достатньо суттєвим елементом при оцінюванні ризику їх переховування, можливого впливу на учасників кримінального провадження.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
На підставі наведеного апеляційний суд погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинувачених перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 під вартою, та в апеляційних скаргах не доведені.
При розгляді клопотання прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , встановлена наявність ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України, а будь-яких об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стороною захисту не наведено.
Щодо посилання захисника про те, що обвинувачений ОСОБА_8 раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягався, проживає в багатодітній родині, без батька, мати перебуває в декретній відпустці, його рідний брат з 2014 року по даний час служить в ЗСУ, має державні нагороди й неодноразово був поранений, обвинувачений ОСОБА_9 раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягався, має постійне місце проживання, неофіційно працював, слід зазначити, що вказані обставини в даному випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки та вже були досліджені під час обрання останнім запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відомостей щодо протипоказань для перебування обвинувачених в умовах слідчого ізолятора не було надано, як під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в суді першої інстанції, так і під час розгляду апеляційних скарг в суді апеляційної інстанції.
Приймаючи рішення про продовження обвинуваченим ОСОБА_8 і ОСОБА_9 строку тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особи обвинувачених, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Крім того, апеляційний суд враховує, що при продовженні строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_8 і ОСОБА_9 суд в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 183 КПК України, визначив розмір застави, який є достатнім для забезпечення виконання обвинуваченими обов'язків, передбачених цим Кодексом.
За встановленими в клопотанні прокурора обставинами, на думку апеляційного суду, визначений судом розмір застави є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права обвинувачених.
Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданих апеляційних скарг захисників, апеляційним переглядом не встановлено.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні зазначеної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, апеляційний суд вважає необхідним ухвалу суду залишити без зміни, а апеляційні скарги захисника - залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 , діючого в інтересах обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 07 лютого 2025 рокупро продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ _________________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4