Провадження № 33/803/611/25 Справа № 183/6571/24 Суддя у 1-й інстанції - Гузоватий О. І. Суддя у 2-й інстанції - Крот С. І.
24 лютого 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Крот С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2024 року, якою провадження у справі про притягнення
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення,
за участю:
особи, що притягується
до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 ,
захисника Береста О.М.,
учасника ДТП ОСОБА_1 ,
Згідно постанови Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2024 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №674651 від 16 червня 2024 року водій ОСОБА_2 16 червня 2024 року о 14 годині 00 хвилин на перехресті траси М18 з вул. Центральною в с.Піщанка Новомосковського (нині Самарівського) району Дніпропетровської області, керуючи автомобілем «Volvo», н/з НОМЕР_1 , не виконала вимогу дорожнього знаку 2.1 «дати дорогу» та здійснила наїзд на автомобіль «Honda Civic», н/з НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Своїми діями водій ОСОБА_2 порушила вимоги п. 8.4 (знак 2.1) Правил дорожнього руху. В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні ушкодження.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки повний текст оскаржуваної постанови було отримано 13 січня 2025 року, по суті просить постанову суду скасувати, визнати ОСОБА_2 винуватою за ст. 124 КУпАП та закрити провадження на підставі ст.38 КУпАП.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги посилається на те, що оскаржувана постанова винесена без врахування фактичних обставин справи та із порушенням норм чинного законодавства. Наголошує на тому, що суд першої інстанції не прийняв до уваги те, що водій ОСОБА_2 коли почала свій рух на головну дорогу М-18, повинна була діяти відповідно до вимог п.п.10.1, 12.3, 16.11 та дорожнього знаку 2.1 “Дати дорогу» Правил дорожнього руху. Вказує на те, що наданий захисником ОСОБА_3 висновок експерта є неналежним та недопустимим доказом, оскільки його було складено без відповідних правових підстав у позапроцесуальний спосіб на підставі відомостей, наданих стороною захисту.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та заявлене клопотання про поновлення пропущеного строку, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, а також причини пропуску строку на оскарження постанови, дійшов наступного висновку.
Апеляційним судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена 24 грудня 2024 року. З матеріалів справи слідує, що апеляційна скарга подана до суду першої інстанції 23 січня 2025 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Разом з тим, враховуючи, що з текстом оскаржуваної постанови ОСОБА_1 , ознайомився 13 січня 2025 року, а також вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду та позицію колегії суддів Третьої судової палати Верховного Суду, яка викладена у постанові суду від 11 вересня 2019 року при розгляді справи №130/2448/16-к, відповідно до якої без повного тексту судового рішення особа позбавлена можливості надати належне обґрунтування апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.
Розглядаючи вимоги апеляційної скарги по суті суд апеляційної інстанції вважає викладений у постанові суду першої інстанції висновок про невинуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, таким, що відповідає фактичним обставинам справи.
Статтею 62 Конституції України встановлено презумпцію невинуватості. Обов'язок встановлення всіх обставин умовного правопорушення та доведення вини особи покладається на сторону обвинувачення. Всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Згідно ст. 251 КУпАП саме на співробітників поліції, як на осіб, що в силу ст. 255 КУпАП уповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення, покладено імперативний обов'язок щодо збирання доказів, які в силу системного аналізу вимог статей 251 та 256 КУпАП мають бути додані до протоколу та/або посилання, на які повинні міститися в самому протоколі.
Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, зазначаються, зокрема суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, а також інші відомості, необхідні для вирішення справи.
При цьому суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі.
З матеріалів справи вбачається, що уповноваженим органом поліції до суду був скерований протокол про адміністративне правопорушення, за змістом якого ОСОБА_2 інкримінується порушення п. 8.4 (знак 2.1) ПДР.
Отже суд в межах цього протоколу має встановити - чи допущено ОСОБА_2 порушення саме цього пункту Правил дорожнього руху та чи знаходиться це порушення у причинно-наслідковому зв'язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до п. 8.4 ПДР дорожні знаки поділяються на групи, у тому числі заборонні знаки, які запроваджують або скасовують певні обмеження в русі (знак 2.1 «дати дорогу»).
Як слідує з письмових пояснень письмових пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_1 , наданих у суді першої інстанції, вбачається, що водій ОСОБА_1 рухався на автомобілі «HondaCivic», р/н НОМЕР_2 , по головній дорозі, а саме М-18. В свою чергу водій ОСОБА_2 виїжджала на автомобілі «Volvo», н/з НОМЕР_1 , з перехрестя по вул. Центральній в с. Піщанка на головну дорогу М-18. При цьому водій ОСОБА_1 , не маючи наміру здійснити поворот праворуч на перехрестя, увімкнув правий показник повороту, оскільки він для себе визначив, що траса М-18 уходить праворуч, а безпосередньо перед самим перехрестям показник повороту вимкнув, оскільки йому потрібно було рухатися прямо. В цей час водій ОСОБА_2 , розуміючи, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 має намір повертати праворуч, почала свій рух на головну дорогу М-18. Водночас, водій ОСОБА_1 побачивши перед собою автомобіль під керуванням ОСОБА_2 , з метою уникнення з нею зіткнення, прийняв ліворуч, у зв'язку з чим відбулося зіткнення автомобілів на головній дорозі М-18, на зустрічній полосі руху водія ОСОБА_1 .
Згідно висновку експерта за результатами проведення експертного дослідження обставин і механізму ДТП від 24 липня 2024 року під № 10.1/018-Д, при зафіксованих вихідних даних водій автомобіля “Honda» ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти пригоді шляхом своєчасного виконання вимог п.10.1. Правил Дорожнього руху, виконання, яких було необхідною умовою для запобігання події з його боку і для їх виконання у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру, які не дозволили би йому виконати їх; - водій автомобіля “Volvo» ОСОБА_2 не мала технічної можливості запобігти зіткненню шляхом своєчасного застосуванням максимально ефективного гальмування із зупинкою до смуги руху автомобіля “Honda». При зафіксованому механізмі пригоди: - дії водії автомобіля “Honda» ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 10.1. Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору перебувало у причинному зв'язку з настанням події даної ДТП; - дії водія автомобіля “Volvo» ОСОБА_2 не суперечили вимогам п. п. 10.1., 12.3., п. 16.11. і дорожнього знаку 2.1. «Дати дорогу» Правил дорожнього руху.
Викладене також підтверджується схемою місця ДТП, на якій зазначено та зображено ділянку дороги, де відбулось ДТП, локалізація пошкоджень транспортних засобів, попередні напрямки руху водіїв та місце розташування транспортних засобів після цього.
Вказані обставини об'єктивно свідчать про те, що водій ОСОБА_1 вмикаючи та вимикаючи показники повороту на керованому ним автомобілі «Honda Civic», р/н НОМЕР_2 , при цьому не маючи намірів виконувати маневр самого повороту та змінювати напрямок свого руху, створив водію ОСОБА_2 аварійну ситуацію, що і стало наслідком ДТП.
Крім того, зпунктів 1.3, 1.4 Правил дорожнього руху України слідує, що перед початком руху водій зобов'язаний пам'ятати, що кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що інші учасники виконують Правила дорожнього руху.
З викладеного слідує, що водій ОСОБА_2 могла розраховувати на те, що перед початком маневру водій ОСОБА_1 належним чином переконається, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам.
На переконання апеляційного суду, дослідивши матеріали справи в їх сукупності суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що вина ОСОБА_2 у порушенні п. 8.4 ПДР України не доведена, так само як і відсутні докази, що саме невиконання вказаного правила ОСОБА_2 перебуває у прямому причинно-наслідковому зв'язку з подією ДТП за участі водія ОСОБА_1 .
Апеляційним судом відхиляються як необґрунтовані доводи апеляційної скарги щодо недопустимості висновку експерта враховуючи, що для дослідження останньому було надано копії всіх наявних у матеріалах справи документів, крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_1 , маючи сумнів у достовірності даного доказу, не заявляв клопотань про призначення повторної експертизи.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що з точки зору достатності доказів матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять тієї сукупності доказів, яка б усунула обґрунтований сумнів щодо доведеності наявності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Під час апеляційного перегляду не було надано доказів, які б спростували висновки суду першої інстанції про невинуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до правових позицій, викладених в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (зі змінами та доповненнями), звернуто увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності. При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП.
При розгляді справи судом порушень вищезазначених положень, а також вимог ст.ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив відсутність в діях ОСОБА_2 порушень вимог ПДР України, які б знаходились у причинно-наслідковому зв'язку із настанням ДТП.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
Враховуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без зміни.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2024 року про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП на підставі п.1 ст. 247 КУпАП - залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду С.І.Крот