Провадження № 11-сс/803/346/25 Справа № 201/10723/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
25 лютого 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з секретарем ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах ОСОБА_8 , подану на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2025 року, якою повернуто заяву про встановлення порушення презумпції невинуватості,
встановила:
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 24 січня 2025 року заяву щодо усунення порушень презумпції невинуватості повернуто захиснику підозрюваного ОСОБА_8 - адвокату ОСОБА_7 у межах кримінального провадження №22023130000000608 від 07.08.2023 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України.
Судове рішення мотивоване тим, що чинний КПК України не передбачає порядку вирішення слідчим суддею усунення порушень презумпції невинуватості і встановлення відповідних фактів, підставою звернення до суду захисником зазначено, в тому числі висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду.
Не погоджуючись з судовим рішенням, підозрюваний ОСОБА_8 , через захисника ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій просив ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою встановити порушення презумпції невинуватості.
Захисник вважає, що висновки слідчого судді є такими, що не відповідають вимогам КПК України в частині здійснення захисту прав людини, так як 22.08.2023 року на офіційній сторінці Служби безпеки України в соціальній Facebook (http://www.facebook.com/SecurSerUkraine) розповсюджено публікацію такого змісту: «СБУ повідомила про заочну підозру клірику-ювеліру УПЦ (МП) із Луганщини, який продає золоті вироби до росії. Служба безпеки задокументувала злочинну діяльність настоятеля одного з храмів УПЦ (МП) у тимчасового окупованому Луганську ОСОБА_9 . Окрім церковного сану фігурант має в регіоні підконтрольну ювелірну компанію, яка постачає свою продукцію до країни-агресора. Серед постійних клієнтів клірика - представники РПЦ, які закуповують дорогоцінні вироби із золота та срібла для власних колекцій та оформлення єпархій. Також він виготовляє ювелірні відзнаки для окупаційних угруповань рф та фсб. Компанія фігуранта регулярно фінансує бюджет країни- агресора, сплачуючи “податки» до окупаційної адміністрації гауляйтера Пасічника. Як свідчать матеріали провадження, після окупації частини території Луганської області фігурант одним із перших “перереєстрував» компанію відповідно до “законодавства» рф. Після початку повномасштабного вторгнення рф ОСОБА_10 розширив продаж ювелірної продукції в росії та по всій тимчасово захопленій частині території України. На підставі зібраних доказів слідчі Служби безпеки заочно повідомили йому про підозру за ч. 4 ст. 111-1 Кримінального кодексу України (колабораційна діяльність). Тривають комплексні заходи для притягнення фігуранта до відповідальності. Розслідування проводять співробітники СБУ в Донецькій та Луганській областях за процесуального керівництва Луганської обласної прокуратури. До вказаної публікації було долучено фотознімок ОСОБА_8 , який не був заблюрений.
Аналогічна за змістом публікація була розповсюджена на офіційному Telegram каналі Служби безпеки України.
Вважав, що СБУ допустило низку грубих порушень вимог закону: стверджувально інформувало широке коло громадськості про вже начебто доказаний факт вчинення ОСОБА_8 злочинів, чим допустило порушення презумпції невинуватості й створило необ'єктивне бачення громадськості події і обставин правопорушень, щодо яких лише триває досудове розслідування; всупереч законодавчим гарантіям дотримання таємниці інформації, яка була здобута в межах кримінального провадження, органом досудового розслідування умисно або через недбалість допущено оприлюднення особистої інформації про учасника кримінального провадження без його згоди. Такі дії органу досудового розслідування є протиправними, спрямовані на поза процесуальний тиск на суд та порушують законні права та інтереси ОСОБА_8 у томі числі права на справедливий суд. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Крім того, органом досудового розслідування у згаданих публікаціях порушено немайнові права ОСОБА_8 , зокрема право на використання імені та фотографії.
Під час апеляційного розгляду:
- захисник ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу сторони захисту та наполягав на її задоволенні.
- прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши думки учасників процесу, дослідивши надані до суду матеріали, апеляційний суд дійшов до таких висновків.
Частиною 1 ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухваленим компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Апеляційним переглядом ухвали слідчого судді встановлено, що слідчим відділом 3 управління (з дислокації у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях здійснюється досудове розслідування, у кримінальному провадженні № 22023130000000608 від 07.08.2023 за фактом провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України.
30.07.2024 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а саме, у провадженні господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України.
Повідомлення про підозру опубліковане на веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур'єр», яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження.
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30.09.2024 обрано підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
На даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні зупинене поставною слідчого від 02.10.2024 у зв'язку із оголошенням 06.08.2024 ОСОБА_8 у розшук.
На офіційному сайті МВС України за посиланням https://wanted.mvs.gov.ua/searchperson/details/?id=3024288640234877 оприлюднені відомості про особу ОСОБА_8 , який переховується від органів влади.
Відтак, з'ясовано, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, обвинувальний акт стосовно ОСОБА_8 до суду не скерований.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні визначений КПК України.
Главою 26 КПК України визначено порядок, строк та процедуру розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, під час досудового провадження. Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, передбачений пунктами 1-11 ч.1 ст.303 КПК України.
Відповідно до ч.3 ст.26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
У заяві, що передана на розгляд слідчому судді захисник підозрюваного вказує на порушення Службою безпеки України презумпції невинуватості, просить встановити таке порушення, з огляду на висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду у справі № 686/9636/18.
Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ст. 8 КПК України).
Відповідно до частин 1, 5 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
Вказані норми чинного законодавства узгоджуються із ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно із якою кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку, а також із практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Згідно із усталеною практикою ЄСПЛ презумпція невинуватості є одним із компонентів справедливого судового розгляду кримінальної справи. Цей принцип тісно пов'язаний зі ст. 10 Конвенції, що гарантує свободу вираження поглядів та поширення інформації. Тому варто зазначити, що п. 2 ст. 6 Конвенції не забороняє і не перешкоджає уповноваженим особам інформувати громадськість про справи, щодо яких проводиться слідство та розгляд судом.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.02.2022 у справі № 577/1629/20, презумпцію невинуватості необхідно розглядати в загальноправовому і процесуальному значеннях. Як загально правова вимога вона визначає положення особи в суспільстві. Хоча цей принцип сформульований як кримінальний процесуальний, однак його дія виходить за рамки лише кримінального процесу. Презумпція невинуватості - об'єктивне правоположення. Це вимога закону, звернена до всіх громадян, посадових осіб, державних і громадських організацій, до суспільної думки в цілому.
Вказане відповідає правовій позиції Європейського Суду з прав людини, який у рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Європейський суд з прав людини також констатував, що має проводитися вагоме розрізнення між твердженнями про те, що особа лише підозрюється у вчиненні певного злочину, і відвертим визнанням того, що особа його вчинила (Bohmer v. Germany, 54, 56, Nestak v. Slovakia, 88-89). Слід принципово розрізняти повідомлення про те, що когось лише підозрюють у вчиненні злочину та чітку заяву, зроблену за відсутності остаточного вироку, про те, що особа вчинила злочин (Ismoilov and Others v. Russia, N 2947/06 від 24 квітня 2008 року).
У найзагальнішому вигляді правило презумпції невинуватості означає, що особа може бути визнана винуватою у вчиненні злочину і покарана лише за умови, що її вина буде доведена в передбаченому законом порядку і встановлена обвинувальним вироком суду. Повідомлення особі про підозру, складання слідчим та затвердження прокурором обвинувального акта на стадії досудового розслідування, розгляд справи у підготовчому провадженні не вирішують наперед визнання його винуватим у вчиненні злочину. Лише один орган у державі наділений таким правом - це суд, який є відповідно до Конституції України (стаття 124) носієм судової влади, що здійснює правосуддя в умовах законності, незалежності, гласності та змагальності.
Враховуючи системний аналіз норм КПК України та принцип презумпції невинуватості, який закріплений у статті 62 Конституції України, статті 2 КК України, статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статті 11 Загальної декларації прав людини, відсутні правові підстави стверджувати, що особа, яка не перебуває в статусі підозрюваного чи в іншому із зазначених вище процесуальних статусів, має відношення до вчинення злочину, який розслідується. Відповідно до положень КПК України здійснюється досудове розслідування злочинів (статті 215, 216, 246, 294 КПК України), а про початок здійснення чи наявність кримінального провадження стосовно конкретної особи можливо стверджувати виключно у випадку наявності підозрюваних у таких провадженнях.
Таким чином, посилання на конкретну фізичну особу у контексті її зв'язку зі злочином, кримінальним провадженням чи його розслідуванням можливо лише у випадку, коли особа перебуває у статусі підозрюваного, обвинуваченого або підсудного. При цьому вирок суду є єдиним процесуальним документом, що встановлює винуватість.
Відповідний правовий висновок викладено у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.03.2021 у справі №577/4402/19-ц, від 07.07.2021 у справі №537/3205/17.
Водночас, кримінальне процесуальне законодавство України не передбачає порядку вирішення слідчим суддею порушеного у заяві захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 питання, а отже і встановлення відповідних фактів.
Кримінальний процесуальний кодекс України це кодифікований закон, що визначає порядок кримінального провадження на території України. Будь-якому розширеному тлумаченню не підлягає.
Згідно ч.4 ст.304 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
З матеріалів справи вбачається, що фактично захисник ОСОБА_7 оскаржує дії співробітників СБУ, які не зазначені в п.1-11 ч.1 ст.303 КПК України, тому колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді Жовтневого районного судум.Дніпропетровська про те, що у слідчого судді відсутні повноваження для вирішення заяви захисника ОСОБА_7 щодо усунення порушень презумпції невинуватості.
Правова позиція про те, що кримінальне процесуальне законодавство України не передбачає порядку вирішення слідчим суддею заяви про встановлення порушення презумпції невинуватості, висловлена Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду в ухвалі від 24.09.2024 у справі № 991/7692/24 під час перегляду в апеляційному порядку ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.09.2024 про повернення заяви щодо усунення порушень презумпції невинуватості, залишивши ухвалу слідчого судді без змін. Ухвалою Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 26.12.2024 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ці судові рішення.
Судова практика із цього питання на сьогодні є узгодженою, не суперечливою і передбачуваною у правозастосуванні, за якої особа може мати правову визначеність регулювали свою поведінку.
Згідно з ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити ухвалу без змін;
2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Незважаючи на те, що слідчий суддя дійшов помилкового висновку про повернення заяви щодо усунення порушень презумпції невинуватості, на думку колегії суддів, наявність цих обставин не може бути підставою для скасування правильного по суті рішення з формальних підстав. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції»). Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Белле проти Франції» від 4.12.95 та «Нун'єш Діаш проти Португалії» від 10.04.2003).
При таких обставинах, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки її доводи підтвердження не знайшли, передбачених законом підстав для скасування ухвали суду не вбачається.
Керуючись ст.303, 304, 308, 309, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 24 січня 2025 року, якою повернуто заяву про встановлення порушення презумпції невинуватості, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах ОСОБА_8 , - без задоволення.
Ухвала апеляційної інстанції є остаточною та такою, що касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4