Провадження № 11-кп/803/1241/25 Справа № 209/904/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
27 лютого 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 лютого 2024 року у кримінальному провадженні № 1202304179000000 від 03 січня 2023 року про продовження строку тримання під вартою стосовно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 187 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю:
обвинуваченого ОСОБА_7
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 лютого 2025 року обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 08 квітня 2025 року.
Мотивуючи ухвалене рішення, суд зазначив, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особлово тяжкого кримінального правопорушення під час дії воєнного стану із застосуванням насильства, побоюючись покарання у разі доведеності вини може переховуватись від суду, може впливати на потерпілого. Всі ці обставини свідчать про необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого.
Суд вважав доведеним існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Згідно п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК, суд врахував підстави та обставини, передбачені ст. 177 та 178 КПК і оскільки кримінальне правопорушення вчинено із застосуванням насильства суд не визначив вважає за потрібне не визначати розмір застави.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу суду скасувати та змінити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт. Обґрунтовуючи заявлені вимоги захисник зазначає, що суд не розглянув належним чином можливість застосування альтернативного запобіжного заходу. Продовжуючи тримання під вартою врахував тільки тяжкість висунутого обвинувачення та не навів обставин, які виправдовують подальше тримання ОСОБА_7 під вартою. Суд не врахував, що обвинувачений має міцні соціальні зв'язки, двох неповнолітніх дітей та зареєстроване місце проживання.
В судовому засіданні обвинувачений підтримав апеляційну скаргу захисника та просив її задовольнити.
Інші учасники про час і дату судового засідання повідомлені належним чином, проте до суду не з'явились, що відповідно до ч. 4 ст. 405, ч. 4 ст. 422-1 КПК не перешкоджає проведенню апеляційного провадження без їх участі.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як встановлено апеляційним судом у судовому засіданні та що знайшло своє підтвердження і у відповідних матеріалах контрольного провадження, в провадженні Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.
Вирішуючи питання про продовження строку застосування запобіжного заходу суд першої інстанції дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість подальшого тримання ОСОБА_7 під вартою, та дійшов висновку про існування тих обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали. Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились і виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції належним чином перевірив доводи прокурора про доцільність продовження тримання під вартою обвинуваченого та доводи захисту щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який, належно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення цього питання.
Так, суд першої інстанції, відповідно до ст. 178 КПК України, врахував ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення під час дії воєнного стану із застосуванням насильства, побоюючись покарання у разі доведеності вини може переховуватись від суду, може впливати на потерпілого. Всі ці обставини свідчать про необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого.
Суд першої інстанції належним чином виконав вимоги п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177 та 178 КПК України та дійшов правильного висновку, що оскільки кримінальне правопорушення вчинено із застосуванням насильства не визначати розмір застави.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив запобіжний захід у вигляді тримання під вартою при наявності продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК, а тому законних підстав для скасування ухвали і прийняття нової, відповідно до викладених в апеляційній скарзі доводів захисника, апеляційний суд не вбачає.
Судом першої інстанції розглянуто питання про застосування до обвинуваченого будь-якого альтернативного запобіжного заходу і апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду, що на даний час достатнім та необхідним є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Посилання захисника про позитивні характеристики обвинуваченого та міцні соціальні зв'язки останнього були предметом оцінки судом першої інстанції, враховані ним та враховуються апеляційним судом, проте вони самі по собі не спростовують і не зменшують ризики, які стали підставою для застосування та продовження відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Переглядаючи матеріали контрольного провадження, суд апеляційної інстанції враховує строк судового розгляду та строк перебування обвинуваченого під вартою, при цьому зазначає наступне.
За змістом ст. 28 КПК під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є, зокрема складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо, поведінка учасників кримінального провадження тощо
Апеляційний суд враховує і положення ст. 28 КПК та зважає на тривалість досудового розслідування та судового розгляду, які, на переконання колегії суддів, не є надмірними, з огляду на складність кримінального провадження, обсяг обвинувачення та великою кількістю доказів, які належить дослідити суду та для чого об'єктивно потрібен час.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Отже, для запобігання встановленим вище ризикам, забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та забезпечення проведення судового розгляду у розумні строки, суд апеляційний інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції про задоволення клопотання прокурора та продовження строку тримання ОСОБА_7 під вартою є законним, обґрунтованим та належним чином мотивованим.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на... ухвали суду... про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
За результатами апеляційного провадження, в межах доводів апеляційних скарг захисників та в межах повноважень суду апеляційної інстанції на даній стадії кримінального провадження, колегія суддів апеляційного суду не встановила підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга захисника підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду без змін.
Керуючись статтями 199, 331, 405, 407, 419, 422-1 КПК, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 лютого 2024 року про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 187 Кримінального кодексу України, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4