Провадження № 11-кп/803/1336/25 Справа № 642/2079/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
27 лютого 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2025 року у кримінальному провадженні № 62022170020001211 від 18 лютого 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новомиколаївка Шевченківського району Харківської області
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2025 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 15 квітня 2025 року.
Мотивуючи ухвалене рішення, суд зазначив, що прокурор обґрунтував наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховувались при застосуванні та продовженні ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Колегія суддів вважає, що вказані ризики продовжують існувати, оскільки стороною захисту не надано жодних доказів на спростування твердження прокурора про їх існування.
При вирішенні питання про доведеність ризиків, суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, з огляду на тяжкість можливого покарання у виді позбавлення волі на строк від 15 років або довічного позбавлення волі, з конфіскацію майна, з метою подальшого виконання можливого винесеного відносно нього обвинувального вироку за вчинення вищевказаного злочину вбачається ризик того, що він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності оскільки ОСОБА_7 перебував на тимчасово окупованій території, не має нерухомого майна, офіційного місця роботи та доходу, а тому не має стійких соціальних зв'язків.
В підтвердження наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_7 на час вчинення злочину обіймав посаду начальника сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності № 1 Куп'янського РВП ГУНП в Харківській області та мав певний авторитет серед підлеглих, знайомий з усіма свідками по провадженню, тому ОСОБА_7 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, своїх колег, здійснити вплив на свідків, можуть погрожувати їм, щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді з метою уникнути покарання за вчинений злочин.
Обґрунтовуючи наявність ризиків, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд першої інстанції зазначив, що про наявність цього ризику свідчить те, що ОСОБА_7 перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, може умисно симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до закінчення судового розгляду. Зокрема, достовірність перевірки підстав неявки до органу досудового розслідування або суду вимагатимуть від сторони обвинувачення певного часу, що в свою чергу призведе до необґрунтованого затягування судового розгляду. В той же час останній перебуваючи на волі не буде позбавлений можливості з використанням мобільних телефонів тощо попередити інших осіб, в тому числі військових РФ, на вимогу яких останній агітував інших поліцейських до співпраці з окупантами, або передавати їм будь - яку інформацію, що може нашкодити суверенітетові і державній цілісності України.
Крім того, судом оцінено в сукупності інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме те, що ОСОБА_7 не одружений, неповнолітніх дітей та осіб похилого віку на утриманні не має, ніде не працює, тому офіційні джерела доходів в нього відсутні; підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, віднесеного законом до категорії тяжких, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою поряд з із запобіжним заходом у вигляді тримання під вартою визначити альтернативну мір запобіжного заходу у вигляді застави у сумі 214 720 грн та покласти обов'язки відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК. Зазначає, що ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, має постійне місце проживання, негативних характеристик не має. Вважає, визначення застави буде відповідати вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини.
Сторони про час і дату судового засідання повідомлені належним чином, проте до суду не з'явились, що відповідно до ч. 4 ст. 405, ч. 4 ст. 422-1 КПК не перешкоджає проведенню апеляційного провадження без їх участі.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як встановлено апеляційним судом у судовому засіданні та що знайшло своє підтвердження і у відповідних матеріалах контрольного провадження, в провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває на розгляді кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, а саме у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану та стосовно якого в порядку ст. 331 КПК України було розглянуто клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою.
Вирішуючи питання про продовження строку застосування запобіжного заходу суд першої інстанції дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість подальшого тримання ОСОБА_7 під вартою, та дійшов висновку про існування тих обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали. Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились і виправдовують тримання обвинуваченої під вартою.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції належним чином перевірив доводи прокурора про доцільність продовження тримання під вартою обвинуваченого та доводи захисту щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який, належно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення цього питання.
Так, суд першої інстанції, відповідно до ст. 178 КПК України, врахував наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що останній може переховуватися від суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_7 перебував на тимчасово окупованій території, не має нерухомого майна, офіційного місця роботи та доходу, а тому не має стійких соціальних зв'язків, і відтак отримає умови, за яких зможе переховуватися від явки до суду в інших областях України, і на тимчасово окупованих територіях, враховуючи, що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для обвинуваченого у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання. Вказані обставини створюють передумови уникнути обвинуваченому від кримінальної відповідальності переховуватися від суду.
Ризик незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що ОСОБА_7 на час вчинення злочину обіймав посаду начальника сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності № 1 Куп'янського РВП ГУНП в Харківській області та мав певний авторитет серед підлеглих, знайомий з усіма свідками по провадженню, тому ОСОБА_7 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, своїх колег, здійснити вплив на свідків, можуть погрожувати їм, щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді з метою уникнути покарання за вчинений злочин.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив запобіжний захід у вигляді тримання під вартою при наявності продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК, а тому законних підстав для скасування ухвали і прийняття нової, відповідно до викладених в апеляційній скарзі доводів захисника, апеляційний суд не вбачає.
Судом першої інстанції розглянуто питання про застосування до обвинуваченого будь-якого альтернативного запобіжного заходу і апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду, що на даний час достатнім та необхідним є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Крім того, на час військового стану законодавець встановив заборону застосувати інший запобіжний захід, окрім як тримання під вартою до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 КК та надав дискреційні повноваження не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо цих злочинів (ч. 6 ст. 176, ч. 4 ст. 183 КПК).
Переглядаючи матеріали контрольного провадження, суд апеляційної інстанції враховує строк судового розгляду та строк перебування обвинуваченого під вартою, при цьому зазначає наступне.
За змістом ст. 28 КПК під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є, зокрема складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо, поведінка учасників кримінального провадження тощо
Апеляційний суд враховує і положення ст. 28 КПК та зважає на тривалість досудового розслідування та судового розгляду, які, на переконання колегії суддів, не є надмірними, з огляду на складність кримінального провадження, обсяг обвинувачення та великою кількістю доказів, які належить дослідити суду та для чого об'єктивно потрібен час.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Отже, для запобігання встановленим вище ризикам, забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та забезпечення проведення судового розгляду у розумні строки, суд апеляційний інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції про задоволення клопотання прокурора та продовження строку тримання ОСОБА_7 під вартою є законним, обґрунтованим та належним чином мотивованим.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на... ухвали суду... про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
За результатами апеляційного провадження, в межах доводів апеляційних скарг захисників та в межах повноважень суду апеляційної інстанції на даній стадії кримінального провадження, колегія суддів апеляційного суду не встановила підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга захисника підлягають залишенню без задоволення, а ухвала суду без змін.
Керуючись статтями 199, 331, 405, 407, 419, 422-1 КПК, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4