Провадження № 11-кп/803/1256/25 Справа № 188/3038/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
24 лютого 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 на ухвалу Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2025 року у кримінальному провадженні №1202404138000000400 від 19.09.2024 року про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України,який сталих міцних зв'язків та утриманців не має, зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1 раніше судимого:
- 02.06.2023 року Павлоградським міжрайонним судом Дніпропетровської області за п.2 ч.2 ст. 115 КК України до 15 років позбавлення волі, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України звільнений 03.07.2024 року по відбуттю покарання,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 125 КК України,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_7
в режимі відеоконференції:
прокурора ОСОБА_8
захисника ОСОБА_5
За ухвалою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2025 року продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 до 11 квітня 2025 року, без визначення застави.
Судом першої інстанції встановлено, що продовжують існувати ризики, які були встановлені раніше, зокрема переховування від суду, незаконного впливу на свідків та потерпілого та продовження протиправної діяльності. Наведені ризики є триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який. З урахуванням положень ст. 183 КПК України, з огляду на вчинення обвинуваченим злочину з застосуванням насильства до потерпілого, судом не визначено альтернативної застави. Судом враховано, тяжкість інкримінованого злочину, а також дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий за вчинення особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи, легального доходу та міцних соціальних зв'язків не має.
В апеляції:
- захисник просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, з покладанням на ОСОБА_6 відповідних обов'язків.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги зазначає про недоведеність заявлених ризиків та безпідставне застосування виняткового запобіжного заходу з огляду на правові позиції ЄСПЛ. Звертає увагу, що за період попереднього ув'язнення ОСОБА_6 зробив для себе належні висновки та перебуваючи на свободі буде дотримуватись належної процесуальної поведінки.
Вислухавши захисника, який підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні, з викладених в ній підстав, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив оскаржувану ухвалу суду залишити без змін, обговоривши та перевіривши надані матеріали та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Статтею 199 КПК України, передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 в достатній мірі досліджені обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та зроблений обґрунтований висновок про існування обставин, які виправдовують подальше перебування обвинуваченого під вартою.
Врахована наявність об'єктивних причин, які не дозволяють закінчити судовий розгляд з ухваленням вироку до спливу строку тримання обвинуваченого під вартою, а також існування ризиків переховування, а також вчинення іншого кримінального правопорушення і продовження злочинної діяльності.
Враховуючи характер та тяжкість покарання, що кореспондується з характером суспільного інтересу, дані про обвинуваченого, інші обставинами у їх сукупності, колегія суддів вважає, що існують підстави вважати, що продовжують існувати вказані вище ризики.
Крім того встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, який вчинено з застосуванням насильства до потерпілого, зважається на те, що останній нещодавно звільнився по відбуттю покарання за особливо тяжкий злочин про життя та здоров'я особи, внаслідок якого настала смерть потерплого, однак через невеликий проміжок часу вчинив аналогічний злочин, застосовуючи насильство до своєї матері, що свідчить про те, що обвинувачений є особою схильною до протиправної поведінки та належних висновків для себе не зробив.
Конституція України найвищою соціальною цінністю визнає людину, її життя та здоров'я. Положеннями статей 3 та 27 Конституції України встановлено, що кожен має право захищати своє життя та здоров'я, життя та здоров'я інших людей від протиправних посягань.
А тому, з огляду на фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_6 злочину, який на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин в ході словесного конфлікту, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння наніс своїй матері - ОСОБА_9 тяжкі тілесні ушкодження, беручи до уваги, що обвинувачений вчиняв вже аналогічні протиправні дії, які призвели до смерті людини та з огляду на суспільний інтерес вчиненого злочину, з метою запобігання ризику в подальшого вчинення таких дій, попереднє ув'язнення ОСОБА_6 є виправданим.
Крім того, ОСОБА_6 легального джерела доходу, міцних соціальних зв'язків та утриманців не має, що свідчить про відсутність соціально-стримуючих факторів у попередженні заявлених ризиків.
Як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування, апеляційний суд враховує введення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Окрім того, судовий розгляд кримінального провадження триває, усі свідки та потерпіла по справі не допитані, що може спонукати обвинуваченого до спроб уникнення від покарання шляхом переховування від суду.
Згідно вимог п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Враховуючи, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину із застосуванням насильства, та є особою раніше судимою за вчинення аналогічного злочину, колегія суддів погоджується з висновком суду про неможливість визначення застави за таких обставин.
Посилання захисника щодо недоцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, через те, що ОСОБА_6 буде дотримуватись належної процесуальної поведінки не є слушними, оскільки ґрунтуються лише на особистих припущення адвоката.
Крім того, перебуваючи на свободі обвинувачений може вчиняти незаконної дії з метою впливу на свідків та потерпілу, яка є його матір'ю та надає викривальні покази, а тому з огляду на характер вчиненого злочину та особу обвинуваченого існує висока ймовірність, що останній може вдатися до таких дій, з метою примушування надання показів на його користь.
Отже, за наведеного при вказаних вище обставинах, можливість усунення встановлених ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання ОСОБА_6 під вартою на даній стадії розгляду є неможливим.
З огляду разом на викладене, підстав для скасування оскаржуваної ухвали з мотивів викладених в апеляційній скарзі не вбачається, а тому апеляційну скаргу захисника, слід залишити без задоволення, а ухвалу суду, - без змін.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2025 року у кримінальному провадженні №1202404138000000400 від 19.09.2024 року про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 125 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4