Провадження № 11-кп/803/1014/25 Справа № 182/2132/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
27 лютого 2025 року м.Кривий Ріг
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю
прокурора ОСОБА_6 ,
представника потерпілої адвоката ОСОБА_7 ,
потерпілої ОСОБА_8 ,
захисника адвоката ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Кривому Розі в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12022041340001264 від 28.11.2022 року за апеляційними скаргами першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_11 , захисника адвоката ОСОБА_9 , діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , на вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2024 року, яким
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - м. Нікополь, Дніпропетровської області, громадянина України, пенсіонера, є особою з інвалідністю ІІ групи, із середньою освітою, одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п'ятдесят одна тис.) грн. з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Цивільний позов ОСОБА_8 задоволено частково. Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового Бюро України на користь ОСОБА_8 у відшкодування понесених витрат на лікування 2 683 (дві тис. шістсот вісімдесят три) грн. 90 коп. Стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_8 46 041,85 (сорок шість тис. сорок одна) грн. 85 коп. спричиненого матеріального збитку; 5 300,00 (п'ять тис. триста) грн. 00 коп. витрат із залучення судового експерта; 70 000 (сімдесят тис.) грн. 00 коп. спричиненої моральної шкоди, а всього 121 341 (сто двадцять одну тис. триста сорок одну) грн. 85 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про речові докази та арешт майна.
вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2024 ОСОБА_12 визнано винним в тому, що він 03.11.2022 приблизно о 12.40 год., керуючи технічно справним автомобілем марки MitsubishiSpaceWagon, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у світлу пору доби з необмеженою видимістю та оглядовістю проїжджої частини, рухався у лівій смузі руху по вул. Електрометалургів у напрямку вул. Першотравнева в м. Нікополі Дніпропетровської області зі швидкістю близько 45 км/год.
Під час керування транспортним засобом - автомобілем марки MitsubishiSpaceWagon, реєстраційний номер НОМЕР_1 , водій ОСОБА_10 , не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров'я громадян, в районі перехрестя де організовано рух по колу з вул. Першотравнева у м. Нікополі Дніпропетровської області, будучи неуважним до дорожньої обстановки, її змінам, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, не маючи будь-яких перешкод технічного характеру, маючи об'єктивну можливість виявити автомобіль марки ВАЗ 21061, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_8 , що рухалась попереду нього в одній смузі руху у попутному напрямку зі швидкістю 10 км/год., допустив зіткнення передньою частиною свого автомобіля з задньою частиною кузова автомобіля ВАЗ 21061, реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок чого відбулось перекидання даного транспортного засобу.
Своїми діями водій ОСОБА_10 грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 12.3 Правил дорожнього руху, якими передбачено:
- п. 1.3 учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими;
- п. 1.5 дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
- п. 12.3 у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/104- 22/40165-ІТ від 16.02.2023, невиконання вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_10 знаходиться в причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної події.
Внаслідок зіткнення ОСОБА_8 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудного відділу хребта, закритих компресійних переломів тіл І, II, III, IV грудних хребців, закритого перелому остистого відростку III грудного хребця, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 676 від 30.11.2022 відноситься до категорії середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, за ознакою тривалого розладу здоров'я більше 21 доби (згідно п. 2.2.2 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень).
Виявлені тілесні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів або їх частин, або ударі о такі предмети, можливо об виступаючі частини в середині салону автомобіля, в умовах дорожньо-транспортної пригоди.
Своїми діями, які виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження, ОСОБА_10 вчинив кримінальне правопорушення злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України.
На зазначене рішення суду захисником адвокатом ОСОБА_9 , діючим в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 та першим заступником керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_13 , подано апеляційні скарги.
В своїй апеляційній скарзі перший заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_14 просить вирок суду скасувати та направити кримінальне провадження на новий судовий розгляд в суді першої інстанції. На обґрунтування своїх вимог вказує, що оскаржуваний вирок суду виготовлений наспіх, непослідовно, неохайно, а тому може викликати сумніви в його законності, обґрунтованості та справедливості. Вказує, що вирок повинен бути написаний в офіційно-діловою мовою, юридично грамотно, з коротким та точним описом обставин, результатів дослідження доказів та висновком суду, однак вказаних вимог місцевий суд не дотримався.
Звертає увагу, що обвинувачений у судовому засіданні визнав себе винним, однак зазначив, що потерпіла при наведених обставинах не могла отримати вказані тілесні ушкодження, оскільки після настання ДТП вона вийшла з автомобіля та зазначила, що ушкоджень не має. Отже, обвинувачений не визнав інкриміновані йому обставини кримінального правопорушення, щодо отриманих ушкоджень потерпілою внаслідок настання ДТП, а тому такі обставини підлягають доказуванню, відповідно до вимог ст. 91 КПК України.
Наголошує, що місцевий суд в порушення вимог п.2 ч.3 ст.374 КПК України, в мотивувальній частині вироку не навів докази на підтвердження встановлених обставин кримінального правопорушення, при цьому вирок містить лише посилання на досліджені докази щодо цивільного позову потерпілої ОСОБА_8 .
В своїй апеляційній скарзі захисник адвокат ОСОБА_9 , діючий в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 ,просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання шляхом застосування положень ст. 69 КК України та призначити покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої санкції ч.1 ст.286 КК України та не застосовувати до ОСОБА_10 додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом. Відмовити в задоволені цивільного позову в повному обсязі.
На обґрунтування своїх вимог вказує, що органом досудового розслідування зібраний та долучений ряд доказів, однак при прийнятті рішення місцевим судом прийнято до уваги виключно показання обвинуваченого ОСОБА_10 , який не заперечив участь у ДТП, що суперечить положенням ст.62 Конституції України, оскільки вина особи повинна бути доведена належними та допустимими доказами. Проте, місцевим судом не надано оцінку доказам, а вирок суду базується виключно на визнання ОСОБА_10 своєї провини.
Зауважує, що під час призначення міри покарання ОСОБА_10 , місцевий суд не звернув увагу на докази, які наявні в матеріалах кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, а саме те, що обвинувачений раніше не притягався до кримінальної відповідальності, не має негативної характеристики за місцем свого проживання, має єдине джерело доходу у виді пенсії, є інвалідом 2 групи. Звертає увагу, що ОСОБА_10 мешкає в населеному пункті, який знаходиться в переліку територій активних бойових дій, а тому позбавлення його права керування транспортним засобом, може стати перепоною до евакуації, у разі виникнення такої необхідності. Наголошує, що в даному кримінальному провадженні, враховуючи особу ОСОБА_10 , існують всі підстави для застосування до останнього положень ст. 69 КК України.
Зауважує, що місцевий суд при вирішенні цивільного позову прийняв до уваги висновки експерта №926 та №926-1, які є неналежними доказами, оскільки не містять в собі відомостей про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Вказує, що висновок експерта складений з порушенням норм діючого законодавства, що унеможливлює встановити розмір заподіяної шкоди, а тому посилання на те, що майно є фактично знищеним та ОСОБА_10 має відшкодувати його ринкову вартість не відповідає принципу законності та верховенству права. В той же час, зниження місцевим судом збитків на розмір вартості залишків колісного транспортного засобу є звуженням права ОСОБА_10 на отримання залишку транспортного засобу ВАЗ 21-61 у свою власність.
Зазначає, що при вирішенні питання про розмір моральної шкоди, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності, розмір шкоди повинен бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи та не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Так, ОСОБА_10 має єдине джерело доходу у виді пенсії, є інвалідом 2 групи, а тому покладення відповідальності у виді відшкодування 70 000 гривень є надмірним тягарем для ОСОБА_10 .
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора ОСОБА_6 , яка заперечувала проти задоволення апеляційних скарг сторони захисту та наполягала на скасуванні вироку суду та направленні на новий судовий розгляд з підстав порушення норм процесуального права, захисника адвоката ОСОБА_9 , діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , який підтримав доводи своєї апеляційної скарги, а апеляційну скаргу прокурора залишив на розсуд суду, обвинуваченого ОСОБА_10 , який підтримав позицію свого захисника, перевіривши доводи апеляційних скарг та дослідивши наявні матеріали кримінального провадження, суд апеляційної інстанції дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод визначено право на справедливий суд.
За змістом ст.7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, серед яких - змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів,і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань, речей і документів.
При цьому, ч.6 ст.22 КПК України передбачено, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які розглянуті в судовому засіданні, і оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, зокрема положеннями ст.91 та ст.94 КПК України. Із цього слідує, що суд при розгляді справи повинен дослідити докази як ті, що викривають, так і ті, що ставлять під сумнів винуватість обвинуваченого, проаналізувати їх та дати їм оцінку.
Колегією суддів встановлено, що обвинувачений ОСОБА_10 фактично визнав свою провину частково, заперечуючи фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, щодо можливості настання тілесних ушкоджень у потерпілої ОСОБА_8 , викладених в експертних висновках при обставинах ДТП, крім того зауважив, що після зіткнення ОСОБА_8 зазначила, що ушкоджень не має.
Разом з цим, як вбачається з мотивувальної частини вироку, місцевий суд допитав обвинуваченого, який фактично не визнав в повному обсязі своєї провини, вислухав пояснення потерпілої ОСОБА_8 та її представника, дослідив письмові докази лише стосовно цивільного позову, прийняв рішення про наявність вини в діях ОСОБА_10 , при цьому, в порушення вимог ст. 94 КПК України, не дослідив жодного доказу на підтвердження вини ОСОБА_10 , чим порушені необхідні умови для реалізації процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків, вимоги щодо всебічного, повного та неупередженого дослідження обставин провадження, що не узгоджується з положеннями ст.22 КПК України та ст.6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод про забезпечення справедливого судового розгляду.
Таким чином, ухвалюючи обвинувальний вирок у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_10 , суд першої інстанції залишив поза увагою і правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 19.12.2018 у справі № 127/4546/16-к, в якому Верховний Суд зазначив, що безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним всіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису і відеозапису тощо.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» наведені висновки Верховного Суду щодо застосування норм права є обов'язкові для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з'ясування обставин кримінального провадження та його об'єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх, здійснити оцінку за критеріями, визначеними у ст. 94 КПК України, і сформувати повне та об'єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального правопорушення.
Виходячи із змісту судового рішення суд обмежився лише висновком, про наявність в діях ОСОБА_10 складу інкримінованого кримінального правопорушення, при цьому не дослідивши жодного доказу сторони обвинувачення, не провівши їх ґрунтовного аналізу, не врахувавши важливих обставин у кримінальному провадженні, щодо оспорювання ОСОБА_10 обставин кримінального правопорушення про наявність у потерпілої ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, їх ступінь тяжкості та причинно-наслідкового зв'язку їх настання із дорожньо-транспортною пригодою за його участі.
На переконання колегії суддів висновки є передчасними у зв'язку з неповнотою судового розгляду та неврахуванням всіх належних доказів та їх належної оцінки у сукупності.
Недотримання засади безпосередності призводить до порушення інших засад кримінального провадження: змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п. п. 10, 13, 15 ст. 7 КПК України), а тому засада безпосередності виступає необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду.
Враховуючи, що в даному випадку, обвинувачений ОСОБА_10 заперечив деякі фактичні обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення та судом першої інстанції зроблений висновок про його винуватість без безпосереднього дослідження доказів, що позбавило можливості правильно і повно визначити предмет доказування, повно з'ясувати всі обставини, які мають істотне значення по справі, що могло вплинути на правильність застосування кримінального закону та визначення міри покарання.
З огляду на викладене, колегія суддів вбачає наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону . Ці порушення вимог кримінального процесуального закону, згідно ч.1 ст.412 КПК України, є істотними, оскільки перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення і відповідно до п.3 ч.1 ст.409 КПК , є підставами для скасування вироку.
Відповідно ч. 3 ст. 404 КПК України, за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
З огляду на вказані обставини колегія суддів, позбавлена можливості досліджувати і давати оцінку тим доказам і обставинам, які не були предметом дослідження під час судового розгляду в суді першої інстанції, тому вирок підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду.
Разом з цим, порушення судом першої інстанції вищенаведених вимог, щодо не дослідження доказів, що підлягають дослідженню, не відноситься до передбаченого в ч.1 ст.415 КПК України переліку підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Проте, відповідно до вимог ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 КПК України.
Колегія суддів вважає, що такими загальними засадами кримінального провадження у даному випадку є передбачені п.п.15,16 ч.1 ст.7 КПК України змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також безпосередність дослідження показань, речей і документів.
З метою забезпечення саме цих загальних засад кримінального провадження, колегія суддів вважає за необхідне призначити новий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_10 в суді першої інстанції.
При цьому, призначаючи новий розгляд в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність чи недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність.
А тому, при новому розгляді суду першої інстанції належить усунути наведені вище порушення, з дотриманням встановленого законом порядку повно та всебічно перевірити обставини кримінального провадження, дослідити надані стороною обвинувачення докази з урахуванням показань ОСОБА_10 та потерпілої ОСОБА_8 , надати належну оцінку доказам та вирішити питання щодо цивільного позову з урахуванням доводів, наведених в апеляційній скарзі захисника.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 412, 414, 415, 418, 419, КПК України, колегія суддів, -
апеляційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_11 , - задовольнити.
Апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_9 , діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , - залишити без задоволення.
Вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2024 року, щодо ОСОБА_10 , у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України - скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді