Провадження № 11-кп/803/247/25 Справа № 335/8844/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції -
25 лютого 2025 року м. Дніпро
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з секретарями ОСОБА_5 , ОСОБА_6
за участю прокурора ОСОБА_7
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі, у режимі відеоконференції, матеріалі кримінального провадження № 12022082060001442 щодо ОСОБА_11 ,, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_14 , ОСОБА_10 (із доповненнями), ОСОБА_8 обвинувачених ОСОБА_11 ,, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , поданими на вирок Орджонікідзевського райсуду м. Запоріжжя від 19 січня 2024 року яким
ОСОБА_11 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця АР Крим, м. Красноперекопськ, українця, громадянина України, освіта неповна середня, не одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає у АДРЕСА_2 , раніше судимого, останній раз:
- 24.12.2021 Заводським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, до позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном на 1 рік,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Заводського районного суд м.Запоріжжя від 24.12.2021 року до покарання, призначеного за цим вироком, остаточнопризначено ОСОБА_11 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 років 1 місяць.
Запобіжний захід ОСОБА_11 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишений без змін
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_11 у строк призначеного покарання термін його попереднього ув'язнення за період з 11 листопада 2022 року по день набрання вироком законної сили включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Запоріжжя, українця, громадянина України, мешкає у АДРЕСА_3 раніше судимого:
- 07.09.2009 Джанкойським міськрайонним судом АР Крим за ч.2 ст.121, ч.4 ст.187, ч.2 ст.194, ч.1 ст.263, ст.70 КК України, до позбавлення волі строком на 11 років; звільнений 17.02.2017 з Біленьківської ВК Запорізької області умовно достроково на підставі ухвали Заводського районного суду Запорізької області від 09.02.2017 з невідбутим строком 2 роки 7 місяців 21 день;
- 09.12.2021 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя, за ч.2 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном на 2 роки,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, із призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 09.12.2021 року до покарання, призначеного за цим вирокомпризначено ОСОБА_12 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 років 1 місяць
Запобіжний захід ОСОБА_12 до набрання вироком законної сили залишено без змін - у вигляді тримання під вартою.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_12 у строк призначеного покарання, строк його попереднього ув'язнення за період з 11 листопада 2022 року по день набрання вироком законної сили включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Юльївка, Запорізького району Запорізької області, громадянина України, мешкає у АДРЕСА_4 , раніше судимого:
-24.01.2023 Орджонікідзевським районним судом м.Запоріжжя за ч.1 ст.309 КК України, до арешту строком на 2 місяці,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, із призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя 24.01.2023 року, більш суворим, призначеного цим вироком, остаточно призначено ОСОБА_13
покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців
Запобіжний захід ОСОБА_13 до набрання вироком законної сили залишений у вигляді тримання під вартою.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_13 у строк призначеного покарання термін його попереднього ув'язнення за період з 11 листопада 2022 року по день набрання вироком законної сили включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Доля речових доказів вирішена в порядку ст.100 КПК України.
Вироком суду встановлено, що 11 листопада 2022 року, приблизно о 12 годині 05 хвилин, ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , перебуваючи на ділянці місцевості, на відстані близько 300 метрів від готелю «Reikartz», розташованого за адресою: м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 19, побачивши потерпілого ОСОБА_15 , який в цей час перебував за вказаною адресою по особистим справам, підійшли до нього, представившись співробітниками територіальної оборони, з метою виявлення заборонених предметів.
Далі, ОСОБА_13 наніс удар рукою в область обличчя потерпілому ОСОБА_15 внаслідок чого останній впав на коліна, закриваючи голову руками. Після чого, ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою між собою, під час раптово виниклого умислу на відкрите викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, та з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та розуміючи настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи в умовах воєнного стану, введеного на території України згідно Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 та продовжений згідно Указу Президента №573/2022 від 12.08.2022, почали обшукувати особистий одяг та сумку ОСОБА_15 , з якої в подальшому відкрито заволоділи майном останнього, а саме: мобільним телефоном марки «LG» модель «G3 Stylus» в корпусі чорного кольору, вартість якого згідно висновку експерта №957-22 від 01.12.2022 становить 995 грн. 67 копійок, музичною колонкою «JBL» з наліпкою «Монобанк», яка не становить матеріальної цінності для потерпілого та визначити вартість якої, згідно висновку експерта №956-22 від 01.12.2022 не представилось можливим та грошовими коштами в розмірі 300 гривень.
Після цього ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , зникли з місця скоєння кримінального правопорушення, розпорядившись в подальшому викраденим майном на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_15 матеріальної шкоди на загальну суму 1295 гривень 67 копійок.
У поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_16 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_13 , просить вирок Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 19 січня 2024 року скасувати, а кримінальне провадження направити на новий розгляд до суду 1 інстанції, з наступних підстав: невідповідність висновків суду обставинам справи; істотне порушення норм процесуального права, яке зробило кримінальне провадження відносно ОСОБА_13 в цілому несправедливим; неправильно застосовано закон про кримінальну відповідальність.
Зокрема, захисник ОСОБА_16 вважає, що суд 1 інстанції дійшов висновку про винуватість ОСОБА_13 насамперед на підставі пояснень потерпілого ОСОБА_15 , на які суд повинен був поставитись більш ніж критично, оскільки він постійно плутався в поясненнях, відмовився відповідати на більш ніж доцільні та важливі стороною захисту питання. Оцінюючи пояснення ОСОБА_15 , суд зазначив, що «репутація цієї особи не дискредитована, довіра до його показань не підірвана, мотивів можливості нечесності як приводу для обмовлення обвинувачених захистом не доведено». Проте, потерпілий ОСОБА_15 , неодноразово піддавався адміністративним стягненням за управляння автомобілем в стані наркотичного сп'яніння. Окрім того, вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 лютого 2023 року ОСОБА_15 засуджено за ч.1 ст.309 КК України за зберігання амфетаміну. Як вбачається з пояснень ОСОБА_13 , що між ним і потерпілим мав місце конфлікт, спричинений діяльністю потерпілого, який визнав, що є «закладчиком» наркотиків. Пояснення ОСОБА_13 є логічними та послідовними, аналогічні пояснення надали ОСОБА_11 та ОСОБА_17 , між якими не вбачається будь-яких істотних протиріч.
Крім того, захисник ОСОБА_18 зазначає, що:
- згідно обвинувального акту подія злочину відбулась 11 листопада 2022 року о 12 год.05 хв., відомості до ЄРДР внесено того ж дня о 15 год.59 хв. Проте, ОСОБА_13 повідомлено про підозру того ж самого дня об 11 год.05 хв., тобто за годину до вчинення ним злочину. В матеріалах справи немає витягу з ЄРДР станом на 11 листопада 2022 року, що дозволило б перевірити, про який злочин було внесені відомості. Замість цього долучено нову роздруківку , яка відредагована у грудні 2022 року. Тобто, в матеріалах справи відсутній документ, який би підтверджував існування процесуальних підстав для здійснення всіх без винятку слідчих дій;
- протокол слідчого експерименту від 10 грудня 2022 року не має доказового значення з огляду на зміст ч.4 ст.95 КПК України (Постанова об'єднаної палати ВС/ККС від 14 вересня 2020 року у справі №740/3597/17), оскільки, як вбачається зі стенограми, що проведення слідчого експерименту у формі, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставини події, проведення дослідів чи випробувань, а посвідчує виключно проголошення особою певних свідчень з метою їх процесуального закріплення, належить розцінювати як допит.
Було порушено право на захист, оскільки 23 грудня 2023 рок у процесуальних діях за участю ОСОБА_13 приймала участь адвокат ОСОБА_19 , але в матеріалах справи відсутні документи, які б обґрунтовано підтверджували її участь в цьому кримінальному провадженні.
Окрім того, захисник ОСОБА_16 вважає за необхідне викликати і допитати в суді апеляційної інстанції потерпілого ОСОБА_15 , оскільки в апеляційній скарзі порушуються питання про надання поясненням потерпілого і свідків іншої оцінки, ніж та яку надав суд 1 інстанції.
В доповненнях до апеляційної скарги, захисник ОСОБА_16 додатково зауважує, що на стадії досудового розслідування було грубо порушено право ОСОБА_13 на захист на важливій стадії кримінального провадження, а саме захист ОСОБА_13 на стадії досудового розслідування здійснювався адвокатом ОСОБА_8 , який з 19 грудня 2022 року по 10 січня 2023 року перебував у щорічній відпустці, про що письмове попередив слідчого. Проте, 20 грудня 2022 року слідчим винесено постанову про доручення призначити іншого адвоката-для проведення невідкладної слідчої дії (вручення зміненого повідомлення про підозру). Так, відповідно до ч1 ст.53 КПК слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд залучають захисника для проведення окремої
процесуальної дії в порядку, передбаченому статтею 49 цього Кодексу, виключно у невідкладних випадках, коли є потреба у проведенні невідкладної процесуальної дії за участю захисника, а завчасно повідомлений захисник не може прибути для участі у проведенні процесуальної дії чи забезпечити участь іншого захисника або якщо підозрюваний, обвинувачений виявив бажання, але ще не встиг залучити захисника або прибуття обраного захисника неможливе. Однак, вручення зміненого повідомлення про підозру не є невідкладною процесуальною дією, оскільки первісне повідомлення про підозру ОСОБА_13 було вручено 12 листопада 2022 року і станом на 20 грудня 2022 року строк досудового розслідування не добігав кінця. Не було з'ясовано позицію підозрюваного щодо залучення іншого захисника. Окрім того, фактичне не відкриття матеріалів кримінального провадження робить таке провадження в цілому несправедливим, а всі зібрані в ньому докази-недопустимими.
У апеляційній скарзі з уточненням захисниця ОСОБА_9 , яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_12 , просить вирок Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 19 січня 2024 року скасувати та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_12 .
Зокрема, захисниця ОСОБА_9 вважає, що судом 1 інстанції невірно кваліфіковані дії ОСОБА_12 з наступних підстав:
- за показами потерпілого ОСОБА_15 , він не пам'ятає, хто саме із з трьох обвинувачених наніс йому удар в обличчя, а хто заволодів мобільним телефоном марки «LG» модель «G3 Stylus», музичною колонкою «JBL» з наліпкою «Монобанк»та грошовими коштами в розмірі 300 грн., ставлячи під сумнів обставини викладені в обвинувальному акті;
- тільки після допиту обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , було з'ясовано істину картину відтворення події, яка мала місце 11 листопада 2022 року;
-в порушення норм матеріального права, нехтуючи нормами кримінального законодавства суд ухвалив рішення, на підставі неналежних та недопустимих доказів, обґрунтовуючи сумнівними доказами сторони обвинувачення, не взявши до уваги покази обвинувачених, котрі повністю відтворюють події 11 листопада 2022 року та зазначають вину в скоєнні злочину за ч.4 ст.186 КК України тільки ОСОБА_13 , котрий заволодів мобільним телефоном «LG» модель «G3 Stylus», чорного кольору та через деякий час розпорядився їм на власний розсуд, а саме передав в користування ОСОБА_12 .
У апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 , наводячи прохання про скасування вироку суду першої інстанції щодо його підзахисного ОСОБА_11 , зауважує про відсутність доведеності у вироку суду обставини попередньої змови між усіма обвинуваченими, спрямованої саме на відкрите заволодіння майном потерпілого ОСОБА_15 ; відсутність доведеності застосування з боку ОСОБА_22 фізичного насильства щодо потерпілого ( як про це стверджував сам ОСОБА_15 ); протиріччя у поясненнях потерпілого, наданих ним під час судового розгляду справи і відсутність у ОСОБА_15 будь-яких зафіксованих тілесних ушкоджень.
У поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_12 просить вирок Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 19 січня 2024 року скасувати та призначити справу до нового розгляду у суді першої інстанції.
Свої вимоги обвинувачений ОСОБА_12 обґрунтовує наступним, вирок Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 19 січня 2024 року, яким його було засуджено за ч.4 ст.186 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 років 1 місяць позбавлення волі, був прийнятий всупереч вимогам КПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, пояснення обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 судом були взяті, як доказ доведеності винуватості останніх, що фактично призвело до самообвинувачення. Окрім цього, посилання суду на покази потерпілого, що є стороною обвинувачення, який є зацікавленою особою у результатах кримінального провадження, як на доказ є неприпустимим.
Також, обвинувачений ОСОБА_12 зазначив, що для підтвердження винуватості особи необхідно сукупність доказів у тому числі таких, які не виключають сумніву в правдивості та /або усувають вірогідність зацікавленості таких осіб. Крім того, в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували належність майна, а саме мобільного телефону марки «LG» модель «G3 Stylus», чорного кольору та колонки чорного кольору з червоним написом JBL, саме потерпілому, яке було вилучено у останнього, що свідчить про те, що судом не доведено в законному порядку, поза розумним сумнівом те, що обвинуваченими було скоєно злочин проти власності особи, за який можливо було б кваліфікувати дії обвинувачених за ч.4 ст.186 КК України.
У поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_11 з вироком Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 19 січня 2024 року не згоден. Вважає вирок суду необґрунтованим, а саме: все обвинувачення грунтувалось лише на показах потерпілого ОСОБА_15 , який протягом досудового та судового слідства змінював тричі свої покази, а прокурор змінював обвинувальний акт на стадії допиту потерпілого у суді.
Також, обвинувачений ОСОБА_11 зазначив, що він був позбавлений можливості задавати питання потерпілому, так як суддя ОСОБА_1 видалила його із зали суду, а на питання, його захисника, до потерпілого стосовно його дій, потерпілий відповідав, що нічого не пам'ятає.
У поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_13 просить вирок Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 19 січня 2024 року скасувати та направити кримінальне провадження до суду першої інстанції на новий розгляд.
Свої вимоги обвинувачений ОСОБА_13 обґрунтовує тим, що вирок суду є незаконним та несправедливим, оскільки, було порушено його право на захист, а саме його адвоката ОСОБА_8 було штучно відсторонено від участі у ознайомленні з матеріалами справи, тому він не міг вчасно отримати правову допомогу клопотання про проведення додаткових слідчих дій. Натомість йому надали державного адвоката, яка зі справою не знайомилась, з якою він не міг предметно і ґрунтовно спілкуватися з приводу обвинувачення. Жодної дії з захисту його прав державним адвокатом вчинено не було-навпаки власним підписом вона підтвердила, що 23 грудня 2023 року отримали обвинувальний акт, який був складений 27 грудня 2023 року.
Окрім того, обвинувачений ОСОБА_13 зауважив, що згідно обвинувального акту подія злочину відбулась 11 листопада 2022 року о 12 год.05 хв. Проте, йому повідомлено про підозру того ж самого числа об 11 год.05 хв., тобто за годину до вчинення злочину. Слідчий експеримент на який посилається суд у вироку -фактично не відбувався, а потерпілий ОСОБА_23 лише надиктовував раніше погодженні слідчим показання.
Також, обвинувачений ОСОБА_13 в апеляційній скарзі зазначив, що потерпілий не зміг відповісти ні на одне питання адвокатів, однак на питання прокурора
потерпілий надавав відповіді, що свідчить про його зацікавлену позицію обвинувачення.
Під час апеляційного розгляду:
-обвинувачені ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та їх захисники
підтримали подані апеляційні скарги, просили про скасування вироку суду та призначення нового судового розгляду за наведеними у скаргах обставинами щодо неповноти проведеного судового розгляду, невідповідності викладених у вироку суду висновків фактичним обставинам справи;
- прокурор ОСОБА_24 заперечувала проти задоволення викладених у скаргах доводів і просила залишити вирок суду без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши викладені у апеляційних скаргах доводи та співставивши із наявними у матеріалах кримінального провадження доказами, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Згідно із положеннями ч.3 ст.374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються, зокрема, у разі визнання особи винуватою: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Положеннями ч.1 ст.91 КК визначені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Серед іншого у кримінальному провадженні підлягають доказуванню винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК у разі визнання особи винуватою в мотивувальній частині вироку зазначаються, у тому числі, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що правильне відображення фактичних обставин кримінального правопорушення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків суду про доведеність винуватості особи, але й для реалізації права на захист. Адже фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правову норму, порушення якої інкриміновано обвинуваченій. Тому наведені у вироку фактичні дані в своїй сукупності мають давати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
Як свідчить зміст оскаржуваного вироку, за результатами чергового судового розгляду зміненого прокурором обвинувачення щодо усіх трьох обвинувачених, місцевий суд прийшов до висновку про наявність в їх діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України та визнав його винним за вказаною нормою кримінального закону.
Так, суд визнав встановленими обставини того, що 11 листопада 2022 року ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , перебуваючи на ділянці місцевості у м.Запоріжжя, по проспекту Маяковського,19, побачивши потерпілого ОСОБА_15 , підійшли до нього, представившись співробітниками тероборони, із метою виявлення у потерпілого заборонених предметів.
Після цього ОСОБА_13 вдарив у обличчя потерпілого ОСОБА_15 , той упав на коліна і після цього, усі троє, діючи за попередньою змовою між собою, унаслідок раптово виниклого корисливого умислу, спрямованого на заволодіння майном потерпілого, обшукали особистий одяг та речі ОСОБА_15 та відкрито заволоділи його майном - телефоном та музичною колонкою, спричинивши матеріальну шкоду у розмірі 1295 грн.
Колегія суддів не може погодитись із висновками суду, що змінений прокурором зміст обвинувачення із описом дій кожного із обвинувачених щодо потерпілого ОСОБА_15 , як спрямованих на відкрите викрадення чужого майна можна вважати доведеним за критерієм «поза розумним сумнівом».
Місцевий суд, із посиланням на відповідні правові позиції Верховного Суду, справедливо зазначив, що частиною 2 статті 28 КК України передбачено, що кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовились про спільне його вчинення.
Відповідно до практики застосування кримінального процесуального законодавства України, вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб характеризується тим, що між особами ще до початку злочину відбулася змова про спільне його вчинення. Форма змови може бути: вербальна (словесна), усна чи письмова або у формі конклюдентних дій, та для наявності співучасті значення не має. Змова про вчинення злочину може відбутися задовго до вчинення злочину чи прямо перед його вчиненням.
Як убачається із змісту пояснень ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , вони знаходились на зазначеній ділянці місцевості, коли побачили поблизу річки потерпілого і запідозрили його у діях по «закладках» наркотичних засобів, задля чого почали вимагати показати вміст сумки, а ОСОБА_13 вдарив потерпілого, щоб ОСОБА_15 надавав правдиві свідчення щодо причин своєї дивної поведінки. Інші обвинувачені ударів ОСОБА_23 не наносили. Знайдену у очереті музичну колонку забрали собі, примусивши потерпілого «подарувати» телефон.
Потерпілий ОСОБА_15 надав суду пояснення іншого змісту, пояснивши, що обвинувачені, поцікавившись про причини його місцезнаходження на ділянці місцевості, били по черзі ,по різним частинам тіла руками та ногами, вимагали від нього сказати про відсутність претензій матеріального характеру.
Таким чином, із наведеної у вироку фабули обвинувачення залишається незрозумілим, із якою спрямованістю умислу діяли ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , коли підійшли до потерпілого під виглядом працівників територіальної оборони, із
метою виявлення заборонених предметів; задля реалізації яких намірів ОСОБА_13 наніс потерпілому удар у обличчя і які саме дії ОСОБА_25 і ОСОБА_27 після цього свідчили про реалізацію разом із ОСОБА_26 раптово виниклого умислу, спрямованого на відкрите заволодіння майном ОСОБА_15 .
Крім того, за умови того, що потерпілий у поясненнях навів інший механізм дій кожного із обвинувачених, іншу кількість та локалізацію нанесення ударів і підтвердив додатково такі пояснення під час проведення слідчого експерименту, суд не умотивував підстав того, за якою причиною він визнав доведеними тільки обставину нанесення ОСОБА_13 удару у область обличчя.
Про це слушно зауважується у апеляційних скаргах захисників та обвинувачених.
Враховуючи вищенаведене, унаслідок допущеної судом невідповідності викладених у вироку висновків фактичним обставинам кримінального провадження, діючи на підставі ст. 407 КПК України, колегія суддів, діючи у межах заявлених у апеляційних скаргах вимог, вважає за необхідне скасувати вирок суду, із призначенням нового судового розгляду матеріалів кримінального провадження, продовживши ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 дію обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, до 26 березня 2025 року включно.
Керуючись ст.404,405,407,418,419 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_14 , ОСОБА_10 (із доповненнями), ОСОБА_8 обвинувачених ОСОБА_11 ,, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 задовольнити частково.
Вирок Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 19 січня 2024 року щодо ОСОБА_11 ,, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 за ч.4 ст.186 КК України скасувати, із призначенням нового судового розгляду.
Продовжити ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , строк дії раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, до 25 березня 2025 року.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та такою, що касаційному оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4