Провадження № 33/803/29/25 Справа № 175/4725/24 Суддя у 1-й інстанції - Бойко О.М. Суддя у 2-й інстанції - Залізняк Р. М.
10 лютого 2025 року м.Кривий Ріг
10.02.2025р. суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Залізняк Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Ювченка А.В. в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28.06.2024р., якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 який проживає в АДРЕСА_1 , військовослужбовця
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
за участю захисника (в режимі ВКЗ) ОСОБА_2
Постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Постанову суду першої інстанції оскаржено захисником Ювченком А.В., який в апеляційній скарзі:
- вважає, що постанова є незаконною, необґрунтованою, такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та не відповідає фактичним обставинам справи;
- наголошує, що судом першої інстанції було проігноровано клопотання захисника Ювченка А.В. про ознайомлення з матеріалами справи, та про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, у зв'язку з чим було порушено право на доступ до правосуддя та порушено право на захист;
- вважає, що судом першої інстанції було допущено спрощений підхід до розгляду даної справи оскільки не було належним чином досліджено фактичні обставини справи, суд спирався лише на письмові докази, не викликавши сторін у судове засідання та позбавивши ОСОБА_1 права на захист своїх прав;
- звертає увагу суду на те, що факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння без встановлення факту керування ним автомобілем не є достатньою підставою для кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 130 КУпАП, відеофіксація факту керування транспортним засобом відсутня, ознаки сп'яніння у ОСОБА_1 на відеозапису не вбачаються, в матеріалах справи відсутнє направлення ОСОБА_1 на огляд до закладу охорони здоров'я;
- вважає, що долучений відеозапис, протокол та рапорт поліцейського є неналежними доказами, та при складанні протоколу порушені права ОСОБА_1 на захист;
- зазначає, що ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан сп'яніння за умови складення працівниками поліції відповідного направлення на огляд до закладу охорони здоров'я, при цьому перебував в пригніченому стані внаслідок отримання ударів по голові;
- вказує, що відповідно до рапорту працівника поліції зупинка транспортного засобу під керування ОСОБА_1 відбулася о 17:25год., працівник поліції, відповідно до показника на відеореєстраторі, прибув для складання протоколу про адміністративне правопорушення до місця події о 19:42год., тобто після спливу 2,5год. після виявлення у ОСОБА_1 ознак сп'яніння, що суперечить вимогам «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015р.;
- зазначає, що матеріали справи не містять відомостей про підстави незалучення свідків, відомості про цифровий носій, яким велася відеофіксація, матеріали справи не місять;
- прохає оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доводи захисника Ювченка А.В., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення за таких підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 22.04.2024р. о 17:25год. в м. Краматорськ, на вул. Лівобережна біля буд. 642 в Донецької області керував автомобілем «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_1 , мав ознаки алкогольного сп'яніння, від проведення огляду на стан сп'яніння водій відмовився, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Проводилась відеофіксація.
В обґрунтування прийнятого рішення про визнання винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення суд першої інстанції поклав протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 906227 від 22.04.2024р. щодо ОСОБА_1 та сукупність інших матеріалів справи, які були досліджені та оцінені судом першої інстанції, якими є відеозапис та рапорт працівника поліції з фактичних обставин справи.
Суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , погоджується із висновками суду про визнання його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252 КУпАП всебічно, повно і об'єктивно з'ясував обставини справи, вирішив їх в точній відповідності із законом, повно та всебічно дослідив та оцінив наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності вважає їх неспроможними, та не вбачає підстав для їх задоволення із скасуванням оскаржуваної постанови та закриттям провадження у справі за таких підстав.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали відеозапису встановив, що 22.04.2024р. працівники поліції прибули до місця розташування блок-посту, на якому перебував ОСОБА_1 , та з метою з'ясування його особи попрохали надати для ознайомлення документи, що посвідчують особу, при цьому ОСОБА_1 документів, що посвідчують його особу, про собі не мав.
Працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 надати для огляду додаток «Дія», на що ОСОБА_3 повідомив, що відсутній «Інтернет», та додаток «Дія» не працює, при цьому працівниками поліції у ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота.
За відсутності документів, що посвідчують особу ОСОБА_1 було висловлено необхідність його доставки до відділу поліції для встановлення його особи, після чого ОСОБА_1 після спливу певного часу спромігся надати документи на підтвердження своєї особи.
Після встановлення особи ОСОБА_1 працівник поліції наголосив на встановлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння та висловив йому вимогу огляду на стан сп'яніння на місця зупинки транспортного засобу. На вказану вимогу працівника поліції ОСОБА_1 відповів відмовою, та погодився пройти огляд на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я, за умови що йому буде видане направлення на огляд, у іншому випадку від огляду відмовився, зазначивши що пройде огляд з направленням самостійно.
Суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції належним чином встановлені фактичні обставини справи, а саме відмову особи, яка керує транспортним засобом із ознаками сп'яніння, від огляду на стан сп'яніння, тим самим встановлено склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції вважає висновки суду першої інстанції правильними, а мотиви, які покладені в обґрунтування прийнятого рішення щодо визнання винуватості ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення такими, що відповідають вимогам ст.ст. 245, 251, 280 КУпАП.
Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника, що постанова є незаконною, необґрунтованою, такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та не відповідає фактичним обставинам справи, є неспроможними.
Доводи апеляційної скарги захисника, що судом першої інстанції було проігноровано клопотання захисника Ювченка А.В. про ознайомлення з матеріалами справи, та про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, у зв'язку з чим було порушено право на доступ до правосуддя та порушено право на захист є неслушними за таких підстав.
Відповідно до положень ст. 271 КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України.
Відповідно до ч.7 ст. 11 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» учасникам судового процесу на підставі судового рішення забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому законом. Обов'язок забезпечити проведення відеоконференції покладається на суд, який отримав судове рішення про проведення відеоконференції, незалежно від спеціалізації та інстанції суду, який прийняв таке рішення.
Проте слід зазначити, що нормами діючого КУпАП не врегульовано порядок проведення судового засідання в режимі відео конференції у справах про адміністративне правопорушення .
За таких обставин у разі відсутності закону, який регулює відповідні правовідносини,суд може застосувати закон, що регулює подібні правовідносини в даному випадку застосування аналогію закону за ст. 336 КПК України, яка регулює проведення судового засідання у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , то вони не містять будь-яких клопотань захисника Ювченка А.В. про участь в розгляді справи в режимі відеоконференції, про закриття провадження у справі, та про ознайомлення з матеріалами. Вказані клопотання долучені до апеляційної скарги у якості додатків, та як вбачається з копій вказаних додатків, вони подані засобами електронної пошти, відомості про їх отримання адресатом відсутні.
Слід також наголосити, що у наведених вище додатках міститься клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, подане через «Електронний суд», датоване 27.06.2024р., тобто за день до розгляду справи по суті судом першої інстанції. З вказаного клопотання також неможливо встановити, чи було воно отримано адресатом.
Щодо дати подання вказаного клопотання, а саме 27.06.2024р., то суд апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити, що подання такого клопотання за день до розгляду справи не відповідає принципу завчасності, враховуючи що договір про надання правової допомоги між захисником і ОСОБА_1 було укладено 23.04.2024р. тобто за два місці до розгляду справи по суті, тому доводи захисника в цій частині не підтверджені належними доказами (а.с.1-20)
Суд апеляційної інстанції також вважає необґрунтованими доводи захисника Ювченка А.В. щодо недоведеності факту керування транспортним засобом, оскільки він підтверджений наявним в матеріалах справи відеозаписом з бодікамери поліцейського, на якому видно, що ОСОБА_5 не заперечує факт того, що керував транспортним засобом.
Крім того на підтвердження факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 слід врахувати ту обставину, що події відбувались на території блок-посту, тобто ОСОБА_1 потрапив до вказаного місця та був зупинений під час керування ним особисто транспортним засобом.
Також з відеозапису вбачається, що працівниками поліції при спілкуванні з ОСОБА_1 було виявлено ознаки сп'яніння, зокрема запах спиртного з порожнини рота, порушена координація рухів, нечітка мова. ОСОБА_1 була висловлена вимога проходження огляду на встановлення стану сп'яніння, на місці за допомогою газоналізатора «Драгер», проте водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння на місці, після чого йому було запропоновано пройти огляд у закладі охорони здоров'я, за умови, що йому буде надано направлення до закладу охорони здоров'я та він особисто зазначив, що сам поїде до такого закладу. На неодноразові наголошення працівників поліції проїхати до закладу охорони здоров'я у їх супроводі для огляду на стан сп'яніння водій ОСОБА_1 не надав згоди (відео 00:29:44).
Враховуючи наведене вище суд апеляційної інстанції не встановив порушень вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС та МОЗ №1452/735» від 09.11.2015р.
Суд апеляційної інстанції окремо наголошує, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 266 КУпАП огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського, тобто чинний КУпАП не передбачає самостійного звернення особи до закладу охорони здоров'я для огляду на стан сп'яніння, та особа прибуває до закладу охорони здоров'я у супроводі працівника поліції.
Доводи захисника, що працівниками поліції ОСОБА_1 не були роз'яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП, не заслуговують на увагу, оскільки з відеозапису вбачається, що працівниками поліції ОСОБА_1 були роз'яснені його права, що підтверджується відеозаписом (час 00:34:05), дату та місце розгляду справи судом першої інстанції ( час 00:34:19; 01:03:39) та зафіксовано ознайомлення ОСОБА_1 з протоколом про адміністративне правопорушення. Заперечень стосовно складеного протоколу, відмови від підпису, відмови від отримання протоколу ОСОБА_5 не надав.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що протокол про адміністративне правопорушення складений за встановленою формою з урахуванням вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395.
Доводи апеляційної скарги захисника, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, не може бути беззаперечним доказом вини ОСОБА_5 в тому чи іншому діянні, не є слушними, оскільки суд першої інстанції при розгляді справи прийняв до уваги не тільки протокол про адміністративне правопорушення, а й сукупність інших доказів, які містяться у матеріалах справи, а саме відеозапис та рапорт працівника поліції.
Долучений до матеріалів справи відеозапис надає можливість об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення та конкретизувати поведінку, як ОСОБА_1 , так і осіб, які перебували на місці події при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, використання яких передбачено ЗУ «Про національну поліцію», тому вказаний доказ, на переконання суду апеляційної інстанції, є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення, а доводи апеляційної скарги захисника в цій частині є безпідставними.
Доводи апеляційної скарги захисника, що відповідно до рапорту працівника поліції зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 відбулася о 17:25год., працівник поліції, відповідно до показника на відеореєстраторі, прибув для складання проколу про адміністративне правопорушення до місця події о 19:42год., тобто після спливу 2,5год. після виявлення у ОСОБА_1 ознак сп'яніння, що суперечить вимогам «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої спільним наказом № 1452/735 від 09.11.2015р., є також неспроможними, оскільки підстави для висловлення ОСОБА_1 вимоги огляду на стан сп'яніння виникли саме після прибуття працівників патрульної поліції, повноважних на складання протоколу за порушення ПДР України. У даному випадку слід звернути увагу та врахувати, що поліцейський ізолятора тимчасового тримання ГУНП в Донецькій області, який ніс чергування на території блок посту, повноважень на складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідно до ст. 255 КУпАП не має, та для з'ясування обставин викликав повноважних працівників поліції.
Суд апеляційної інстанції вважає сукупність доказів у справі про адміністративне правопорушення належними, допустимими, достовірними, та їх сукупність є достатньою щодо доведеності поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Щодо доводів захисника про застосування фізичної сили до ОСОБА_1 під час складання матеріалів про адміністративне правопорушення, то суд апеляційної інстанції наголошує, що є очевидним, що сторона захисту, навівши свої зауваження щодо цього у апеляційній скарзі, тривалий час є обізнаною щодо вказаних подій, та не була позбавлена можливості протягом тривалого часу провадження у справі про адміністративне правопорушення звернутися до правоохоронного органу із відповідною заявою для перевірки ймовірних протиправних дій відносно ОСОБА_1 , проте свої правом не користується, з причин, які не відомі суду апеляційної інстанції.
Враховуючи наведене вище доводи апеляційної скарги про скасування оскаржуваної постанови із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення є безпідставними та не підлягають задоволенню, рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та справедливим судовим рішенням.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу захисника Ювченка Андрія Васильовича на постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28.06.2024р., якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком один рік - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28.06.2024р., якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком один рік - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя