Справа № 636/7920/24 Провадження 3/636/83/25
Дата 13.02.2025
Суддя Чугуївського міського суду Харківської області Бунін Є.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з ВП № 1 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого агрономом в ДПДГ «Гонтарівка»,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
встановив:
06 серпня 2024 року о 20:27 год. на автодорозі між вулицями Зарічна та Дмитрівська с. Зарічне Чугуївського району Харківської області водій ОСОБА_1 керував автомобілем Нива Шевроле, д.н. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, тремтіння пальців рук, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу, а також у медичному закладі відмовився, про що складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 013255 від 06.08.2024.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України: водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Адвокат Шовков О.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , надав письмові пояснення в яких вказав, що 06.08.2024 ОСОБА_1 зупинили працівники поліції. При цьому в автомобілі були пасажири (жінки), які, як вбачається з відеофіксації знаходились у дуже знервованому стані, та одна жінка, в якої загинув син в результаті бойових дій, створювала конфліктну ситуацію, поводила себе агресивно та знервовано. Разом з тим ОСОБА_2 , який поводив себе спокійно, врівноважено, розуміючи ситуацію яка склалась, та бажаючи її згладити, намагався заспокоїти жінку. Після спроб заспокоїти жінку, бажаючи припинення конфлікту, і швидше доставити пасажирів додому, прийняв рішення про відмову від проходження огляду, виходячи з того, що складення поліцією протоколу буде швидше, та мав намір після цього пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, та потім надати його до суду.
ОСОБА_1 працює в ДП «ДГ «Гонтарівка» Інституту тваринництва НААН України» на посаді головного агронома. Дана обставина підтверджується довідкою та характеристикою зазначеного підприємства. Як зазначено в довідці, господарство знаходиться в зоні активних бойових дій, є нагальна потреба в кількості кадрів, а особливо водіїв транспортних засобів, поля розташовані віддалено одне від одного, тому, за головним агрономом закріплений транспортний засіб, на якому він самостійно обстежує поля, перед тим як техніка виїде в поле. Як вбачається з характеристики, наданої ДП «ДГ «Гонтарівка» Інституту тваринництва НААН України», ОСОБА_1 позитивно характеризується, є цінним працівником, має повагу в колективі та серед керівництва. ОСОБА_1 зареєстрований і проживає у с. Вишневе, а працює в с. Гонтарівка Чугуївського району Харківської області. Як вбачається з довідки Старосалтівської селищної ради від 09.01.2025 р., в селах Гонтарівського старостинського округу (Гонтарівка, Широке, Радькове, Вишневе, Томахівка, Середівка, Паськівка, Дідівка) автобусне сполучення відсутнє. Таким чином, ОСОБА_2 необхідно мати право керування автомобілем для того, щоб дістатись до роботи та мати можливість виконувати свої професійні обов'язки. Позбавлення права керування транспортними засобами позбавить ОСОБА_2 можливості працювати та таким чином він буде позбавлений засобів до існування у воєнний час, а підприємство буде позбавлене цінного працівника. Важливо і те, що зазначена територія проживання і роботи знаходиться в зоні активних бойових дій, на відстані 15-20 км. від ліні бойового зіткнення, а право керування транспортними засобами є можливістю врятувати своє життя та близьких, у разі загострення ситуації, обстрілів тощо. З урахуванням викладеного, просить призначити стягнення ОСОБА_1 у вигляді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, без позбавлення права керування транспортними засобами.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, шляхом направлень судових повісток, клопотання про відкладення судового розгляду не подавав.
За змістом положень ч. 2 ст. 268 КУпАП, участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи за ч. 1 ст. 130 КУпАП не є обов'язковою, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності ОСОБА_1 .
Суд проаналізував обставини справи, оцінив докази у їх сукупності, і прийшов до наступного висновку.
На підставі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається противоправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Процесуальна форма та зміст протоколу відповідають вимогам ст. 256 КУпАП, правопорушником надані пояснення у протоколі про адміністративне правопорушення.
Адміністративним правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст. 130 КУпАП визнається керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення вини «поза розумним сумнівом». Одночасно, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), п. 161), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
З урахуванням положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії», у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
У справі «Barbera, Messeguand Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується належними і допустимими доказами:
-актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 06 серпня 2024 року, згідно якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння (а.с. 2);
-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 06 серпня 2024 року (а.с. 3);
-розпискою до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 013255, згідно якої ОСОБА_1 відсторонений від керування, автомобіль Нива Шевроле, д.н. НОМЕР_2 переданий ОСОБА_3 (а.с. 4);
-зобов'язанням ОСОБА_1 від 06 серпня 2024 року, утриматися від керування транспортним засобом протягом 24 годин, у зв'язку з відстороненням від керування транспортними засобами (а.с. 5);
-копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , автомобіль Нива Шевроле, д.н. НОМЕР_4 , належить ДП ДГ «Гонтарівка» (а.с. 7);
-копією паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 7);
-DVD-диском з відеозаписом, який був досліджений в судовому засіданні. Вивченням відеозапису встановлено, що 06 серпня 2024 року о 20:27 год. на автодорозі між вулицями Зарічна та Дмитрівська, с. Зарічне Чугуївського району Харківської області, працівниками поліції зупинений автомобіль Нива Шевроле, д.н. НОМЕР_4 . Після зупинки встановлено особу водія: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв'язку з наявними ознаками алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 : запах алкоголю з порожнини рота, працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестеру Драгер або у медичному закладі. ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі відмовився. Вивченням відеозапису також підтверджуються обставини, зазначені у клопотанні адвоката Шовкова О.С. про конфліктну ситуацію, яку створила жінка (пасажир) автомобіля Нива Шевроле. ОСОБА_1 всіляко намагався її вгамувати і заспокоїти. Під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 поводив себе ввічливо, чемно, на запитання працівників поліції відповідав зважено та розсудливо. Дати відеозапису, час і місце вчинення адміністративного правопорушення, місце складення протоколу, дані, що зафіксовані на відеозаписі відповідають даним, зазначеним у протоколі про адміністративне правопорушення і узгоджуються між собою (а.с. 12);
-іншими матеріалами справи у їх сукупності.
Суд вважає, що своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , не встановлені.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори» від 22.12.1993, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.
Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов'язково повинне відповідати принципу пропорційності. «Справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний надмірний тягар» (рішення у справі від 02.11.2004 «Трегубенко проти України»).
Відповідно до ст. 61 Основного Закону України, юридична відповідальність має індивідуальний характер, що певною мірою і реалізується у відповідних статтях глав 2 і 4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що регламентують притягнення особи до адміністративної відповідальності та накладення стягнення.
Згідно зі ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
На підставі ст. 24 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно зі ст. 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
В п.2.2 Рішення від 15.06.2022 р. № 4-р(II)/2022 Конституційний Суд України, розглядаючи питання притягнення осіб до адміністративної відповідальності, зазначив, що: - «адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні» (перше речення абз.1 п.п.4.1 п.4 мотивувальної частини Рішення від 22.12.2010 р. № 23-рп/2010);
- «суспільна користь адміністративних стягнень за адміністративні правопорушення полягає не в поповненні державного бюджету, а в забезпеченні конституційного правопорядку, безпеки суспільства та прав і свобод кожної особи» (перше речення абз.1 п.п.2.5 п.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 21.07.2021 р. № 3-р(II)/2021).
В п.3 цього Рішення, Конституційний Суд України вказав, що за ч.2 ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Конституційний Суд України в Рішенні від 2.11.2004 р. № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності в контексті вирішення питання конституційності ст.69 КК України у справі про призначення судом більш м'якого покарання, зазначив таке:
- « призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим. Про це свідчить п.3 ч.1 ст.65 КК України відповідно до якого суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом'якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину» (абз.7 та 8 п.п.4.2 п.4 мотивувальної частини);
- « встановлення законодавцем недиференційованого покарання та неможливість його зниження не дозволяє застосовувати покарання до осіб, які вчинили злочини невеликої тяжкості, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, розміру заподіяних збитків, форми вини і мотивів злочину, майнового стану підсудного та інших істотних обставин, що є порушенням принципу справедливості покарання, його індивідуалізації та домірності» (абз.6 п.5 мотивувальної частини).
В ч.ч. 2, 3 п. 4.3 Рішення Конституційний Суд України вкотре наголосив, що в законодавчому унормуванні відносин із притягнення особи до адміністративної або кримінальної відповідальності обов'язково має бути дотриманий конституційний принцип індивідуалізації юридичної відповідальності.
Таким чином, установлення в актах публічного законодавства абсолютно визначених та (або) безальтернативних санкцій має збалансовано поєднуватись із наданням суб'єкту накладення адміністративного стягнення або кримінального покарання дискреції в питанні визначення виду та розміру стягнення або покарання з урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики особи, винної у вчиненні правопорушення, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність.
З огляду на наведені у рішенні Конституційного Суду України висновки, суд вважає доречним розглянути доводи ОСОБА_1 про врахування принципу індивідуального характеру юридичної відповідальності особи, адже ОСОБА_1 працює в ДП «ДГ «Гонтарівка» Інституту тваринництва НААН України» на посаді головного агронома. ОСОБА_1 зареєстрований і проживає у с. Вишневе, а працює в с. Гонтарівка Чугуївського району Харківської області. Підприємство знаходиться в зоні активних бойових дій, є нагальна потреба в кількості кадрів, а особливо водіїв транспортних засобів, поля розташовані віддалено одне від одного, тому, за головним агрономом закріплений транспортний засіб, на якому він самостійно повинен обстежувати поля, перед тим як техніка виїде в поле.
Як вбачається з характеристики, наданої ДП «ДГ «Гонтарівка» Інституту тваринництва НААН України», ОСОБА_1 позитивно характеризується, є цінним працівником, має повагу в колективі та серед керівництва.
Як вбачається з довідки Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області від 09.01.2025, в селах Гонтарівського старостинського округу (Гонтарівка, Широке, Радькове, Вишневе, Томахівка, Середівка, Паськівка, Дідівка) автобусне сполучення відсутнє. Таким чином, ОСОБА_2 необхідно мати право керування автомобілем для того, щоб дістатись до роботи та мати можливість виконувати свої професійні обов'язки. Позбавлення права керування транспортними засобами позбавить ОСОБА_2 можливості працювати та таким чином він буде позбавлений засобів до існування у воєнний час, а підприємство буде позбавлене цінного працівника. Важливо і те, що зазначена територія проживання і роботи знаходиться в зоні активних бойових дій, на відстані 15-20 км. від лінії бойового зіткнення, а право керування транспортними засобами є можливістю врятувати своє життя та близьких, у разі загострення ситуації, обстрілів тощо.
Діюча редакція санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону, суд бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
Згідно з рішенням ЄСПЛ від 21.01.2011 р. у справі «Корнєв та Карпенко проти України» адміністративні правопорушення, закріплені норми КУпАП, за які передбачена відповідальність у виді позбавлення певних прав, не є незначними, у зв'язку з чим вони відносяться до норм, які регулюються кримінальним законодавством і таким, що вимагає застосування всіх гарантій ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст. 69 КК України винній особі може бути призначене покарання більш м'яке, ніж передбачене законом.
Враховуючи, що КУпАП прийнятий Верховною Радою УРСР 07.12.1984 року і він не включає поняття призначення стягнення нижче, передбаченого статтею КУпАП, то в даному випадку відповідно до ст.7 КУпАП, суд вважає за можливе застосувати норми ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і призначити стягнення більш м'яке, ніж передбачене санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Також суд враховує, що обставин, що обтяжують відповідальність правопорушника не встановлено.
З огляду на наведені у рішенні Конституційного Суду України від 15.06.2022 р. № 4-р(II)/2022 висновки та ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року щодо застосування принципу індивідуального характеру юридичної відповідальності особи, суддя вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції відповідної частини статті КУпАП без позбавленням права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
На підставі п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605,60 гривень, який підлягає стягненню на користь держави.
Керуючись ст.ст. 40-1, 279-280, 283-284, 294 КУпАП, суддя, -
ухвалив:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та піддати адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень, без позбавлення права керування транспортними засобами.
Штраф необхідно сплатити за такими реквізитами: р/р UA168999980313020149000020001, отримувач коштів ГУК Харківська обл./Харківська обл./21081300, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету 21081300.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір в дохід держави у сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок на р/р UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через 15 (п'ятнадцять) днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених ст. 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через 15 (п'ятнадцять) днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень, тобто 34000,00 (тридцять чотири тисячі) гривень.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 (десяти) днів з дня її проголошення. До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через Чугуївський міський суд Харківської області. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя