Справа № 638/1336/25
Провадження № 1-кп/638/1315/25
Іменем України
28 лютого 2025 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024226050000120 від 11.04.2024 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Бригадирівка Балаклійського району Харківської області, громадянки України, українки, заміжньої, з вищою освітою, раніше не судимої, яка не є особою з інвалідністю, на утриманні малолітніх дітей не має, не працює, зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України,
Згідно обвинувального акту, в ході досудового розслідування встановлено, що 22 лютого 2022 року президент РФ, реалізуючи злочинний план, направив до ради федерації звернення про використання збройних сил РФ за межами РФ, яке було задоволено.
24 лютого 2022 року о 5 годині президент РФ оголосив про рішення розпочати військову операцію в Україні.
У подальшому збройними силами РФ, які діяли за наказом керівництва РФ і ЗС РФ, здійснено пуск крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам ЗС України, а також підрозділами зс та інших військових формувань РФ здійснено вторгнення на територію суверенної держави Україна.
24 лютого 2022 року о 05:00 годині, за наказом президента РФ незаконно вторглась на територію України та здійснила збройний напад, застосовуючи збройні сили РФ та федеральну службу військ національної гвардії РФ.
Так, одним із першочергових етапів реалізації злочинного умислу щодо збройного нападу на державу Україна передбачалося здійснення вторгнення найбільш підготовлених та мобільних підрозділів ЗС РФ, у тому числі спеціального призначення, на територію держави Україна для організації силових захоплень та взяття під контроль будівель і споруд, що забезпечують діяльність органів державної влади України з метою перешкоджання їх нормальній роботі та здійснення силового впливу на їх діяльність; блокування та взяття під контроль військових частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, підрозділів Національної гвардії України для перешкоджання їх законній діяльності щодо відсічі збройної агресії РФ, оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості; перекриття та блокування авіаційного, транспортного та морського сполучення по території держави Україна з метою недопущення пересування військових підрозділів ЗС України та представників правоохоронних органів для протидії збройній агресії ЗС РФ; пошкодження військових об'єктів ЗС України, які мають важливе оборонне значення та об'єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який неодноразово продовжувався та діє і до сьогодні.
Після незаконного вторгнення на територію України та окупації частини території України, представниками збройних сил та інших державних органів РФ створено незаконні органи влади та окупаційні адміністрації, зокрема на території Ізюмського району Харківської області.
В ході досудового розслідування встановлено, приблизно в червні 2022 року ОСОБА_4 перебуваючи на окупованій військовослужбовцями РФ території м. Ізюм Ізюмського району Харківської області, діючи умисно та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізуючи свій раніше виниклий кримінальний протиправний умисел, добровільно надала згоду представникам окупаційної адміністрації держави-агресора, створеної на тимчасово окупованій території м. Ізюм Ізюмського району Харківської області на призначення її на посаду не пов'язану з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно - господарських функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території м. Ізюм Ізюмського району Харківської області, а саме на посаду: «специалиста отдела землеутройства, земельных отношений, градостроительства и архитектуры» відповідно до трудового договору б/н від 28.06.2022, укладеного між представником незаконно створеної на території Ізюмського району окупаційної адміністрації - «и.о. главы военно гражданской администрации Изюмського района Харьковской области» ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .
Перебуваючи на посаді «специалиста отдела землеутройства, земельных отношений, градостроительства и архитектуры» ОСОБА_4 з 28 червня 2022 року до кінця серпня 2022 року, точної дати в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, продовжуючи реалізацію свого злочинного протиправного умислу сприяла розвитку діяльності на території м. Ізюм Ізюмського району Харківської області незаконно створеного окупаційними силами РФ органу влади - «Военно гражданской администрации Изюмского района Харьковской области», а саме регулярно відвідувала робоче місце та виконувала доручену роботу, за що отримувала заробітну плату.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України, а саме: добровільному зайнятті громадянкою України посади, не пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території - в окупаційній адміністрації держави-агресора (колабораційна діяльність).
Обвинуваченою ОСОБА_4 заявлено клопотання про її звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та закриття щодо неї кримінального провадження за ч. 2 ст. 111-1 КК України.
Прокурор в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення вказаного клопотання.
Заслухавши думку учасників розгляду та дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку, що клопотання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналогічне положення містить ч. 1 ст. 285 КПК України, відповідно до якої особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Частиною 3 ст. 288 КПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
В ухвалах Верховного Суду від 14.09.2020 по справі № 93/1843/16-к, від 20.08.2020 по справі № 661/4717/15-к, від 24.02.2020 по справі № 466/5490/17, суд касаційної інстанції виклав висновки щодо застосування норм права під час оцінки доводів касаційних скарг відносно того, що суди першої інстанції під час закриття кримінального провадження у зв'язку із спливом строків давності послались лише на обвинувачення, пред'явлене органом досудового розслідування, проте не навели висновків, що таке діяння дійсно мало місце, містить склад злочину та обвинувачений винний у його вчиненні.
Верховним Судом у вказаних вище ухвалах зазначено, що враховуючи положення ч. 4 ст. 286 КПК України, суд першої інстанції зобов'язаний невідкладно розглянути клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із спливом строків давності, не з'ясовуючи при цьому обставини, установлені під час кримінального провадження, та не перевіряючи їх доказами у порядку статей 347 - 363 КПК України.
Враховуючи наведені вище висновки щодо застосування норм права, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для продовження розгляду кримінального провадження, дослідження зібраних у кримінальному провадженні доказів, надання їм оцінки, встановлення наявності або відсутності події і складу кримінального правопорушення та винуватості ОСОБА_4 у його вчиненні.
Як встановлено судом, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії кримінальних проступків.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , мало місце у період часу з 28.06.2022 до кінця серпня 2022 року, з часу його вчинення минуло більше 2 років.
Санкція ч. 2 ст. 111-1 КК України передбачає покарання у виді позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.
Згідно із ч. 5 ст. 49 КК України, давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених статтями 109-114-2.
Разом з цим, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України, який не є злочином, а тому вищенаведені положення закону України про кримінальну відповідальність в даному випадку є незастосовними.
ОСОБА_4 від органу досудового розслідування та суду не ухилялася, дані щодо вчинення обвинуваченою нових злочинів до закінчення зазначеного у ч. 1 ст. 49 КК України строку, відсутні.
Таким чином перебіг строку давності не зупинявся та не переривався.
За таких обставин суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення клопотання обвинуваченої та закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні, цивільні позови не заявлені, запобіжний захід щодо ОСОБА_4 не обирався.
Доля речових доказів вирішується судом відповідно до положень ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 284, 288, 314, 369-372, 376 КПК України, ст.49 КК України, суд, -
Клопотання обвинуваченої ОСОБА_4 задовольнити.
Звільнити обвинувачену ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за 2 ст. 111-1 КК України на підставі п.1 ч.1 ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024226050000120 від 11.04.2024, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-1 КК України, закрити.
Речові докази:
- аркуші паперу, формату А4 з друкованим текстом, фарбою чорного кольору, зверху мається напис «трудовой договор» від 28.07.2022 року оформлений з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 3 арк.;
- аркуші паперу, формату А4, на яких наявні копії виконані фарбою чорного кольору, а саме: паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , картка платника податків та довідка про реєстрацію на її ім'я на 2 арк.;
- аркуші паперу, формату А4 з друкованим текстом, фарбою чорного кольору, рукописними підписами та текстом, зверху мається напис «платежная ведомость № 6» від 25.08.2022 року «утверждаю и.о. главы военно-гражданской администрации Изюмского района Харьковской области ОСОБА_5 », в документі мається таблиця з переліком осіб, серед яких є ОСОБА_4 , навпроти мається колонка «сумма, рублей - 35000,00», на 2 арк.
залишити зберігатися в матеріалах кримінального провадження.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий ОСОБА_1