25 лютого 2025 року
м. Харків
Справа № 638/2387/25
Провадження № 1-кп/638/1358/25
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисниці - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024170020004807 від 02.07.2024, стосовно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігова, українця, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, має дітей ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , 2008, 2009 року народження, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, на посаді командира 4 аеромобільного відділення 2 аеромобільного взводу 2 аеромобільної ро ти 1 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною четвертою статті 408 Кримінального Кодексу України,
11 лютого 2025 року у провадження Дзержинського районного суду м. Харкова надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62024170020004807 від 02.07.2024, стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною четвертою статті 408 Кримінального Кодексу України.
Справа передана в провадження судді 12 лютого 2025 року.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2025 року призначено кримінальне провадження № 62024170020004807 від 02.07.2024, стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною четвертою статті 408 Кримінального Кодексу України, до розгляду у відкритому підготовчому судовому засіданні на 17 лютого 2025 року 15 годину 00 хвилин.
Кримінальне провадження постановлено розглядати суддею одноособово.
Стосовно ОСОБА_4 03.01.2025 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 03.03.2025.
25 лютого 2025 року у підготовчому судовому засіданні прокурором подано та заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 на 60 днів, з посиланням на те, що на даний час продовжують існувати та не зменшилися ризики, передбачені статтею 177 КПК України, встановлені судом під час обрання запобіжного заходу.
Прокурор в судовому засіданні підтримав подане клопотання, просив його задовольнити.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений та його захисник проти задоволення клопотання не заперечували.
ОСОБА_4 не заперечував обставин, які викладені в обвинувальному акті, зазначив, що вину визнає.
Прокурор підготовчому судовому засіданні також просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
Захисник та обвинувачений у підготовчому судовому засіданні також вважали за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
Інших клопотань, які перешкоджають призначенню учасники судового розгляду, не заявляли.
Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, відповідно до положень статті 314 КПК України, яка регламентує порядок та межі підготовчого судового засідання, вислухавши думки учасників судового провадження та дослідивши надані матеріали клопотання, вивчивши обвинувальний акт та долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Виходячи з положень розділу ІІ КПК України, зокрема статей 131, 176 вказаного Кодексу, запобіжні заходи, в тому числі тримання під вартою, є одними з видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Частиною другою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Так, відповідно до вимог пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Відповідно до вимог статті 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Частиною третьою, п'ятою статті 199 КПК України встановлено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Виходячи з положень розділу ІІ КПК України, зокрема статей 131, 176 вказаного Кодексу, запобіжні заходи, в тому числі тримання під вартою, є одними з видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Згідно з частиною першою статті 333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.
Відповідно до частини третьої статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до частини п'ятої статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.
ирішуючи питання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
При цьому слід враховувати, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу судом враховується практика Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення «Лабіта проти Італії», згідно якого, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.
Суди повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість, багато епізодична злочинна діяльність та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченим злочину, наявна можливість ухилення від явки до суду.
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Чернігова, українець, громадянин України, з середньою освітою, розлучений, має дітей ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , 2008, 2009 року народження, військовослужбовець військової служби за мобілізацією, на посаді командира 4 аеромобільного відділення 2 аеромобільного взводу 2 аеромобільної ро ти 1 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, який класифікується як особливо тяжкий і передбачає покарання у виді позбавлення волі до 12 років, на підтвердження чого стороною обвинувачення надані достатні на цьому етапі розслідування, належні та допустимі докази: повідомлення про вчинення злочину, висновок службового розслідування.
Суд вважає встановленим продовження існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, а саме: можливість запобігання спробам переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Судовий розгляд даного кримінального провадження не закінчено, свідків не допитано, докази в повному обсязі не досліджено.
Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватими у вчиненні злочинів, не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Таким чином, вирішуючи питання продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд бере до уваги тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винним, обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме, в умовах воєнного стану, виходить з того, що ризики здійснення обвинуваченим дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, які були підставою та були враховані при обранні стосовно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та на які посилається прокурор в клопотанні про продовження застосування запобіжного заходу, станом на цей час не зменшились та продовжують існувати.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених, зокрема, ст. 408 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Враховуючи, що підозра ОСОБА_4 є достатньо обґрунтованою, вказана норма закону є безальтернативною та не дозволяє слідчому судді застосувати до підозрюваного інший, ніж тримання під вартою, запобіжний захід, отже клопотання сторони обвинувачення має бути задоволене.
За приписами частини четвертої статті 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Вирішуючи питання щодо визначення ОСОБА_4 розміру застави як альтернативного запобіжного заходу, у даному кримінальному провадженні суд враховує приписи статей 177, 178, 182, 183 КПК України.
Виходячи з практики ЄСПЛ, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим степенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу.
З погляду на особу підозрюваного, його сімейний та майновий стан, доведеність перелічених стороною обвинувачення ризиків слідчий суддя вважає за можливе під час застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначити заставу у мінімальному передбаченому законом для злочину цієї класифікації, розмірі, а саме у 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 грн. (3028 х 80 = 242240). Внесення застави у такому розмірі, на думку слідчого судді, зможе гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та утримати останнього від реалізації доведених ризиків.
За таких обставин, на підставі вищевикладеного, зважаючи на те, що судове провадження не завершене, обвинуваченого не допитано, докази не досліджено, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, попередження переховуванню від суду, впливу на свідків, вчинення інших кримінальних правопорушень, суд на даній стадії судового провадження доходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора та необхідність продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного стосовно ОСОБА_4 на 60 діб, тобто до 25 квітня 2025 року включно з можливістю внесення застави, визначеної в ухвалі слідчого судді Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_8 від 03.01.2025 року в 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 грн. (3028 х 80 = 242240).
Пунктом п'ятим частини третьої статті 314 КПК України визначено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта.
Підстави для закриття кримінального провадження відсутні. Обвинувальний акт складено відповідно до вимог статті 291 КПК України, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону. Підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено. Кримінальне провадження підсудне Дзержинському районному суду м. Харкова.
На підставі вищевикладеного суд доходить висновку про необхідність призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту стосовно ОСОБА_4 .
Зазначене судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені частиною другою статті 27 КПК України, відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 176 - 178, 183, 194, 197, 199, 314-316, 369-372, 376, 392-395 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 60 (шістдесят) днів, тобто до 25 квітня 2025 року включно.
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62024170020004807 від 02.07.2024, стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною четвертою статті 408 Кримінального Кодексу України, на 03 березня 2025 року 15 годину 00 хвилин у приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова за адресою: м. Харків, проспект Перемоги, 52-В.
Кримінальне провадження розглядати суддею одноособово.
Про день та час проведення судового засідання повідомити учасників судового провадження.
Ухвала в частині застосування запобіжного заходу може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Строк дії ухвали до 25 квітня 2025 року включно.
Повний текст ухвали складено та проголошено 25 лютого 2025 року о 16 годині 30 хвилин.
Суддя ОСОБА_1