Справа № 638/19413/24
Провадження № 2/638/1649/25
27 лютого 2025 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого Невеніцина Є.В.,
при секретарі Бондаренко А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Харкові в приміщенні суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Державної казначейської служби України про стягнення на його користь моральної шкоди у розмірі 50 000 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року у справі № 520/37462/23, яке набрало законної сили 02 квітня поточного року, скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області №963020121839 від 05.12.2023 року в частині обмеження пенсії позивача на рівні 79990,40 грн. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2024 року у справі №520/ 37462/23 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 по справі № 520/37462/23 залишено без змін. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року у справі № 520/30249/23, яке набрало законної сили 01.01.2024 року, визнано протиправною бездіяльність начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо розгляду запиту позивача від 05 жовтня 2023 року. Зобов'язано начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надати відповідь на запит позивача від 05 жовтня 2023 року. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року у справі №520/13929/23 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо обмеження суми пенсії позивача у 2023 році шляхом фіксації її розміру 57099,79 грн. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області здійснити перерахунок і виплату пенсії позивача з 01.01.2023 року, враховуючи підвищення особам з інвалідністю внаслідок війни II групи з врахуванням зростання прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, передбаченого Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік», з урахуванням виплачених сум. Відповідно до даних з пенсійної справи позивача станом на 15.09.2024 року основний розмір пенсії від середнього заробітку становить 78750,00 грн., додаткова пенсія інвалідам 2 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС Пост.№112 п.5 - 379,60 грн., підвищення інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни 2 групи (40% від 2361 грн.) - 944.40 грн. та цільова допомога інвалідам війни II-групи -50 грн., а всього - 80124 грн. Незважаючи на це, як слідує із електронної пенсійної справи, максимальний розмір пенсії позивача залишився на тому ж рівні - 79 990.40 грн. Отже, кожного місяця арифметично сума нарахованих складових пенсії позивача складає у 2024 році 80124 грн, а фактично відповідач виплачує 79999,40 грн, незаконно позбавляючи позивача щомісячно по 124.60 грн, а всього з початку року - 1121.40 грн, тобто власності позивача. Відповідно до експертного висновку №86 від 08.01.1992 року, виявлені захворювання пов'язані з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників при виконанні робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. У 1986 році позивачу довелося безпосередньо виконувати обов'язки військової служби при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і внаслідок чого став інвалідом 2-ї групи згідно довідки МСЕК серія МСЕ-ЧНВ №270984 від 28 жовтня 2004 року. Психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров'я, можуть свідчить про заподіяння позивачу моральної шкоди.
Ухвалою суду від 21.10.2024 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.
01.11.2024 надійшов відзив на позовну заяву від представника Державної казначейської служби з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вони є неналежним відповідачем по справі; тривале, на думку позивача, невиконання рішення суду не є достатньою підставою для висновку про наявність причинного зв'язку між несвоєчасним виконанням рішення та завданою шкодою; на даному етапі подальше виконання рішення суду від відповідача не залежить, оскільки це можливо лише після виділення Пенсійним фондом України відповідних коштів, при цьому Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснило всі необхідні дії на виконання рішення суду. У спірних правовідносинах відсутня протиправна бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиконання рішень Харківського окружного суду. Покладання у такій ситуації на відповідача, який не є розпорядником бюджетних коштів, обов'язку відшкодування шкоди також не відповідає нормі ст.19 Конституції України та по суті є подвійним стягненням.
16.12.2024 надійшов відзив на позовну заяву від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не надано достатніх та належних доказів обставин, які б свідчили про заподіяння йому моральних страждань внаслідок дій відповідача, наслідки таких страждань та причинно-наслідковий зв'язок між діями та наслідками.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2023 по справі №520/13929/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - задоволено частково; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо обмеження суми пенсії ОСОБА_1 у 2023 році шляхом фіксації її розміру 57099,79 грн; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2023 року, враховуючи підвищення особам з інвалідністю внаслідок війни II групи з врахуванням зростання прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, передбаченого Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік», з урахуванням виплачених сум. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 по справі №520/37462/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про скасування розпорядження - задоволено та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області №963020121839 від 05.12.2023 року в частині обмеження пенсії ОСОБА_1 на рівні 79990,40 грн. Рішенням Харківського окружного суду від 30.11.2023 по справі №520/30249/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Ачкасова Віктора Миколайовича про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено; визнано протиправною бездіяльність начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Ачкасова В. М. щодо розгляду запиту ОСОБА_1 від 05 жовтня 2023 року; зобов'язано начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Ачкасова В.М. надати відповідь на запит ОСОБА_1 від 05 жовтня 2023 року.
Відповідно до положень ст.ст. 55, 124 Конституції України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).
Для настання цивільно-правової відповідальності необхідна наявність наступних елементів: протиправність дій, винність дій особи, яка завдала шкоди, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між винними діями та наслідками, що настали.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі № 642/1661/19.
Отже, з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування, зокрема, моральної (немайнової) шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи їх посадовою або службовою особою підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, вчиненого саме при виконанні своїх повноважень, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Такі обставини повинні підтверджуватись належними і допустимими доказами саме позивачем, виходячи із загальних засад доказування.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 757/62111/18-ц.
У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, завданих фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Зокрема, під немайновою шкодою, завданою юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв?язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності. Протиправна поведінка особи, яка завдала моральної шкоди, може полягати у: завданні каліцтва або іншого ушкодження здоров?я; протиправної поведінки щодо членів сім?ї чи близьких родичів потерпілого; знищенні чи пошкодженні майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Також обов?язковою підставою для деліктної відповідальності за завдання моральної шкоди є встановлення причинного зв?язку між шкодою і протиправною поведінкою особи.
Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.
При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб'єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов'язкам (ст. 3.19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст.1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов'язок доказування їх правомірності покладається на відповідача.
До такого висновку дійшов ВС у своїй постанові від 27.11.2019 у справі №750/6330/17.
Позивач зазначає, що відповідно до експертного висновку №86 від 08.01.1992 року, виявлені у нього захворювання пов'язані з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників при виконанні робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. У відповідності до довідки серія МСЕ-ЧНВ №270984 від 28 жовтня 2004 року йому встановлена друга група інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Отже, у 1986 році йому довелося безпосередньо виконувати обов'язки військової служби при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і внаслідок чого став інвалідом 2-ї групи згідно довідки МСЕК серія МСЕ-ЧНВ №270984 від 28 жовтня 2004 року. Отже, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров'я, можуть свідчить про заподіяння позивачу моральної шкоди.
Разом з тим, суду не надано жодного доказу на підтвердження факту наявності у нього моральної шкоди, сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб'єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати своє повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи.
Зазначаючи про моральні страждання, позивач не довів, що такі страждання не були негативною емоцією, а мали характер глибоких душевних мук.
У позовній заяві відсутній конкретний виклад фактичних обставин, які пов'язані безпосередньо із самим позивачем, і які входять до предмета доказування в межах заявлених позивачем позовних вимог, а відтак суд вважає недоведеним, що дії/бездіяльність відповідача призвели до сильного психологічного дискомфорту, погіршення самочуття, емоційного хвилювання, що досягнуло такого рівня страждання або приниження, які заподіяли позивачу моральну шкоду.
При цьому судом враховано, посилання позивача на те, що з початку 2024 року кожного місяця він недоотримує 124 грн 60 коп. та фактично отримує 79999,40 грн, тобто розмір недоплаченої суми, порівняно із загальним розміром пенсії, є незначним.
Сама по собі недоплата позивачу пенсії у вищевказаному розмірі за умови недоведеності настання для особи таких негативних наслідків, що можна трактувати як моральні страждання, не дає суду законних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .
Питання належного виконання рішення суду з приводу порядку, розміру нарахування та виплати пенсійного забезпечення може бути вирішено шляхом встановлення судового контролю за виконанням судового рішення адміністративного суду, визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 381-1 - 383 КАС України).
Щодо позовних вимог до ДКС України, суд зазначає наступне.
Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема. і представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18) (пункт 6.22), від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (провадження № 14-316цс19) (пункт 33), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (провадження № 14-447цс19) (пункт 28)), зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 (провадження № 14-514цс19)).
Відповідно до пункту 4 Положення про ДКС України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є ДКС України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України.
Тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, або номер чи вид рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов'язковість відновлення права позивача у разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18)).
Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 07 жовтня 2020 року у справі № 569/12383/17 (провадження № 61-12864св19), від 08 вересня 2021 року у справі № 751/7182/19 (провадження № 61-12426св20).
Таким чином, відповідачем у даній справі є держава, яка бере участь у правовідносинах, що виникли, через відповідний орган державної влади, а саме ГУ ПФУ в Харківській області.
Отже, ДКС України не є належним відповідачем по справі через відсутність у неї обов'язку відповідати за даним позовом.
Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.23,1167,1176 ЦК України, ст.ст. 3,4,5,10,13,76,81,265-268,273 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344), Державної казначейської служби України (м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, код ЄДРПОУ 37567646) про відшкодування моральної шкоди- відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий Є.В.Невеніцин