Справа №403/81/24 провадження № 2/403/91/25
28 лютого 2025 року с-ще Устинівка
Устинівський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді Атаманової С.Ю.,
при секретарі судового засідання Карпяк Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Устинівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі по тексту рішення - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення з останнього заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 18960 грн. 00 коп., з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту складає 4000 грн. 00 коп., за процентами - 13800 грн. 00 коп. та комісією - 1160 грн.00 коп..
Позов обгрунтовується тим, що 19 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі по тексту рішення - ТОВ «Мілоан»), як кредитодавцем, та відповідачем ОСОБА_1 , як позичальником, у порядку ст.ст.11 та 12 Закону України «Про електронну комерцію» був укладений кредитний договір №4225435, за яким відповідач шляхом безготівкового переказу на рахунок належної йому платіжної карти грошових коштів отримав кредит в сумі 4000 грн. 00 коп.. Вказаний кредитний договір був підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного одноразового ідентифікатора після ідентифікації особи відповідача в інформаційній системі кредитодавця та заповнення ним анкети-заяви на кредит. Згідно умов договору відповідач зобов'язувався внести платіж з повернення кредиту та сплати комісії і процентів 04 грудня 2021 року. Враховуючи, невиконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, а також заміну у порядку укладення договору відступлення права вимоги №81-МЛ від 23 лютого 2022 року сторони кредитора у договорі №4225435 від 19 листопада 2021 року з ТОВ «Мілоан» на ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», позивач прохав стягнути зі ОСОБА_1 на його користь зазначену вище суму заборгованості.
З урахуванням понесених судових витрат, представник позивача прохав суд стягнути з відповідача по справі сплачений при подачі позову до суду судовий збір в сумі 2422,40 грн..
Відповідач по справі ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» разом з доданими до нього письмовими доказами на обгрунтування своїх заперечень проти позовних вимог та розміру судових витрат у встановлений судом строк не подав.
ІІ. Заяви та клопотання.
Представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» згідно письмового клопотання від 03 лютого 2025 року прохав розглядати справу без його участі та не заперечував проти ухвалення судом заочного рішення (а.с.70).
Заяв та клопотань від відповідача по справі ОСОБА_1 в порядку ст.ст.43, 84, 183 ЦПК України, в тому числі, про розгляд справи за його відсутності чи відкладення судового розгляду, витребування доказів, на дату проведення судового засідання не надходило.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
В зв'язку з тим, що в судове засідання відповідач ОСОБА_1 , будучи повідомленим про дату, час і місце його проведення в порядку ст.128 ЦПК України, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив та не подав відзив на позовну заяву, судом за наявності умов, передбачених ч.1 ст.280 ЦПК України, відповідно до ч.1 ст.281 ЦПК України, 28 лютого 2025 року постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
19 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан», як кредитодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, був укладений договір про споживчий кредит №4225435 (далі - Договір, кредитний договір), який згідно положень ст.ст.10-12 Закону України «Про електронну комерцію» був вчинений в електронній формі шляхом підписання відповідачем розміщеного в його особистому кабінеті, створеному на сайті кредитодавця, проекту кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора V56299, надісланого йому Товариством електронним повідомленням (SMS) на зазначений позичальником мобільний телефонний номер (п.6.1, 6.2 Договору) (а.с.12-21).
Як вбачається із довідки про ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 , для акцептування позичальником договору, 19 листопада 2021 року о 23:40:56 ТОВ «Мілоан» на номер телефону ОСОБА_1 НОМЕР_1 було відправлено одноразовий ідентифікатор: V56299 (а.с.24).
Згідно умов укладеного Договору (пункти 1.1, 1.2 та 2.1) кредитодавець ТОВ «Мілоан» зобов'язується надати відповідачу, як позичальнику, на умовах визначених цим Договором, грошові кошти (фінансовий кредит) в сумі 4000 грн. 00 коп. шляхом їх переказу на картковий рахунок позичальника, а відповідач ОСОБА_1 зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4 Договору термін та виконати інші зобов'язання в повному обсязі на умовах та строки, що визначені Договором (а.с.12).
Судом встановлено, що кредитний договір укладений строком на 15 днів - з 19 листопада 2021 року (пункт 1.3) та передбачає дату повернення кредиту, сплати комісії і процентів (дату платежу): 04 грудня 2021 року (пункт 1.4).
Відповідно до пунктів 1.5.1, 1.5.2 та 1.6 Договору комісія за надання кредиту становить 1160,00 грн., яка нараховується одноразово за ставкою 29.00% від суми кредиту; проценти за користування кредитом становлять 1800,00 грн., які нараховуються за ставкою 3.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (а.с.12).
Крім того, за змістом узгоджених сторонами умов виконання Договору (пункти 2.2.1 та 2.2.2) позичальник сплачує кредитодавцю комісію та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.1.5.1-1.5.2 Договору в термін (дату), вказаний в п.1.4. Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування.
При цьому пунктом 4.2 Договору, що міститься у розділі «Відповідальність сторін», передбачено право кредитодавця у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору нараховувати, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п.1.6 Договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 Договору (а.с.17).
Пунктом 7.1 Договору встановлено, що він набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п.2.1 цього Договору (а.с.19).
Відповідач своїм підписом підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування, викладені в паспорті споживчого кредиту №4225435 (а.с.22-23).
19 листопада 2021 року ТОВ «Мілоан» на виконання умов Договору було здійснено переказ грошових коштів в сумі 4000 грн.00 коп. на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 за № НОМЕР_2 , що відповідає сумі кредиту згідно п.1.2 Договору (а.с.25).
Враховуючи дату підписання відповідачем Договору в електронній формі та дату перерахування грошових коштів на його картковий рахунок, укладений сторонами кредитний договір набув чинності 19 листопада 2021 року.
Згідно відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №4225435 за період з 20 листопада 2021 року по 04 грудня 2021 року первісним кредитором ТОВ «Мілоан» здійснювалось щоденне нарахування процентів згідно п.1.5.2 Договору в розмірі по 120,00 грн., а всього за 15 днів на загальну суму 1800,00 грн. та за період з 05 грудня 2021 року по 02 лютого 2022 року - щоденне нарахування процентів згідно п.п.1.6, 2.3.1.2 Договору в розмірі по 200,00 грн.. а всього за 60 днів на загальну суму 12000,00 грн. (а.с.28-29).
Отже, загальна сума нарахованих процентів згідно умов кредитного договору становить 13800,00 грн..
Як вбачається із виписки по особовому рахунку відповідача, в якій міститься інформація про суми операцій, суми оборотів за дебетом та кредитом рахунку, суми вихідного залишку за кредитним договором №4225435 від 19 листопада 2021 року, сума заборгованості станом на 09 січня 2024 року складає 18960,00 грн., з яких: прострочене тіло кредиту - 4000,00 грн.; прострочені відсотки - 13800,00 грн., заборгованість за комісіями - 1160,00 грн.. Відомості про здійснення відповідачем ОСОБА_1 платежів в рахунок погашення отриманого ним кредиту у виписці відсутні (а.с.30).
Під час судового розгляду справи відповідачем ОСОБА_1 , з урахуванням вимог ст.ст.77, 78 ЦПК України, не спростовані надані позивачем докази укладення ним 19 листопада 2021 року кредитного договору та отримання за ним кредитних коштів у зазначеному вище розмірі.
Доказів здійснення погашення заборгованості за наданим кредитом (повністю або частково) відповідачем ОСОБА_1 під час судового розгляду також надано не було.
Належні та допустимі докази того, що вищезазначена сума заборгованості раніше стягувалась чи була стягнута з відповідача в матеріалах цивільної справи відсутні.
23 лютого 2022 року між ТОВ «Мілоан» (кредитор) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (новий кредитор) було укладено договір відступлення прав вимоги №81-МЛ, за яким кредитор передав (відступив) новому кредитору за плату права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості). Права вимоги переходять до нового кредитора у день здійснення фінансування (оплати) на користь кредитора у повному обсязі у сумі, вказаній в п.7.1 цього Договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості (пункти 1.1 та 6.2.2) (а.с.31-39).
Розмір плати за придбання (відступлення) права вимоги, визначений п.7.1 договору №81-МЛ від 23 лютого 2022 року, становить 3475728,24 грн. (а.с.40).
Як вбачається із витягу з Реєстру боржників до договору відступлення права вимоги №81-МЛ від 23 лютого 2022 року та акту приймання-передачі вказаного реєстру боржників від 23 лютого 2022 року, ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №4225435 від 19 листопада 2021 року на загальну суму заборгованості 18960,00 грн. (а.с.41, 42).
Судом встановлено, що 23 лютого 2022 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на виконання умов п.6.2.2. договору №81-МЛ на рахунок отримувача ТОВ «Мілоан» було перераховано зазначену в п. 7.1 цього договору суму, що свідчить про набуття позивачем, як новим кредитором, права вимоги до боржника ОСОБА_1 (а.с.40).
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Виконуючи приписи ст.264, ч.4 ст.265 ЦПК України та даючи оцінку аргументам, наведеним позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, в тому числі вирішуючи питання про те, чи було порушено право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, а також доказам, якими вони підтверджуються, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до ст.ст.626, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України)..
Відповідно до ч.2 ст.638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно приписів п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закону), який встановлює порядок вчинення електронних правочинів, електронним договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною та вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч.6 цієї статті, зокрема шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону.
Відповідно до положень ст.12 Закону моментом підписання електронного правочину є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилається іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону).
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки букв, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом (постанова Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19). Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).
Судом встановлено, що договір про споживчий кредит №4225435 від 19 листопада 2021 року був підписаний відповідачем по справі ОСОБА_1 після його ідентифікації в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора: V56299, надісланого ТОВ «Мілоан» на номер мобільного телефону відповідача: НОМЕР_1 у вигляді смс-повідомлення, що підтверджує укладення даного договору саме як електронного правочину в порядку, передбаченому ст.ст.10-12 Закону України «Про електронну комерцію», та згоду відповідача з усіма його істотними умовами.
В протилежному випадку - без здійснення входу відповідача на веб-сайт кредитодавця за допомогою логіна та пароля особистого кабінету та без отримання ним одноразового ідентифікатора у виді смс-повідомлення, укладення кредитного договору було б технічно неможливим.
Подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19.
Належних доказів на спростування тверджень позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» щодо здійснення саме відповідачем ОСОБА_1 електронного підпису кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора V56299 суду надано не було.
Згідно положень ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).
За змістом ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що згідно умов укладеного відповідачем ОСОБА_1 договору про споживчий кредит №4225435 від 19 листопада 2021 року, останній отримав від ТОВ «Мілоан» в якості кредиту грошові кошти в сумі 4000 грн. 00 коп., однак своїх зобов'язань за вказаним договором щодо повернення кредиту, сплати комісії та щомісячних процентів за користування ним не виконував належним чином, внаслідок чого станом на 09 січня 2024 року в нього виникла заборгованість у загальному розмірі 18960 грн. 00 коп., з яких: 4000 грн. 00 коп. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 13800 грн. 00 коп. - прострочена заборгованість за процентами та 1160 грн. 00 коп. - заборгованість за комісіями.
Наведений позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» розрахунок заборгованості відповідає умовам кредитного договору щодо розміру та строку сплати відповідачем передбачених ним платежів, в тому числі і щодо нарахування щомісячних процентів після закінчення строку дії договору (04 грудня 2021 року) на загальну суму 13800,00 грн. з огляду на наступне.
Згідно правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 (пункт 6.19) право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 (пункти 113, 115), у статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства. Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд.
За змістом пункту 128 цієї ж Постанови можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
У разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором (пункт 141 Постанови).
З огляду на викладене, судом встановлено, що умови договору про споживчий кредит №4225435 від 19 листопада 2021 року, які передбачають право кредитодавця у разі порушення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості за кредитом з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, здійснювати нарахування процентів за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п.1.6 Договору, саме в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст.625 ЦК України, розташовані у розділі 4 Договору («Відповідальність сторін»).
Одночасно в цьому ж розділі Договору (пункт 4.2) сторонами було узгоджено, що дана умова Договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 Договору.
Отже, тлумачення умов Договору дозволяє суду дійти висновку про те, що нарахування кредитодавцем процентів за ставкою, передбаченою п.1.6 Договору (5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом) після закінчення строку дії кредитного договору було правомірним, так як здійснювалось саме як міра відповідальності позичальника ОСОБА_1 за неналежне виконання ним грошового зобов'язання, а тому ці проценти охоплюються диспозицією норми ч.2 ст.625 ЦК України.
При цьому суд, виходячи з положень ч.2 ст.614 ЦК України, якою встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання, приходить до висновку, що відповідачем по справі ОСОБА_1 не надано жодного належного доказу на підтвердження належного виконання ним зобов'язань за кредитним договором, в тому числі не спростовано наданого позивачем розрахунку заборгованості та її розміру.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Судом встановлено, що матеріали цивільної справи не містять, а відповідачем ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на спростування презумпції правомірності договору про споживчий кредит №4225435 від 19 листопада 2021 року, укладеного між первісним кредитором ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 , а також договору відступлення прав вимоги №81-МЛ від 23 лютого 2022 року, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».
Зазначені договори з огляду на відсутність доказів протилежного не визнавались судом недійсними.
На підставі викладеного, виходячи з презумпції правомірності правочину (ст.204 ЦК України) та презумпції обов'язковості договору (ст.629 ЦК України), суд вважає встановленим факт невиконання відповідачем по справі своїх зобов'язань за договором про споживчий кредит №4225435 від 19 листопада 2021 року щодо повернення суми кредиту та інших, передбачених ним платежів (зокрема, процентів за користування кредитом, комісії та процентів за порушення грошового зобов'язання), право грошової вимоги за яким у встановленому законом порядку було набуте позивачем на підставі договору відступлення прав вимоги №81-МЛ від 23 лютого 2022 року, та приходить до висновку про задоволення позову щодо стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості за вказаним вище кредитним договором в сумі 18960 грн. 00 коп..
VI. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовом майнового характеру, за який ним було сплачено судовий збір в розмірі 2422 грн. 40 коп. (а.с.1).
З огляду на викладене, враховуючи задоволення судом позовних вимог в повному обсязі, з відповідача по справі ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь позивача по справі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» грошові кошти по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн., які були сплачені позивачем при подачі ним позову до суду та підтверджені належним письмовим доказом по справі.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи, відсутні.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 280, 282, 284, 288, 289, 354 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити повністю.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит №4225435 від 19 листопада 2021 року в загальній сумі 18960 грн. 00 коп. (вісімнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят гривень 00 копійок).
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» в порядку розподілу судових витрат судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 2422 грн. 40 коп. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).
Повне ім'я та найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження (юридична адреса): вул.Смаль-Стоцького, буд.№1, корпус №28, м.Львів, поштовий індекс 79018, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35234236.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного перегляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України, подавши апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення) до Кропивницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя С.Ю.Атаманова