Справа № 344/3422/25
Провадження № 1-кс/344/1791/25
27 лютого 2025 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про продовження строку тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12024091010000295 від 02.02.2024, -
Слідчий звернулася з вказаним клопотанням, яке погоджене з прокурором, в обґрунтування якого зазначила, що слідчим відділом Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12024091010000295 від 02.02.2024, за підозрою ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27 ч. 1 ст. 259 КК України.
Встановлено, що ОСОБА_5 , 14.11.2024 о 14 год 11 хв, знаходячись за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , діючи спільно із невстановленою особою, реалізуючи злочинний умисел, спрямований на завідомо неправдиве повідомлення правоохоронним органам про підготовку вибуху, достовірно знаючи про неправдивий характер поширюваної ним інформації, розуміючи, що таке повідомлення викличе обстановку страху та паніки у населення та порушить їх нормальний ритм життя та громадський спокій, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, сприяв невстановленій досудовим розслідуванням особі у повідомленні неправдивої інформації, яка не відповідає дійсності про нібито існуючу підготовку вибуху за допомогою мобільного терміналу із встановленою сім-карткою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» з номером телефону НОМЕР_1 допоміг зателефонувати на лінію концентру ТОВ"Метро Кеш Енд Кері Україна" «0800501401» та повідомив завідомо неправдиву інформацію про підготовку вибуху приміщення ТЦ «Метро», що розташоване за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Вовчинецька, 225 М.
За неправдивим повідомленням про замінування торгового центру, працівниками вибухово-технічного відділу ГУНП в Івано-Франківській області спільно з працівником кінологічної служби ГУНП в Івано-Франківській області, з метою виявлення та знешкодження вибухових речовин, вибухових пристроїв та інших загроз, 14.11.2024, в період часу з 14 год. 50 хв. по 15 год. 39 хв., було проведено обстеження приміщення та прилеглої території ТЦ «Метро», що за адресою: вул. Вовчинецька, 225 М, у м. Івано-Франківську.
За результатами відповідних обстежень будь-яких вибухово-технічних пристроїв не виявлено, що підтверджує неправдивість здійсненого ОСОБА_5 , повідомлення про замінування.
У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харків та житель АДРЕСА_1 , українець, громадянинУкраїни, не одружений, непрацюючий, раніше не судимий.
Підозра ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення обґрунтовано підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: відомостями, що містяться у протоколах: огляду місця події, протоколу обшуку та іншими зібраними матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
03 січня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 259 КК України.
А також 03 січня 2025 ОСОБА_5 було затримано в порядку п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.
05 січня 2025 року Івано-Франківським міським судом ОСОБА_5 було винесено ухвалу про запобіжний захід у вигляд ітримання під вартою.
Керівником Окружної прокуратури міста Івано-Франківська винесено постанову про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024091010000295 до 03.04.2025 року.
Закінчити в двох місячний термін (до 03.03.2025) кримінальне провадження не представляється можливим, оскільки ще необхідно провести тимчасовий доступ до ТОВ «Нова пошта», з метою отримання інформації про отримання та відправлення посилок ОСОБА_5 для підтвердження чи спростування факту способу отримання обладнання завдяки яком відбувались повідомлення про замінування різних об'єктів, провести огляд виїмок операторів мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар», ТОВ «Лайфселл», ПрАТ «ВФ Україна» АТ «А-банк», та імовірно провести тимчасовий доступ до операторів мобільного зв'язку, на підставі огляду виїмки, про як зазначалось раніше, отримати висновок експерта, про проведення комп'ютерно-технічної експертизи мобільного телефону ОСОБА_5 , який був вилучений в ході обшуку, а також проведення інших слідчих розшукових дій для встановлення всіх обставин вчинення кримінального правопорушення, а також встановлення всіх учасників кримінального правопорушення.
Під час здійснення досудового розслідування проведено великий об'єм слідчих дій для доведення ОСОБА_6 ,що свідчить про складність даного кримінального провадження, проте, провести всі необхідні слідчі та процесуальні дії у двохмісячний термін не представилось можливим у зв'язку зі складністю кримінального правопорушення.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 259 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, санкція статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від двох до шести років.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, тримання під вартою, як винятковий запобіжний захід, може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Підставами вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду є те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину за який передбачено покарання у виді позбавлення волі та усвідомлює неминучість покарання за його вчинення.
Також, підозрюваний ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюваний в минулому вчиняв корисливі злочини, офіційно не працює, немає постійного джерела прибутку.
Вище наведене, свідчить про те, що заявлені ризики на теперішній час не зменшились, що виправдовує застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, посилаючись на викладені в ньому обставини, просив клопотання задовольнити.
В судовому засіданні захисник заперечив щодо задоволення клопотання, посилаючись на необґрунтованість підозри та недоведеність ризиків. Крім того, зазначив, що прокурором не доведено неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, просив врахувати міцні соціальні зв'язки підозрюваного та застосувати щодо нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Крім того, захисником було подано письмові заперечення на подане клопотання.
В судовому засіданні підозрюваний підтримав думку захисника.
Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п"ять років.
У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання, а також те, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
В той же час згідно з ст.219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, а ч.2 даної статті зазначає про можливість продовження строку досудового розслідування.
Ст. 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.
03 січня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 259 КК України.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 259 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від двох до шести років.
05 січня 2025 року слідчим суддею Івано-Франківського міського суду щодо
підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із правом внесення застави в межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі - 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень до 03.03.2025 року включно.
25 лютого 2025 року керівником Окружної прокуратури міста Івано-Франківська винесено постанову про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024091010000295 до 03.04.2025 року.
Так, відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: відомостями, що містяться у протоколах: огляду місця події, протоколу обшуку та іншими зібраними матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення. При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 259 КК України.
В той же час 03.03.2025 року закінчується строк дії застосованого щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Відповідно до ст. 199 КПК України, розглядаючи клопотання про продовження строків тримання під вартою слідчий суддя повинен з'ясувати конкретні причини тривалого тримання особи під вартою, чи недопущеного безпідставного тривалого розслідування, інші обставини, що свідчать про невиправдано тривале тримання під вартою, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та застосувати альтернативний запобіжний захід.
Однак стороною кримінального провадження з боку обвинувачення доведено наявність об'єктивних обставин, які в свою чергу перешкоджають завершенню досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, у зв'язку з чим керівником Окружної прокуратури міста Івано-Франківська продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024091010000295 до 03.04.2025 року.
З точки зору ч. 2 ст. 177 КПК України, в якій визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, визначальними пунктами ст. 184 КПК України будуть п. 3,5,6,7 ч. 1 ст. 184 КПК України. Тобто, саме виклад обставин, які дають змогу обґрунтовано підозрювати особу у скоєнні злочину, та зробити висновок про наявність ризиків, обґрунтування неможливості запобігти ризикам при застосуванні більш м'яких запобіжних заходів та обґрунтування обов'язків.
Вважається, що застосування запобіжних заходів вже можливо при наявності ризиків. Ризик же в свою чергу це не визначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, прокурором доведено наявність ризиків, які не зменшилися та які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Варто зазначити, що у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Варто додати, що відповідно до КПК України метою запобіжного заходу є необхідність попередити виникнення ризиків, а не застосувати запобіжний захід за наслідками можливого вчинення підозрюваним відповідних дій. З огляду на викладене, той чи інший ризик слід вважати наявним за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення підозрюваним таких спроб. Водночас, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
В той же час, слідчий суддя вважає, що прокурором жодним чином не доведено, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вирішуючи дане клопотання враховую також наявність доказів про вчинення ОСОБА_5 зазначеного кримінального правопорушенння, також вік підозрюваного, міцність соціальних зв'язків.
При вирішенні клопотання, слідчим суддею враховується тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному та міра покарання, яка йому загрожує у разі доведення вини, і саме наведені вище обставини у їх сукупності, а також дані про особу підозрюваного підтверджують існування ризиків передбачених ст.177 КПК України та дають можливість зробити висновок, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою може забезпечити уникненню цих ризиків та забезпечити процесуальну поведінку підозрюваного.
В той же час обставини, які зазначені підозрюваним та його захисником, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні даного клопотання, оскільки такі не виключають обґрунтованості підозри та встановлених в судовому засіданні ризиків.
У рішенні "Марченко проти України" Європейського суду суд з прав людини повторює, що при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернатиних) запобіжних заходів.
При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, слідчий суддя враховує характеризуючі особу дані та майновий стан підозрюваного, практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, та не може бути завідомо непомірним для підозрюваного, а також тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному за інкримінований злочин та матеріальний стан особи, та вважає необхідно визначити розмір застави в межах 25 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На переконання слідчого судді застава в такому розмірі повинна достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваною покладених на нього обов'язків, і такий розмір застави буде співмірним та доцільним у випадку її внесення для гарантування дієвості даного провадження та запобіганням згаданим ризикам.
Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що клопотання слід задовольнити, продовжити строк тримання ОСОБА_5 під вартою до 01 квітня 2025 року включно, в межах строку досудового розслідування, із визначенням відповідних обов'язків у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -
Клопотання задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 01 квітня 2025 року, включно.
Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 здійснювати в Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».
Визначити заставу - 25 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 75 700 (сімдесят п'ять тисяч сімсот) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26289647, банк отримувача ДКСУ, м.Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA158201720355259002000002265).
У разі внесення застави у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки на строк до 01 квітня 2025 року включно:
- прибувати до слідчого прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний вважається тим, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Окружної прокуратури міста Івано-Франківська ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1