Справа № 206/4013/24
Провадження № 1-кп/206/62/25
27.02.2025 м.Дніпро
Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції, в залі судових засідань Самарського районного суду в м. Дніпропетровськ кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041700000539 від 21 липня 2024 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, який має на утриманні двох малолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця військової служби за контрактом, в посаді кулеметника 1 спеціалізованої штурмової роти штурмового спеціалізованого батальйону (Шквал) військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше судимого: 06.11.2008 вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 185, ст. 70, ст. 69 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України від відбуття покарання звільненого з іспитовим строком 3 (три) роки;
22.02.2010 вироком Дніпропетровського районного суду м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 186, ст. 69, ч. 1 ст. 70 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі, із застосуванням ст. 71, ч. 3 ст. 78 КК України частково приєднано не відбутий строк 6 (шість) місяців за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06.11.2008 р., до остаточного призначення покарання - 3 (три) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі. 29.02.2012 умовно-достроково звільненого, невідбутий строк - 1 (один) рік 12 (дванадцять) днів;
09.07.2015 вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 304, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України до 5 (п'яти) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна. 25.07.2019 звільненого по відбуттю строку покарання;
25.07.2022 вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 187 КК України до 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна;
24.01.2023 вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до 3 (трьох) років 6 (шість) місяців позбавлення волі, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення призначеного покарання більш суворим покаранням, призначеного вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 25.07.2022, до остаточного призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років з конфіскацією належного йому майна,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 289 КК України, -
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_3
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_7 ,
Відповідно витягу з наказу № 124 командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.06.2024, військовослужбовця військової служби за контрактом ОСОБА_3 зараховано до особового складу та призначено на посаду кулеметника 1 спеціалізованої штурмової роти штурмового спеціалізованого батальйону (Шквал) військової частини НОМЕР_1 . Згідно ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства. Будучи військовослужбовцем ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1-4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов'язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших військових від негідних вчинків, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України. Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Проте ОСОБА_3 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, будучи особою відносно якої застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом та адміністративний нагляд строком на 12 місяців із встановленням обмежень, в отже цілком обізнаним, що у разі вчинення ним протягом не відбутої частини покарання нового кримінального правопорушення суд призначить покарання за правилами, передбаченими ст.ст. 71 і 72 КК України, а також що ухилення від прийняття на військову службу за контрактом особою, яку під час мобілізації та/або дії воєнного стану звільнено умовно-достроково від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом тягне за собою кримінальну відповідальність за ст. 336-2 КК України, повторно вчинив кримінальне правопорушення проти власності за наступних обставин.
Так, ОСОБА_3 20 липня 2024 року, приблизно о 21 годині 30 хвилин, перебуваючи поряд з магазином «Продукти-350» ТОВ «АТБ - Маркет», розташованим за адресою: м. Дніпро, вул. Романовського, 78, маючи прямий злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи умисно, без дозволу власника, не маючи права на користування транспортним засобом, протиправно, з корисливих спонукань, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом штовхання за допомогою фізичної сили, без запуску двигуна, перемістив належний потерпілій ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , транспортний засіб, а саме - мопед «Honda Diо», 1998 року випуску, світло-сірого кольору, об'ємом двигуна 0,49 куб, д.н.з. " НОМЕР_2 ", який він визначив як об'єкт свого злочинного посягання, на відстань приблизно 800-1000 метрів від місця скоєння злочину, де сховав його у кущах, отримав таким чином можливість розпоряджатися ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду на суму 5119,75 гривень (п'ять тисяч сто дев'ятнадцять гривень сімдесят п'ять копійок).
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні свою вину у вчиненому визнав беззаперечно та пояснив суду, що він розкаюється, просив призначити мінімальну міру покарання.
Потерпіла надала до суду заяву, згідно якої, просила справу розглянути за її відсутності, цивільний позов нею не заявлено, претензій матеріального характеру не має, оскільки матеріальну шкоду їй відшкодовано, обрання виду та міри покарання покладає на розсуд суду.
Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
У відповідності до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що учасники не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений та потерпіла, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Тому суд досліджує матеріали кримінального провадження, в частині тих, що характеризують особу обвинуваченого, а саме:
За ухвалою Петрівського районного суду Кіровоградської області від 11.06.2024 року, яка набрала законної сили 19.06.2024 року, засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 умовно - достроково звільнено від відбування покарання призначеного вироком Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.01.2023 року, терміном на 04 (чотири) роки 11 (одинадцять) міяців 14 днів, для проходження військової служби за контрактом, як особу, яка виявила бажання проходити військову службу за контрактом та встановлено адміністративний нагляд строком на 12 місяців. Щодо засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканця АДРЕСА_3 19.06.2024 р. видане розпорядження про виконання даної ухвали;
Згідно повідомлення державної установи «Петрівська виправна колонія (№ 49)» від 19.06.2024 р., 19 червня 2024 року, відповідно до частини 1 статті 81-1 КК України умовно-достроково від відбування основного покарання, для проходження військової служби за контрактом, з колонії звільнився ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджений: 24.01.2023 Амур - Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення призначеного покарання більш суворим покаранням призначеним за вироком Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25.07.2022, яким він був засуджений за ч. 2 ст. 187 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
За витягом з наказу командира (по стройовій частині) № 132 від 02.07.2024 , солдата військової служби за контрактом ОСОБА_3 , кулеметника 3 штурмового спеціалізованого відділення 1 штурмового спеціалізованого взводу 1 штурмової спеціалізованної роти штурмового спеціалізованого батальйону, який був не законно відсутній на службі з 28 червня 2024 року, після самовільного залишення частини та прибуття до пункту постійної дислокації в с-ще Гвардійське: визнано таким, що прибув на службу 30 червня 2024 року;
Згідно характеристики на засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наданої ДУ «Петрівська виправна колонія (№ 49)», останній характеризується посередньо. Згідно характеристики командира 1 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону « ІНФОРМАЦІЯ_6 », прийнятий на військову службу за контрактом ОСОБА_3 , також характеризується посередньо.
Таким чином дослідивши характеризуючи особу обвинуваченого ознаки, вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони, суд прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, тобто у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він раніше судимий вироком Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до 3(трьох) років 6(шести) місяців позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення призначеного покарання більш суворим покаранням призначеного вироком Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25.07.2022, остаточно призначено ОСОБА_3 до відбування покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років з конфіскацією належного йому майна.
Ухвалою Петрівського районного суду Кіровоградської області від 11.06.2024 року, яка набрала законної сили 19.06.2024 року, засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 звільнено умовно - достроково від відбування покарання призначеного вироком Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.01.2023 року, терміном на 04 (чотири) роки 11 (одинадцять) міяців 14 днів, відповідно до ст. 81-1 КК Українидля проходження військової служби за контрактом, як особу, яка виявила бажання проходити військову службу за контрактом та встановлено адміністративний нагляд строком на 12 місяців.
В той же час обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення за ч.2 ст. 289 КК України під час умовно-дострокового звільнення від відбування невідбутої частини основного покарання.
Враховуючи вищевикладене, суд, вирішуючи питання щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, враховує наступні обставини: - ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме - згідно ст. 12 КК України, злочин, передбачений ч. 2 ст. 289 КК України, класифікується як тяжкий злочин; - особу винуватого, який раніше неодноразово судимий, має не погашену та не зняту у встановленому законом порядку судимість, був звільнений з місця відбування покарання умовно- достроково, на підставі, визначеній статтею 81-1 Кримінального кодексу України, не зробив для себе належних висновків та не став на шлях виправлення після неодноразового відбування покарання у виді позбавлення волі, за місцем відбування покарання характеризується посередньо, не перебування його на обліку лікаря-нарколога, психіатра, наявність на утримання двох неповнолітніх дітей, як військовозобов'язаний ОСОБА_3 показав себе з негативної сторони, відповідно наявність обставини, що пом'якшує покарання, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Наявність обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, є рецидив злочинів.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
При визначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.
З огляду на викладене, суд вважає, що виправлення обвинуваченого та запобігання скоєнню ним нових злочинів буде досягнуто при застосуванні до нього покарання у виді позбавлення волі, без застосування передбаченого ст. 69 КК України більш м'якого покарання, ніж передбаченого законом і без звільнення його, згідно ст. 75 КК України, від відбування покарання з випробуванням, оскільки не встановлено підстав для застосування приписів ст.ст. 69, 75 КК України.
При прийнятті рішення щодо призначення покарання, пов'язаного з позбавленням волі, суд також приймає до уваги інформацію, що характеризує обвинуваченого ОСОБА_3 , яка містить соціально-психологічну характеристику обвинуваченого, згідно якої, обвинувачений має наміри до подальших позитивних змін, проте ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній. Ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як середній.
Однак, суд критично ставиться до можливості виправлення обвинуваченого без позбавлення волі з огляду на стійку злочинну спрямованість його діянь та рецидиву злочинів.
Згідно з ч. 3 ст. 81-1 КК України у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення суд призначає такій особі покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.
Враховуючи вищезазначене, данні про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують його покарання та тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, а також факт вчинення ним протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення, суд дійшов висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі, а відповідно до ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, у виді позбавлення волі.
Відповідно до ч. 4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Приписами ч. 2 ст. 124 КПК також установлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Питання про долю речових доказів суд вважає за необхідне вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 369-371, 373-376, 395 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з конфіскацією всього належного йому майна.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.01.2023 року до покарання, призначеного за цим вироком призначити ОСОБА_3 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 1 (один) місяць позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
У строк відбуття покарання ОСОБА_3 зарахувати строк тримання під вартою за ухвалою Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 23.07.2024 року відповідно до протоколу затримання з 21 липня 2024 року до 05 серпня 2024 року, дати внесення застави на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області.
Заставу, внесену на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, згідно ухвали Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 23.07.2024 року по справі № 206/3837/24 у розмірі 105980 (сто п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят) гривень 00 копійок повернути заставодавцю ОСОБА_7 .
Речові докази у кримінальному провадженні: мопед «Honda Diо», 1998 року випуску, світло-сірого кольору, об'ємом двигуна 0,49 куб, д.н.з. " НОМЕР_2 " та тимчасовий реєстр. талон ДАП № 987054, передані на зберігання власниці, залишити ОСОБА_8 , як законному володільцю;
шорти чорного кольору із написами сірого кольору з контурами написів жовтого кольору та візерунками жовтого кольору, що зберігаються в камері схову ВП № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області, квитанція № 002744, номер книги обліку речових доказів - 2941, порядковий номер -334, повернути ОСОБА_3 за належністю;
дві липкі стрічки зі слідами папілярних узорів, які упаковані в первинну упаковку та шорти чорного кольору з написами сірого кольору, що зберігаються у камері речових доказів ВП № 4 ДРУП ГУНП - знищити;
диски з відеозаписами 12,8 мб., 1,45 мб. - зберігати в матеріалах справи.
Стягнути з засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави вартість проведеної трасологічної експертизи № СЕ-19/104-24/29768-Д від 25.07.2024 року у сумі 757 (сімсот п'ятдесят сім) гривень 28 коп, та проведеної транспортної-товарознавчої експертизи № СЕ-19/104-24/29250-АВ від 24.07.2024 року у сумі 1514 (тисячу п'ятсот чотирнадцять) гривень 56 коп..
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Самарський районний суд міста Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя Нестеренко