27.02.2025 Справа №607/23750/24 Провадження №2-др/607/9/25
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Дзюбича В.Л., з участю секретаря судового засідання Кочмар С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі заяву представника позивача - адвоката Гриців Ольги Ярославівни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гриців Ольга Ярославівна до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,
установив:
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02.01.2025, позовні вимоги ОСОБА_1 , задоволено частково. Змінено розмір стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ухвалено стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 (Однієї четвертої) частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 (п'ятдесяти) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання чинності рішення суду і до досягнення дитиною повноліття. В задоволенні решти позовних вимог, відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_2 в дохід держави 1211,20 гривень судового збору.
06.01.2025 представником позивача - адвокатом Гриців О.Я. через систему «Електронний суд» подано суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, а саме про вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 22 000 гривень.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, у поданій заяві про ухвалення додаткового рішення, просила суд розгляд справи проводити у її відсутності.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися. Представником відповідача - адвокатом Дяків О.Я. подано суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, оскільки як вбачається із рішення суду позовні вимоги задоволені частково, тому відповідач вважає, що розмір заявлених витрат в даній справі є неспівмірним заявленим позовним вимогам та фактично задоволених судом, не відповідає критерію складності справ та необхідності понесення саме цих витрат для можливості розгляду даної справи. А тому, вважає, що в даній справі доцільною та співвмірною є сума в розмірі 3000 грн.
Згідно п.3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників судового розгляду ухвалити додаткове рішення, якщо судом не було вирішене питання про судові витрати.
Як зазначено вище, представник позивача просить стягнути з відповідача 22 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
07.02.2024 між адвокатом Гриців О.Я. та ОСОБА_1 укладено Договір про надання правничої правової допомоги, за змістом якого визначили, що за надання правової допомоги Клієнт сплачує Адвокату гонорар в сумі 20000 гривень, який Клієнт зобов'язується оплатити протягом тридцяти днів після набрання судовим рішенням законної сили. Га визначення розміру гонорару впливають строки вирішення спору, ступінь складності справ, обсяг правової допомоги. (п.3.1 Договору).
За подання Адвокатом адвокатського запиту (запитів), з метою збору інформації та доказів, Клієнт сплачує Адвокату гонорар в сумі 2000 за кожен адвокатський запит, протягом тридцяти днів після набрання судовим рішенням законної сили. (п.3.2 Договору).
На підтвердження понесених витрат надано суду копію акту надання правничої допомоги (додаток до Договору про надання правничої допомоги від 07.02.2024) від 03.01.2025 у якому вказані виконані роботи та їх вартість, зокрема: консультування клієнта ОСОБА_1 , ознайомлення із суттю правового конфлікту, розроблення позиції у справі - 2000 грн., адвокатські запити в кількості 4 шт. - 8000 грн., підготовка, складання та подання позовної заяви - 8000 грн., підготовка, складання та подання письмових пояснень - 4000 грн., разом 22000 грн.
Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються - у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Новою редакцією ЦПК (частиною 2 статті 137) встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Як зазначено вище, сторона позивача надала суду копію акту надання правничої допомоги (додаток до Договору про надання правничої допомоги від 07.02.2024) від 03.01.2025, яким узгоджено остаточний перелік робіт, а також визначено, що загальна вартість правничої допомоги складає 22 000, 00 грн.
Правову допомогу у даній цивільній справі позивачці ОСОБА_1 надавала адвокат Гриців Ольга Ярославівна, згідно ордеру серії ВО №1067335, виданого адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально.
Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Виходячи зі змісту положень частини третьої статті 27 Закону, до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладання, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.
Разом з тим, згідно ч.4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У постанові Верховного суду від 09 березня 2021 року (справа № 200/10535/19-а) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року по справі 755/9215/15-ц ВП ВС роз'яснила, що положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» 536/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У п.п. 113-117 рішення ЄСПЛ у справі «Бєлоусов проти України» від 07 листопада 2013 року, ЄСПЛ дійшов висновку про те, що навіть у разі не сплати заявником адвокатського гонорару на час розгляду справи, витрати за цим гонораром є «фактично понесеними», оскільки заявник має сплатити такий гонорар згідно із договірними зобов'язаннями.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд неодноразово викладав позицію про те, що можуть бути відшкодовані судові витрати на професійну правову допомогу після розгляду справи судом та подання відповідних доказів у строки, встановлені процесуальним законодавством.
Верховний Суд у постанові від 09 березня 2023 року у справі №127/28862/21 зазначив наступне: «При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України)».
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 02 червня 2022 року у справі № 15/8/203/20.
Отже, відшкодуванню підлягають витрати на правничу допомогу незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (ч.5 цієї статті ЦПК) .
Зваживши надані представником позивача докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, час та зусилля, витрачені на надання правової допомоги, беручи до уваги характер спору який не є важким, зокрема для досвідченого та професійного адвоката Гриців О.Я., яка здійснює професійну адвокатську діяльність із 2016 року, а також беручи до уваги, що судом частково задоволено позовні вимоги, враховуючи принцип співмірності, суд вважає, що обґрунтованим та співмірним є стягнення із відповідача на користь позивача вартості наданих послуг правничої допомоги у розмірі 5 000 гривень.
При цьому, дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд приходить до висновку, що вартість наданих адвокатських послуг є необґрунтовано завищена, з огляду на досвідченість адвоката, незначну складність справи, часу необхідному на виконання вказаних робіт (послуг) та їх обсягу і характеру.
Відтак, вимоги представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 гривень.
З урахуванням наведеного, керуючись ст. ст. 4, 13, 81, 263, 265 ЦПК України, суд,
Заяву представника позивача - адвоката Гриців Ольги Ярославівни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5000 (П'ять тисяч) гривень понесених витрат на професійну правничу допомогу.
У задоволенні решти заявлених вимог - відмовити.
Копію рішення направити сторонам у справі.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне додаткове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич