27 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 05-1048к2000
провадження № 51-770зно25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув заяву засудженого ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду України від 10 жовтня 2000 року.
Зміст судового рішення і встановлені судом обставини
Як убачається з матеріалів провадження за заявою, Верховний Суд України ухвалою від 10 жовтня 2000 року, окрім іншого, залишив без змін постанову Черкаського обласного суду від 01 червня 2000 року, якою цей суд призначене ОСОБА_4 покарання у виді смертної кари - розстрілу, замінив на довічне позбавлення волі в тюрмі із суворим режимом з конфіскацією всього майна.
Вимоги, викладені в заяві, та узагальнені доводи особи, яка її подала
Засуджений у заяві, посилаючись на приписи п. 4 ч. 2 ст. 459 КПК, просить, зокрема, скасувати ухвалу Верховного Суду України від 10 жовтня 2000 року. Відновити провадження за скаргою на постанову Черкаського обласного суду від 01 червня 2000 року, скасувати вказану постанову і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи вимоги заявник стверджує про добросовісну помилку суду касаційної інстанції в частині недотримання процесуальної процедури, недотримання судом касаційної інстанції процедур встановлених статтями 349-354, 356, 383 КПК 1960 року щодо відкриття касаційного провадження та розгляду правового питання про оскарження постанови Черкаського обласного суду від 01 червня 2000 року, оскільки касаційний суд не надав висновку: щодо дотримання чи порушення під час здійснення провадження в суді першої інстанції прав особи на захист; щодо відповідності чи невідповідності постанови від 01 червня 2000 року процесуальній формі в частині складу суду (розгляду суддею одноособово).
Вказує засуджений про порушення права на захист через незабезпечення участі захисника в судах першої та касаційної інстанцій.
Указані обставини, за твердженням засудженого, призвели до істотних недоліків під час касаційного розгляду, недотримання вимог п. 2 ч. 2 ст. 370 КПК 1960 року в частині підстав безумовного скасування судового рішення, що призводить до неправомірного тримання особи під вартою і звернення до виконання кримінального покарання без законного судового рішення.
Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду
Порядок здійснення провадження за нововиявленими обставинами врегульований главою 34 КПК, у якій наведений вичерпний перелік нововиявлених обставин, за наявності яких можуть бути переглянуті судові рішення, що набрали законної сили.
Згідно з приписами ст. 459 КПК судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, якими, зокрема, є: штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Тобто, обставини, що не були відомі суду на час судового розгляду, повинні бути настільки суттєвими та неспростовними, щоб мати можливість вплинути на законність прийнятого судом рішення по суті.
У той же час відповідно до пунктів 4, 5 ч. 2 ст. 462 КПК у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами зазначаються обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду, а також обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених або виключних обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву, до суду.
Крім того, тлумачення термінів «нововиявлені обставини», «обставини», що вживаються у ст. 459 КПК, має здійснюватися в системному зв'язку і з іншими положеннями КПК, у першу чергу, ст. 91 цього Кодексу, яка визначає обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Таким чином, системне тлумачення положень ст. 459, пунктів 4, 5 ст. 462, ст. 91 КПК вказує на те, що перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є екстраординарною процедурою перегляду судових рішень, що має місце у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлені обставини, які мають такі ознаки: 1) вони об'єктивно існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, під час судового провадження, і стали відомі вже після ухвалення відповідного судового рішення; 2) вони знаходяться в органічному зв'язку з елементами предмета доказування в кримінальному провадженні, тобто вони можуть мати значення для оцінки або безпосередньо обставин, які підлягають доказуванню, або доказів, покладених в основу судового рішення; 3) вони мають істотне значення, оскільки самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Необхідним при цьому є дотримання принципу юридичної визначеності, на чому неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, зокрема, у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2011 року. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру.
Процедура перегляду судових рішень за нововиявленим обставинами за своєю правовою природою не є повторним розглядом справи по суті, повторною апеляцією чи касацією, вона не передбачає нового встановлення фактичних обставин кримінального провадження та усунення суперечностей у доказах. У цьому випадку суд лише перевіряє наявність передбачених у ч. 2 ст. 459 КПК обставин, на які учасники судового провадження посилаються як на нововиявлені, та надає оцінку тому, чи могли вказані обставини, що не були відомі суду на час розгляду справи, вплинути на правильність рішення суду, яке належить переглянути.
З огляду на викладене, доводи заяви засудженого про наявність нововиявлених обставин через порушення, допущені Верховним Судом України під час відкриття касаційного провадження та розгляду скарги, є неспроможними, оскільки вони не пов'язані з предметом доказування у кримінальній справі, а стосуються оцінки процедури розгляду цієї справи в суді касаційної інстанції та щодо дотримання цим судом приписів КПК 1960 року під час розгляду скарги, у зв'язку з чим вказані засудженим обставини не можуть вважатися нововиявленими у розумінні положень ст. 459 КПК.
Таким чином, Судом не встановлено обставин суттєвого і неспростовного характеру, які б не були відомі суду касаційної інстанції на час судового розгляду при ухваленні судового рішення, і які самі собою або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність ухвали, що належить переглянути, у розумінні п. 4 ч. 2 ст. 459 КПК.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 464 КПК не пізніше наступного дня після надходження заяви до суду суддя перевіряє її відповідність вимогам статті 462 цього Кодексу і вирішує питання про відкриття кримінального провадження за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до висновку викладеного у постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 03 лютого 2020 року в справі № 522/14170/17/17 положення ч. 2 ст. 464 КПК про те, що «суддя … вирішує питання про відкриття кримінального провадження за нововиявленими або виключними обставинами», слід розуміти як такі, що надають судді повноваження перевірити наявність підстав для відкриття провадження за нововиявленими обставинами та ухвалити рішення про відкриття такого провадження або відмову у його відкритті.
Ураховуючи зазначене, Верховний Суд згідно з ч. 2 ст. 464 КПК відмовляє у відкритті провадження.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Відмовити у відкритті провадження за заявою засудженого ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду України від 10 жовтня 2000 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3