Справа №760/31790/24
3/760/751/25
25 лютого 2025 року м.Київ
Суддя Солом'янського районного суду міста Києва Воронкін О.А., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП):
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , який проходить військову службу у військовій частини НОМЕР_2 на посаді командира 2 мінометного взводу 2 мінометної батареї та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії А 4118 №32 від 01.12.2024 встановлено, що з березня 2023 року ОСОБА_1 проходить військову службу за мобілізацією військової частини НОМЕР_2 . Відповідно до частини 2 розділу І наказу МОУ від 23.10.2021 №329 «Про затвердження Інструкції зі складання протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення», протокол про військове адміністративне правопорушення мають право складати: командири військових частин, щодо підлеглих військовослужбовців (військовозобов'язаних), у тому числі тимчасово. У зв'язку із цим, повноваження командира військової частини НОМЕР_2 , щодо права складати протокол, підтверджуються (витягом із наказу про призначення на посаду). Встановлено, що ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. ст. 9,11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов'язаний свято та непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, бути хоробрим і дисциплінованим, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців. Згідно вимог ст. 45 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України за вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Приписами ст. 15 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що військовослужбовці за вчинення військових адміністративних правопорушень несуть відповідальність, передбачену главою 13-Б Кодексу України про адміністративні правопорушення, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність. Відповідно до статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-ХГУ на військовослужбовців покладаються загальні обов'язки. Згідно з статтею 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил внутрішній порядок досягається, зокрема: глибоким розумінням, свідомим і неухильним виконанням військовослужбовцями обов'язків, визначених законами України та військовими статутами Збройних Сил України; чіткою організацією бойової підготовки; зразковим бойовим чергуванням та несенням служби добовим нарядом; неухильним виконанням розпорядку дня. Відповідно до статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХІУ, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Відповідно до статті 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил розподіл часу у військовій частині протягом доби і протягом тижня здійснюється згідно з розпорядком дня, яким встановлюється виконання основних заходів повсякденної діяльності, навчання й побуту особового складу підрозділів, штабів. Розпорядок дня встановлюється командиром (начальником) відповідно до завдань, покладених на військову частину, та залежно від пори року. Частиною 2 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Натомість ОСОБА_1 30.11.2024 року, приблизно о 22 год. 50 хв. діючи всупереч інтересам служби та наведеним вимогам Статутів Збройних Сил України став на шлях вчинення адміністративного правопорушення, яке виразилось у перебуванні останнього в стані алкогольного сп'яніння 30.11.2024 року, близько о 22 год. 50 хв. у місці дислокації підрозділу військової частини (міжнародний аеропорт «Київ» імені І. Сікорського). Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Згідно ст. 1 закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ, організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Водночас, законодавець надає визначення поняття демобілізації як комплексу заходів, спрямованих, серед іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України, інших військових формувань на організацію і штати мирного часу (оголошення якої дає підстави для закінчення особливого періоду). Відповідно до ст. 11 Закону України ««Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» питання про демобілізацію із внесенням його на затвердження Верховною Радою України приймає Президент України. На цей час відповідних рішень Президентом України не приймалось. Особливий період розпочався з моменту набрання чинності Указом Президента від 17.03.2014 №303 та продовжується до оголошення (набрання чинності) окремого рішення президента України про демобілізацію. Тобто, дане адміністративне правопорушення вчинено в умовах особливого періоду, а саме воєнного стану що підвищує його суспільну небезпеку. Таким чином, будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією ОСОБА_1 у порушення вимог 11, 12, 16, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», нехтуючи своїми функціональними обов'язками, вчинив діяння в умовах особливого періоду, що виразилось у перебуванні останнього в стані алкогольного сп'яніння у місці дислокації підрозділу військової частини (міжнародний аеропорт «Київ» імені І. Сікорського), що підтверджується рапортом начальника медичного пункту та актом медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів.. У зв'язку із вищесказаним, вчинені дії зі сторони ОСОБА_1 відповідають ознакам адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Після виявленого факту перебування ОСОБА_2 з ознаками алкогольного сп'яніння, було прийнято рішення щодо доставляння останнього до медичного пункту військової частини НОМЕР_2 , задля проведення огляду відповідними посадовими особами медичного пункту з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння. У результаті проведеного огляду, виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: характерний запах з ротової порожнини, невиразна вимова, розширені зіниці, порушення координації рухів. Після виявлення останнього в стані алкогольного сп'яніння, представником медичного пункту військової частини НОМЕР_2 , було проведено тестування за допомогою алкотестеру («АлкоФор 205» серійний № М2201100441, результат проведеного тесту показав «0,6» проміле та підтверджено факт перебування військовослужбовця ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про день та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Навродський О.В. подав до суду клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, оскільки суду не надано висновку за результатами проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного приладу, не надано відомостей про чинну повірку та калібрування спеціального технічного приладу за допомогою якого здійснювався огляд, а наданий суду акт огляду на стан алкогольного сп'яніння із використанням спеціальних технічних засобів від 30.11.2024 містить діагноз гіпертонічний криз.
Суд, вислухавши захисника, дослідивши письмові матеріали справи письмові матеріали справи, приходить наступних висновків.
Так, відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності,запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з п.1,2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Диспозицією ч. 3 ст.172-20 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або участь начальників (командирів) та інших керівників у розпиванні з підлеглими військовослужбовцями, а також військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів під час виконання ними обов'язків військової служби, або невжиття ними заходів для відсторонення від обов'язків військової служби осіб, які перебувають у нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або приховування випадків розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів, появи на території військової частини в нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп'яніння підлеглих військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.
ОСОБА_1 у провину інкримінується перебування 30.11.2024 близько 22 години 50 хвилин у місці дислокації підрозділу військової частини міжнародний аеропорт «Київ» імені І.Сікорського у стані алкогольного сп'яніння.
На підтвердження вини ОСОБА_1 надано:
- протокол про адміністративне правопорушення № 32 від 01.12.2024;
- письмові поясненнями ОСОБА_1 ;
- акт огляду на стан алкогольного сп'яніння із використанням спеціальних технічних засобів від 30.11.2024;
- довідки та рапорти щодо обставин, викладених у протоколі;
- копія посвідчення офіцера на ім'я ОСОБА_1 .
Дані докази у розумінні ст. 251 КУпАП, суд не може визнати належними, допустимими, та такими, які повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення.
Суд погоджується із доводами сторони захисту та зазначає, що, відповідно до наданого сулу акта огляду на стан алкогольного сп'яніння із використанням спеціальних технічних засобів від 30.11.2024 у графі висновок за результатами огляду визначено діагноз «гіпертонічний криз».
Суд, також, погоджується із доводами сторони захисту, що надані суду матеріали справи не містять висновку (результату тесту, чек приладу) за результатами проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного приладу, що позбавляє суд можливості впевнитись у вірних:
- даті, часу та місці проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного приладу;
-даних щодо результатів тесту за результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного приладу;
-відомостей про чинну повірку та калібрування спеціального технічного приладу за допомогою якого здійснювався огляд,які мають бути визначені у відповідному висновку;
-відомостей, що огляду на стан алкогольного сп'яніння здійснювався саме за допомогою спеціального технічного приладу - алкотестера від 20.04.2023 Алкоф 2-5, серійний номер М 2201100441.
Суд, також погоджується із доводами сторони захисту та зазначає, що приладу, не надано відомостей про чинну повірку та калібрування спеціального технічного приладу за допомогою якого здійснювався огляд, оскільки, відповідно до наданого суду сертифікату налаштування (калібрування) алкотестера від 20.04.2023 Алкоф 2-5, серійний номер М 2201100441 наступне технічне обслуговування необхідно провести не пізніше 20.04.2024.
Крім того суд зазначає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи у контексті положень ст. 62 Конституції України.
Інших доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 суду не надано.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд, також, не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, за відсутності переконливих доказів вини ОСОБА_1 суд приходить до висновку, що при розгляді справи не доведено, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, а вказане правопорушення задокументовані в законний спосіб, з огляду на вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок відповідно до закону здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.
Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Положеннями ч.1 ст.11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948р. та ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 р., ратифікованою Україною передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Суд наголошує, що правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.
Так, згідно п.4.1. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.
В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов'язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.
Крім того, у п.21 свого рішення у справі «Надточий проти України» від 15 травня 2008 року ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, оцінюючи надані докази, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, а отже провадження по справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись статтями 1, 7, 8, 9, 23, 124, 122-4, 221, 247, 252, 276, 277, 283, 284 КУпАП, суд -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст. 172-20 КУпАП закрити підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду у десятиденний строк з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Солом'янський районний суд міста Києва.
Суддя О.А.Воронкін