печерський районний суд міста києва
Справа № 757/8012/25-к
19 лютого 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,
за участі сторін кримінального провадження:
підозрюваного ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , процесуального керівника у кримінальному провадженні - прокурора ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у залі суду судове провадження за клопотанням слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, майор Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у кримінальному провадженні № 62022100120000546 від 01.11.2022 ОСОБА_3 ,
19.02.2025 слідчий Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, майор Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 , за погодження прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Київської обласної прокуратури ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022100120000546 від 01.11.2022, з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_3 .
Клопотання обґрунтовує тим, що Другим слідчим відділом територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62022100120000546 від 01.11.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні здійснює група прокурорів Київської обласної прокуратури.
Суть підозри сторона обвинувачення обґрунтовує наступним.
Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_3 , відповідно до наказу Національної поліції України №155 о/с від 16.09.2022 на час вчинення кримінального правопорушення перебував на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Білоцерківського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Київській області, яка відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», має статус правоохоронного органу, вчинив кримінальне правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Так, 31.10.2022, приблизно о 21 години 30 хвилин, водій ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння (1,86 проміле) чим порушив вимоги п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України - відповідно до якого «водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» - керуючи технічно-справним автомобілем марки «BАЗ-2109» реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись в межах с. Насташка по вул. Центральній поблизу будинку №18, Білоцерківського району Київської області в напрямку до смт. Рокитне, діючи в порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 (д) Правил дорожнього руху України, відповідно до яких «дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків; та для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху) - проявив особисту необережність та недбалість до забезпечення вимог безпеки дорожнього руху, належним чином не стежив за дорожньою обстановкою та своєчасно не відреагував на її зміну, в порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого «у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди» - під час виникнення небезпеки для свого руху у вигляді пішохода, якого ОСОБА_3 був об'єктивно спроможним виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості або зупинки транспортного засобу, в наслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_10 , який рухався в межах його смуги для руху на зустріч транспортному засобу та зміщувався з права на ліво відносно руху автомобіля.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир пішохід ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітки та живота з ушкодженням внутрішніх органів, що призвело до шоку від яких помер дорогою до лікарні.
Грубе порушення водієм ОСОБА_3 вимог пунктів 1.5, 2.3 (д), 2.9 (а), 12.3 Правил дорожнього руху України перебуває у прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілому ОСОБА_10 .
Обґрунтовуючи клопотання слідчий вважає наявними підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_3 , який підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою запобігання спробам останнього вчинити дії, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ст.177 КПК України, а саме:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду:
Значна суворість покарання за тяжкий злочин, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 286-1 КК України (позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років) та пряма заборона застосування приписів ст.75 КК України щодо звільнення від відбуття покарання з іспитовим строком цілком ймовірно може спонукати підозрюваного до спроб переховування від слідства та суду з метою ухилитися від передбаченої законом відповідальності.
2) знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення:
Підозрюваний ОСОБА_3 , користуючись налагодженими зв'язками та здобутими знайомствами, отриманими під час перебування на посаді в органах Національної поліції України, може особисто або опосередковано негативно впливати на хід досудового слідства та судового розгляду, через прохання, погрози або іншим шляхом знищити, приховати або спотворити докази, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також речі та документи, які містять інформацію щодо дорожньо-транспортної пригоди.
Будучи працівником правоохоронного орану, займаючи посади в органах Національної поліції України, маючи спеціальну освіту, ОСОБА_3 орієнтується в порядку виявлення правопорушень та притягнення винних до відповідальності, у зв'язку з чим має спеціальні знання, які дозволяють йому володіти інформацією, які саме речі та документи мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та у разі їх знищення, ховання чи спотворення яких можливо запобігти доказуванню обставин вчиненого ним злочину.
При цьому, звертаю увагу, що будучи допитаним в якості свідка ОСОБА_3 , намагаючись ввести слідство в оману вказував, що на момент події не перебував в стані алкогольного сп'яніння. В подальшому ж за результатами судово-токсикологічної експертизи крові підозрюваного в ній виявлено спирт в концентрації 1,86%о.
Також, даний ризик є реальним зважаючи на те, що перебуваючи на волі ОСОБА_3 маючи зв'язки, можливо і позаслужбові, з експертами, зможе впливати на зроблені ними висновки.
3) незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів у цьому кримінальному провадженні:
Так, перебуваючи на волі, для уникнення кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення ОСОБА_3 може незаконно впливати шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу на показання свідків та потерпілих, які вже допитані під час досудового розслідування та які можуть бути встановлені в ході проведення досудового розслідування.
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином:
Крім того, підозрюваний ОСОБА_3 вчинив тяжке кримінальне правопорушення, працюючи на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Білоцерківського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Київській області, будучи працівником правоохоронного органу на якого поширюється заборона використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості, у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу може намагатися уникнути відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину та може перешкоджати кримінальному провадженню іншим зручним та можливим для нього способом.
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Також, підозрюваний ОСОБА_3 , будучи не ізольованим від суспільства, може вчинити інше кримінальне правопорушення. Існують ризики введення в оману суду або іншого уповноваженого органу, перешкоджання з'явленню свідка, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку.
Обставини встановлені під час досудового розслідування на думку слідчого виправдовують тримання підозрюваного під вартою, оскільки інші запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним ризикам.
Прокурор в судовому засіданні доводи клопотання підтримав, просив задовольнити, зазначив, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є єдиним можливим заходом, а відтак інші, більш м'які запобіжні заходи не можуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Захисник підозрюваного в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, зазначивши, що ризики відсутні та не доведені. Просив відмовити в задоволенні клопотання та застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Підозрюваний підтримав свого захисника.
Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, заслухавши думку учасників судового провадження, надходжу до наступних висновків.
18.02.2025 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілому.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У даному випадку слід брати до уваги те, що відповідно до ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та який застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя, встановив, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, підтверджується долученими до матеріалів клопотання доказами, а саме:
- протоколом огляду місця події від 01.11.2022 та фототаблицею до нього;
- протоколом огляду місця події від 17.11.2022 та фототаблицею до нього;
- висновком судово-медичної експертизи по трупу ОСОБА_10 № 152 від 08.12.2022;
- висновком судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/111-22/47414-ІТ від 24.11.2022;
- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_11 від 18.01.2023;
- протоколами допиту свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 від 03.11.2022;
- протоколом допиту ОСОБА_3 в якості свідка від 04.11.2022;
- висновком судово-токсикологічного експертного дослідження № 440 від 07.11.2022, відповідно до якого в крові ОСОБА_3 виявлено етиловий спирт в концентрації 1,86%о;
- протоколами слідчих експериментів за участі свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_3 від 24.06.2023;
- висновком повторної комплексної судово-медичної та автотехнічної експертизи №464/24-КСЕ-19/111-23/32207-ІТ від 15.11.2024;
- висновком судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/111-25/83-ІТ від 30.01.2025;
- іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
Слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані у слідчого судді є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, інкримінованого йому стороною обвинувачення.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
У відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.
В той же час, згідно з ч. 4 ст. 194 КПК України у разі, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені ч.5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу слідчий суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
Разом з тим, клопотання не містить переконливого обґрунтування припущень слідчого у клопотанні та прокурора в судовому засіданні про наявність у підозрюваного наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченими ст. 177 КПК України. Разом з цим, доводи, які зазначені в клопотанні слідчого про застосування запобіжного заходу щодо можливості переховування підозрюваного від органів досудового слідства та суду, не знайшли свого підтвердження, а відтак є непропорційними легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів.
Долучені до клопотання докази, містять дані виключно щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_3 інкримінованого діяння, однак не містять обґрунтованих доказів стосовно наявності ризиків вказаних у клопотанні, передбачених ст. 177 КПК України, які б передбачали застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу» (аналогічні справи - «Беччієв проти Молдови» та «Сарбан проти Молдови»).
Крім того, дане твердження кореспондується з рішенням Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп / 2003, згідно з яким тяжкість злочину законом не визначається як обов'язкова підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а не тільки взяття під варту.
У рішеннях ЕСПЛ «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року, «Мамедова проти Росії» від 01 червня 2006 року, а також правових позицій, викладених у п. 80 рішення у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, та у рішенні у справі «Тодоров проти України» від 12 січня 2012 р., визначено принцип призначення альтернативного запобіжного заходу, згідно з яким «для тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою».
Відповідно до правової позиції, викладеній у листі ВССУ, від 4 квітня 2013 року №511-550/0/4-13, тяжкість обвинувачення не може слугувати єдиним обґрунтуванням застосування тримання під вартою, тому судам, окрім кваліфікації, слід визначати ризики (ст. 177 КПК України), інакше судові рішення щодо застосування, продовження тримання під вартою не відповідають вимогам практики ЄСПЛ і нормам КПК України.
За вказаних обставин, проаналізувавши всі надані сторонами докази та дані про особу підозрюваного, слідчий суддя не знаходить підстав для задоволення клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Разом з цим, зважаючи на необхідність дотримання цілей кримінального провадження, принципів публічності, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, слідчий суддя, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, у зв'язку з тим, що в ході розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри та наявність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, приходить до висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, із забороною залишати адресу місця проживання з 23:00 год. по 07:00 год. наступної доби, з покладенням на останнього обов'язків, визначених частиною п'ятою ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання залишити без задоволення.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, із забороною залишати адресу місця проживання з 23:00 год. по 07:00 год. наступної доби: АДРЕСА_1 , за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та / або необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги, у межах строку досудового розслідування кримінального провадження № 62022100120000546, а саме до 18.04.2025 включно.
Зобов'язати підозрюваного ОСОБА_3 виконувати процесуальні обов'язки, визначені частиною п'ятою ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, якому доручено проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, або процесуального керівника - прокурора у кримінальному провадженні, та суду із встановленою періодичністю;
- повідомляти слідчого, якому доручено проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, або процесуального керівника - прокурора у кримінальному провадженні, та суд про зміну свого місця проживання, реєстрації;
- утримуватися від спілкування з свідками по даному кримінальному провадженню;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Зобов'язати прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно підозрюваного до виконання органу Національної поліції за його місцем проживання.
Обов'язок контролю за виконанням ухвали слідчого судді покладається на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1